Но особенно четко межязыковая ономастика проявилась в понятиях, связанных с обрядовостью, и, прежде всего, похоронной и свадебной. Известно, что с переходом от обряда трупосожжения к обряду трупоположения, древние славяне выработали соответствующую систему терминов и определений. Так, например, деревянный ящик, в который клали труп, назывался «труна» (от слова «трухла, трухлявая»); небольшой холмик, который насыпали на месте захоронения — «гробом» (от «сгребать»), а большой холм — «могилой». Именно так именуется вся эта ритуальная цепочка во всех славянских языках. В русском же языке произошло смещение: труна стала называться гробом, гроб — могилой, а могила — курганом. О том, что гроб — это не деревянный ящик, а именно надгробный холм, осталась память только в таких русских словах, как «сугроб», «надгробие», а также в выражении «гроб Господень», где под гробом понимается склеп.
Такое же смещение понятий имеется и в свадебных обрядах. Сам праздник скрепления брачных уз между мужчиной и женщиной россияне называют «свадьбой», хотя свадьба, то есть сватание, сватьба (укр. «сватання») — это процесс (именуемый также помолвкой), когда к будущей жене еще только засылаются сваты для участия в переговорах. Таким образом, утратилось первоначальное название праздника оформления супружества — «весілля», происходящего от слова «веселиться». Подтверждением первичности слова «весілля» может служить английский язык, где слово marriage (свадьба) происходит от слова merry (веселый).
Своеобразно употребляется в русском языке и слово «невеста» в значении «новобрачная». Большинство филологов склоняются к мнению, что слово это означает «неведомая», то есть «неизвестная». Однако неизвестной она является не для самого новобрачного, а для семьи жениха. Поэтому практически во всех славянских языках слово «невеста» означает «невестку», т.е. жену сына. В украинском языке «невістка» означает именно это понятие, а сама невеста именуется «нареченой», что более соответствует реалиям.
Про мову .
Re: Про мову .
Еще одним примером неверного употребления слов в результате смещения понятий является слово «неделя». В русском языке оно означает период времени, состоящий из семи дней. Однако называть этот период неделей более чем абсурдно, так как шесть дней в неделе посвящены труду. На самом деле неделя —это только один, седьмой день, который является свободным от труда, то есть выходным. Именно так — «неділя», т.е. «день, когда ничего не делают» — и обозначается этот день в украинском языке, а вся семидневка называется «тиждень».
Для русского языка характерно также преобразование или вообще исчезновение некоторых грамматических форм. Так, например, совсем «потеряли» россияне звательный падеж, который и поныне существует как в украинском, так и в большинстве славянских языков. Примером искажения грамматической формы могут служить приветствия. Так, россияне говорят «Добрый день», «Доброе утро», «Добрый вечер». Украинцы же приветствуют с использованием родительного падежа, а именно «Доброго дня», «Доброго ранку» и т.д. Подтверждением того, что именно такая форма является более древней, служит и сохранившееся в русском языке пожелание «Спокойной ночи» (а не «Спокойная ночь»),
От словообразования и грамматики перейдем к фонетике. Одним из наиболее характерных признаков для русского языка является редуцирование. В результате редуцирования конечное «- ти» в глаголах превратилось в «- тъ» (дати — дать, знати — знать, стояти — стоять и т.п.). Результатом редуцирования явилась и утрата мягкого знака в прилагательных (крупьний — крупный, городьский — городской), а также твердого знака перед «я»: вязать, мясо, пять и т.д.
Очень наглядно редуцирование проявляется в так называемом «аканьи». Так, финно-угры в словах с безударным «о» начали произносить его как «а». В современном русском, даже литературном, языке «аканье» стало нормой. В нем, несмотря на написание, никто не выговаривает «молоко», «вода» — надлежит говорить «малако», «вада» и т. д. Причина этого состоит в особенностях речевого аппарата финно- угорских племен — автохтонного населения России.
К другим фонетическим влияниям финно-угорского произношения следует отнести «цокание» (сравните: чапля — цапля, колодязь — колодец, танок — танец, квіти — цветы и т.д.), оглушение звонких согласных, когда, например, слова «зуб», «народ» читаются как «зуп», «нарот» и т.д.
Следствием оглушения явилась «потеря» некоторых звуков, произносить которые финно-уграм было тяжело, а именно мягкого «г», слитных звуков «дж» и «дз», являющихся звонкими аналогами звуков «х», «ч» и «ц». В некоторых словах изменилось даже написание этих звуков, например, бджола — пчела, джміль —шмель и т.д.
Для русского языка характерно также преобразование или вообще исчезновение некоторых грамматических форм. Так, например, совсем «потеряли» россияне звательный падеж, который и поныне существует как в украинском, так и в большинстве славянских языков. Примером искажения грамматической формы могут служить приветствия. Так, россияне говорят «Добрый день», «Доброе утро», «Добрый вечер». Украинцы же приветствуют с использованием родительного падежа, а именно «Доброго дня», «Доброго ранку» и т.д. Подтверждением того, что именно такая форма является более древней, служит и сохранившееся в русском языке пожелание «Спокойной ночи» (а не «Спокойная ночь»),
От словообразования и грамматики перейдем к фонетике. Одним из наиболее характерных признаков для русского языка является редуцирование. В результате редуцирования конечное «- ти» в глаголах превратилось в «- тъ» (дати — дать, знати — знать, стояти — стоять и т.п.). Результатом редуцирования явилась и утрата мягкого знака в прилагательных (крупьний — крупный, городьский — городской), а также твердого знака перед «я»: вязать, мясо, пять и т.д.
Очень наглядно редуцирование проявляется в так называемом «аканьи». Так, финно-угры в словах с безударным «о» начали произносить его как «а». В современном русском, даже литературном, языке «аканье» стало нормой. В нем, несмотря на написание, никто не выговаривает «молоко», «вода» — надлежит говорить «малако», «вада» и т. д. Причина этого состоит в особенностях речевого аппарата финно- угорских племен — автохтонного населения России.
К другим фонетическим влияниям финно-угорского произношения следует отнести «цокание» (сравните: чапля — цапля, колодязь — колодец, танок — танец, квіти — цветы и т.д.), оглушение звонких согласных, когда, например, слова «зуб», «народ» читаются как «зуп», «нарот» и т.д.
Следствием оглушения явилась «потеря» некоторых звуков, произносить которые финно-уграм было тяжело, а именно мягкого «г», слитных звуков «дж» и «дз», являющихся звонкими аналогами звуков «х», «ч» и «ц». В некоторых словах изменилось даже написание этих звуков, например, бджола — пчела, джміль —шмель и т.д.
Re: Про мову .
Очевидно под финно-угорским воздействием многие окончания в древнеукраинских прилагательных на «-ий» были заменены на «- ой». Сравните, например, такие пары слов, как молодий — молодой, живий — живой и т.д. Это же отразилось и в фамилиях: Толстой, Дикой, Руцкой и т.д. Любопытно, что даже чисто украинским фамилиям также заменили окончание, например, Швидкой.
Из всех славянских языков особенностью только современного русского языка является также усиленное развитие так называемого «йотирования», приведшее к тому, что подавляющее количество слов с исконным, свойственным всем другим славянским языкам «э» превратилось в «е», т. е. в «й+э». Из всех слов, пожалуй, лишь слова «этот», «эта», «это», «эти» сохранились без йотирования. Все другие слова: этаж, электричество, экипаж и т. д. —иностранного происхождения. Получается странное явление: звук «э» в русском языке вроде бы не забыт, но в русских словах его уже нет.
Еще одним серьезным влиянием, которому подвергся русский язык было существенное воздействие церковнославянского языка. При этом старославянское языковое влияние проявляется не только в старых памятниках письменности, но и в современном литературном русском языке. Сегодня многие российские лингвисты признают, что целый ряд особенностей современного русского литературного синтаксиса, в отличие от разговорной русской речи (!), является наследием или дальнейшим развитием синтаксических черт старославянского языка. Старославянскими по происхождению или образованными позже по церковнославянским образцам являются многие термины и названия отвлеченных понятий в русском языке. Это проявляется как в фонетике, так и в словообразовании и морфологии современного русского литературного языка.
Так, например, под воздействием церковнославянщины в русском языке слоги —оро-, — ере-, —оло- были заменены на — ра-, —ре-, —ла-, (огорожа — ограда, морок —мрак, дерево — древо, голова — глава и т.д.), звуки «щ», «ж», «дж» заменены сочетанием «жд» (дощ — дождь, кожний — каждый, одежа — одежда, збуджувати — возбуждать и т.д.). Суффиксы —ач, —оч заменились на —тель (читач — читатель, слухач — слушатель и т.д.), суффикс —ство на суффикс —ствие (дійство — действие, слідство — следствие и т.д.). К словообразовательным признакам старославянизмов относятся также неполногласные приставки вроде пре-, пред-, чрез-, а также приставки из- (ис-), воз- (вос-) и другие.
Очевидно, приведенного материала вполне достаточно, чтобы убедиться в огромном воздействии на русский язык (гораздо более значительном, чем на украинский) церковнославянского языка. В русском языке старославянизмы являются важнейшим компонентом его структуры, определяют в известной мере его характер и историческое развитие, в то время, как в украинском они представляют всего лишь дополнительный элемент.
Из всех славянских языков особенностью только современного русского языка является также усиленное развитие так называемого «йотирования», приведшее к тому, что подавляющее количество слов с исконным, свойственным всем другим славянским языкам «э» превратилось в «е», т. е. в «й+э». Из всех слов, пожалуй, лишь слова «этот», «эта», «это», «эти» сохранились без йотирования. Все другие слова: этаж, электричество, экипаж и т. д. —иностранного происхождения. Получается странное явление: звук «э» в русском языке вроде бы не забыт, но в русских словах его уже нет.
Еще одним серьезным влиянием, которому подвергся русский язык было существенное воздействие церковнославянского языка. При этом старославянское языковое влияние проявляется не только в старых памятниках письменности, но и в современном литературном русском языке. Сегодня многие российские лингвисты признают, что целый ряд особенностей современного русского литературного синтаксиса, в отличие от разговорной русской речи (!), является наследием или дальнейшим развитием синтаксических черт старославянского языка. Старославянскими по происхождению или образованными позже по церковнославянским образцам являются многие термины и названия отвлеченных понятий в русском языке. Это проявляется как в фонетике, так и в словообразовании и морфологии современного русского литературного языка.
Так, например, под воздействием церковнославянщины в русском языке слоги —оро-, — ере-, —оло- были заменены на — ра-, —ре-, —ла-, (огорожа — ограда, морок —мрак, дерево — древо, голова — глава и т.д.), звуки «щ», «ж», «дж» заменены сочетанием «жд» (дощ — дождь, кожний — каждый, одежа — одежда, збуджувати — возбуждать и т.д.). Суффиксы —ач, —оч заменились на —тель (читач — читатель, слухач — слушатель и т.д.), суффикс —ство на суффикс —ствие (дійство — действие, слідство — следствие и т.д.). К словообразовательным признакам старославянизмов относятся также неполногласные приставки вроде пре-, пред-, чрез-, а также приставки из- (ис-), воз- (вос-) и другие.
Очевидно, приведенного материала вполне достаточно, чтобы убедиться в огромном воздействии на русский язык (гораздо более значительном, чем на украинский) церковнославянского языка. В русском языке старославянизмы являются важнейшим компонентом его структуры, определяют в известной мере его характер и историческое развитие, в то время, как в украинском они представляют всего лишь дополнительный элемент.
Re: Про мову .
ЯЗЫК КИЕВСКОЙ РУСИ: КТО СТАРШЕ?
Как же случилось, что исконно славянский, древнеукраинский язык оказался в положении «младшего брата»?
В конце XVIII века царское правительство, ликвидировав политическую автономию Украины, поставило целью полностью нивелировать и украинский народ, влить его в великорусскую нацию. Литература, образование на украинском языке не только не развивались, но и преследовались. Если во второй половине XVII—в начале XVIII столетий украинская культура, представленная такими ее творцами, как Ф. Прокопович, С. Яворский, Е. Славинецкий и другие, оказывала огромное влияние на развитие российской, пробуждая в ней интерес к мировой цивилизации, то со второй половины XVIII столетия начинается постепенный процесс поглощения украинской культуры российской. Украинский язык объявляется провинциальным, крестьянским и если и используется просвещенными украинцами, то в большинстве случаев для шутки, анекдота. С тех пор серьезные труды, в том числе исторические и по сути своей патриотические , писались на русском языке.
Иван Котляревский и его последователи, среди которых и великий Кобзарь, возродили украинский народный язык, сделав его литературным. И хотя в царской России для развития украинского языка были отнюдь не тепличные условия, все же решающий удар по нему нанесли большевики. Поиграв в «украинизацию», советское правительство начало проводить последовательную политику вытеснения украинского языка практически изо всех сфер общественной жизни. В сталинскую, как впрочем и в последующие, эпоху процесс идеологизации и мифологизации коснулся не только истории, но и такой, казалось бы, далекой от политики сферы, как язык. Несмотря на декларируемое равенство народов, лишь один язык объявлялся языком «межнационального общения» (читай государственным), остальным же была уготована участь провинциальных, или, если хотите, местных языков.
Длительное применение запретительных мер в отношении украинского языка и культуры российским царизмом, «интернационалистическая» политика советского режима привели к тому, что ментальность многих украинцев трансформировалась в сторону пассивного принятия установившегося порядка вещей, конформизма с более агрессивным и настырным «братом». Как отмечал М. Грушевский, произошло «самоотречение малороссов». Это, в частности, можно наблюдать и на отношении к своему языку многих украинцев, которые не хотят учиться говорить по-украински, стесняются языка своих предков.
Между тем еще Г.Ф. Квитка- Основьяненко в декабре 1841 года в письме к известному российскому издателю А.А. Краевскому, дискутируя о необходимости развития украинской литературы, писал, что «о малороссийском языке нельзя спорить, не знавши обеим сторонам его в совершенстве». И далее, сетуя на то, что молодым украинским литераторам не дают возможности печататься в российских журналах, писатель отмечал: «Дайте нашим юношам возмужать, опериться, т.е. познакомиться с пером, — они докажут и утвердят, что великороссийский язык есть только наречие нескольких губерний, дитя, и то не старшее, нашего языка, старшего сына коренного славянского».
На давность украинского языка, его первенство среди братских славянских языков указывали также многие зарубежные и отечественные ученые, такие как К. Абель, П. Шафарик, М. Красуский, А. Шахматов, М. Максимович, П. Лукашевич, М. Драгоманов, А. Крымский, А. Потебня, С. Смаль-Стоцкий и другие.
Автор этих строк далек от мысли считать какой-то язык лучшим, а какой-то худшим. Уже сама постановка такого вопроса является неправомерной. Вульгарная аксиология (теория оценок) не в состоянии объективно оценить язык, а лишь выделяет несущественные признаки того или иного языка, зачастую гипертрофируя их.
Вместе с тем, необходимо помнить, что в мире существует множество различных языков (по данным ЮНЕСКО, их насчитывается свыше двух тысяч), и все они разные, то есть чем-то отличаются один от другого. Отличаются по числу говорящих, по развитости общественных функций, типу морфологии и синтаксиса, наличию и характеру письменности и, наконец, по времени происхождения.
Существующие на сегодняшний день данные лингвистической науки позволяют со всей уверенностью считать, что украинский язык не только древнее своего «собрата» русского языка, но и до сих пор остается более непосредственным и свежим, сохранившим нетронутыми множество исконно славянских слов и понятий. Очевидно, поэтому в поисках меткого, «самовитого» слова в разное время к нему не единожды обращались многие известные русские писатели и поэты. написано на основе статьи Владимира СЕЛЕЗНЕВА, г. Днепропетровск
Как же случилось, что исконно славянский, древнеукраинский язык оказался в положении «младшего брата»?
В конце XVIII века царское правительство, ликвидировав политическую автономию Украины, поставило целью полностью нивелировать и украинский народ, влить его в великорусскую нацию. Литература, образование на украинском языке не только не развивались, но и преследовались. Если во второй половине XVII—в начале XVIII столетий украинская культура, представленная такими ее творцами, как Ф. Прокопович, С. Яворский, Е. Славинецкий и другие, оказывала огромное влияние на развитие российской, пробуждая в ней интерес к мировой цивилизации, то со второй половины XVIII столетия начинается постепенный процесс поглощения украинской культуры российской. Украинский язык объявляется провинциальным, крестьянским и если и используется просвещенными украинцами, то в большинстве случаев для шутки, анекдота. С тех пор серьезные труды, в том числе исторические и по сути своей патриотические , писались на русском языке.
Иван Котляревский и его последователи, среди которых и великий Кобзарь, возродили украинский народный язык, сделав его литературным. И хотя в царской России для развития украинского языка были отнюдь не тепличные условия, все же решающий удар по нему нанесли большевики. Поиграв в «украинизацию», советское правительство начало проводить последовательную политику вытеснения украинского языка практически изо всех сфер общественной жизни. В сталинскую, как впрочем и в последующие, эпоху процесс идеологизации и мифологизации коснулся не только истории, но и такой, казалось бы, далекой от политики сферы, как язык. Несмотря на декларируемое равенство народов, лишь один язык объявлялся языком «межнационального общения» (читай государственным), остальным же была уготована участь провинциальных, или, если хотите, местных языков.
Длительное применение запретительных мер в отношении украинского языка и культуры российским царизмом, «интернационалистическая» политика советского режима привели к тому, что ментальность многих украинцев трансформировалась в сторону пассивного принятия установившегося порядка вещей, конформизма с более агрессивным и настырным «братом». Как отмечал М. Грушевский, произошло «самоотречение малороссов». Это, в частности, можно наблюдать и на отношении к своему языку многих украинцев, которые не хотят учиться говорить по-украински, стесняются языка своих предков.
Между тем еще Г.Ф. Квитка- Основьяненко в декабре 1841 года в письме к известному российскому издателю А.А. Краевскому, дискутируя о необходимости развития украинской литературы, писал, что «о малороссийском языке нельзя спорить, не знавши обеим сторонам его в совершенстве». И далее, сетуя на то, что молодым украинским литераторам не дают возможности печататься в российских журналах, писатель отмечал: «Дайте нашим юношам возмужать, опериться, т.е. познакомиться с пером, — они докажут и утвердят, что великороссийский язык есть только наречие нескольких губерний, дитя, и то не старшее, нашего языка, старшего сына коренного славянского».
На давность украинского языка, его первенство среди братских славянских языков указывали также многие зарубежные и отечественные ученые, такие как К. Абель, П. Шафарик, М. Красуский, А. Шахматов, М. Максимович, П. Лукашевич, М. Драгоманов, А. Крымский, А. Потебня, С. Смаль-Стоцкий и другие.
Автор этих строк далек от мысли считать какой-то язык лучшим, а какой-то худшим. Уже сама постановка такого вопроса является неправомерной. Вульгарная аксиология (теория оценок) не в состоянии объективно оценить язык, а лишь выделяет несущественные признаки того или иного языка, зачастую гипертрофируя их.
Вместе с тем, необходимо помнить, что в мире существует множество различных языков (по данным ЮНЕСКО, их насчитывается свыше двух тысяч), и все они разные, то есть чем-то отличаются один от другого. Отличаются по числу говорящих, по развитости общественных функций, типу морфологии и синтаксиса, наличию и характеру письменности и, наконец, по времени происхождения.
Существующие на сегодняшний день данные лингвистической науки позволяют со всей уверенностью считать, что украинский язык не только древнее своего «собрата» русского языка, но и до сих пор остается более непосредственным и свежим, сохранившим нетронутыми множество исконно славянских слов и понятий. Очевидно, поэтому в поисках меткого, «самовитого» слова в разное время к нему не единожды обращались многие известные русские писатели и поэты. написано на основе статьи Владимира СЕЛЕЗНЕВА, г. Днепропетровск
Re: Про мову .
Не зрозуміло .А що Арестович не бачив що то нарізки ?То нащо він вибачався ?Показав би зразу інтерв'ю повністю.Tileva писал(а): ↑Январь 20, 2023, 9:17 pm «Розігрівом» перед обмовкою про ракету, що вдарила по багатоповерхівці у Дніпрі, послужили нарізки з інтерв’ю Раміні Есхакзай та інших.
З цього великого інтерв’ю та інших були вирізані цитати та подані широкому загалу без контексту, як провокаційні та «антиукраїнські».
Якщо подивитись інтерв’ю повністю, то можна зрозуміти, що в них йдеться про об’єднання всіх українців на основі національної дискусії та довгострокове планування розвитку країни за результатами цієї дискусії.
Не зараз. Після Перемоги.
А нарізки, що подаються як антиукраїнські висловлювання - приклад розділення українців та цькування одних груп іншими.
Цією старою політичною технологію не один політичний сезон користуються певні групи політиків, що експлуатують національні травми для політичного зиску.
Війна показала, що вижити та побудувати квітучу державу, ми можемо тільки разом, а робота на розділення та роздмухування ненависті до українців необхідно залишити в минулому як у побуті, так і в політиці.
Арестович
Re: Про мову .
Так всі великі люди ,інтелектуали ,вчені ,поети і письменники вихідці з села в більшості .Жлоб не має прописки і не маркується місцем проживання .Дійсно річ про свідомість .Заявляти в українському дитячому садку що я срав на вашу мову, це і є околиця рідного села ,вірніше дєрєвні.Доречі цікавий нюанс по темі ,срав від слова срака але ніяк не від слова жопа ,яке до того польского походження .Tileva писал(а): ↑Январь 20, 2023, 9:24 pmБез "типа", не додумывай. Речь о сознании и суждении. Мови не касается. Кругозор, который ограничен околицей родной деревни.Свідомий писал(а): ↑Январь 20, 2023, 3:58 pm Почему она дура и с чего она сельская ?Типа русский язык для интеллектуалов а украинский для селян?Так оказалось что селянам не проблема русский ,более того селяне на Западе Украины потчетыре языка знают .А городские интеллектуалы один русский с трудом выучили и то в форме матюков .
Re: Про мову .
Я село а ти дєревня .Доводимо один одному хто кращий .Щодо 6 річного хлопчика то я будучи україномовним хлопчиком своєю дитячою психікою відчув на собі всю зневагу російськомовних дітей до україномовних.Діти батьків, які ще вчора крутили хвости коровам в дєрєвні ,так пнулися виглядати городськими що з шкіри випригували щоб довести свою зверхність над дітьми україномовних селюків .З тих селюків потім не погані виходили інженери ,поети,математики .А тих городських я бачив на Караваєвих дачах да на Петрівці торгуючих запчастинами до моторолл і старими радянськими книжками .Вони і досі розповідають казки про рагулів і кугутів які начебто заполонили весь Київ.Tileva писал(а): ↑Январь 20, 2023, 10:37 pmЗаявка в садку 6-ричного хлопчика? Это мотив для дискуссии? Ну и кто тут село?Свідомий писал(а): ↑Январь 20, 2023, 9:46 pmТак всі великі люди ,інтелектуали ,вчені ,поети і письменники вихідці з села в більшості .Жлоб не має прописки і не маркується місцем проживання .Дійсно річ про свідомість .Заявляти в українському дитячому садку що я срав на вашу мову, це і є околиця рідного села ,вірніше дєрєвні.Доречі цікавий нюанс по темі ,срав від слова срака але ніяк не від слова жопа ,яке до того польского походження .Tileva писал(а): ↑Январь 20, 2023, 9:24 pmБез "типа", не додумывай. Речь о сознании и суждении. Мови не касается. Кругозор, который ограничен околицей родной деревни.Свідомий писал(а): ↑Январь 20, 2023, 3:58 pm Почему она дура и с чего она сельская ?Типа русский язык для интеллектуалов а украинский для селян?Так оказалось что селянам не проблема русский ,более того селяне на Западе Украины потчетыре языка знают .А городские интеллектуалы один русский с трудом выучили и то в форме матюков .
Re: Про мову .
Поширене почуття дитини в іншомовному середовищі — це сором, з’ясували британські дослідники Лондонського університету. Дорослі сприймають ситуації зазвичай більш адекватно. А дитині здається, що вона знову стала абсолютно некомпетентною, як коли була малою. Усі навкруги знають мову, а вона — ні. Усі розуміють, що каже вчитель, окрім неї. Вона не зважає на те, що добре володіє рідною мовою.
Недарма кажуть: хочеться провалитися від сорому, зникнути. Якщо це почуття хронічне, воно змушує людину навіть на фізичному рівні сутулитися, ніби зменшуватися. А інтелектуальні процеси уповільнюються, дитина навчається не так легко, як раніше, здається не такою кмітливою, як була.
До такого ж результату призводить підсвідомий супротив перебуванню у іншомовному середовщі.Дитина не дозволяє собі радіти та розслаблятися . Вона знаходить ірраціональний контроль над ситуацією: якщо я не розмовляю і тим паче не думаю іншою мовою, то я не повноцінний
Мати приводить дитину в український дитячий заклад а там іншемовне середовище .У батьків виникає питання чому моя дитина повинна через це страждати .. ?Переживання батьків за психологічний стан своєї дитини хіба не раціональне?Ми україномовні дуже добре пам'ятаємо яких образ нам прийшлося пережити в столиці України Києві .Щоб не відчувати себе приниженими у нас був єдиний вихід ...зросійщення .Тілева може сказати що мовляв російськомовні діти також будуть мати психологічні проблеми як прийдуть в україномовне середовище .Але вони проживають в цьому середовищі .Воно в Україні скрізь .Ми про це і говоримо що батьки хоча і російськомовні але громадяни України і сам Тілева і його діти не мають проблем з мовою.То чому їх повинні мати україномовні діти в українських державних дитячих закладах?
Недарма кажуть: хочеться провалитися від сорому, зникнути. Якщо це почуття хронічне, воно змушує людину навіть на фізичному рівні сутулитися, ніби зменшуватися. А інтелектуальні процеси уповільнюються, дитина навчається не так легко, як раніше, здається не такою кмітливою, як була.
До такого ж результату призводить підсвідомий супротив перебуванню у іншомовному середовщі.Дитина не дозволяє собі радіти та розслаблятися . Вона знаходить ірраціональний контроль над ситуацією: якщо я не розмовляю і тим паче не думаю іншою мовою, то я не повноцінний
Мати приводить дитину в український дитячий заклад а там іншемовне середовище .У батьків виникає питання чому моя дитина повинна через це страждати .. ?Переживання батьків за психологічний стан своєї дитини хіба не раціональне?Ми україномовні дуже добре пам'ятаємо яких образ нам прийшлося пережити в столиці України Києві .Щоб не відчувати себе приниженими у нас був єдиний вихід ...зросійщення .Тілева може сказати що мовляв російськомовні діти також будуть мати психологічні проблеми як прийдуть в україномовне середовище .Але вони проживають в цьому середовищі .Воно в Україні скрізь .Ми про це і говоримо що батьки хоча і російськомовні але громадяни України і сам Тілева і його діти не мають проблем з мовою.То чому їх повинні мати україномовні діти в українських державних дитячих закладах?
Re: Про мову .
Дурню пишеш. я хочу щоб у українських дітей не було того що було у нас .Громадяни України з дитинства вивчають державну мову .Всі інші мови індивідуальний підхід.Ті діти що в українському садочку російськомовні в більшості етнічні українці .То батьки чому не займаються їх вихованням?Ах да вони російськомовні .Це як етнічний українець став російськомовним?Я вже відповів як .Його дідусі приїхали з села і щоб не бути рагулем стали російськомовними.То чому цей процес не перевести в зворотньому напрямку ?Коли вихованням малих українців будуть займатися розумні батьки то ніяких проблем не буде не в російсьеомовних не в україномовних.Ми йдемо до того що ці діти які російськомовні в садках ,пройшовши через школу і вищі навчальні заклади стануть в кікнці кінців україномовними.І щоб шлях цей був менш тернистим ,дітям треба прививати любов до мови їх країни і їх пращурів з дитинства .А якщо пращури не були українцями ,то вибачайте ,ви самі вибрали середовище проживання .Виберете Англію чи Німеччину то і мову вчити впші діти будуть цих країн.Фаріон захишає українську мову і права україномовних.А в грубій формі це тому що історія існування української мови була дуже терниста і кривава.Дуже агресивний у нас сусід ,який бажає всіми заходами знищити і нашу мову і нашу країну.Дуже багато російськомовних громадян це розуміють і тому їхні літи без проблем вивчають українську мову ,при цьому не відмовляючись від інших мов .Tileva писал(а): ↑Январь 21, 2023, 12:06 amНу вот. Ты все сам и рассказал. Эмоции, обиды, примеры откуда угодно и на выходе вот такой фарионовский венигрет. Причем, точки примеров разнесены на десятки лет и разных поколений.Свідомий писал(а): ↑Январь 20, 2023, 10:49 pmЯ село а ти дєревня .Доводимо один одному хто кращий .Щодо 6 річного хлопчика то я будучи україномовним хлопчиком своєю дитячою психікою відчув на собі всю зневагу російськомовних дітей до україномовних.Діти батьків, які ще вчора крутили хвости коровам в дєрєвні ,так пнулися виглядати городськими що з шкіри випригували щоб довести свою зверхність над дітьми україномовних селюків .З тих селюків потім не погані виходили інженери ,поети,математики .А тих городських я бачив на Караваєвих дачах да на Петрівці торгуючих запчастинами до моторолл і старими радянськими книжками .Вони і досі розповідають казки про рагулів і кугутів які начебто заполонили весь Київ.Tileva писал(а): ↑Январь 20, 2023, 10:37 pmЗаявка в садку 6-ричного хлопчика? Это мотив для дискуссии? Ну и кто тут село?Свідомий писал(а): ↑Январь 20, 2023, 9:46 pmТак всі великі люди ,інтелектуали ,вчені ,поети і письменники вихідці з села в більшості .Жлоб не має прописки і не маркується місцем проживання .Дійсно річ про свідомість .Заявляти в українському дитячому садку що я срав на вашу мову, це і є околиця рідного села ,вірніше дєрєвні.Доречі цікавий нюанс по темі ,срав від слова срака але ніяк не від слова жопа ,яке до того польского походження .Tileva писал(а): ↑Январь 20, 2023, 9:24 pmБез "типа", не додумывай. Речь о сознании и суждении. Мови не касается. Кругозор, который ограничен околицей родной деревни.Свідомий писал(а): ↑Январь 20, 2023, 3:58 pm Почему она дура и с чего она сельская ?Типа русский язык для интеллектуалов а украинский для селян?Так оказалось что селянам не проблема русский ,более того селяне на Западе Украины потчетыре языка знают .А городские интеллектуалы один русский с трудом выучили и то в форме матюков .
И что ты хочешь из всего этого сварить? Нас обижали, теперь мы берём свое - не мешайте!
А на самом деле, все эти старперские обидки выливаются в Армовир, вовлечение туда людей с одной извилиной и борьбой непонятно за что, но с четким представлением, кто "наш", а кто нет.
Поэтому я и настаивал на различении, где государственная политика в сфере образования, законодательства и культуры, где сегодняшняя живая разноязыкая жизнь, где абсолютно неприкосновенные права личности, где мова и где российский фашизм. И где вот такое комсомольское кликушество типа, фарионоши.
Re: Про мову .
Історія однієї мови.
– Якщо можна було б оцінити сьогодні ставлення чеського народу до рідної мови, користуючись спортивною термінологією, то «золото» виграють обоє – і народ, і мова. Іншими словами, стан чеської мови у Чехії можна визначити як успішний. На думку фахівців, сьогодні чеська мова потребує не захисту, а вдумливої щоденної опіки. Але так було не завжди. Чехи відстояли свій найбільший скарб, рідну мову, у складному протистоянні з набагато сильнішим противником і в тяжкій боротьбі, яка тривала три довгих століття.
Гадаю, немає в Чеській Республіці людини, яка б не знала про драматичну подію в чеській історії, що трапилась у 1620 році. Того року, 8 листопада, в битві під Білою Горою, що поблизу Праги, перестала існувати конфедерація Чеської Корони, а з нею перед сильним німецькомовним противником капітулювала чеська мова, традиції й культура.
На довгих триста років чеські землі увійшли до складу Австрійської імперії Габсбургів, згодом могутньої Австро-Угорщини. Зміцнюючи панування, імператор Йозеф ІІ у 1781 році видав указ, яким запровадив німецьку єдиною мовою спілкування в державних установах. Як в імперіях водиться, мовна окупація поступово оволоділа всіма сферами життя: освітою, театром, військом – словом, настала тотальна германізація.
Чеська література і фольклор проти германізації
Але слід віддати належне чехам: вони не склали зброї. Їхня наполеглива і послідовна боротьба за свою мову, традиції, культуру вписалась до історії, як доба національного відродження. Її джерела слід шукати в посиленні національного самоусвідомлення, його могутня хвиля піднялась саме всупереч мовній окупації.
Мотивацію відстояти рідну мову чехи знаходили насамперед у творчості своїх поетів і письменників, народних майстрів, у фольклорі, пісні й театрі. Велику роботу на свої плечі перебрала сільська інтелігенція: вчителі, лікарі, священнослужителі. Саме на периферії, по селах і в малих містечках, загроза германізації була особливо небезпечною.
Освітяни очолили чеське національне відродження
У трьох хвилях національного відродження, яке припало на 18-е століття, а особливо активно проявилось у середині 19-го століття, чехам вдалось не тільки захистити рідну мову від руйнації, але й оживити певні процеси, наприклад, словотворення, видавництво словників, роботу професійних і аматорських театрів. А очолили найтяжчу роботу вчені й письменники, серед яких були і німецькомовні..
Чеська мова була духовним елементом, без якого народ не міг існувати
Їржі Марван
– Якщо можна було б оцінити сьогодні ставлення чеського народу до рідної мови, користуючись спортивною термінологією, то «золото» виграють обоє – і народ, і мова. Іншими словами, стан чеської мови у Чехії можна визначити як успішний. На думку фахівців, сьогодні чеська мова потребує не захисту, а вдумливої щоденної опіки. Але так було не завжди. Чехи відстояли свій найбільший скарб, рідну мову, у складному протистоянні з набагато сильнішим противником і в тяжкій боротьбі, яка тривала три довгих століття.
Гадаю, немає в Чеській Республіці людини, яка б не знала про драматичну подію в чеській історії, що трапилась у 1620 році. Того року, 8 листопада, в битві під Білою Горою, що поблизу Праги, перестала існувати конфедерація Чеської Корони, а з нею перед сильним німецькомовним противником капітулювала чеська мова, традиції й культура.
На довгих триста років чеські землі увійшли до складу Австрійської імперії Габсбургів, згодом могутньої Австро-Угорщини. Зміцнюючи панування, імператор Йозеф ІІ у 1781 році видав указ, яким запровадив німецьку єдиною мовою спілкування в державних установах. Як в імперіях водиться, мовна окупація поступово оволоділа всіма сферами життя: освітою, театром, військом – словом, настала тотальна германізація.
Чеська література і фольклор проти германізації
Але слід віддати належне чехам: вони не склали зброї. Їхня наполеглива і послідовна боротьба за свою мову, традиції, культуру вписалась до історії, як доба національного відродження. Її джерела слід шукати в посиленні національного самоусвідомлення, його могутня хвиля піднялась саме всупереч мовній окупації.
Мотивацію відстояти рідну мову чехи знаходили насамперед у творчості своїх поетів і письменників, народних майстрів, у фольклорі, пісні й театрі. Велику роботу на свої плечі перебрала сільська інтелігенція: вчителі, лікарі, священнослужителі. Саме на периферії, по селах і в малих містечках, загроза германізації була особливо небезпечною.
Освітяни очолили чеське національне відродження
У трьох хвилях національного відродження, яке припало на 18-е століття, а особливо активно проявилось у середині 19-го століття, чехам вдалось не тільки захистити рідну мову від руйнації, але й оживити певні процеси, наприклад, словотворення, видавництво словників, роботу професійних і аматорських театрів. А очолили найтяжчу роботу вчені й письменники, серед яких були і німецькомовні..
Чеська мова була духовним елементом, без якого народ не міг існувати
Їржі Марван
Re: Про мову .
«Є такий представник цього відродження, як наприклад, Юнґманн. Він краще говорив німецькою мовою, ніж чеською. Але для нього чеська мова – це був певний символ, це була в певному сенсі душа народу. Чеська мова тоді була настільки духовним елементом, без якого народ не міг існувати», – зауважує професор Марван.
Чехом є тільки той, хто розмовляє чеською
Йозеф Юнгманн
Саме поет, викладач чеської мови Йозеф Юнгманн сформулював головну ідею чеського національного відродження так: «Чехом є тільки той, хто розмовляє чеською». З цією думкою, як з прапором відродження, чехи активно взялись за переклад з німецької і навіть з латини спортивної, географічної, військової термінології, а також термінів окремих наук, наприклад, хімії чи медицини. Багато неологізмів, тобто нових слів, не прижилось, трохи смішно і наївно нині звучить, наприклад, «nosoplena», тобто хустинка до носа, але загалом зусилля чеських патріотів не пропали даремно.
Перемога чеської над німецькою
Багато нових слів по-чеськи успішно вживається й нині. А тому сьогодні чехи, на відміну від більшості європейців, ходять не до театру, а до divádla, тобто дивляться на те, що діється на сцені. До речі, чеською «сцена» – jeviště – те, що там явиться. Давні мистецькі твори чехи купують не а антикваріаті, а в крамниці «Starožitnostі», плавають не в басейні, а на «koupališti» – від «купатися», вони грають в «košíkovou», тобто у баскетбол i «odbíjenou», тобто відбивають м’яч у волейболі, а книжки читають не в бібліотеці, а в «knihovně».
І ще така цікава особливість. Країну в центрі Європи, відому всім Австрію, свого в минулому могутнього мовного поневолювача, тільки чехи – єдині в цілому світі – називають «Rakousko» – від назви прикордонного села Dolní Rakousy – першого при перетині чесько-австрійського кордону.
Навіть події Другої світової війни, коли доводилось вивіски у крамницях чи фільми дублювати німецькою, не похитнули переконання чехів, що без мови держави не буде.
Чехом є тільки той, хто розмовляє чеською
Йозеф Юнгманн
Саме поет, викладач чеської мови Йозеф Юнгманн сформулював головну ідею чеського національного відродження так: «Чехом є тільки той, хто розмовляє чеською». З цією думкою, як з прапором відродження, чехи активно взялись за переклад з німецької і навіть з латини спортивної, географічної, військової термінології, а також термінів окремих наук, наприклад, хімії чи медицини. Багато неологізмів, тобто нових слів, не прижилось, трохи смішно і наївно нині звучить, наприклад, «nosoplena», тобто хустинка до носа, але загалом зусилля чеських патріотів не пропали даремно.
Перемога чеської над німецькою
Багато нових слів по-чеськи успішно вживається й нині. А тому сьогодні чехи, на відміну від більшості європейців, ходять не до театру, а до divádla, тобто дивляться на те, що діється на сцені. До речі, чеською «сцена» – jeviště – те, що там явиться. Давні мистецькі твори чехи купують не а антикваріаті, а в крамниці «Starožitnostі», плавають не в басейні, а на «koupališti» – від «купатися», вони грають в «košíkovou», тобто у баскетбол i «odbíjenou», тобто відбивають м’яч у волейболі, а книжки читають не в бібліотеці, а в «knihovně».
І ще така цікава особливість. Країну в центрі Європи, відому всім Австрію, свого в минулому могутнього мовного поневолювача, тільки чехи – єдині в цілому світі – називають «Rakousko» – від назви прикордонного села Dolní Rakousy – першого при перетині чесько-австрійського кордону.
Навіть події Другої світової війни, коли доводилось вивіски у крамницях чи фільми дублювати німецькою, не похитнули переконання чехів, що без мови держави не буде.
Re: Про мову .
Мовна екологія – першочергове завдання
І нині у невеликій 10-мільйонній Чехії її громадяни дуже вимогливі у ставленні до рідної мови. У цій копіткій щоденній роботі на перше місце має стати, на думку професора Їржі Марвана, як одна з головних дисциплін – мовна екологія, наука, яка дбає про чистоту рідної мови в ЗМІ, у школах, державних установах. І в Україні також все нині в руках українських мовознавців, зауважує чеський професор.
Українська мова є настільки особливе, естетично привабливе явище, що його не можна руйнувати своєю власною необережністю і байдужістю
Їржі Марвана
«Вони повинні навчитися, що таке є лінґвоекологія, тобто теорія про мовне середовище. Кожна людина знає від своєї матері, що таке є мова. Я не бачу в українських мовознавців, щоб вони турбувалися цією проблемою. Отже, тут є початок. Українські мовознавці повинні перейти з теорії на реальну екологічну реалізацію. Українська мова є настільки особливе, естетично привабливе явище, що його не можна руйнувати своєю власною необережністю і байдужістю», – наголошує Їржі Марвана.
Сьогодні чехи успішно переклали рідною мовою всю комп’ютерну термінологію, до речі комп’ютер, мабуть тільки чехи назвали по-своєму – «počítač», тобто рахівниця, калькулятор. Мовою, її захистом від напливу передусім англомовних слів активно займаються громадські канали радіо і телебачення, театр, багато спеціальних часописів, а також книгарні та бібліотеки.
І нині у невеликій 10-мільйонній Чехії її громадяни дуже вимогливі у ставленні до рідної мови. У цій копіткій щоденній роботі на перше місце має стати, на думку професора Їржі Марвана, як одна з головних дисциплін – мовна екологія, наука, яка дбає про чистоту рідної мови в ЗМІ, у школах, державних установах. І в Україні також все нині в руках українських мовознавців, зауважує чеський професор.
Українська мова є настільки особливе, естетично привабливе явище, що його не можна руйнувати своєю власною необережністю і байдужістю
Їржі Марвана
«Вони повинні навчитися, що таке є лінґвоекологія, тобто теорія про мовне середовище. Кожна людина знає від своєї матері, що таке є мова. Я не бачу в українських мовознавців, щоб вони турбувалися цією проблемою. Отже, тут є початок. Українські мовознавці повинні перейти з теорії на реальну екологічну реалізацію. Українська мова є настільки особливе, естетично привабливе явище, що його не можна руйнувати своєю власною необережністю і байдужістю», – наголошує Їржі Марвана.
Сьогодні чехи успішно переклали рідною мовою всю комп’ютерну термінологію, до речі комп’ютер, мабуть тільки чехи назвали по-своєму – «počítač», тобто рахівниця, калькулятор. Мовою, її захистом від напливу передусім англомовних слів активно займаються громадські канали радіо і телебачення, театр, багато спеціальних часописів, а також книгарні та бібліотеки.
Re: Про мову .
Та неивишукуй ніяких обідок .Що ви причепилися до Фаріон?Що значить друг проти друга?Є держава Україна .Є державна мова .Більшість населення є носіями цієї мови .Поважай державу ,громадянином якої ти є.Ну немає друг проти друга в Німеччині,Фроанції,Британії.Там держава каже як Фаріон ,не подобається державна мова ,на фіг на Батьківщину своєї мови .Це не в мене обідки ,це обідки в тих хто звик вважати державну українську мову мовою селюків і рагулів.Це у вас обідки за те що вас змушують поважати державну мову .Tileva писал(а): ↑Январь 21, 2023, 12:45 amОпять насыпал обидок.Свідомий писал(а): ↑Январь 21, 2023, 12:30 amДурню пишеш. я хочу щоб у українських дітей не було того що було у нас .Громадяни України з дитинства вивчають державну мову .Всі інші мови індивідуальний підхід.Ті діти що в українському садочку російськомовні в більшості етнічні українці .То батьки чому не займаються їх вихованням?Ах да вони російськомовні .Це як етнічний українець став російськомовним?Я вже відповів як .Його дідусі приїхали з села і щоб не бути рагулем стали російськомовними.То чому цей процес не перевести в зворотньому напрямку ?Коли вихованням малих українців будуть займатися розумні батьки то ніяких проблем не буде не в російсьеомовних не в україномовних.Ми йдемо до того що ці діти які російськомовні в садках ,пройшовши через школу і вищі навчальні заклади стануть в кікнці кінців україномовними.І щоб шлях цей був менш тернистим ,дітям треба прививати любов до мови їх країни і їх пращурів з дитинства .А якщо пращури не були українцями ,то вибачайте ,ви самі вибрали середовище проживання .Виберете Англію чи Німеччину то і мову вчити впші діти будуть цих країн.Фаріон захишає українську мову і права україномовних.А в грубій формі це тому що історія існування української мови була дуже терниста і кривава.Дуже агресивний у нас сусід ,який бажає всіми заходами знищити і нашу мову і нашу країну.Дуже багато російськомовних громадян це розуміють і тому їхні літи без проблем вивчають українську мову ,при цьому не відмовляючись від інших мов .Tileva писал(а): ↑Январь 21, 2023, 12:06 amНу вот. Ты все сам и рассказал. Эмоции, обиды, примеры откуда угодно и на выходе вот такой фарионовский венигрет. Причем, точки примеров разнесены на десятки лет и разных поколений.Свідомий писал(а): ↑Январь 20, 2023, 10:49 pmЯ село а ти дєревня .Доводимо один одному хто кращий .Щодо 6 річного хлопчика то я будучи україномовним хлопчиком своєю дитячою психікою відчув на собі всю зневагу російськомовних дітей до україномовних.Діти батьків, які ще вчора крутили хвости коровам в дєрєвні ,так пнулися виглядати городськими що з шкіри випригували щоб довести свою зверхність над дітьми україномовних селюків .З тих селюків потім не погані виходили інженери ,поети,математики .А тих городських я бачив на Караваєвих дачах да на Петрівці торгуючих запчастинами до моторолл і старими радянськими книжками .Вони і досі розповідають казки про рагулів і кугутів які начебто заполонили весь Київ.Tileva писал(а): ↑Январь 20, 2023, 10:37 pmЗаявка в садку 6-ричного хлопчика? Это мотив для дискуссии? Ну и кто тут село?Свідомий писал(а): ↑Январь 20, 2023, 9:46 pmТак всі великі люди ,інтелектуали ,вчені ,поети і письменники вихідці з села в більшості .Жлоб не має прописки і не маркується місцем проживання .Дійсно річ про свідомість .Заявляти в українському дитячому садку що я срав на вашу мову, це і є околиця рідного села ,вірніше дєрєвні.Доречі цікавий нюанс по темі ,срав від слова срака але ніяк не від слова жопа ,яке до того польского походження .
И что ты хочешь из всего этого сварить? Нас обижали, теперь мы берём свое - не мешайте!
А на самом деле, все эти старперские обидки выливаются в Армовир, вовлечение туда людей с одной извилиной и борьбой непонятно за что, но с четким представлением, кто "наш", а кто нет.
Поэтому я и настаивал на различении, где государственная политика в сфере образования, законодательства и культуры, где сегодняшняя живая разноязыкая жизнь, где абсолютно неприкосновенные права личности, где мова и где российский фашизм. И где вот такое комсомольское кликушество типа, фарионоши.
Кто против государственной политики? Партия опзж? Здесь таких нет.
Родители, которые не знают украинского, ну так уж сложилось в Горловке, должны ребенка ему научить дома перед тем, как в садик отправить? Или как?
Мне это напоминает мой разговор с учительницей языка. "Ваш сын пишет с ошибками!" Я ей, ну так для этого я его и отправил в школу, чтобы вы его научили. Кто же здесь плохо работает и жалуется?
Фарион выдумывает "права украиномовних". Эти права обеспечивает государство и его законодательная система и никакой русскоязычный шестилетний ребенок на них не покушается.
И вообще, "права общности", а не человека, это чистая политика. Есть Рада, Президент - это туда, а не криками в Фейсбук, настраивая людей друг против друга.
Re: Про мову .
Поважати державну мову і державу Україна .Це вивчити мову і не паритись .Не розказувати про селюків і рагулів .Спитай Арестовича ,він же розповів що вивчив українську із за поваги до держави і її народа .І діти вивчили .Що ти хочеш довести я й досі не розумію?Ти мову знаєш ,володієш .Ти в побуті спілкуєшся на російській ,то в спілкуйся ?В чому проблема?Станеш громадянином іншої країни то вивчиш державну мову тієї країни ,без суперечок.Що ти хочеш довести ?Tileva писал(а): ↑Январь 21, 2023, 12:17 pm 1. Что значит "уважать мову"? Расшифруй.
2. По данным, 10 млн украинцев имеют родню в РФ и никак "не забудут" русский язык. А это четверть украинцев. Защита русского языка указана в Конституции.
3. А вот кто придумал идиотизм, что "русский - это мова врага"? Не только враги говорят по русски, с ними как? Как с крымчанами, донетчанами, харьковчанами, одесситами? Им срочно учить мову и доказывать, что не враги? С какой стати? Может ещё анализ крови сдать перед отправкой на фронт?
Это я к чему. Если ты это не видишь. Этот тот самый случай, когда благие намерения ведут в ад.
Начинаем с "уважения" (абсолютная калька россиян - "ты меня уважаешь?!", а это просто гимн собственной неполноценности) и заканчиваем принуждением, которое автоматом вызовет ответную реакцию.
Ну, представь, твой внук получает в морду, за слово на русском. Потом он вырастит в таком государстве, где проявление индивидуальности будет вызывать подобные реакции. Охота жить в таком?
Re: Про мову .
Мій онук не отримає в морду за російську мову тому що буде володіти своєю рідною українською.Це ми україномовні отримували в морду за мову в столиці України Києві.Моя дочка не вивчала російську мову зовсім ,але володіє російською.В залежності від середовища вона змінює мову спілкування .Ніхто в морду її не б'є.Бити в морду за мову то ідеологія рашизму .
Re: Про мову .
Фаріон спитали ,так що робити тим хто не знає мови,кого колонізували російською.Вона відповіла просто ,..та вчіть мову.В чому проблема?Якщо людина принципово вважає що українська їй не потрібна ,що мова для рагулів ,селюків .То є зневага до українського народу,до української держави і культури .То йдіть до біса .Валіть до московії і розмовляйте там більш інтелектуальними матюками.
Re: Про мову .
Згоден.То перестаньте той плач Ярославни що Фаріон вас гвалтує Вчіть мову і ніяких проблем .Я знаю багато російськомовних які своїх дітей навчають в україномовних закладах.Між собою мт спілкуємся російською.І що?Вчора слухав передачу в якій шлося про те як росіяни знищили свої паспорти російські,воюють за Україну і не можуть отримати українське громадянство бо їм треба їхати в росію і привезти звідти довідку що вони відмовляються від російського громадянства .А в росії їх чекають .Tileva писал(а): ↑Январь 21, 2023, 2:46 pmДовести очень простую вещь - прекратить вообще тему о языке. Совсем. Надо учить, не надо, надо поощрять, не надо, уважать или не обращать внимания.Свідомий писал(а): ↑Январь 21, 2023, 2:31 pmПоважати державну мову і державу Україна .Це вивчити мову і не паритись .Не розказувати про селюків і рагулів .Спитай Арестовича ,він же розповів що вивчив українську із за поваги до держави і її народа .І діти вивчили .Що ти хочеш довести я й досі не розумію?Ти мову знаєш ,володієш .Ти в побуті спілкуєшся на російській ,то в спілкуйся ?В чому проблема?Станеш громадянином іншої країни то вивчиш державну мову тієї країни ,без суперечок.Що ти хочеш довести ?Tileva писал(а): ↑Январь 21, 2023, 12:17 pm 1. Что значит "уважать мову"? Расшифруй.
2. По данным, 10 млн украинцев имеют родню в РФ и никак "не забудут" русский язык. А это четверть украинцев. Защита русского языка указана в Конституции.
3. А вот кто придумал идиотизм, что "русский - это мова врага"? Не только враги говорят по русски, с ними как? Как с крымчанами, донетчанами, харьковчанами, одесситами? Им срочно учить мову и доказывать, что не враги? С какой стати? Может ещё анализ крови сдать перед отправкой на фронт?
Это я к чему. Если ты это не видишь. Этот тот самый случай, когда благие намерения ведут в ад.
Начинаем с "уважения" (абсолютная калька россиян - "ты меня уважаешь?!", а это просто гимн собственной неполноценности) и заканчиваем принуждением, которое автоматом вызовет ответную реакцию.
Ну, представь, твой внук получает в морду, за слово на русском. Потом он вырастит в таком государстве, где проявление индивидуальности будет вызывать подобные реакции. Охота жить в таком?
Это чистый российский, монафортский развод украинцев на нижней чакре.
Ни мне, ни моей родне на Западной Украине никогда не придет в голову конфликтовать на этой почве. А тем более воевать. Дичь чистой воды для нормального человека.
Более того, в Будущем Украины это вообще не имеет никакого значения, язык - рутина государства.
Что делать после того, как за Свободу "положим душу и тело"? В Гимне нет об этом ни слова.
Как будем делить Победу внутри и что делать разрушенной половиной Украины?
Арестович сказал, что скандал вокруг него, а до того вокруг Ермака, а теперь уже Подоляк, Тимошенко подвергаются атакам - это же не россияне, это украинцы атакуют Своих.
Этот архетип внутренней зради кормил наши поражения 400 лет.
Т.е. треть украинцев УЖЕ проиграло войну...
-
Слобожанский
- Сообщения: 3462
- Зарегистрирован: Май 5, 2021, 9:18 pm
- Контактная информация:
Re: Про мову .
Ти знаєш я можу тобі викласти відповідь цьому воїну ЗСУ .Там інший воїнь ЗСУ розмазує його .Особливо оте що не на часі .Не знаю чи можна .Там одні матюки .А то одного одного воїна виставили авторитетомСлобожанский писал(а): ↑Январь 21, 2023, 3:31 pmТа ти шо?! А ну на, послухай ще раз, тільки уважно
Готовий підписатись під кожним словом цього хлопця
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 4 гостя