Про мову .
-
Слобожанский
- Сообщения: 3462
- Зарегистрирован: Май 5, 2021, 9:18 pm
- Контактная информация:
Re: Про мову .
А я не знаю хто це, але я повністю з ним згоден.
Ну так ти прослухав перше відео? Де там хоч слово про те, що Гріша срав на мову в дитсадку чи його батьки срали на мову? Єдина провина Гриші - те, що він привітався з онуком біснуватої баби словом "Прівєт". І за це йому, звичайно ж, потрібно відрихтувати щелепу, бо він москаль.
Re: Про мову .
То добре що є різні думки .Слобожанский писал(а): ↑Январь 21, 2023, 3:53 pmА я не знаю хто це, але я повністю з ним згоден.
Ну так ти прослухав перше відео? Де там хоч слово про те, що Гріша срав на мову в дитсадку чи його батьки срали на мову? Єдина провина Гриші - те, що він привітався з онуком біснуватої баби словом "Прівєт". І за це йому, звичайно ж, потрібно відрихтувати щелепу, бо він москаль.
Re: Про мову .
А там не про конкретного Гришу .Там образно про всю проблему .Чи ти вважаєш що її не існує і немає тих хто срав на мову?Хто не срав у тих немає проблем .Слобожанский писал(а): ↑Январь 21, 2023, 3:53 pmА я не знаю хто це, але я повністю з ним згоден.
Ну так ти прослухав перше відео? Де там хоч слово про те, що Гріша срав на мову в дитсадку чи його батьки срали на мову? Єдина провина Гриші - те, що він привітався з онуком біснуватої баби словом "Прівєт". І за це йому, звичайно ж, потрібно відрихтувати щелепу, бо він москаль.
Re: Про мову .
Про Фаріон .Фаріон мовнознавець і філолог.Прдставник інтелігегції.Саме національна інтелігенція є представником і захисником народної культури.Ось що писав російський мовнознавець і вчений Шахматов .
Не скоро, однако, могли наступить условия, необходимые для естественного роста столь долго не находившей себе исхода народной души. В Малороссии, впрочем, почти без перерыва теплилась в тех или иных светильниках самостоятельная, тесно связанная с этнографической средой и местными интересами духовная жизнь. К концу XVIII века относятся попытки ввести народный язык, тот самый язык, которым говорила нарождавшаяся из народа интеллигенция, в литературу. Беспристрастная история, выдвигая эти явления, упраздняла всякую возможность утверждать, чтобы в них выразилась какая-нибудь искусственная хитроумная попытка, направленная досужею фантазией или политической интригой. Первые украинские литераторы заговорили по-малорусски, руководимые только своим здравым чутьем и своею тесною связью с выделившею их этнографической средой. К середине XIX в. нарастают запросы украинской интеллигенции: в тесном единении с народом, в изучении его языка и быта почерпает интеллигенция свою любовь к нему и готовится исполнить выпавшую на нее миссию. Семидесятые годы уготовали ей, однако, такие испытания, которые, обрушившись на ней, сдвинули ее с того сентиментального пути, на который она ступила, стали источниками великих бедствий не только для малорусов, но и для нас, великорусов, и для всего созданного общими усилиями русских племен государства. В это время разрешен отрицательно вопрос о праве говорить и писать на малорусском языке, читать на нем Св. Писание, воплощать этот язык в художественных формах. Мне слишком тяжело приводить относящиеся сюда данные, указывать на те или иные правительственные распоряжения: я хочу оправдать своих ближних сородичей, великорусов, предположениями, что их действиями руководило роковое заблуждение; они смешали русское с великорусским, они отождествили часть с целым и, вооружась против малорусов, они заметили, что идут против русской народности, русского языка, русской литературы. Эти политические деятели находили терпимой в пределах России всякие инородческие литературы: евреи, татары, армяне, поляки не имели права говорить и писать на своих языках, но этого права лишились православные русские. Сколько раз, обдумывая события того времени, я поддавался соблазну увидеть за этими запретительными мерами враждебную России интригу. <...> Правда, теперь эта братоубийственная борьба как будто прекратилась. Но надо быть совершенно близоруким, чтобы не видеть того горючего материала, который она вызвала к жизни и который, накопившись, грозит разрастись в обширный костер. Горючий материал воспламенил уже малорусскую интеллигенцию: чуткая к народным нуждам, унаследовала еще от времен оживленной борьбы за веру и народ с польским католичеством живой и здоровый патриотизм, малорусская интеллигенция насторожилась, опасаясь ущерба народному духу, его духовным и умственным интересам от той опеки, которую во имя неясности русских интересов, простирает на малоруссов его великорусский собрат. Утрата языка — это утрата народности; на язык обращено главное внимание интеллигенции: она пошла с ним в народ, создала большую национальную литературу, она ставит вопрос о малороссийском языке в школах, словом, малорусская интеллигенция делает то, что должна делать всякая честная интеллигенция, не порвавшая связи с народом, не денационализировавшаяся, а живущая здоровою народною жизнью. Я сказал, что малорусскую интеллигенцию воспламенил горючий материал: я имею в виду то обстоятельство, что в силу тех или иных условий интеллигенция эта делает свое интенсивное дело, идет на борьбу с действием или вообще неприятелем и этим неприятелем в ее пределах оказывались великорусы; они — враги малорусской народности, они стремятся к тому, чтобы отнять у малоруса его язык, не допустить его ни в школу, ни в публику, ни в литературу. И я скажу, что в значительной степени малорусы в своих опасениях правы — великорусское общество сделало пока еще слишком мало всего того, чтобы рассеять эти опасения, для того, чтобы уяснить себе самому, какого образа действий оно должно держаться в этом важном вопросе.
Не скоро, однако, могли наступить условия, необходимые для естественного роста столь долго не находившей себе исхода народной души. В Малороссии, впрочем, почти без перерыва теплилась в тех или иных светильниках самостоятельная, тесно связанная с этнографической средой и местными интересами духовная жизнь. К концу XVIII века относятся попытки ввести народный язык, тот самый язык, которым говорила нарождавшаяся из народа интеллигенция, в литературу. Беспристрастная история, выдвигая эти явления, упраздняла всякую возможность утверждать, чтобы в них выразилась какая-нибудь искусственная хитроумная попытка, направленная досужею фантазией или политической интригой. Первые украинские литераторы заговорили по-малорусски, руководимые только своим здравым чутьем и своею тесною связью с выделившею их этнографической средой. К середине XIX в. нарастают запросы украинской интеллигенции: в тесном единении с народом, в изучении его языка и быта почерпает интеллигенция свою любовь к нему и готовится исполнить выпавшую на нее миссию. Семидесятые годы уготовали ей, однако, такие испытания, которые, обрушившись на ней, сдвинули ее с того сентиментального пути, на который она ступила, стали источниками великих бедствий не только для малорусов, но и для нас, великорусов, и для всего созданного общими усилиями русских племен государства. В это время разрешен отрицательно вопрос о праве говорить и писать на малорусском языке, читать на нем Св. Писание, воплощать этот язык в художественных формах. Мне слишком тяжело приводить относящиеся сюда данные, указывать на те или иные правительственные распоряжения: я хочу оправдать своих ближних сородичей, великорусов, предположениями, что их действиями руководило роковое заблуждение; они смешали русское с великорусским, они отождествили часть с целым и, вооружась против малорусов, они заметили, что идут против русской народности, русского языка, русской литературы. Эти политические деятели находили терпимой в пределах России всякие инородческие литературы: евреи, татары, армяне, поляки не имели права говорить и писать на своих языках, но этого права лишились православные русские. Сколько раз, обдумывая события того времени, я поддавался соблазну увидеть за этими запретительными мерами враждебную России интригу. <...> Правда, теперь эта братоубийственная борьба как будто прекратилась. Но надо быть совершенно близоруким, чтобы не видеть того горючего материала, который она вызвала к жизни и который, накопившись, грозит разрастись в обширный костер. Горючий материал воспламенил уже малорусскую интеллигенцию: чуткая к народным нуждам, унаследовала еще от времен оживленной борьбы за веру и народ с польским католичеством живой и здоровый патриотизм, малорусская интеллигенция насторожилась, опасаясь ущерба народному духу, его духовным и умственным интересам от той опеки, которую во имя неясности русских интересов, простирает на малоруссов его великорусский собрат. Утрата языка — это утрата народности; на язык обращено главное внимание интеллигенции: она пошла с ним в народ, создала большую национальную литературу, она ставит вопрос о малороссийском языке в школах, словом, малорусская интеллигенция делает то, что должна делать всякая честная интеллигенция, не порвавшая связи с народом, не денационализировавшаяся, а живущая здоровою народною жизнью. Я сказал, что малорусскую интеллигенцию воспламенил горючий материал: я имею в виду то обстоятельство, что в силу тех или иных условий интеллигенция эта делает свое интенсивное дело, идет на борьбу с действием или вообще неприятелем и этим неприятелем в ее пределах оказывались великорусы; они — враги малорусской народности, они стремятся к тому, чтобы отнять у малоруса его язык, не допустить его ни в школу, ни в публику, ни в литературу. И я скажу, что в значительной степени малорусы в своих опасениях правы — великорусское общество сделало пока еще слишком мало всего того, чтобы рассеять эти опасения, для того, чтобы уяснить себе самому, какого образа действий оно должно держаться в этом важном вопросе.
Re: Про мову .
Далі він пише ще цікавіше .Дає відповіді на багато питань .І це розуміє російський вчений .Тільки не розуміють українці чому Фаріон така радикальна А то реакція ось на що ...Читаємо Шахматовп далі .
.Вопрос этот мало назвать важным; это важнейший из выдвинутых теперь жизненных вопросов. Мы, великорусы, мало осведомлены ни со степенью грядущей русскому единству опасности, ни с той силой напряжения, с которою малорусская интеллигенция готовилась на борьбу за свою народность. В значительной степени это зависело от того неправильного взгляда на интеллигенцию, который с легкой руки <...> мыслителей распространяется в широких слоях общества. Интеллигенция — одно, народ — другое. Интеллигенции нужно право на язык в школу, народ требует школы великорусской; народные печальники скорбят об отсутствии малорусской газеты или книги, народу не нужны ни книги, ни газеты; непрошанные ходатаи заботятся о доставлении народу света на родном малорусском языке, но народ никогда не выражал требования о переводе понятных ему церковных книг на свою крестьянскую речь. Остережемся от такого отношения к малорусской интеллигенции; приведенные аргументы всею тяжестью своею могут обрушиться и на голову русской интеллигенции, но кто же как не она (я беру интеллигенцию во всей совокупности, причисляя к ней и лучших людей из правящих классов), кто же как не она неустанно заботится о народных нуждах, и, спрашивается, где, на какой точке стояла бы народная жизнь у нас в России, если бы интеллигенция была от нее отстранена и оказалась бы к ней равнодушна? Мы должны понять, что устами малорусской интеллигенции говорит малорусский народ: его интеллигенция — это законный и естественный орган его духовной жизни. Если мы будем игнорировать требования малорусской интеллигенции, то, конечно, встретимся скоро с самыми нежелательными с русской, общерусской точки зрения явлениями, которые, однако, захватят глубоко народ великорусский.
Позволить себе малейшую попытку к ограничению естественных проявлений народности, в частности, употребление <им> его языка — это разбудить не одну интеллигенцию, а весь народ вообще: он молчит, но выделяет из себя непрерывною чередой высший интеллигентный слой, который все громче и смелее будет отстаивать именем народа попранные им права. Мы, великорусы, должны понимать, что в прошлом ряд запретительных мер, направленных якобы к ограждению государством единства, не только разбудило, но и раздражило малорусское национальное самосознание. Его не усыпить теперь никаким потоком новых решительных мер; мы должны помнить, что дело идет о народе, сумевшем в лице своей интеллигенции выдвинуть ряд борцов за православие и народность в тяжелые годины польско-католического засилия и сохранившим в этой борьбе свою веру и народность непоколебленными; неужели же его запугают запретительные меры новейшей формации, когда к услугам интеллигенции оказываются и рукопечатный станок и заграничные типографии. Нет, велико было преступление тех, кто направил малороссийскую интеллигенцию на нелегальные пути борьбы.
А между тем положение малорусской интеллигенции поистине трагическое. С одной стороны, ей может представляться, что великорусы действительно способны наложить руку на украинскую литературу, не пустить украинский язык в школу, изгнать его из публицистики, закрыть украинские просветительные учреждения словом, сделать все, чтобы денационализировать малорусский народ и превратить его в обыкновенных великорусов. С другой стороны, действительность, реальные условия жизни доказывают малоросийской интеллигенции, что малорусы на самом деле денационализируются — и не в силу забытых мер сверху, а в силу особых условий, о которых скажем дальше; с каждым днем влияние великорусской речи не только в городах, но и в деревне становится ощутительнее; правда, <города>, учреждение сельских школ, образование торгового поселка, словом, все, что знаменует собой цивилизацию, самым чувственным образом отразится на народном быте и на народном языке; малорусы забывают свой язык, путают его с великорусским и, пожалуй, местами начинают стыдится своей хохлацкой речи. При таких условиях борьба за малорусскую народность может представляться безнадежною.[iii] Но с тем большим уважением относимся мы к малорусской интеллигенции, которая в борьбе до сих пор не отчаялась.
Спросим себя, во-первых, к чему давление сверху, если снизу уплывает почва у малорусской интеллигенции. Малорусы теряют свой язык и свой быт под нивелирующим влиянием великорусов; следовательно, в обширных массах народных не разбужено национальное самосознание; зачем же будить его и раздражать в лице его интеллигенции. Не вооружают ли эти запретительные меры новыми силами — ей указывают врага, она направила силы против него, отстаивая свое безнадежное дело, которое все равно рухнуло бы и <...>; но направляя силы против этого своего врага, каковым является государственная власть, от которой исходят запретительные меры, малорусская интеллигенция черпает в этой борьбе новые силы и под эгидой народности, под предлогом защиты своей самобытности в ряды борцов соединяются все вообще недовольные элементы. Исход борьбы становится проблематичным; запретительные меры не только не могут ослабить, они усиливаются оппозициею. Итак — отвечу я с точки зрения противников малорусской народности, противников национального самосознания: запретительные меры вредны и опасны; они помешают тому естественному ходу вещей, который самым <натуральным> образом проявляется в неудержимой ассимиляции малоросса великорусами.
Спросим себя, во-первых, неужели действительно для преуспевания русского государства и всей народности необходимо добиваться превращения малорусов в великорусов? Такое превращение, пожалуй, неизбежно, если бы на стражу малорусской народности не станет ее интеллигенция; но будет ли оно действительно полезно для великорусов? Для русского дела — оно будет гибельно; умаление русской народности, а потеря малорусами и белорусами своего языка и своей национальности будет великим ущербом для русской народности, ибо идея этой народности шире и глубже, чем идея от одной из русских народностей — великорусов. Русское дело выиграет только от всестороннего развития русского духа, использования всех духовных и нравственных сил, накопленных и развитых веками различными ветвями русского народа, а нормальное развитие совершенно немыслимо, если одна из русских народностей будет подавлена, стерта другою. И великорусское дело по этому самому не может выиграть и преуспеть, так как великорусы окажутся в жизненной борьбе одни без поддержки русских братьев, поглощенных великорусской волной, превратившихся в великорусов вместо того, чтобы внести в общую сокровищницу русской мысли и духа свою долю, свою лепту.
.Вопрос этот мало назвать важным; это важнейший из выдвинутых теперь жизненных вопросов. Мы, великорусы, мало осведомлены ни со степенью грядущей русскому единству опасности, ни с той силой напряжения, с которою малорусская интеллигенция готовилась на борьбу за свою народность. В значительной степени это зависело от того неправильного взгляда на интеллигенцию, который с легкой руки <...> мыслителей распространяется в широких слоях общества. Интеллигенция — одно, народ — другое. Интеллигенции нужно право на язык в школу, народ требует школы великорусской; народные печальники скорбят об отсутствии малорусской газеты или книги, народу не нужны ни книги, ни газеты; непрошанные ходатаи заботятся о доставлении народу света на родном малорусском языке, но народ никогда не выражал требования о переводе понятных ему церковных книг на свою крестьянскую речь. Остережемся от такого отношения к малорусской интеллигенции; приведенные аргументы всею тяжестью своею могут обрушиться и на голову русской интеллигенции, но кто же как не она (я беру интеллигенцию во всей совокупности, причисляя к ней и лучших людей из правящих классов), кто же как не она неустанно заботится о народных нуждах, и, спрашивается, где, на какой точке стояла бы народная жизнь у нас в России, если бы интеллигенция была от нее отстранена и оказалась бы к ней равнодушна? Мы должны понять, что устами малорусской интеллигенции говорит малорусский народ: его интеллигенция — это законный и естественный орган его духовной жизни. Если мы будем игнорировать требования малорусской интеллигенции, то, конечно, встретимся скоро с самыми нежелательными с русской, общерусской точки зрения явлениями, которые, однако, захватят глубоко народ великорусский.
Позволить себе малейшую попытку к ограничению естественных проявлений народности, в частности, употребление <им> его языка — это разбудить не одну интеллигенцию, а весь народ вообще: он молчит, но выделяет из себя непрерывною чередой высший интеллигентный слой, который все громче и смелее будет отстаивать именем народа попранные им права. Мы, великорусы, должны понимать, что в прошлом ряд запретительных мер, направленных якобы к ограждению государством единства, не только разбудило, но и раздражило малорусское национальное самосознание. Его не усыпить теперь никаким потоком новых решительных мер; мы должны помнить, что дело идет о народе, сумевшем в лице своей интеллигенции выдвинуть ряд борцов за православие и народность в тяжелые годины польско-католического засилия и сохранившим в этой борьбе свою веру и народность непоколебленными; неужели же его запугают запретительные меры новейшей формации, когда к услугам интеллигенции оказываются и рукопечатный станок и заграничные типографии. Нет, велико было преступление тех, кто направил малороссийскую интеллигенцию на нелегальные пути борьбы.
А между тем положение малорусской интеллигенции поистине трагическое. С одной стороны, ей может представляться, что великорусы действительно способны наложить руку на украинскую литературу, не пустить украинский язык в школу, изгнать его из публицистики, закрыть украинские просветительные учреждения словом, сделать все, чтобы денационализировать малорусский народ и превратить его в обыкновенных великорусов. С другой стороны, действительность, реальные условия жизни доказывают малоросийской интеллигенции, что малорусы на самом деле денационализируются — и не в силу забытых мер сверху, а в силу особых условий, о которых скажем дальше; с каждым днем влияние великорусской речи не только в городах, но и в деревне становится ощутительнее; правда, <города>, учреждение сельских школ, образование торгового поселка, словом, все, что знаменует собой цивилизацию, самым чувственным образом отразится на народном быте и на народном языке; малорусы забывают свой язык, путают его с великорусским и, пожалуй, местами начинают стыдится своей хохлацкой речи. При таких условиях борьба за малорусскую народность может представляться безнадежною.[iii] Но с тем большим уважением относимся мы к малорусской интеллигенции, которая в борьбе до сих пор не отчаялась.
Спросим себя, во-первых, к чему давление сверху, если снизу уплывает почва у малорусской интеллигенции. Малорусы теряют свой язык и свой быт под нивелирующим влиянием великорусов; следовательно, в обширных массах народных не разбужено национальное самосознание; зачем же будить его и раздражать в лице его интеллигенции. Не вооружают ли эти запретительные меры новыми силами — ей указывают врага, она направила силы против него, отстаивая свое безнадежное дело, которое все равно рухнуло бы и <...>; но направляя силы против этого своего врага, каковым является государственная власть, от которой исходят запретительные меры, малорусская интеллигенция черпает в этой борьбе новые силы и под эгидой народности, под предлогом защиты своей самобытности в ряды борцов соединяются все вообще недовольные элементы. Исход борьбы становится проблематичным; запретительные меры не только не могут ослабить, они усиливаются оппозициею. Итак — отвечу я с точки зрения противников малорусской народности, противников национального самосознания: запретительные меры вредны и опасны; они помешают тому естественному ходу вещей, который самым <натуральным> образом проявляется в неудержимой ассимиляции малоросса великорусами.
Спросим себя, во-первых, неужели действительно для преуспевания русского государства и всей народности необходимо добиваться превращения малорусов в великорусов? Такое превращение, пожалуй, неизбежно, если бы на стражу малорусской народности не станет ее интеллигенция; но будет ли оно действительно полезно для великорусов? Для русского дела — оно будет гибельно; умаление русской народности, а потеря малорусами и белорусами своего языка и своей национальности будет великим ущербом для русской народности, ибо идея этой народности шире и глубже, чем идея от одной из русских народностей — великорусов. Русское дело выиграет только от всестороннего развития русского духа, использования всех духовных и нравственных сил, накопленных и развитых веками различными ветвями русского народа, а нормальное развитие совершенно немыслимо, если одна из русских народностей будет подавлена, стерта другою. И великорусское дело по этому самому не может выиграть и преуспеть, так как великорусы окажутся в жизненной борьбе одни без поддержки русских братьев, поглощенных великорусской волной, превратившихся в великорусов вместо того, чтобы внести в общую сокровищницу русской мысли и духа свою долю, свою лепту.
Re: Про мову .
Так і я про це.Всі вчимо державну мову і на цьому крапка.Які проблеми?Ніяких прлблем в вивченні мови немає.Повинно бути тільки бажання .Tileva писал(а): ↑Январь 21, 2023, 4:54 pm Ерунду обговаривали. Делать-то ЧТО? Ну, допустим, мова на часе. И что теперь? Закон есть - есть, выполняется? Да. Леди бродят по улицам и не хотят украинскую? Нет. О чем тогда говорить?
Уговаривать меня или таких же одесситов думать и говорить на украинском дома? Это невозможно, да и зачем? Дети учатся в школах, учат мову.
Чего добиваются националисты? Конкретно? Любить Родину? И без них любят. Защищать? Ну так и без их призывов защищают. Чтобы все с ними говорили на украинском, тому що вони не розумиють по росийски? Так это их проблемы. Росийськомовни розумиють украинский. Не хотите, не общайтесь.
Т.е. проблемы не существует. Язык - дело сугубо личное. Определенная коммуникация регулируется государством, а люди свободны в выборе.
Мы с 2000 года жили без жоднои языковой проблемы. Ровно до тех пор, пока политики не посеняли мовную вражду. И россияне сделали на это ставку.
Поэтому козлам в Раде нужно было не региональный язык срочно отменять, а Крым защищать всеми силами. И сейчас такие же долбоебы обвиняют не Путина, а Арестовича в трагедии Днепра.
-
Слобожанский
- Сообщения: 3462
- Зарегистрирован: Май 5, 2021, 9:18 pm
- Контактная информация:
Re: Про мову .
А я якраз про конкретного Гришу. І тому Фаріон для мене - наці, якій місце в дурці вже давно. Проблема не тільки в "русскоговорящих челюстях", а й в таких "щирих патріотах" як вона. Не дарма Гордон її прямо назвав агентом ФСБ. Ба, навіть Акваріус, якого ти знаєш по форуму, називає її та Тягнибока не інакше як консервами кремля.
-
Слобожанский
- Сообщения: 3462
- Зарегистрирован: Май 5, 2021, 9:18 pm
- Контактная информация:
Re: Про мову .
Позавчера случайно наткнулся на канал одесского ресторатора "Одесский липован". Прикольный такой канал, интересно так рассказывает и показывает о кулинарии, да еще на вот этом одесском суржике))
Запомнился один момент, когда он подзывает какую-то девочку во дворе и просит пощедровать.Та ему спокойно оттараторила "Щедрика". Ни одесситов, ни харьковчан старшего поколения уже не отучишь от их суржика. Их дети будут уже лучше знать украинский за счет образования на украинском, внуки - еще лучше и т.д. А выписывать штрафы мэру Харькова за выступление где-то на русском - ну бред же, ну вот все уже проблемы решены и больше заняться нечем в стране.
Да, и этот одесский суржик совершенно не мешает ему волонтерить, я так понял, он собирает или сам возит продукты в Херсонскую и Николаевскую области.
Re: Про мову .
Ні .Фаріон фаховий спеціаліст .Це її професія говорити про мову і давати поради .Щодо Гордона ,так Гордона самого вважають агентом ФСБ.Гордон і Арестовича вважав .Так якщо я тут процитую Бандеру щодо мови ,то Акваріус і Бандеру назве агентом консервним Кремля .Україна завжди потерпала із за своєї толерантності .Ось я виклав історичний матеріал про чеську мову .Нуль коментарів .Але чехи рятували свою мову методами Фаріон .А якими методами просуває свою мову Кремль?Якщо вас б'ють то яка повинна бути відповідь при цьому?Будете розказувати про толерантність?Якщо кремль закликає за українську мову знищувати то Фаріон гуманіст,вона пропонує всього навсього переїхати туди де батьківщина російської мови .Але кремль не викликає такої ненависті як Фаріон .Капець.Слобожанский писал(а): ↑Январь 21, 2023, 6:21 pmА я якраз про конкретного Гришу. І тому Фаріон для мене - наці, якій місце в дурці вже давно. Проблема не тільки в "русскоговорящих челюстях", а й в таких "щирих патріотах" як вона. Не дарма Гордон її прямо назвав агентом ФСБ. Ба, навіть Акваріус, якого ти знаєш по форуму, називає її та Тягнибока не інакше як консервами кремля.
Re: Про мову .
Тілева постійно перекручує.Ніхто не казав що Тілева і його діти повинні дома розмовляти і думати на мові .Ніхто не гвалтує росіян в Німеччині думати і говорити дома на німецькій .Але без знання німецької думай не думай ,а не станеш повноціінною частиною німецького суспільства .Чому представник будь якої національності в російському суспільстві вже в другому поколінні становиться росіянином а вже в четвертому його покоління вже думає російською.Чомусь одні притензії тільки до українців .В Америці можна стати англомовним,в Франції франкомовним і тільки в Україні всі качають свої права .Як казав російський історик Панасенков ,агресія росії проти України спровокована тим що кремль відчував слабкість України .Сильний завжди наважується на агресію по відношенню до слабшого .Було вкинуто багато грошей на підрив української незалежності .І російська мова відіграла в цьому не останню роль.Я впевнений що якби Тілева змінив країну проживання на США ,на приклад, то він би не розказував би про своїх онуків одеситів які думають російською.Цікаво на якій мові зараз думає нащадок одеситів Ді Капріо.?А скільки їх тих одеситів в Америці давно вже не думаючих на російській?Тому Тілеві не треба перейматися тим що його хтось буде гвалтувати думати так як він не хоче .Доречі пращури Тілеви коли російської мови ще не існувало ,думали якось по іншому і це ніяк не вплинуло на нинішнього Тілеву .Пройдуть роки і нащадки Тілеви цілком можливо вирішать думати на іншій мові .Багато залежить від середовища існування .Он Тілева сам казав що має білоруське коріння .Так хтось з його прадідів думав білоруською.
Re: Про мову .
Прикольно.заставляти розмовляти на мові не треба ,тоді нащо заставляли розмовляти на російській ?Як хто думає на якій мові думає Кадиров?На тій на якій розмовляє ?Запитував кадирівця нащо ви прийшли на нашу землю і знищуєте книжки на українській мові ?Він говорить що її не існує?Ну тоді розкажи мені про великих чеченських письменників,вчених,культурних діячів?Ти згоден що чеченська мова вона відстала і що вона на фіг не потрібна боьє російська ?Що тут почалося .Цікаво виходить,спочатку знищили українську мову потвмій росії.Примусово українців зробили великоросами а тепер навіть Тілева розказує що не треба заставляти людей вивчать мову свого коріння .Ну от Тілеві байдуже мова діда білоруса.Хоча питання а по якому маркеру дід Тілеви був білорусом і чгму Тілева вибрав російську мову а не мову діда?
Re: Про мову .
Загальну кількість слів мови, включаючи не тільки літературні, а й діалекти та архаїзми, зафіксувати дуже важко. Але можна говорити про те, що російська мова нараховує 200 000 слів (словник Даля), у той час як в українській мові - близько 250 000 слів (Великий тлумачний словник сучасної української мови).
Re: Про мову .
Українська мова набагато різнобарвна чим мови багатьох народів світу .Українська культура розвинута в усіх шарах культури .І музика,і наука,і танці,і живописне мистецтво .І раніше за російську розвинулось віршове мистецтво .
Re: Про мову .
Українська мова - одна з найстаріших мов світу. З усіх індоєвропейських мов Європи вона зберегла найбільшу кількість архаїчних рис. Жоден народ Європи не має такої кількості народних пісень. За офіційними даними фольклористів їх налічується більше 300 тисяч (за неофіційними - їх близько півтора мільйона). Тексти, які накопичувалися протягом тисячоліть, майже неможливо перекласти. Є у нас і язичницькі пісні про створення світу, яких, приміром, немає у росіян. Жоден слов'янський народ не має такої багатої лексики.
Re: Про мову .
Ну я теж кайфував і кайфую під музику на англійських текстах але музика вона теж різних стилів .І народна українська пісня не сидить в підвалі .Спитай Анеллу про українську музику .Он Щедрик по Світу звучить.А Чайковський то тож наша культура .У нас дуже співучий народ і мелодійний Як можна казати що це культура відсталих селюків?На Новий рік народ на Червоній площі Сердючку співав .Пропагандонів аж заціпило.Шевченко що просто так сказав ...чужого навчайтесь ,та свого не цурайтесь.Tileva писал(а): ↑Январь 22, 2023, 10:16 am1. Меня не волнует маркировка людей по национальности.Свідомий писал(а): ↑Январь 22, 2023, 12:04 am Прикольно.заставляти розмовляти на мові не треба ,тоді нащо заставляли розмовляти на російській ?Як хто думає на якій мові думає Кадиров?На тій на якій розмовляє ?Запитував кадирівця нащо ви прийшли на нашу землю і знищуєте книжки на українській мові ?Він говорить що її не існує?Ну тоді розкажи мені про великих чеченських письменників,вчених,культурних діячів?Ти згоден що чеченська мова вона відстала і що вона на фіг не потрібна боьє російська ?Що тут почалося .Цікаво виходить,спочатку знищили українську мову потвмій росії.Примусово українців зробили великоросами а тепер навіть Тілева розказує що не треба заставляти людей вивчать мову свого коріння .Ну от Тілеві байдуже мова діда білоруса.Хоча питання а по якому маркеру дід Тілеви був білорусом і чгму Тілева вибрав російську мову а не мову діда?
2. Можешь считать меня американцем, т.к. я всю жизнь занимаюсь электроникой, программированием и компьютерами по американским технологиям.
Да, и все свое музыкальное творчество провел на английском. И сейчас предпочитаю.
3. Но я вполне поддерживаю государство Украина во всех ее проявлениях и являюсь гражданином.
4. Всю жизнь впитывал в себя продукты культуры и искусств представителей разных стран и наций.
5. По отношению к правам человека и общечеловеческим ценностям, конечно же, европеец. А не азиат, кореец или нынешний белорус.
И христианин по убеждениям.
Так я "чужой" для вашего с Фарион села на 5 тысяч "чистых" украинцев? Не переживаю по этому поводу.
Да, и с мовой у меня все окей.
Re: Про мову .
Тілева то ти сам собі придумав що ти чужий .Ти такий же українець по громадянству як я з Фаріон .Тут питання в захисті української мови ,так як захищають свої мови інші народи.Про чехів я розказав .Чому Фаріон така радікалка ,тому що ні одна мова з тих про які ми казали ,не відчували на собі такого тиску ,такої наруги ,такого бажання її знищити як українська .І українська інтелігенція стояла на захисті української мови.Читав Шахматова?Саме інтелігенція є захисником національних культурних традицій .Вона є голосом наооду і його представником .Вона прописує норми правопису і функціювання літтературної мови .
Тилева я не против русского языка.Я и сам его носитель .Но он не должен быть языком угрожающим языку украинскому ,родному для украинцев,государственному в государстве Украина .Нашу страну хотят уничтожить,вообще уничтожить само название Украина и наш язык и нашу культуру .Ты же это все видишь .Но у нас есть много общих ценностей кроме языка .И эти ценности обьединяют нас в один народ.И то что мы дискуссируем свободно на тему языка это тоже наши общие ценности .И русские люди с россии приезжают в Украину берут в руки оружие и сражаются вместе с нами за эти ценности и многие желают быть частью нашего общества .Все будет хорошо .Никого за русский язык убивать не будут)))
Тилева я не против русского языка.Я и сам его носитель .Но он не должен быть языком угрожающим языку украинскому ,родному для украинцев,государственному в государстве Украина .Нашу страну хотят уничтожить,вообще уничтожить само название Украина и наш язык и нашу культуру .Ты же это все видишь .Но у нас есть много общих ценностей кроме языка .И эти ценности обьединяют нас в один народ.И то что мы дискуссируем свободно на тему языка это тоже наши общие ценности .И русские люди с россии приезжают в Украину берут в руки оружие и сражаются вместе с нами за эти ценности и многие желают быть частью нашего общества .Все будет хорошо .Никого за русский язык убивать не будут)))
Re: Про мову .
Про українську
Як живеться україномовним в Одесі?
Якщо ви чекали тут відповіді, то її не знайдете, я насправді не знаю.
Я знаю, як живеться мені в переважно російськомовному місті.
Коли я приїхав до Одеси, я погано говорив російською, бо ніколи її не вивчав і не розмовляв. Вивчив, почав розмовляти, бо усі розмовляли. А коли звертався українською дивувались. З поваги, я переходив на російську, чомусь зворотної поваги ніколи не було(
Пригадую, як у 2010 працював в одній благодійній організації й до бухгалтера сказав щось українською, її перекосило. Попросила звертатися тільки російською, бо ми в Одесі. Я сказав, що Одеса це Україна. Вона випалила " панаєхало". І почала говорити, що вона одеситка в третьому поколінні, а я тут приїхав і намагаюсь змусити її говорити українською. І щоб я забирався з Одеси зі своєю українською. І що обслуговувати мене не буде, якщо говоритиму так і на далі. Керівник організації, який був свідком цієї розмови, лише посміявся з випадку.
Мене вперше дискримінували за мовною ознакою. Вперше, в організації, яка боролась за права людей. Мене навіть за сексуальною орієнтацією ніколи так не дискримінували, як тоді за мовною.
Тоді, 12 років назад, це була моя перша відверта зустріч з ненавистю до українського...
Перша, бо я почав розмовляти виключно російською. Хоча вдома і надалі говорив українською. І оминав в розмовах політичні теми з тими, хто шипів на українське, як чорт на ладан.
Пам'ятаю навий рік 2022, за півтора місяця до повномасштабного вторгнення. На святкуванні у свого брата за столом я звернувся до нього рідною для себе мовою, щось запитав. За столом на кілька секунд стало тихо, наче сталося жахіття, а далі одна з гостей почала п'яний скандал, що вона "корєнная росіянка, мать єйо росіянка , і она ненавидіт етот телячій язик, і откуда я приєхал сюда? Не с бандеровщіни лі?" . Усі почали переводити тему на щось інше, навіть я закляк на хвильку від того, що відбувається. А потім вийшов зі столу, сказавши, що буду говорити так, як я хочу і де хочу. І до біса дивно було, коли господарі МЕНЕ попросили не влаштовувати скандал.
Трясця! Пригадую і болить від цього.
Зараз, коли я повернувся до української в повсякденному житті, стикаюсь з непорозумінням. Когось сіпає, коли звертаюсь. Він кривиться і каже: нє в язике ж причина. Зачем ти перешьол?
А в чому ж тоді? І якщо майже за рік війни потрібно пояснювати, що і в мові теж, то чи потрібно пояснювати?
Хтось з напруженням спостерігає за мною, наче боїться нападу, що я почну їх змушувати говорити теж українською.
А хтось, відверто агресивно ображає: прідумалі себе дибільний язик, український ето діалект рускаґа могучега язика. Меня бесит когда ти на ньом говорішь. Ти что дибіл? Зачем ти отказиваєшься от сваєй культури? Еще скажи, что Христос бил українцем, і вєлікіє укри викопалі Чьорноє море, как пішут в ваших учебніках по історії.
Facepalm. І це говорила людина, яку я добре знаю 20 років. А в компанії, де це відбувається, знову усе переводять в жарт.
Є й ті, хто в свої 23 роки сумує за Совком, розповідає МЕНІ, мені, Карл, як там було добре, і що не українська мова наша рідна, а саме російська. І що винувата не расєя, яка напала, а ми, коли допустили бандерівців і наркоманів до влади, ще в 14 році. А їх, російськомовних, дуже прітєсняют. Забороняють говорити. Трясця!
І на елементарні питання, як вона ставиться до війни, обстрілів, смертей, що відчуває? " Сочувстіє, что братніє народи нє могут найті поніманія. " І далі тиша. Так насрано в голові!
І це відверто злить!
А особливо дивують друзі, з якими я і раніше говорив українською. Вони кажуть, що їх бісить, коли в оточенні починають люди розмовляти по-українськи, які раніше послуговувались російською. Так мені й сказали: "не розумію їх, навіщо переходити на українську?"
І в цьому така меншовартість...
Це все з моєї не великої соціальної взаємодії, бо мої контакти дуже обмежені зараз, але чомусь вони й такі теж.
Є і місця де я продовжую говорити російською, наприклад з клієнтами під час терапії, з тими, кому це важливо, і мені норм. Бо я поважаю їх вибір.
Є й інші, хто і далі говорить зі мною російською, а я з ними українською. І ми чудово спілкуємось, і нема різниці в порозумінні. І вони щиро люблять Україну, чекають перемогу і допомагають ЗСУ.
До чого я все тут пишу? Не знаю, просто наболіло, не можу тримати, гірко. Нікого ні до чого не закликаю і нема висновку, просто рефлексія. Рефлексія про свою провину за прилаштування і про його наслідки, за страх
Треба просто набратися сміливості та робити те, що можу.
Мар'ян Кавецький ..психолог,психотерапевт.
Як живеться україномовним в Одесі?
Якщо ви чекали тут відповіді, то її не знайдете, я насправді не знаю.
Я знаю, як живеться мені в переважно російськомовному місті.
Коли я приїхав до Одеси, я погано говорив російською, бо ніколи її не вивчав і не розмовляв. Вивчив, почав розмовляти, бо усі розмовляли. А коли звертався українською дивувались. З поваги, я переходив на російську, чомусь зворотної поваги ніколи не було(
Пригадую, як у 2010 працював в одній благодійній організації й до бухгалтера сказав щось українською, її перекосило. Попросила звертатися тільки російською, бо ми в Одесі. Я сказав, що Одеса це Україна. Вона випалила " панаєхало". І почала говорити, що вона одеситка в третьому поколінні, а я тут приїхав і намагаюсь змусити її говорити українською. І щоб я забирався з Одеси зі своєю українською. І що обслуговувати мене не буде, якщо говоритиму так і на далі. Керівник організації, який був свідком цієї розмови, лише посміявся з випадку.
Мене вперше дискримінували за мовною ознакою. Вперше, в організації, яка боролась за права людей. Мене навіть за сексуальною орієнтацією ніколи так не дискримінували, як тоді за мовною.
Тоді, 12 років назад, це була моя перша відверта зустріч з ненавистю до українського...
Перша, бо я почав розмовляти виключно російською. Хоча вдома і надалі говорив українською. І оминав в розмовах політичні теми з тими, хто шипів на українське, як чорт на ладан.
Пам'ятаю навий рік 2022, за півтора місяця до повномасштабного вторгнення. На святкуванні у свого брата за столом я звернувся до нього рідною для себе мовою, щось запитав. За столом на кілька секунд стало тихо, наче сталося жахіття, а далі одна з гостей почала п'яний скандал, що вона "корєнная росіянка, мать єйо росіянка , і она ненавидіт етот телячій язик, і откуда я приєхал сюда? Не с бандеровщіни лі?" . Усі почали переводити тему на щось інше, навіть я закляк на хвильку від того, що відбувається. А потім вийшов зі столу, сказавши, що буду говорити так, як я хочу і де хочу. І до біса дивно було, коли господарі МЕНЕ попросили не влаштовувати скандал.
Трясця! Пригадую і болить від цього.
Зараз, коли я повернувся до української в повсякденному житті, стикаюсь з непорозумінням. Когось сіпає, коли звертаюсь. Він кривиться і каже: нє в язике ж причина. Зачем ти перешьол?
А в чому ж тоді? І якщо майже за рік війни потрібно пояснювати, що і в мові теж, то чи потрібно пояснювати?
Хтось з напруженням спостерігає за мною, наче боїться нападу, що я почну їх змушувати говорити теж українською.
А хтось, відверто агресивно ображає: прідумалі себе дибільний язик, український ето діалект рускаґа могучега язика. Меня бесит когда ти на ньом говорішь. Ти что дибіл? Зачем ти отказиваєшься от сваєй культури? Еще скажи, что Христос бил українцем, і вєлікіє укри викопалі Чьорноє море, как пішут в ваших учебніках по історії.
Facepalm. І це говорила людина, яку я добре знаю 20 років. А в компанії, де це відбувається, знову усе переводять в жарт.
Є й ті, хто в свої 23 роки сумує за Совком, розповідає МЕНІ, мені, Карл, як там було добре, і що не українська мова наша рідна, а саме російська. І що винувата не расєя, яка напала, а ми, коли допустили бандерівців і наркоманів до влади, ще в 14 році. А їх, російськомовних, дуже прітєсняют. Забороняють говорити. Трясця!
І на елементарні питання, як вона ставиться до війни, обстрілів, смертей, що відчуває? " Сочувстіє, что братніє народи нє могут найті поніманія. " І далі тиша. Так насрано в голові!
І це відверто злить!
А особливо дивують друзі, з якими я і раніше говорив українською. Вони кажуть, що їх бісить, коли в оточенні починають люди розмовляти по-українськи, які раніше послуговувались російською. Так мені й сказали: "не розумію їх, навіщо переходити на українську?"
І в цьому така меншовартість...
Це все з моєї не великої соціальної взаємодії, бо мої контакти дуже обмежені зараз, але чомусь вони й такі теж.
Є і місця де я продовжую говорити російською, наприклад з клієнтами під час терапії, з тими, кому це важливо, і мені норм. Бо я поважаю їх вибір.
Є й інші, хто і далі говорить зі мною російською, а я з ними українською. І ми чудово спілкуємось, і нема різниці в порозумінні. І вони щиро люблять Україну, чекають перемогу і допомагають ЗСУ.
До чого я все тут пишу? Не знаю, просто наболіло, не можу тримати, гірко. Нікого ні до чого не закликаю і нема висновку, просто рефлексія. Рефлексія про свою провину за прилаштування і про його наслідки, за страх
Треба просто набратися сміливості та робити те, що можу.
Мар'ян Кавецький ..психолог,психотерапевт.
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 3 гостя