Война

[Свідомий]

"Если Москва имеет что-то против НАТО, то должна напасть на Германию или Францию. А если Кремль не согласен с новыми волнами расширения Альянса, то должен пойти наступлением на эти страны, включая Венгрию. Если же последующие страны-кандидаты на членство в НАТО представляют опасность для России, то Москва должна атаковать Финляндию и Швецию. Но всего этого нет. Вопрос расширения НАТО только повод Москве для осуществления Vандальской агрессии против Украины"

[Свідомий]

Публікуємо допис, крик душі військового ЗСУ Павла Ісаченка: “Сьогодні рівно три місяці, як я змінив кросівки на берці, тату машинку на автомат. Три місяці, як я почав звикати до майже постійного носіння головного убору, найліпшими моїми друзями стали кава, сигарети та активоване вугілля.

Всього три місяці (навіть менше) знадобилось аби назавжди та кардинально змінити своє ставлення до життя, оточуючих, зрозуміти, що “вчора” вже немає, а “завтра” може і не бути взагалі. За цей короткий проміжок часу я зрозумів, що таке насправді “повний п*здець” і як можна, тремтячи від страху в укритті під арт обстрілами, реготати з життєвих історій та анекдотів.

Я згадав як мені подобається дивитись на захід сонця, нехай, навіть, тепер до цього додалася тривога в передчутті того, що принесе з собою темрява. Я навчився спати “в пів ока”, зриватися з землі від “пацани, лягає дуже близько”, навчився виокремлювати звуки шукаючи поміж них “вихід/прихід”. По-новому для мене тепер звучить “арт терапія”, а перший до кого я піду з лікарів – психіатр. Ну хоча б для того, аби виписав нормальних снодійних. Аби вирубило. Місяців так на три…

Кажуть, життя поділилося на “до і після”. Не знаю, для мене особисто воно просто в якусь мить змінилося. Мені набридли ігри, тепер я кажу, що думаю в лице і більше не хочу витрачати час на ментальний пасадобль з іншими людьми – якщо людина поц, то скільки з нею не танцюй, вона поцом і лишиться. А намагатись когось змінити – лише втратити дорогоцінний час.

Я багато чого боюся тут, на війні, мені страшно до усрачки, як сказав один мій побратим (мовою оригіналу):”очко не кружка”. І мені за цей страх не соромно аж ні грама. Але найбільше чого я боюся – це того, що все це дарма. Що всі обірвані життя, скалічені долі, сироти, що все це буде дарма і ми так і не зрозуміємо сенсу слів “хочеш миру – готуйся до війни”. На при великий жаль, але так воно і є. Як ми, українці, не збагнемо, що будувати дороги треба тоді, коли ти можеш захистити людей, що цими дорогами будуть їздити, а люди не збагнуть, що ті дороги – лежать на їхній, власній землі, у їхньому домі, а за нього треба боротися, і як казав класик – “не вмирати, а вбивати”, то все це буде дарма.

Така реальність. Нині. Для нас. Я боюся, що ми знову підемо на невигідні компроміси, що знову будемо дивитись в очі ворогові і бачити там мир, що поведемося на блискуче зрежисовані ролики б*ядських політиків “в русі на камеру”, що пробачимо заради хиткого миру. Ох як же нам потрібен власний Моссад…

Як випадає можливість вийти в мережу, листаючи стрічку новин, я, чесно кажучи, ніхєра вже не розумію. От ніхєра. То ми перемагаємо, то – нам напихують по самі помідори. То нам привезли купу озброєння, то нам нема чим воювати. Всі кричали про той ленд ліз, ура перемога…а на ділі ми тут сидимо по укриттях і тупо терпимо обстріли.

Ну не тупо, а терпимо потужно так, як справжні воїни. Я тільки заплутався трохи, а воїни – це ті, хто терпить, так? Чи ні? Заплутався я, коротше кажучи. В будь-якому випадку, впадати у відчай чи опускати руки немає сенсу. Бо то не вихід. Довгих три місяці минули, попереду… а що попереду…? – Перемога, що ще б*ять!!!!! Затягнув шнурки на берцях, поправив штани і до роботи, воїн!
Слава Україні!”

[Свідомий]

Сколько это стоит — вот так «вспахать» поле в Украине.

Стоимость одного снаряда к реактивной установке залпового огня БМ-21 «Град» — около тысячи долларов. Калибр 122 мм.
Во время залпа он выпускает 40 снарядов. Сорок тысяч долларов за двадцать секунд.
Точность очень плохая — разработка начала 60-х годов. Лупят по площадям. Авось, в кого попадет.

Реактивная система залпового огня 9К57 «Ураган». Калибр 220 мм.
16 снарядов. Каждый в среднем по 12 000 долларов. Один залп — почти 200 000 долларов

Реактивная система залпового огня 9К58 «Смерч». Калибр 300 мм
Бьет очень далеко — до 120 км. Большая площадь поражения — 672 тыс кв.м. Точность — 0,3% от дальности
12 снарядов. Очень дорогие — каждый около 80 000 долларов. За сорок секунд огня — почти миллион долларов

Один выстрел из обычной 152-мм гаубицы 2А65 — 300-400 долларов. Один выстрел из танка — от 300 до 1000 долларов. Это обычными снарядами, а дорогими кумулятивными ЗБК29М, 3БК31 до 5000 долларов. Если идет стрельба управляемыми ракетами, например, 3УБК20 «ИНВАР», то это несколько десятков тысяч долларов. Это только стоимость боеприпасов, которые вообще никто не считает. Без учета горючего, обслуживания, ремонта, хранения, зарплат военнослужащих и самой техники — а она ОЧЕНЬ дорогая. Это без учета стоимости человеческих жизней.

А если речь пойдет о тактических ракетах, то там стоимость вообще запредельная. К79 «Точка», которой били во вокзалу в Краматорске — от 300 000 долларов. Те самые хваленые «Искандеры», которые просили не смешить — от 5 000 000 долларов.

Фактически Россия сжигает все свои деньги. Это зарплаты учителей, врачей и прочих бюджетников. Это пенсии и детские пособия. Это деревни без асфальта и непостроенные школы и детские сады. Это не Большой адронный коллайдер и марсоходы, это туалеты типа «Очко».

[Свідомий]

"Слуга" Ігор Негулевський видав розташування польового госпіталю!
3 червня народний депутат похвалився на своїй сторiнцi Фейсбук тим, що в його окрузі за допомоги Нідерландів вдалося відкрити польовий госпіталь на
базi Баштанської райлікарні.
Вночі 6 червня по стадіону, де був розташований госпіталь, вдарили 3 ворожих ракети і ще одна прилетіла в районну адміністрацію. Багато загиблих та
поранених. Повністю знищено унікальне устаткування госпiталя.

[OiUS]

"Слуга" Ігор Негулевський видав розташування польового госпіталю!
3 червня народний депутат похвалився на своїй сторiнцi Фейсбук тим, що в його окрузі за допомоги Нідерландів вдалося відкрити польовий госпіталь на
базi Баштанської райлікарні.
Вночі 6 червня по стадіону, де був розташований госпіталь, вдарили 3 ворожих ракети і ще одна прилетіла в районну адміністрацію. Багато загиблих та
поранених. Повністю знищено унікальне устаткування госпiталя.

Пидар тупой....

[Свідомий]

[Свідомий]

Так выглядит «денацификация» Мариуполя.

Тысячи свежих могил мирных жителей, на многих из которых нет имён, только цифры.

Все эти люди были бы живы, если бы Путин не отдал приказ «освобождать Донбасс».


https://www.facebook.com/10000173503822 ... un96fAVal/

[OiUS]

Так выглядит «денацификация» Мариуполя.

Тысячи свежих могил мирных жителей, на многих из которых нет имён, только цифры.

Все эти люди были бы живы, если бы Путин не отдал приказ «освобождать Донбасс».


https://www.facebook.com/10000173503822 ... un96fAVal/

Больше всего бесит что орки не разбирая завалы в Марике просто вывозят строительный мусор вместе с телами на свалки......
Ублюдки ёбаные.
https://www.youtube.com/shorts/4vwrZvg7vMQ

Где там видос где украинец ссыт на труп рассеянина? Хочу залайкать.

[OiUS]

Если фейк то какой смысл?

Украинская ДРГ вторглась на территорию России
https://yandex.ru/news/story/Ukrainskay ... b97d762baa

[Свідомий]

Від автора ,що в пеклі.

1. Область було окуповано дуже швидко. І так само швидко зникла можливість виїзду. Спочатку відсікли дорогу на Миколаїв через Посад-Покровське, потім через Станіслав і Олександрівку. Потім відрубали шляхи в напрямку Кривого Рогу, останній з яких був через сумнозвісний Давидів Брід, де колону цивільних накрили Градами. В тій колоні була моя колега, їй та її маленькій доньці пощастило лишитись живою, але вона мовчить про те, що там коїлось. Виїхати зараз можна лише через Крим і територію РФ до країн Балтії. Це щонайменше 600$ і чотири доби в дорозі автобусом. Для пересічної родини це нереально.
В області дуже багато росіян, і вони почуваються господарями. В селах коїться страшне. В Осокорівку (вона наразі звільнена, якщо не помиляюсь) разом з військовими зайшли лікарі, які констатували масові згвалтування. Як сказала одна з постраждалих, вік і зовнішність для загарбників значення не мали, гвалтували навіть дуже літніх жінок.

Прекрасне село на березі лиману, Олександрівка, більше не існує, його зрівняли з землею. Голова Станіславського ОТГ та мешканці Станіслава досі займаються евакуацією та похованням тіл загиблих, все на свій страх і ризик, бо обстріли не вщухають.
Славнозвісна Чорнобаївка... "Серіал", про який з таким захватом і гумором жартували всілякі експерти. Нам не було з того ані смішно, ані радісно, бо там люди. Це велике село, яке кожну серію цього пекельного серіалу платить людськими життями. Є загиблі і поранені, діти і дорослі. Є вулиці, на яких не лишилось жодного цілого будинка.
Білозерка. Там танки стоять між хатами і від пострілів здригається земля. Таких сіл безліч по області, і в кожному своя історія жахів війни пишеться пакетами Градів.

Херсон. Моє чудове південне місто, мій дім. Трагедія окупації Херсона почалась одразу і криваво, битвою за Антонівський міст. Передмістя Херсона, Антонівка і Киндійка були під обстрілами кілька днів, а потім ще кілька не вдавалося домовитись про евакуацію мешканців, які вціліли під обстрілами. Люди тікали в чому були і як могли. Серед них мій знайомий, йому довелось разом з родиною рятуватись під обстрілами, бо від їх будинку лишилась одна стіна. З того часу він від голосних різких звуків просто втрачає свідомість.
А потім в місто заїхали танки. І сталась трагедія Бузкового парку: там містяни пішли на танки з коктейлямт Молотова. Крупнокаліберним кулеметом їх розірвали за секунди. Росіяни довго не пускали нікого, щоб забрати тіла. Місцевий священик, панотець Сергій Чудинович, на свій страх і ризик разом з кількома чоловіками поховав героїв у братській могилі прямо там, у парку. В перші дні окупації Херсона з важкої зброї обстріляли будинки на вулицях Тарле і Перекопській. Сказали, це помста за опір в Бузковому парку.

Наприкінці квітня в області відрубали зв'язок. Липкий жах від неможливості подзвонити рідним і дізнатись, чи живі вони, я не забуду до скону. Ми їздили на околицю міста, бо туди добивав зв'язок з Миколаївщини. Потім зв'язок повернули, але лише для того, щоб за місяць вимкнути знову, і його нема вже другий тиждень. Взагалі ніякого і ніде, навіть міські телефони не працюють.
Інтернет є лише в тих, хто ще до війни підключив його від маленьких локальних провайдерів. Ю Люди знімають паролі з домашнього вайфаю, щоб сусіди теж могли скористатися. Всі заклади і установи, які мають інтернет-звязок, познімали паролі в повідомили про це у соцмережах, щоб люди мали можливість зв'язатися з рідними.
На центральній вулиці Суворова в одній точці слабенько ловить зв'язок оператора лайфсел, там юрба людей, на лавках,на парапетах.

Банки і фінансові установи. Аваль пішов практично одразу, не надавши людям можливості ані перевести кошти, ані зняти. Ощад тримався до останнього, аж поки туди не прийшли озброєні військові і не сказали "це тепер наше".
Ми будемо довіку вдячні Привату, що він досі з шкіри пнеться, але не залишає своїх клієнтів напризволяще. Зняти готівку можна у відділеннях. Черги неймовірні, але ж можна. Коли в нас вкрали зв'язок, служба підтримки банку знайшла можливість проходити автентифікацію без смс.
Якщо не вдалося достоятись в черзі, то в Херсоні є тепер нова спеціальність - обнальщик. Людина, яка дасть вам готівкою суму, яку ви переведете їй На картку. Під відсоток, від 2 до 10% від суми.
Руський мір позбавив нас аптек і ліків. Ліки продаються на узбіччях доріг і на базарах з багажників машин під пекучим сонцем. Або через телеграм-групи, з тих-таки машин. В телеграм -групах щоб підкреслити, що ліки якісні, роблять приписку "українські" або "не Крим". Якщо, не доведи Боже, щось серйозне - ліки будуть шукати всі родичі і друзі хворого у всіх кінцях міста одночасно. І не факт, що знайдуть. Був момент, коли пляшечка перекису водню коштувала до ста гривень. Сьогодні за упаковку препарату Лінекс хотіли 850 грн.

В перших числах травня можна було йти повз парк тротуаром і раптом помітити, що в траві лежать снайпери. І одночасно по дорозі їде БТР з автоматниками. Звернути нікуди, пришвидшити крок не варто, може бути розцінено як завгодно і просто застрелять.
Десь під кінець квітня росіяни вгатили по центру міста ракетою, щоб звинуватити в цьому ЗСУ. Результат - ніхто не повірив в обстріл ЗСУ, в центрі годі було знайти цілої шибки. Прилетіла ця залізяка метрів за 600 від мого дому, на щастя я там не ночувала, але ранком бігла так, що думала серце вилетить. Того разу пощастило, вибухова хвиля пішла в іншому напрямку, навіть вікна цілі.

Сьогодні вже 105-та доба, як я не вмикаю світло. Росіяни в темний час доби їздять містом на важкій техніці і світять у вікна потужним прожектором, якщо вікна світяться.
Вихід з дому прирівнюється до виходу у відкритий космос: видалити з телефона взагалі ВСЕ, бо телефон можуть перевірити в будь-який час і за результатами перевірки можна не повернутись додому. Люди зникають. Деяких потім повертають, а хтось в полоні вже більше місяця і доля їх невідома. Причому в полон втрапляють навіть зовсім юні, після одного з мітингів схопили 18-річного хлопця. Відпустили рівно через місяць, день в день.

2. Попри весь цей жах, опір є! Ми не коримось мовчки. Попервах були велелюдні мітинги, і то дуже часто. Люди з прапорами йшли на БТРи і озброєних людей.
Потім мітинг розстріляли, кілька людей з тяжкими пораненнями втрапили до лікарні (розрив легені в жінки, відкритий перелом стегна в літнього чоловіка, і т.д.). Опір став прихованим, але він є! Від розклеювання листівок до мазків фарби в кольорах нашого прапора, стрічки наших колоьрів на деревах. А днями відомий херсонський волонтер дядя Гриша (Григорій Янченко) їздив дніпровським ринком із увімкненим на всю гучність треком "Вова, їбаш їх". Вуличні співаки співають українських пісень, українська музика лунає з магазинів. "Ой у лузі червона калина" співають літніми вечорами у дворах багатоповерхівок, щоб незрозуміло було, звідки саме звук.
Херсон щодня доводить, що ми Україна! Як може, в умовах тотального терору.

3. Наша єдина, одна на всіх притомних херсонців, мрія - звільнення Херсона і перемога. Ми віримо в ЗСУ як в Бога! Так, ми боїмося. Так, плекати надію щодень важче. Так, росіян тут як сарани, у нас прямий портал з пекла через Крим. Але ми чекаємо і сподіваємось на звільнення!
Пограбована, обікрадена, понищена і сплюндрована Херсонщина чекає і сподівається! Ми стали боятися тиші. Бо коли ми чуємо гуркіт канонади, ми думаємо, що це наші до нас ідуть.
Щодня крається серце, бо від нас обстрілюють тоннами смертоносного залізяччя Миколаїв. Листування в месенджерах "від нас полетіло, тікайте в укриття бігом". Після артобстрілу перекличка з миколаївцями "ви цілі?"

4. Найстрашніше - що забудуть. Коли не гуркотить над головою і повз вікно не проїздять Z-ки, дуже легко забути.
Ще страшніше - що не стане сили нас відвоювати.
Найболючіше - коли кажуть "ви самі винні", "давайте віддамо росіянам Херсонщину, тоді вони не підуть далі". Дико боляче, коли профільний міністр транслює меседж "ви маєте зробити вибір на користь України і виїхати". Нам три місяці казали "покажіть, доведіть, що Херсон - це Україна" - і ми показували і доводили. Нам казали "зелених коридорів нема, не виїздіть, небезпечно".
А тепер міністр у справах окупованих територій закидає нам ледь не співпрацю з ворогом.
Про те, як виїздити з області, розкажуть сотні розстріляних автівок цивільних громадян і волонтерів, яких просто розстріляли як в тирі.
Коли таке каже міністр, то складається враження, що нас вже просто списали у незворотні втрати.

А світ має почути і зрозуміти: Україна щодня платить криваву дань молоху війни, і якщо не підтримати нас в цій боротьбі, то Наша окупована реальність стане і їхньою також.

П.С. Знаєте, що сказала мені ця людина після розмови? Я просто процитую.
"Нат, страшно. Не вмерти страшно. Страшно вмерти не моментально. Вже думаю собі купити пачку каптопрезу, і якщо раптом що - випити її всю, просто обвалить в ноль тиск і всьо. Якщо, наприклад, привалить стінами при артобстрілі. Або якщо по мене прийдуть, мало лі... вже три дні думаю. Просто не розумію як дозу розрахувать".
Наталя Ведмедик

Додам від себе - в місті збільшилося число самогубств/інсайд/.

[Свідомий]

"В уличных боях, когда идут бурные баталии, мы вроде бы побеждаем. Но, к сожалению, артиллерия врага просто разбивает этаж за этажом дома, которые используются как укрытия. И вот в этом смысле очень трудно. Потому что выбьют врага с одной улицы, а потом они начинают бить из танков и "Градов" и просто разбирать микрорайоны, дом за домом. Конечно приходится где-то делать перегруппировку, отходить на новые позиции. В этом смысле трудно... Территорию завода "Азот" обстреливают очень мощно, часами, уничтожая все. Там даже смазка вытекла, десятки тон и уже был пожар. Ситуация очень тяжелая, но полностью контролируемая", - акцентировал Гайдай.

[OiUS]

"В уличных боях, когда идут бурные баталии, мы вроде бы побеждаем. Но, к сожалению, артиллерия врага просто разбивает этаж за этажом дома, которые используются как укрытия. И вот в этом смысле очень трудно. Потому что выбьют врага с одной улицы, а потом они начинают бить из танков и "Градов" и просто разбирать микрорайоны, дом за домом. Конечно приходится где-то делать перегруппировку, отходить на новые позиции. В этом смысле трудно... Территорию завода "Азот" обстреливают очень мощно, часами, уничтожая все. Там даже смазка вытекла, десятки тон и уже был пожар. Ситуация очень тяжелая, но полностью контролируемая", - акцентировал Гайдай.

Рашисты определились с тактикой.

[OiUS]

[Свідомий]

Смерть Путина ничего не решает .


http://www.replikanews.org/nastupnik-vi ... dlabuznik/

[Свідомий]

[Свідомий]

Антон Сененко

- Антон, а говорят, что вы в Ирпене были. А скажите, вот правду говорят о том, что там делали русские?
- Був. Що саме вас цікавить? Яку саме правду?
- Ну, что людей убивали. В Ирпене и Буче. Просто понимаете, говорят, что не все понятно. Что могла быть инсценировка. Даже американские специалисты так говорят.

Я дивився на неї - пані поважного віку, з вищою освітою, я добре її знав і вона мене - і розумів, що такий момент в моєму житті мав настати.

Коли очевидне потрібно буде доводити.
Коли маячню доведеться не просто розвінчувати, а тримати себе в руках, казати собі «спокійно», стискати до болю щелепи і видихати повітря через ніс.

Я довго говорив.
Все те, що я не хочу писати.
Я розповідав. Змальовував.
Рівним голосом.
Недовго, наскільки вистачило сил, але, як мені здавалося, влучно.
Вона кліпала очима, відкривала рота і дихала через нього.

-… а потім на їхню вулицю заїхав російський танк, повернув башту і вистрілив прямо в будинок. Її поховали там же, у дворі. Бачив її могилу.
- Ну… ужас. Но все же, не могли как-то танк спровоцировать? Ну, как так, что он просто выстрелил в дом? Зачем?
- Спровоцировать…

Це мало статися і це не остання моя така розмова зі співгромадянами.

Але це не найдикіший випадок.

Ми з Andrii Piven підібрали їх на одній з вулиць Ірпеня - чоловік, жінка і мала дитина.
Вони йшли пішки до Романівки з-під обстрілів і радо погодились підсісти в наше авто.
Дорогою розговорилися:

- Куди далі? В Києві родичі є?
- Ні, немає. Поїдемо, мабуть, в Прилуки. - сказав чоловік.
- … В смислі, в Прилуки??? З Ірпеня та в Прилуки??? Ви в курсі, що там зараз? - синхронно отетеріли ми. - Може таки на Захід? Волонтери приймуть, розселять, там безпечно.
- Так а шо? Там, де окупація, вже все спокійно, людям он в Мелітополі вже світло дали. Спокійно живуть. Все буде нормально.

Я стис кермо і здалося, що почув, як зарипів пластик.
Ми висадили цю родину на Романіці і єдине, кого мені було шкода - це дитину.
Коли закрилися дверцята, я зірвався з місця з вереском шин, втискаючи всю лють в акселератор.
Андрій змовчав.

Наша найбільша і найважча війна ще попереду.
Війна за розуми.
Війна за чесні суди.
За якісні медіа.
За справжні посадки навесні і покарання тих, хто весь час займався підривом інформаційної та військово-технічної безпеки держави.

Я лише можу уявити, як важко нашим бійцям стикатися з отаким в тилу.
Я лише можу уявити, що їх змушує тримати себе в руках.

Політика держави має бути безповоротна і немилосердна: викорінення російських та проросійських медіа, що засирають громадянам мізки.
Вони не мають зі свободою слова нічого спільного.
В цьому плані війна в певному сенсі безсила відкрити очі тим, хто її не бачить наживо, а спостерігає крізь призму соловйових, скабєєвих і шаріїв.

Та все буде Україна.
За 30 років подолано величезний ментальний шлях.
І добре, що «спровоцировані» російські танки горять, як сірники.

Слава Збройним Силам України.

[Свідомий]

[Anella]

Это от "Кота Мурза"(Андрея Морозова) , которому очередной раз заморозили ЖЖ, но пост успел расползтись по тутошним пабликам ,:
Андрей Морозов "Мурз": Как уже было неоднократно сказано... Понятно, что понятия "противник" и "наши" надо воспринимать с обратным знаком?

(https://kenigtiger.livejournal.com/2154031.html)
Как уже было неоднократно сказано в этом журнале с начала войны, которое все почему-то уже привыкли переносить с весны 2014-го на февраль 2022-го, противник у нас упорный, хитрый, головой умеет думать хорошо и сам, даже без подсказки советников, а уж с подсказками - так вообще всё прекрасно.

Предыдущий намёк, прилетавший по Красному Лучу в виде украинской "Точки-У", никто, видимо, не оценил и должным образом не отрефлексировал. Результат - сегодня укропы таки попали. Официальной версией считается "Точка-У", хотя некоторые свидетели события сообщают чуть ли не о заходе пары украинских Су-25, которые сумели обыграть в прятки наше ПВО примерно так же, как его обыгрывали до времени вертолёты, летавшие на Мариуполь. Но это уже соответствующим органам выяснять, равно как и то, не была ли это диверсия, синхронизированная по времени с прилётом "Точки" или кого-то ещё.

Собственно, то, как именно это прогадили наши изумительные военачальники, сейчас уже вторично. Вопрос в том, что именно они прогадили. А то наши СМИ так пишут аккуратно "горят и детонируют склады завода"... о том, что там такое горит и детонирует - ни слова.

А там горит и детонирует, чтобы вы понимали, наше наступление на горловину Лисичанского котла. Горят и детонируют склады артбригады 2 АК НМ ЛНР, которая в период Минских соглашений базировалась в Луче и с которых складов шло обеспечение нашей артиллерии снарядами. О чём противник был прекрасно информирован. Теми самыми 152-мм снарядами и ракетами к РСЗО, от которых сейчас зависит, выживут ли остатки нашей более-менее опытной пехоты и захлопнут котёл или сточатся об эту горловину, и дальше укры, подтянув резервы, начнут выбивать резервистов, возвращая горловине котла прежние очертания.

Укры, наваливая по Донецку, ничего не могли сделать с тем, что наши стащили всю боеспосбную арту в ЛНР, в район горловины котла. Наши арту оттаскивать обратно не стали. Наоборот, за счёт того, что участок фронта решительных боёв сравнительно компактен, наши стали чаще ловить укров контрбатарейкой. Ну и, концентрацией огня, прокладывать путь пехоте.

Укры стали думать, что им делать с нашей артой, и они придумали. С первого раза не получилось, со второго - получилось. Как минимум - сбить темп наступления. Судя по всему, какое-то время наша артиллерия теперь посидит на голодном снарядном пайке.

Привет горячий нашим изумительным шапкозакидателям."" Конец цитаты и ЖЖшки Мурза. Последнее - надеюсь - временно.

[OiUS]

Это от "Кота Мурза"(Андрея Морозова) , которому очередной раз заморозили ЖЖ, но пост успел расползтись по тутошним пабликам ,:
Андрей Морозов "Мурз": Как уже было неоднократно сказано... Понятно, что понятия "противник" и "наши" надо воспринимать с обратным знаком?

(https://kenigtiger.livejournal.com/2154031.html)
Как уже было неоднократно сказано в этом журнале с начала войны, которое все почему-то уже привыкли переносить с весны 2014-го на февраль 2022-го, противник у нас упорный, хитрый, головой умеет думать хорошо и сам, даже без подсказки советников, а уж с подсказками - так вообще всё прекрасно.

Предыдущий намёк, прилетавший по Красному Лучу в виде украинской "Точки-У", никто, видимо, не оценил и должным образом не отрефлексировал. Результат - сегодня укропы таки попали. Официальной версией считается "Точка-У", хотя некоторые свидетели события сообщают чуть ли не о заходе пары украинских Су-25, которые сумели обыграть в прятки наше ПВО примерно так же, как его обыгрывали до времени вертолёты, летавшие на Мариуполь. Но это уже соответствующим органам выяснять, равно как и то, не была ли это диверсия, синхронизированная по времени с прилётом "Точки" или кого-то ещё.

Собственно, то, как именно это прогадили наши изумительные военачальники, сейчас уже вторично. Вопрос в том, что именно они прогадили. А то наши СМИ так пишут аккуратно "горят и детонируют склады завода"... о том, что там такое горит и детонирует - ни слова.

А там горит и детонирует, чтобы вы понимали, наше наступление на горловину Лисичанского котла. Горят и детонируют склады артбригады 2 АК НМ ЛНР, которая в период Минских соглашений базировалась в Луче и с которых складов шло обеспечение нашей артиллерии снарядами. О чём противник был прекрасно информирован. Теми самыми 152-мм снарядами и ракетами к РСЗО, от которых сейчас зависит, выживут ли остатки нашей более-менее опытной пехоты и захлопнут котёл или сточатся об эту горловину, и дальше укры, подтянув резервы, начнут выбивать резервистов, возвращая горловине котла прежние очертания.

Укры, наваливая по Донецку, ничего не могли сделать с тем, что наши стащили всю боеспосбную арту в ЛНР, в район горловины котла. Наши арту оттаскивать обратно не стали. Наоборот, за счёт того, что участок фронта решительных боёв сравнительно компактен, наши стали чаще ловить укров контрбатарейкой. Ну и, концентрацией огня, прокладывать путь пехоте.

Укры стали думать, что им делать с нашей артой, и они придумали. С первого раза не получилось, со второго - получилось. Как минимум - сбить темп наступления. Судя по всему, какое-то время наша артиллерия теперь посидит на голодном снарядном пайке.

Привет горячий нашим изумительным шапкозакидателям."" Конец цитаты и ЖЖшки Мурза. Последнее - надеюсь - временно.

Ничё,подойдут HIMARS-рашистским складам совсем грустно станет...

[Свідомий]

Путин в своей речи называет вещи своими именами. Ну то есть если выключить все обиженное нытье и десятикратный повтор "специальная военная операция тут ни при чем", то он вот что говорит:

— мы сейчас раздадим много денег вашим праворадикальным партиям,
— а еще мы заморим голодом Африку, чтобы к вам хлынул поток мигрантов и праворадикалы стали популярнее,
— и в итоге поимеем вас на ваших демократических выборах,
— и договоримся с нашими орбанами и лепенами обо всем.

План столь же циничный, сколь и опасный. Реально опасный, кроме шуток. Хорошо, что планы Путина проваливаются в 99% случаев.