Это их культура...великая

[Евгений Сухов]

Спасибо.

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

Вчора інтернетом гуляв вираз, що «вся російська культура не варта однієї сльозинки херсонського собаки». Не знаю хто перший це сказав, але теза прекрасна.

Ви ніколи не помічали, що в світі тільки одна «вєлікая культура», яка так сама себе назвала і продовжує? Всі культури цивілізації з гігантськими історіями, які проходили періоди античні, готичні, періоди Відродження, Просвітництва, Імпресіонізму, Модерну, Модернізму (і інших ізмів) – це просто «Італійська культура», «Французька культура», «Іспанська культура», «Британська культура», тощо ( Українська культура теж ). А от русская культура, яка переважно є культурою кінця 19 століття – це блін «вєлікая»! Я мовчу, що в них ні готики, ні барокко, ніфіга нема, а в той час, коли в світі шукали нові форми вони малювали глибокий реалізм, та ще якщо тих передвижників копнеш, то там і росіян майже нема. Не буду тут заглиблюватися, всі ці імперські міфи класно розбирають Vakhtang Kebuladze, Volodymyr Yermolenko, Andrij Bondar, Іван Семесюк, Taras Lyuty і інші розумніші за мене інтелектуали.

Я просто веду це до того, шо русская культура ідеально візуалізується в русскому окупанті – бідна, затуркана, безцільна і дуууууже нагла. Оця наглість і робить з неї «вєлікую», тому що це вигадана паралельна реальність через тупу упоротість своєї величі на фоні відсутності каналізації. Велікая армія краде унітази, велікій пушкін краде Байрона, вєлікая Третьяковка краде картини всіх окупованих народів, а вєлікій Газпром возить це все по світу і показує в виставці «Русскій Авангард. От Малевіча до Шагала» (ага, найдіть серед них росіянина).

Велікая русская культура – це такий самий фейк, як і переважно все в них (як Попов, який придумав радіо). Створений міф на костях реальних культур, які ця же культура пристосуванців сама і розстріляла. І не мало би змісту про це говорити, якби ця культура зараз не стала основним осередком толерантності до росії. Вірніше оцей нахабно створений міф. Європейський глядач, який звик все сприймати з культурної парадигми (не втомлюся про це говорити, бо навіть найрозумнішим українцям ця теза важко заходить) не може повірити, що носій «велікой» просто взяв і згвалтував дитину на очах у мами, що потім він просто виніс в повітря ГЕС і затопив десятки сіл, що він просто мародер, вбивця і злочинець. Патаму что це ж «вєлікая і загадочная русская душа», про яку їм десятиліттями торочили через призму того, що якийсь урод зарубав бабку сокирою, а інший втопив собаку. І цим користують і харошіє русскіє, які хочуть собі знайти місце потепліше в Європі і в світі та і наші ідіоти (не буду називати хто – ви і самі знаєте).

А тим часом в Олешках затопили унікальний будинок прекрасної української наївної мисткині Поліни Райко, в Маріуполі знищили мозаїки Алли Горської, а в Іванкові Музей Приймаченко. А ще десятки музеїв обікрали, повивозили або просто знищили. Доки ми сперечаємося чи можна кенселити рос культуру, бо у когось це дитинство, в когось це батьки навчили, в когось це в університеті розказали – ці уроди знищують НАШУ культуру огромезними пластами, яку багатьох з нас просто не могли просто навчити батьки, бо їх би за це вивезли в Сибір, про яку не можна було вивчити в університеті в «інтєрєсного лектора», бо все це було заборонено, розстріляно і анексовано, а український цікавий лектор вже давно гнив в таборі (а на його місце привезли свого). Знищено тим же совком, з тою ж «вєлікою культурою», в якого вєлікоє мороженоє (з США), мультіки (як там Йожік в туманє?), Цой-жів і інші всякі нахабні мемчики. Бо Горську вбили ті ж самі люди, які знищили її мозаїки! Уявляєте собі це? Три покоління вбивць однієї Горської!

Всі культури світу рефлексують над собою. В цьому часто і є ознака культури. Деякі сучасні деколонізаційні рефлексії світу навіть видаються українцям трохи занадто радикальними. Але це роздуми, підвішування, обговорення ролей, цілей і наслідків. Семенко, який палив «Кобзар» – це не зневага до Шевченка, це рефлексія, характерна для Європейського модернізму. І тільки одна є в світі культура, яка плювала на це, яка завжди «вєлікая» і хоч ти трісни.

І в цьому об’єднався і Шендерович і Сімон’ян, яка пише херові вірші про пушкіна. Посади за стіл путіна і навального і вони моментально домовляться, що кенселінг рос культури – це мега злочин перед всією цивілізацією, бо де ти ще такі шедеври знайдеш? В Італії чи в Парижі – та куди там! Бо «мальчік водочкі нам прінєсі».

Коли я читаю в коментах, що українська культура «вторинна» – я відразу розумію, що людина просто не в курсі, що таке українська культура. І це важко засуджувати, бо так, як нищили і забороняли нашу культуру взагалі мало на меті стерти нашу пам’ять, а вона таки є. Мені фізично важко дивитися на фрески будинку Поліни Райко в Олешках, тому я сьогодні хочу дуже вас попросити – заглибтеся в ці імена, які і сьогодні нищать росіяни.

Прочитайте про Горську, про Райко, про Приймаченко, про Плитку-Горицвіт, про Олександру Екстер, про Архипенка, Малевича, Куїнджі, Соню Делоне, про Петрицького, про Гніздовського, про українську ікону на склі, про українську козацьку ікону, про українське барокко, про український модерн, про український наїв, про український футуризм, про українську графіку, кераміку, монументалізм, скульптуру, плакат. Якщо ці уроди нищать це все – давайте, щоб пам’яті в нас ставало не менше, а БІЛЬШЕ!

Якщо ви вважаєте, шо не розумієтеся на мистецтві і вам не подобаються картинки – нічого, заглибтеся в біографії, в знайомства з Пікассо і іншими світовими митцями, в перелік виставок за кордоном, в списки учбових закладів, які закінчували ці люди, в їх щоденники, в їхні історії кохання. На щастя зараз багато вже є інформації, нової, красивої і цікавої. Ви побачите не «вєлікую», а цілком нормальну Європейську культуру, з унікальними митцями, ідеями, контекстними періодами. Культуру, яка рефлексувала світовий контекст, була вписана в нього і при цьому мала цілком власні і автентичні форми і прочитання.

А якщо ви взагалі не романтична і не творча людина (навряд чи тут такі є, але всяке буває), то просто складайте списки на репарації наших вкрадених художників і картин, які рашка повивозила сотні років тому і зараз. Повісимо потім в Олешках!

Автор Olesya Drashcaba

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

Я так розумію, що у росіян була якась "архітектура", ті хто не має електрики в 21 столітті.

Так ось трохи даних про "їх архітектуру" як авторські права:

Зимовий палац і "Ермітаж" - автор Бартоломео Растрелі (італієць);
Літній палац Петра I - автор Доменіко Трезіні (швейцарець);
Маріїнський палац - автор Schkenschneider (німець);
Михайлівський палац - автор Карло Россі (італієць);
Юсуповський палац - автор Жан-Батист Вален-Діоламот (француз);
Катерининський палац - Йоган Фрідріх Браунштейн (німець);
Олександрівський палац - Джакомо Куаренгі (італійєць);
Ісааківський собор - автор Огюст Рікар де Монферан (француз);
Мармуровий палац - автор Антоніо Рінальді (італієць);
Маріїнський театр (Петербург), Великий театр (Москва) - автор Альберто Кавос (італієць);
Борса (Петербург) - Томас де Томон (француз);
Петропавлівська фортеця (Петербург) - автор Joseph Gaspar Lamber de Geren (француз);
А чи не хочеш КРЕМЛЬ - автор П'єтро Антоніо Соларі (італієць).

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

У 1956 році філософ Гюнтер Андерс написав наступний пророчий роздум:
«Щоб придушити будь-яке повстання, не треба діяти насильно. Методи, подібні до гітлерівських, застаріли.
Достатньо створити настільки сильну колективну обумовленість, що сама ідея повстання більше не з'являтиметься в умах людей.
Ідеальним було б формувати людей від народження, обмежуючи їх уроджені біологічні навички.
Після цього ми продовжили б кондиціювання, різко скоротивши освіту, звівши його до засвоєння професійних навичок.
Неосвічена людина має обмежений кругозір, і що більше її мислення обмежується посередніми заняттями, то менше вона здатна повстати.
Ми повинні зробити так, щоб доступ до науки ставав все більш важким та елітарним, щоб існував розрив між людьми та наукою, і щоб інформація для широкої публіки не мала підривного змісту.
Головне – без філософії. Тут ми також повинні використовувати силу переконання, а не пряме насильство: ми масово транслюватимемо по телебаченню розважальні програми, які стосуються лише емоцій чи інстинктів.
Уми будуть зайняті марним та грайливим. Утримувати розум від роздумів можна безперервними розмовами та музикою.
Ми поставимо сексуальність на перше місце у списку інтересів людини.
Нема кращого соціального транквілізатора. Загалом, ми робитимемо це в такий спосіб, щоб усунути серйозну частину існування, висміювати все цінне, постійно підтримувати легковажність, щоб ейфорія публічності стала еталоном людського щастя і взірцем свободи.
Таким чином, обумовлення призведе до такої інтеграції, що єдиний страх, який нам доведеться підтримувати, полягатиме у виключенні із системи і, отже, неможливості отримати доступ до умов, необхідних для щастя.
З масовою людиною, сформованою таким чином, треба поводитися як з тим, хто вона є: як з коровою, і за нею треба стежити, як за стадом. Все, що веде до апатії його яснодумства, є суспільним благом, і те, що могло б його розбудити, треба висміювати, придушувати, боротися з ним. Будь-яка доктрина, яка ставить під сумнів систему, має бути позначена як підривна і терористична, а з тими, хто її підтримує, потім звертатимуться як до терористів».
Гюнтер Андерс, «Застарілість людини» 1956 рік

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]