Пам’ятай: ціль ворога – зламати нас. Тобто посіяти паніку, забрати радість та надію, знищити гідність і можливість контролю, перетворити дорослих людей на маленьких заляканих дітей. Щоб ми самі стали «людьми маленькими», такими як наші сусіди.
Але ми цього не допустимо. Тому давай спробуємо поновити свою енергію, бо такі атаки дуже виснажують наші психічні ресурси.
Де брати сили та енергію після чергових обстрілів?
Не вимагай від себе нічого, знижуй планку вимог. Проявляй до себе співчуття, доброту та піклування.
Найбільш психотравмуючою є ситуація «Я – жертва, зі мною щось відбувається, я нічого не можу зробити».
Міняй це на «Я можу», і знаходь, що саме ти можеш. Наприклад, не зупинити ракету, але помити посуд. Вертай собі змогу. Психіці це дуже потрібно.
Проговорюй свій стан вголос.
Все – думки, тривоги, почуття. Проговорені емоції втрачають інтенсивність.
Склади особистий перелік вправ і дій, який тебе відновлює, коли зовсім кепсько.
Це може бути: гаряча ванна, холодний душ, ковдра і пухнастий друг поряд, спілкування, фізична активність, допомога іншим, церква, творчість, робота, навчання, сон, серіали, музика, танці, природа, город, прибирання – все що завгодно.
Постав собі завдання на день: знайти щось приємне чи красиве. Те, що втішає та зігріває душу. Ця проста вправа дозволить отримувати набагато більше енергії, щоб просто жити далі.
Легка, але обов’язкова фізична активність: танці, прогулянки, йога, масаж, баня, спа, зал – все буде корисним.
Через м’язи утилізуються гормони стресу: адреналін, норадреналін, кортизол, та підвищується рівень дофаміну і серотоніну.
Не втручайся у словесні перепалки в соцмережах.
Їх штучно можуть створювати боти, аби дестабілізувати ситуацію, натомість ми витрачаємо цінну життєву енергію на провокативні дискусії.
Фільтруй інформацію та новини.
Дозуй новини, дотримуйся інформаційної дієти. Можна почитати новини зранку, в обід, а от ввечері вже краще не читати.
Підтримуй себе. Єдине, чим ми насправді володіємо, – це ми самі.
Пропиши нагадування та перелік найважливіших справ.
· Які справи мені сьогодні потрібно вирішити?
· До кого маю подзвонити?
· Що потрібно купити чи приготувати?
Не варто вживати алкоголь. Не заважай психічній системі справлятися. Здавалося б, лише келих вина, щоб трохи зняти напругу. Але ні. В результаті ти отримаєш почуття провини та збої в організмі. Тож, краще чашка чаю з м’ятою чи чебрецем.
Можливість поспати чи хоча б подрімати вдень може бути рятівною при нашому навантаженні.
Вір у ЗСУ, у Бога, у те, що ми все одно впораємося
Ночные кошмары – это не просто неприятные сновидения, но и порой мучительные переживания, которые могут влиять на наше самочувствие и настроение в течение дня. Хотя точная причина ночных кошмаров неизвестна, существует несколько факторов, которые могут их вызвать:
Стресс и тревога: Печальные, травмирующие или тревожные события могут привести к кошмарам. Сильный стресс, будь то из-за работы, учебы или личных отношений, может нарушить сон и сделать более восприимчивым к кошмарам.
Состояние психического здоровья: Люди с расстройствами психического здоровья, такими как ПТСР, депрессия, тревожность, биполярное расстройство и шизофрения, чаще страдают от кошмаров. ПТСР, в частности, часто приводит к кошмарам, в которых человек снова переживает травмирующие события.
Физические факторы: Некоторые лекарства, например антидепрессанты, могут вызывать кошмары как побочный эффект. Неудобная поза во время сна, апноэ и другие нарушения также могут влиять на сновидения.
Пищевые привычки: Употребление алкоголя или запрещенных препаратов перед сном может привести к кошмарам. Переедание или употребление жирной пищи перед сном также может влиять на качество вашего сна.
Сновидения: Кошмары могут быть просто отражением страхов, переживаний и внутренних конфликтов. Иногда кошмары могут быть вызваны внешними факторами, такими как шум или яркий свет.
Как снизить риск кошмаров Установить режим отхода ко сну и подъема. Исключить физическую нагрузку за 3-4 часа до сна. Не пользоваться гаджетами за 1-2 часа до сна. Использовать кровать только по прямому назначению, то есть не принимать в ней пищу, не смотреть видео. Исключить перед сном употребление алкоголя, никотина, кофеина. Внедрить релаксирующие практики. Проветрить спальню перед сном.
Как замедлить процесс старения: делимся с результатами исследования
Старение человеческого тела неизбежно, однако ученые считают, что его можно повернуть вспять на клеточном уровне, пишет Science Alert. Исследователи из университета Оклахомы обнаружили, что комментарии о нас от других людей могут иметь серьезные психологические последствия и влиять на физическое состояние. Поэтому именно от восприятия своего возраста зависит то, с какой скоростью человек стареет.
Суть исследования
Ученые опросили 2006 человек от 50 до 80 лет. Участники отвечали, на сколько старше или младше своих сверстников они выглядят, а также какие комментарии получают от других людей относительно своего возраста и внешности.
Результаты показали, что 59% людей уверены, что выглядят моложе своего возраста и только 6% считают, выглядят старше.
Молодость – в твоей голове
Ученые обнаружили связь состояния здоровья с комментариями о возрасте и внешности от других людей. Респонденты, которые получали негативные комментарии, чаще испытывали проблемы со здоровьем по сравнению с теми, кто получал комплименты. Те, кто был уверен в том, что другие люди видят их моложе «возраста по паспорту», как правило, имели лучшее состояние и физического и психологического здоровья.
Только позитивное мышление!
По мнению ученых, люди могут попадать в замкнутый круг, когда их окружение из-за якобы благих намерений указывает им на негативные возрастные изменения, с которыми нужно бороться. Такие «советы» заставляют организм стареть с еще большей скоростью.
Исследователи призывают людей пересмотреть свое отношение к старению и пожилым людям, ведь результаты их работы свидетельствуют о том, что люди, которые воспринимают свое старение положительно, живут дольше.
Ученые называют хроническую усталость болезнью XXI века. До 1988 года это состояние не выделялось как отдельное заболевание. Согласно статистике, СХУ в четыре раза чаще проявляется у женщин. Средний возраст больных – 25-45 лет.
Причинами синдрома хронической усталости могут быть: Дефицит йода, железа или витамина Д
Проверьте с помощью анализа, есть ли у вас дефицит этих важных элементов.
Если недостаточный уровень подтвердится, не спешите закупаться таблетками – правильно сбалансировав свой рацион, можно восполнить дефициты.
Нарушение состава микрофлоры кишечника
Наш кишечник содержит триллионы полезных бактерий и являются неотъемлемой частью иммунной системы. Нарушить гармонию бактерий в кишечнике может прием антибиотиков, а также неправильное питание, - кишечник перестает производить полезную микробиоту, тратя все силы на переработку пищи.
Гипотиреоз
При гипотиреозе щитовидная железа не в состоянии производить достаточное количество гормонов, которые помогают регулировать многие метаболические функции организма. Когда гормонов не хватает, человек становится вялым, и все процессы в организме замедляются.
Сахарный диабет
По данным Американской диабетической ассоциации, усталость является вторым наиболее распространенным симптомом как для 2, так и для 1 типа сахарного диабета. Диабет вызывает усталость из-за изменения уровня сахара в крови, психических и эмоциональных проблем, связанных с болезнью.
Дефицит калорий
Если мы употребляем мало калорий, метаболизм замедляется и пытается сохранить энергию, — это может вызвать усталость.
Простые способы профилактики СХУ полноценный сон 7-8 часов; физическая активность, спорт, прогулки на природе; здоровое и сбалансированное питание; контрастный душ; занятия любимым делом или хобби.
(Анатолій Кондратьєв)
СТАВЛЕННЯ ДО СМЕРТІ.
На тему, яку ми розкриваємо на сторінках цієї книги, сучасний західний менталітет наклав своєрідне табу. Але, якщо згадати, то ще в недалекому минулому були цивілізації, - наприклад, орії Припонтиди, Шумер, древній Єгипет чи індійці Мексики, - для них тема Смерті була центральним стрижнем всієї культури.
Зараз же цього немає, що не найкращим чином відбилося на стані духовності людства та його загальному розвиткові. Сучасний раціональний спосіб Життя базується на зовсім нейтральному і навіть нібито байдужому ставленні людини до проблеми своєї майбутньої Смерті, частіше за все розцінюючи її як неприємний, але неминучий факт Життя.
Більшості сучасних людей властиве відсторонення від всього того, що пов’язане з їх Смертю чи викликає асоціації з нею, через те, що мало яка людина буває готовою до цього природного акту свого Життя і в глибині Душі боїться його, а тому намагається обминати все, що стосується її майбутньої Смерті. Несвідомо вона відганяє від себе Думку про кінець свого Життя, про сумні обставини, пов’язані з ним, про матеріальні та моральні втрати, які обов’язково виникають у рідних та близьких, про незакінчені справи тощо.
Взагалі, це є не тільки прикметою нашого часу, - людям завжди було властиво уникати розмов про Смерть і навіть слово “померти” намагалися у повсякденній мові заміняти на благозвучніші вирази, типу: “відійти до іншого світу”, “піти до питрів”, “представитися богові” тощо. Але всі ці тривоги ніяк не пов’язані з фізіологічним поняттям Смерті, що має все живе, про яке пересічна людина рідко задумується і ще менше готується до нормального завершення процесу Життя.
Влучно з цього приводу сказав відомий письменник М. Зощенко: “Ставлення до Смерті – це одна з найбільших проблем, з якою обов’язково зустрічається людина у своєму житті. Але ця проблема є не тільки не вирішеною (в літературі, в мистецтві, у філософії), але вона є навіть мало продуманою. Її вирішення віддано кожній людині окремо. Але розум людини слабкий та боязливий. Він відкладає це питання до останніх днів, коли стає вирішувати вже пізно. Більш того пізно боротися, пізно шкодувати, що думки про смерть застали зненацька...”
Загадка народження та Смерті, виникнення та зникнення завжди була у голові людини. Про що б вона не думала, всі її думки обов’язково зводяться до головних проблем Буття. І навіть не звертаючи на них уваги, кожна людина насправді чіпляється за найменшу можливість, яка дозволяє їй принаймні щось зрозуміти в загадках Життя та Смерті.
Більша частина людства підходить до проблеми Життя та Смерті, використовуючи ті ж методи та категорії, якими вона оперує у своїх повсякденних справах. Одна з них, відповідно до своїх розумових висновків стверджує, що після Смерті немає і не може бути будь-якого існування, друга думає, що і після Смерті людина якось існує, натомість, її буття частково нагадує земне існування, а частково відрізняється від нього, що воно або повністю складається з блаженства та радощів, або наповнене безперервними муками та стражданнями.
Але для деякої частини людства проблеми посмертного існування все ж не закінчуються подібними примітивними уявленнями, хоча вони це ще не можуть ні обґрунтувати, ні зрозуміти всієї складності Життя після Смерті, пробуючи повністю пояснити це тільки завдяки своїй інтуїції.
Ідея безсмертя Душі, у розумінні вічного Життя людини, була широко розповсюдженою у Европі в часи Православ’я, або так званої язичницької античності, - серед греків та етрусків, саксів та кельтів, прусів та тевтонів, англів та слов’ян, а також у 28 племен Північної та Південної Америки, у 17 племен Африки, у 10 народностей Австралії. Ця ідея базувалася не просто на красивих мітах та легендах, а була частиною світогляду цілих народів, в основу якої були покладені свідоцтва багатьох тисяч людей, що отримали Знання про “посмертне існування” людини не з чиїхось вуст, а з власного “посмертного досвіду”. Серед цих людей було багато просвітлених та пророків, які могли твердо заявити не тільки про те, що вони вірять в Життя після Смерті, але і те, що вони знають про це.
Але, не приймаючи до уваги багатий історичний досвід та багаточисельні свідоцтва, дуже багато людей не хочуть думати про свою Смерть, і це тому, що вони або розучилися, або просто не вміють думати про божественний світ, адже насправді ніде в усьому Космосі, з усіма його різновидами Форм та Енергій, немає нічого, крім Абсолюту. Він – в нас, а ми в Ньому, - і саме в цьому криється уява про “безсмертя людської Душі”. Людина більше, ніж безсмертна – вона вічна, як вічні і самі боги. Жодна частка Матерії, якою б малою вона не була, ні на жодну мить не могла б зберегти ні своїх внутрішніх зв’язків, ні зв’язків з іншими частками Всесвіту, якби не було Життя, яке б одушевляло її. Дух – це Думка богів і тому вся Матерія існує тільки для вияву Духу, і сама по собі була б просто безкорисною. І поки у Всесвіті є хоч би одне Життя, живе і людина – носій Духу. Поки існують люди, існує і Дух, саме тому людина не може померти. Ця істина непорушна скрізь і у всьому, і виявлена у всіх релігіях як вчення про те, що всяке Життя і всякий Дух походять від Абсолюту, а також вірування про знаходження його не тільки в серцях деяких високодуховних людей, “осяяних божою благодаттю та силою”, але також і в серці кожної людини.
Кожний індивідуальний Дух – це або розвтілена, або майбутня людина. Всі Вищі Сутності – від будь-якого Господаря та Зірки до останнього “бога” – є колишніми людьми, хай що і жили багато еонів тому, в других Манвантарах і навіть в інших Сферах Всесвіту. Так само і нижні елементалі, від напіврозумних до нерозумних, є майбутніми людьми. Це, у свою чергу, зобов’язує кожну істинно розумну цивілізацію мати найвищу відповідальність за своє майбутнє. У безсмерті людства криється не тільки безсмертя нас, нинішніх людей, а також багатьох трильярдів інших людей, - як вмерлих, так ще і не народжених.
Крім всіх нас та їх, людство має на своїх “хвилях Життя” привести до Звільнення міріади інших, неземних Життів, які не зуміли у процесі своєї Еволюції в інших Світах зрозуміти зміст свого космічного призначення і які не навчилися добру замість зла.
Віра у можливість існування людини і після Смерті пронизує всі світові релігії, всю світову філософію, літературу та мистецтво. У більшості випадків йдеться про безсмертя Душі, під чим розуміють продовження існування після Смерті особливої “надприродної”, “нематеріальної” Сутності людини. Кожна релігійна система дає свою відповідь на загадку посмертного людського існування. Ці відповіді не схожі одна на одну, але в одному питанні всі вони сходяться: це заперечення Смерті як кінцевого зникнення індивіда з Універсуму чи Космічного Буття. Всі релігії зводяться до того, що Смерть – це не кінець, а лише Перетворення, після якого Життя людини продовжується, але в іншій формі.
Ця ідея доповнюється у більшості релігій вченням про “перевтілення” Душ, тобто про періодичний прояв на Землі тих самих Душ (Сутностей). Поряд з цією Ідеєю існує також Ідея про “переселення” Душ, тобто переходу “поганих” людських Душ після Смерті в тіла тварин. Обидві вони походять з одного джерела, а саме: з орійського вчення про загальне повторення, або про вічне повернення Душ на Землю.
“І так речемо славу Богам, як і наші Отці, а ми є їхні сини! І будемо гідними в чистоті тілесній, як і душі наші, які ніколи не вмирають і не завмирають у часі смерті наших тіл”
“Велесова Книга, дошка 26-11”
Тут ми не можем не звернути вашу увагу на те, що спочатку кожна з релігій з’явилася на світ для того, щоби стати моральною та духовною опорою для людей, відкриваючи кожному народу єдину для всіх Істину у формі, яка є найдоступнішою для даного рівня людської Свідомості. Але через те, що Ноосфера Землі давно вже розділена на дві сфери впливу – демонічну та божественну, після кожного нового типу релігійного вчення, яке вводилося Ієрархією Менталу, протилежна сторона надавала своїх “тлумачів”, які докорінно перекручували Істину. Завжди знаходився хтось, хто відповідно до наданої йому влади та незалежно від рівня власної духовності, вважав, що має право по-своєму робити будь-які інтерпретації того чи іншого положення релігійного вчення, перекручуючи його початкові постулати і підганяючи його до власних потреб та свого власного світосприйняття. Людина і надалі, залежно від власної вигоди, дозволяє собі вирішувати, чому бути істинним, а чому ні. Саме так і сталося з християнством, яке створив так званий апостол Павло. Щоби засвідчитися в цьому, досить просто ознайомитися з історією світового юдейства, не кажучи вже про глибші розвідки цього питання.
Людина, в залежності від власної вигоди, дозволяє собі вирішувати, що є істина, а що ні. Звідси вся нісенітниця та жахливі спотворення, що заважають думаючим людям аналізувати те чи інше вчення Розумом та Серцем. Істина має силу переконувати лише як ціле, тому стосовно неї не має бути будь-яких застережень, які потурають людські слабкості, жодних обмежень, продиктованих неуцтвом та егоїзмом окремих “тлумачів”, з вини яких з нещадно “обрізаного” вчення до нас дійшли тільки куці моління та ритуали, що розраховані на дуже низькі рівні Свідомості.
Найближчим прикладом нагадаємо вам, що на початку Ідея перевтілення існувала і у християнстві. У 325 році Нікейський собор підтвердив це вчення. Але вже за три століття як була підтверджена Ідея перевтілення Душ та про повторне воскресіння в людському тілі, завдячуючи якій Космічна Любов та Справедливість стають доступні для людського розуміння, в неї стали вмонтовуватися страшні помилки, брехливі доповнення, а з самого вчення були викинуті суттєві тези та зроблені неуцькі коментарі. Таким чином з християнського вчення чисто з політичних та соціальних міркувань випала теорія перевтілень. А згодом на Константинопольському Соборі за вимогою імператора Юстиніана Першого вона була викинута з християнства. Спитаєте, навіщо? А для того, щоб було легше тримати в лабетах неуцтва паству, залякуючи її вічним Пеклом, що чекає на грішників, і обіцяючи вічний Рай праведникам.
Европейська думка Ідею вічного повернення речей та явищ, на жаль, яка трактується та розуміється зовсім невірно багатьма філософами, пов’язує з іменем Піфагора. Гаутама Будда, який практично жив в той самий час як і Піфагор, також пропагував вчення про вічне повернення, про “коло Життя”, де чітко була окреслена Ідея вічного повернення Душ, у подальшому була викривлена неуками-тлумачами та вільними перекладами древніх індійських текстів.
Євангельський Ісус Христос, а точніше Радомир, приймав Ідею циклічного повернення людських Душ на Землю для проходження своєї Еволюції за Істину і не раз розповідав своїм учням про це вчення. У всіх Євангеліях та Апокрифах перших є багато рядків, які говорять про це вчення, але в результаті упереджених перекладів цих текстів іншими мовами, його слова були викривлені і втратили своє справжнє значення. У Євангелії від Матвія також написано: “Ісус же рече їм: амінь глаголю вам, яко ви, йдучи до мене, в ПАКИБУТТІ, коли сяде Син Людський на престолі слави своєї, сядете й ви на двоюнадесяте престолу...”. Слово ПАКИБУТТЯ та аналогічне йому грецьке слово, використане євангелістом, може бути перекладене тільки в розумінні повторного існування чи повторного народження. В латинських перекладах слово REGENERATIO на початку також відповідало повторному народженню, але пізніше, через переклад його як “оновлення”, втратило свій початковий, істинний зміст.
В юдаїзмі, християнізмі та ісламізмі Ідея про те, що Смерть є тільки Перетворення людини та перехід його Душі з втіленого стану у розвтілений, підтверджує вчення про загальне воскресіння мертвих, вічному блаженному існуванні праведників і вічних муках грішників.
Хоча вчення ісламу і не має нічого, що відповідає Ідеї Ісуса Христа і навіть заперечує її, але сини ісламу розділяють християнське вчення про "Богонатхненних" людей – Пророків і признають, що людина є втілений Дух. Є також деякі неузгодження стосовно методів, що допомагають досягнути досконалості. Так, більшість християн та мусульман приймають тезу, що кожний раз, створюючи людину, Бог особисто для нього створює і новий Дух. Але тут треба погодитися, що такий “кінцевий” Дух, який створюється кожний раз за народження особи, ніяк не може бути безсмертним.
Відо-Вістичне Православ’я вчить нас, що безсмертна Сутність (Дух) поступово, протягом багатьох тисяч років, у багатьох земних втіленнях, розділених між собою проміжними станами Усвідомлення в Тонких Світах, розвиває та пізнає свої духовні якості. Кінцева мета всіх земних втілень Духу – збирання досвіду, який у розвтіленому стані трансформується у розумові здібності та духовні якості, що дозволяють людині по-закінченню повернутися назад до Абсолюту і досягти наступного щабля свого розвитку – стану Надлюдини, не втративши при цьому індивідуальності. Ці властивості, що напрацьовані у посмертному існуванні, створюють моральну та інтелектуальну основу для тієї особи, яка народиться у наступному втіленні Духу на Землі.
Стан Духу, який передував людському, насправді був тваринним, але далеко не в тому примітивному розумінні, як пропонував Ч. Дарвін. Якщо Душа, яка є безпосереднім посередником між Духом та фізичним тілом людини, в результаті своїх втілень накопичила мало досвіду, що відрізняє людину від високорозвиненої тварини, то сенс її найближчих втілень не відповідає кінцевій меті. Інтелект може бути розкритий тільки в результаті розвитку ментального тіла, яке визначає якість наших бажань та емоцій, а також просуває нас до дії. На цьому етапі пристрасті, просуваючи людину до активізації не тільки фізичної, але і розумової діяльності, поступово ведуть її до самопізнання. Довгий ряд втілень доводить інтелект до високого рівня, що дає можливість людині зануритися на нижчу точку свого еволюційного кола. Після цього іде підйом по висхідній спіралі і сенс втілення Духу змінюється. Тепер перед ним стоїть завдання з розвитку не стільки сили інтелекту, скільки поглиблення Свідомості, розкриття його найдуховніших здібностей за рахунок розвитку вищих психоенергетичних центрів людини. Спосіб вирішення цього завдання той самий – діяльність Духу на Фізичному плані протягом багатьох втілень, але не за рахунок розвитку пристрастей та почуттів, а завдяки усвідомленню необхідності індивідуальної Еволюції.
Затямте, що саме до цього моменту розвитку Духу відноситься і “час Господній”, коли Усвідомлення, котрі не спрямовані до духовної Еволюції і котрі не переросли певного рівня тваринних пристрастей, еволюційно знищуються, розпорошуються на енергоінформаційні складові, повертаючись до початкової точки свого Існування; а Усвідомленням, що вийшли на належний рівень духовних вібрацій (коливань), і які переросли та викорінили у собі тваринні пристрасті, надається виняткова можливість іти щаблями творчої діяльності до Вищих Світів.
Таким чином, сенс нашого існування, з точки зору тих фізичних процесів, які відбуваються з усіма нашими тілами, полягає в процесі скидання грубих оболонок, тобто у тому, що ми називаємо “Смертю”. Поява витонченіших почуттів, піднесених бажань, глибших та духовніших роздумів – все це і є результатом сотень і тисяч наших Смертей, які представляють собою вилучення грубіших енергоконструкцій з наших ментального та причинного тіл. Ті ж, кого ми називаємо Адептами, самі створюють своє духовне тіло, яке дає їм можливість за власним бажанням створювати дуже тонкі фізичні тіла.
Християнська Церква була побудована не на рівному місці, а була прямим нащадком різних філософських систем, що нараховують не одну тисячу років. У перші віки християнства Ідея багаторазового повернення Душ на Землю була ще відома (Лука 1:13, 7:28, Матв. 17:11, 19:30, 20:8 та ін.), але у подальшому вона зникає з “християнського мислення” і заноситься у число “найстрашніших єресей”. У гностиків, манихіїв (першохристиян) були знання про Кострубу-Карму, як про Закон перевтілення та розплати у різних формах та видах. Крім того, гностики не робили ніякої різниці між Зороастром, Гермесом Трисмегистом та Ісусом Христом. Манихії закликали “досконалих” не дотримуватися будь-яких дій, які б сприяли захопленню їх “частинками тьми”. Крім того, у гностиків, манихіїв, так само як і у піфагорійців та буддистів, була прийнята повага до Життя у будь-яких його проявах, зумовлена вірою у переселення Душ. Вірили в це і мусульманські містики середніх віків. Можна з впевненістю сказати, що до VI століття н.л. вчення про перевтілення Душ було загальносвітовим вченням.
Але за законом Коструби-Карми ці потаємні знання були закриті для широкого загалу, чиє Усвідомлення ще не було готовим охопити це вчення в усіх його деталях. Це було зроблено для того, щоби Ідея численних інкарнацій не затуляла від них кінцеву Мету – Еволюцію, духовність Матерії. Знання про безперервні існування та відносної нескінченності Життя можуть у несвідомих людей породити апатію, лінощі, фаталізм, безвілля та малу активність під час вирішення задач самоактуалізації. Якщо на це накласти ще і жорстку систему суспільного устрою, то вийде класична картина застою людського суспільства.
Тому ми вважаємо, що система віровчення, яка прийнята раніше у більшості релігій, на пройденому історичному етапі виправдала свою основну Мету. Але на сьогоднішній день, сучасне християнство стало гальмом у духовному розвитку людства через свою зацикленість на догматизмі, застарілу обрядовість, приниження особи, не розуміння що є духовність, і, як наслідок, воно довго не втримається і поступово відімре, або трансформується у сучасне-старе Відо-Вістичне Православ'я.
Гадаємо, що треба погодитися з тим, що воістину безутішним було би горе кожної людини за померлими родичами, якби наша Душа не була безсмертною. І що тоді би вартувало наше Життя, якби воно закінчувалося Смертю, як повним знищенням Сутності? Який сенс був би від проявів чесноти та безкорисливості, від самопожертви в ім’я добра та любові? Тоді дійсно мали б рацію ті, що співають: “На цим світі пий соколе, на тім світі не дадуть, мертві бджоли, мертві бджоли, мертві бджоли не гудуть”.
У відповідності до юдо-християнського віровчення про посмертну долю людини, Сутність померлого продовжує жити після Смерті і вона пам’ятає все, що було з нею на Землі. Протягом перших двох діб після Смерті вона насолоджується відносною свободою і може у супроводі духів відвідувати на землі ті місця, що були їй особливо дорогими за Життя. Душа померлої людини, яка дуже любила своє тіло, тиняється біля свого будинку і споглядає процес підготовки до поховання і прискіпливо оцінює всі ці дії. Відразу після поховання, а саме на третій день, Бог наказує Душі вознестися на т.з. Небеса, на шляху до яких вона має пройти через безліч злих духів, що перетинають її шлях і звинувачують у різних гріхах, які мрець наробив за своє Життя. Це випробування називається у християнстві “митарствами”. Відповідно до свідоцтв деяких християнських святих, існує двадцять кордонів митарств чи камер. Пройшовши одну з камер, Душа опиняється у владі демонів наступної камери і так до самого останнього митарства, якщо на одному з цих етапів її не відправлять до Пекла. Успішно пройшовши через усі митарства та уклонившись "Богу", Душа ще протягом 37 днів мандрує по небесній обителі та пекельних сферах, бачить весь жах пекельних мук і ще не знає, де ж їй прийдеться зупинитися. Тільки на 40-й день Душа проходить через так званий “приватний Суд” і отримує місце свого перебування аж до Всесвітнього Судного Дня, який знаменує “Кінець Світу”, після якого пройде воскресіння Душ з мертвих і кінцевий осуд всіх невиправних грішників.
Продовжуючи нашу коротку розповідь, скажемо, що досить близько до юдо-християнських є мусульманські уявлення про світ після Смерті, що також базуються на “принципі воздаяння”. Один з найбільших авторитетів в області вивчення ісламу, Л. Массиньон, розглядав суфізм – одну з течій ісламу – як розвиток на ґрунті ісламу християнського вчення про реінкарнацію в його несторіанському варіанті. Тому суфії розуміють, що досягнення постійно змінного Буття є можливим тільки завдяки синхронній зміні самого пізнавача, обмеженого в процесі пізнання власним еволюційним рівнем. Відповідно до мусульманської традиції, янгол Смерті Азраїл, один з чотирьох головних янголів (Джебраїл – янгол Одкровення чи Святий Дух, Мисаїл – янгол Покровитель, Ізрафіл – янгол Воскресіння), знає людські долі, але не знає терміни Смерті кожного. Коли цей термін настає, з дерева, що росте біля трону Аллаха, злітає листок з іменем небіжчика, після чого Азраїл протягом 40 днів, пересилюючи опір і прохання мертвого про помилування, має все-таки розлучити Душу людини з її тілом. Миттєво після Смерті у могилі небіжчика допитують два янголи – Мункар та Накир. Саме тому у мусульман могили викопують просторішими та ще із заглибиною на дні, щоби небіжчик міг сісти в разі появи янголів Смерті. Віруючих вони не зачіпають, але над невірними знущаються доти, доки призначив Аллах за їх гріхи. В угодний для себе час Аллах знищить все існуюче на Землі, воскресить всіх мертвих, щоби вершити свій Суд над людьми. Грішників (до них відносять всіх невірних та грішників-мусульман) він вкине до Пекла, а всі вірні-праведники Аллаха отримають блаженство у райських садах.
Варіанти ставлення до Смерті у різних релігіях суттєво відрізняються, але зміст залишається незмінним: Смерть – це не зникнення, а лише драматичний (для більшості людей) рубіж на Шляху до нового Життя, це лише зміна способу, яким проявляється наша Свідомість. Смерть є природним процесом, що проходить за встановленими, зрозумілими та очевидними Законами. (З книги Трансперсональна психологія)
Не вимагай від себе нічого, знижуй планку вимог. Проявляй до себе співчуття, доброту та піклування.
Печальные, травмирующие или тревожные события могут привести к кошмарам.
Дефицит йода, железа или витамина Д
полноценный сон 7-8 часов;