Польша.

[Свідомий]

[Свідомий]

Туск перед поездкой Навроцкого в США посоветовал ему "не дать затянуть себя в клетку"

Президент Польши Кароль Навроцкий 14 июня отправится с рабочим визитом в Вашингтон по приглашению американского президента Дональда Трампа. Там примет участие в гала-вечере смешанных единоборств, организуемого в Белом доме к 250-летию создания США и дня рождения Трампа.

Комментируя предстоящую поездку президента, польский премьер-министр обратился к нему с призывом, сообщает RMF24 .

"Мы знаем, что он любит бокс, но лучше не рисковать. Известно, чем некоторые бои заканчиваются, поэтому надеюсь, что он не позволит уговорить себя на такую конфронтацию", — заявил Туск.

[Свідомий]

Комуністична влада Польщі намагалася виправдати проведення акції "Вісла", представляючи її виключно як антиповстанську операцію. Цією тезою досі послуговуються деякі польські історики та політики. Насправді ж головною метою було цілковите виселення українського населення, а не лише ліквідація відділів УПА. Оскільки, по-перше, на той момент чисельність українського підпілля складала близько 2 тисяч осіб, що в 10 разів менше за кількість військових ОГ «Вісла», по-друге, війська оперативної групи прив’язувалися саме до населених пунктів, а не до повстанських відділів, головною мішенню операції було саме цивільне населення. У планах із підготовки операції вказувалося, що її метою є «остаточне вирішення української проблеми в Польщі».
«Після кількох важких та довгих днів побуту під голим небом нас почали вантажити до товарних брудних вагонів. Наше невеличке село поділено на два воєводства – Ольштинське і Щецінське. Дорога була довга й неймовірно важка – без їжі, без води, у спеці й тривозі, що нас там жде?.. І так у брудних вагонах, разом з худобою, їхали нещасні жінки, старці і діти. Бо чоловіків у середньому віці майже не було. Ними були забиті тюрми Любліна і Ряшева, Явожно, сибірські лаґри...».
(Зі спогадів Євгенії Іваник, уродженка села Гонятина
Грубешівського повіту)

[Свідомий]

Відповідальність за незадовільний стан українсько-польських стосунків лежить виключно на польській стороні. Більше того, Польща відверто підігрує імперській політиці РФ.

Ось ключові рішення польської сторони у сфері національної пам'яті, які загострили українсько-польські взаємини.

1. Починаючи з 2014–2015 рр. на південному сході Польщі за мовчазної згоди або прямого сприяння влади було спаплюжено та демонтовано десятки українських військових поховань та меморіалів (Грушовичі, Верхрата, Монастир та інші). Нищення могил реальних людей та відмова Варшави відновлювати навіть легальні надгробки стали ідеальною картинкою для московських медіа, які роками роздмухують тезу про «непримиренну ворожнечу» між українцями та поляками.

2. У липні 2016 року польський парламент ухвалив постанову, яка офіційно назвала події 1943–1945 рр. «геноцидом, вчиненим українськими націоналістами». Цей крок де-факто перекреслив багаторічну та успішну формулу примирення «прощаємо і просимо прощення». Московські спецслужби миттєво підхопили цю тему, використовуючи формулювання польського Сейму для легітимізації власних міфів про «українських нацистів».

3. У 2018 році Сейм і Сенат Польщі внесли скандальні зміни до закону про Інститут національної пам'яті, запровадивши кримінальну відповідальність (до 3 років тюрми) за заперечення т. з. «злочинів українських націоналістів». Спроба запровадити цензуру для істориків та залякати українських мігрантів стала потужним ударом по двосторонній довірі, який Москва майстерно використала для інформаційних атак проти обох країн.

4. Щорічні резолюції Сейму до роковин Волинських подій 1943 року польські депутати перетворили на антиукраїнську вакханалію. У текстах резолюцій Сейм відкрито заявляв, що «в Україні мало знають про УПА» і вимагав виховувати українців за польськими історичними лекалами. Такі повчання викликають логічне обурення в Україні, граючи на руку кремлівському наративу про те, що «Захід не вважає Україну рівноправним партнером».

5. Заяви польських високопосадовців у стилі «Україна не увійде до ЄС із Бандерою» перетворилися на відкритий шантаж країни, яка веде війну на виживання проти РФ. Водночас у самій Польщі на державному рівні прославляють так званих «проклятих солдатів» (наприклад, Ромуальда Райса «Бурого»), відповідальних за масові вбивства етнічних українців та білорусів. Такий егоїзм послаблює антипутінську коаліцію та дає привід московії заявляти про «втому Польщі від України».

6. У червені 2025 р. польський парламент ухвалив черговий закон, який закріпив 11 липня як Національний день пам'яті поляків - «жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої Речі Посполитої» у 1939-1946 роках. Офіційна Варшава вкотре свідомо підняла градус напруги, подарувавши московським пропагандистам свіжий та безкоштовний матеріал для розколу європейської підтримки України.

При цьому важливо зазначити: попри всі намагання окремих польських політиків нас принизити, українці зберігають повагу та позитивне ставлення до Польщі як до сусіда і союзника. Українці не ведуться на провокації, бо знають: коли сперечаються Україна і Польща, у Кремлі відкривають шампанське.

Найголовніше, що маємо розуміти сьогодні: кожен історичний ультиматум польської сторони - це пряма інвестиція в московську пропаганду. Поки політики у Варшаві зводять рахунки з минулим, РФ використовує це для послаблення європейської єдності, в тому числі послаблення Польщі.