Церковные страсти .

[Свідомий]

Як Московський патріархат привласнив Українську церкву.

2 лютого 1589 року у Московії було проголошено Московську патріархію. Першим патріархом було призначено митрополита Іова.

Ще у 1448 році московська церква самовільно відокремилась від Київської Митрополії, а відтак не визнавалася Константинопольським Патріархатом і 141 рік перебувала в схизмі.
До того часу ці єпархії належали до Київської Митрополії Константинопольського Патріархату, що не передбачало їхнього самостійного управління.

Через самовільне відокремлення у 1448 році московська церква не мала євхаристійного єднання з православним світом і вважалася відступницею.

Вселенський Патріарх Ієремія II надав самопроголошеним московським митрополитам патріаршу гідність лише після того, як його півроку утримали у московському полоні.

Лише у 1593 році Собор визнав самопроголошеного Московського патріарха. Відтак першим патріархом московської церкви став Іов. Деякі науковці не виключають можливості фальшування грамоти, яка визнавала самопроголошений патріархат Московії.
На той час Київська митрополія православної церкви залишилася під омофором Вселенського патріарха.

1654 р., коли Українська держава Богдана Хмельницького укладала федеративний союз із Московським царством, цар Олексій Михайлович вперше поставив питання про переведення Київської митрополії під юрисдикцію Москви.
Але митрополит Сільвестр Косів і українське духовенство виступили проти цього, бойкотували Переяславську раду. Втім уже тоді не канонічно від Київської митрополії були відлучені й приєднані до Московського патріархату єпархії окупованої москвинами Білорусі (Могилівська, Полоцька й Смоленська)

Користуючись безладдям і хаосом громадянської війни, що почалась в Україні після смерті Хмельницького, цар за кожної нагоди порушував умови Переяславської угоди, обмежуючи автономію української козацької державності. Але зробити так само з українською церквою не міг. Першу спробу захоплення Київської митрополії було здійснено навесні 1661 р., коли, всупереч канонам, але з відома Олексія Михайловича, заступник патріаршого престолу Пітірім висвятив на єпископа Максима Филимоновича (Мефодія), відомого своїми промосковськими поглядами, одночасно призначивши його наглядачем над Київською митрополією .
Однак тоді новоявлений єпископ Мефодій зустрів запеклий опір з боку козацької старшини та наказного гетьмана Сомка, а справжній митрополит Діонісій Балабан одразу ж усунув ставленика чужої єпархії, призначивши єпископом Мстиславським Йосипа Тукальського.

Московський патріарх Никон 16 лютого 1662 р. виголосив анафему на свого заступника Пітіріма за порушення канонів. Та попри невдалий фінал московський уряд не відмовився від задуму прибрати до рук українську православну церкву. І вже через чотири роки, 11 жовтня 1665 р. гетьман Іван Брюховецький підписує так звані Московські статті, що значно обмежували автономію України. Серед положень цього договору було переведення Київської митрополії під юрисдикцію Московського патріархату.

Брюховецький невдовзі побачив, яке, за висловом М. Грушевського, “угліє вогняне” зібрав на свою голову. Проти гетьмана піднялися усі: Запоріжжя, яке привело його до влади, старшина, простий люд і духовенство. Останнє взагалі категорично відмовилось приймати митрополита з Москви, заявивши, що зачиниться в монастирях і хіба їх звідти за шию й за ноги витягнуть, тільки тоді московський митрополит у Києві буде. “Нам лучче смерть прийняти ніж митрополита з Москви” – говорили церковники. В Україні піднялось повстання, під час якого Брюховецького було вбито. На десять років Москві знов довелося забути про Київську митрополію.

1684 р. помер давній спільник Петра Дорошенка митрополит Йосип Нелюбович-Тукальський. Царський уряд вирішив скористатись цим і домогтись приведення на Київську кафедру такого лояльного митрополита, який би прийняв благословення від московського патріарха і визнав його владу. Незабаром було віднайдено потрібну кандидатуру – єпископ Гедеон (князь Святополк Четвертинський), сват гетьмана Івана Самойловича, який ставився прихильно до будь-яких учинків московських урядовців.

Українське духовенство рішуче виступило проти обрання Гедеона та підпорядкування Московському патріархату. Було направлено два протести Самойловичу.
У першому говорилося, що перепідпорядкування митрополії – прерогатива лише Константинопольського патріарха. В другому сповіщалось про нові порядки, заведені в нещодавно прилученій до Московської патріархії Білгородській єпархії (Слобідська Україна): з кожної парафії вимагали захмарні податки, за несплату яких священика били палицею, за будь-яку несподівану смерть миряни мали платити митрополиту гривню. Старий церковний спів скасовано і на московський лад поставлено, до чого прості віряни не могли звикнути. Духовенство 6 липня 1685 р. переважною більшістю бойкотувало церковний собор, на якому був обраний митрополитом Гедеон. Тому в його обранні взяли участь москвофіли і дрібне духовенство. У жовтні того ж року Гедеон приїхав до Москви за благословенням. 8 листопада в присутності царів Івана й Петра, а також царівни Софії Гедеон присягнув на вірність Йоахиму. Так митрополит став клятвопорушником, оскільки на соборі присягав на вірність патріарху Вселенському.

Московія досягла своєї мети: контроль над українською православною церквою було здобуто. Залишилося лише домогтися від Константинопольського патріарха офіційної згоди на передання митрополії. Ще 11 грудня 1684 р. московські царі через грека Захара Софиру надіслали грамоту до Вселенського патріарха Якова з проханням передати Київську митрополію, бо цього нібито бажає й сам український народ.
До грамоти було додано 40 соболиних шкурок та 200 рублів з обіцянкою надіслати ще стільки ж, одначе патріарх Яків передавати українську церкву відмовився. За три дні після повернення Гедеона до Москви патріарх Йоахим склав нову грамоту до Константинопольського патріарха з тим же проханням передати митрополію і дозволити висвятити Гедеона у Москві, щоб із ним бодай чого не сталося у дорозі до Туреччини. У цій же грамоті знов говорилось про “палке бажання малоросіян “прилучитись” до московської церкви”. Однак яким воно було насправді видно з реакції українського духовенства, на думку якого Московський патріархат був всього лише уламком Руської (Української) православної церкви. До того ж культура московського православ’я перебувала на нижчому від київської рівні. Це розумів патріарх Никон, який запросив ченців з України для виправлення й уніфікації богослужебних книг.

Разом із грамотою Йоахима до Стамбула (Константинополя) було відправлено дяка Микиту Алексєєва (від Кремля) й старшину Івана Лисицю (від Самойловича). Метою цього посольства було умовити нового Константинопольського патріарха Діонісія згодитись на передання митрополії. Але так само, як і Яків, Діонісій категорично відмовився, мотивуючи тим, що не може вирішувати нічого без участі інших патріархів. Саме в цей час у сусідньому місті Едірне (Адріанополь) перебував патріарх Єрусалимський Досифей – у тогочасному православному світі дуже шанований церковний діяч. Посли прохали умовити Діонісія офіційно передати Київську митрополію. Але Досифей зустрів посланців непривітно й рішуче відмовився допомогти, пояснивши, що це заборонено правилами Святих Отців. Та й чого просять, коли вже фактично забрали . Відмовився він навіть тоді, коли Микита Алексєєв пообіцяв “государево жалование".

Здавалося б, справу легітимізації переведення Київської митрополії під юрисдикцію Московського патріархату було зовсім провалено, але спритний Микита Алексєєв вирішив скористатись дипломатичним становищем Туреччини й звернувся до султанського візира із проханням вплинути на патріархів.

У той час Османську імперію дуже непокоїла ймовірність приєднання Московії до антитурецької коаліції (Польща, Австрія та Венеція), котра почала війну проти Стамбула. Тому візир виконав прохання московського дяка, й під його тиском у травні 1686 р. Діонісій віддав патріарху Московському Українську Православну Церкву. До наших днів збереглась коротенька розписка Константинопольського патріарха Діонісія про те, що в обмін на грамоти на Київську митрополію він отримав від царського посланця Микити Алексєєва “три сорока соболей и 200 червонных”. Саме за такою ціною було продано Московському патріарху Українську Православну Церкву. Того ж року спеціально скликаний собор позбавив Діонісія патріаршого сану за неканонічну передачу митрополії. А через 238 років, 13 листопада 1924 р. Константинопольський патріарх Григорій VIII у Томосі зазначив, що “відізвання від нашого престолу Київської митрополії й православних митрополій Польщі та Литви, залежних від неї, і прилучення їх до Московської патріархії відбулося не за канонічних правил”

Незважаючи на те, що царські грамоти, яких Гедеон отримав після посвячення в грудні 1686 р., запевняли у збереженні автономії української церкви, майже одразу після прилучення її до Московського патріархату самобутність Київської митрополії почали нищити:
– 1689 р. Києво-Печерській лаврі заборонено друкувати книжки без патріаршого дозволу: “к нам первее не преслав отнюдь бы вам не дерзати и таковых книг новослогаемых печатати”;
– 1690р. Собор Московської Православної церкви засудив “Кіевскія новыя книги С.Полоцкого, П.Могылы, К.Ставровецкого, И.Галятовского, Л.Барановича, А. Радзивиловского” та інших авторів, наклавши на них “проклятство-анафему не точію сугубо, трегубо, но і многогубо”;
– 1693 р. новий Московський патріарх Адріан заборонив привозити до Москви українські церковні книги, а невдовзі надіслав листа до Київської лаври про заборону видання будь-яких книжок українською мовою.
Та це був тільки початок. По-справжньому жахливі часи настали для Української Православної Церкви тоді, коли Петро І скасував патріархат і запровадив Синод, повністю підкоривши церкву державі. Відтоді Київська митрополія вже не могла проводити крайових соборів – їхню функцію привласнили уряд і Синод. Кожна православна церква має власні місяцеслови – календарі, що містять перелік святих старшої Візантійської церкви та своїх святих (а втім вшановування святих інших церков є необов’язковим) . Синод заборонив українські місяцеслови, нав’язавши російські, в тому числі з виголошенням анафеми Мазепі і проголошенням слави щодо перемоги в Полтавській битві государя Петра І. А через 10 літ після Полтавської битви за наказом того самого царя-антихриста, лаштувача “всешутейних і всепьянейших соборов” Петра І, було спалено бібліотеку Києво-Печерської лаври.

В церковному й освітньому житті України Синод продовжив русифікаційну політику, започатковану патріархами:
– 1769 р. заборонено друкувати й використовувати в навчанні український буквар;
– 1801 р. заборонено будувати храми без ознак візантійсько-російського архітектурного стилю;
– 1876 р. за наказом Київського митрополита С. Миславського в церквах заборонено проповідувати українською мовою та наказано, щоб у школах молитви читали “голосом свойственнымъ российскому наречию”.
Заборона українського букваря для дітей стала одним з тих факторів, що спричинили занепад освіти в Україні, перетворивши її з землі із майже стовідсотковою писемністю (як описував її у XVII ст. Павло Алеппський) на країну із майже суцільною неграмотністю (XІXст.).

Внаслідок насадження “уніфікованої церковної архітектури” загинув такий розповсюджений в Україні стиль як козацьке бароко, а його здобутки храми та ікони знищені як “неканонічні”. Якщо московитам не вдавалося відразу відбудувати церкву в російсько-синодальному стилі, то вони обмежувалися заміною церковних куполів. Замість українських "маківок" росіяни ставили купола у формі ромійських "луковіц". Барокові ікони поступово замінювалися російською псевдовізантією.


Негативну роль зіграло співробітництво РПЦ з радянським режимом, і КДБ. Більшовики спочатку заборонили православну церкву, але у 1942 році сталін видав новий "томос", яким відновив діяльність РПЦ. Практично всі єпископи були співробітниками МГБ, КГБ.

За матеріалами Івана Огієнко, Олексія Шевчука

[Свідомий]

[Свідомий]

[Слобожанский]

Священики УПЦ МП обікрали Лавру, доки виселялися

Я им прощу, если они все до единого уедут в россию))

[Свідомий]

Вимагаємо притягнути до кримінальної відповідальності ВСІХ, хто організував та роками «кришував» незаконне будівництво на території Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра»! Заява Народовладдя.
Державна аудиторська служба зафіксувала численні порушення під час ревізії Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра». Зокрема, йдеться про 36 новозбудованих самочинних будівництв. Всі вони є комерційними та господарськими приміщеннями (перелік цих приміщень в документах в коментарях). Крім того, було знищено пам’ятку архітектури — старовинну огорожу на вул. Ближньопечерській. Також аудитори виявили факти незаконного відчуження пам’яток культурної спадщини.
Все це свавілля тривало впродовж багатьох років за прямого потурання чиновників як київської міської, так і центральної влади, які мали б стежити за дотриманням містобудівного та пам’яткоохоронного законодавства на території національного заповідника. Всі ці незаконні забудови на території заповідника можна було б дуже легко й швидко зупинити, але натомість посадовці Міністерства культури, Київської міської державної адміністрації, Державної архітектурно-будівельної інспекції (а останні кілька років вже й Державної інспекції архітектури та містобудування, голова якої - дуже "чесний" Кривонос - нещодавно став директором НАБУ) роками заплющували очі на все це свавілля, і нічого не робили, щоб припинити незаконне будівництво, чим фактично стали співучасниками цих злочинів. І це стосується представників обох олігархічних таборів - як нинішньої влади, так і минулої, які зараз масово лицемірно випускають дуже "патріотичні" заяви щодо того, як Лавра нарешті очищується від варварів, при цьому самі ж ще нещодавно дозволяли знищувати культурну спадщину українського народу!
Наша партія «Народовладдя» вимагає від правоохоронних органів провести всебічне та неупереджене розслідування всіх обставин незаконного будівництва на території Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра». Вимагаємо притягнути до кримінальної відповідальності ВСІХ, хто долучився до знищення та спотворення історико-архітектурної спадщини Києва: як організаторів незаконного будівництва, так і посадовців, які сприяли цьому будівництву та роками «кришували» його!

[Свідомий]

ПЦУ створює свій монастир в Почаївській лаврі, яка поки перебуває в оренді УПЦ МП

Синод ПЦУ вирішив утворити "релігійну організацію" у Почаївській Лаврі.

Синод ПЦУ вирішив зареєструвати власний монастир у Почаївській Лаврі, яка поки ще залишається в оренді в УПЦ Московського патріархату.

Про це інформує пресслужба Православної церкви України.

"У складі Тернопільської єпархії Православної Церкви України було утворено релігійну організацію "Почаївська Свято-Успенська Лавра Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)", – йдеться в повідомленні.

Священноархімандритом (керівником) монастиря був затверджений митрополит Тернопільський і Кременецький ПЦУ Нестор.

Синод ПЦУ також підтримав звернення митрополита Епіфанія до монахів Києво-Печерської Лаври із закиком "звільнитися від московського ярма". А також звернувся до влади з проханням надати будівлі на території Києво-Печерської лаври для монастиря ПЦУ.

Раніше Олександр Ткаченко розповів, що через дії намісника монастиря УПЦ МП в Почаївській лаврі буде відкрите кримінальне провадження щодо перешкоджання користування майном держави. Міністр заявив, що Почаївську лавру та монастирі Чернігова можуть забрати в УПЦ МП.

Також повідомлялося, що суд покарав ректора Почаївської духовної семінарії УПЦ МП за проросійський допис.

Нагадаємо, до 29 березня священики УПЦ Московського патріархату мають звільнити усі будівлі Києво-Печерської лаври та передати майно державі.

[Свідомий]

"Загрожує суспільній моралі": ПЦУ проти законопроєкту про одностатеві партнерств
Тетяна Денисенко

Священнослужителі Православної Церкви України виступили проти створення інституту "реєстрованого партнерства", що передбачає поданий до парламенту законопроєкт № 9103.

Про це повідомляє ПЦУ.

Відповідний документ передбачає реєстрацію "одностатевих партнерств". В рамках документу, у разі його ухвалення, планують запровадити інститут реєстрованого цивільного партнерства лише для одностатевих пар.

Утім, Священний Синод ухвалив заяву, де називає "реєстроване партнерство" таким, що "суперечить природному Богом встановленому закону, порушує норми Конституції України щодо визначення шлюбу як союзу одного чоловіка і однієї жінки".

На думку священнослужителів, законопроєкт "несе загрозу для суспільної моралі", зокрема для "фізичного та морального здоров’я дітей та їхнього права на виховання в сім’ї, що створена на підставі шлюбу чоловіка і жінки".

У ПЦУ також вважають, що ухвалення законопроєкту в результаті може погіршити демографічну ситуацію в Україні.

"Синод доручив Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію надіслати відповідні листи до Верховної Ради України, Президента України та Кабінету міністрів України", – додали у ПЦУ.

Нагадаємо, народна депутатка Інна Совсун подала у ВР законопроєкт про цивільні партнерства для реєстрації одностатевих шлюбів.

Відповідно до законопроєкту, цивільним (реєстрованим) партнерством можуть скористатися як військові, так і цивільні, одностатеві чи різностатеві пари.

Законопроєкт також може допомогти одностатевим парам визначити взаємні права та обов'язки; питання володіння майном, спадку, соціального захисту, прав у разі смерті, зникнення партнера чи партнерки.

[Свідомий]

https://www.facebook.com/10000173503822 ... pMf7xEgxl/

[Свідомий]

Віряни УПЦ МП не пускали ПЦУ в храм у Франківську: заварили ворота, у бій пішов газ

В Івано-Франківську віряни УПЦ МП не пускали священнослужителів ПЦУ в храм, який тепер офіційно належить Православній церкві – заварили ворота та розпилили сльозогінний газ.

Джерело: мер Івано-Франківська Руслан Марцінків в Telegram, Суспільне, Бліц-інфо

Пряма мова мера: "Сьогодні у храмі на вул. Довженка відбулася перша служба Православної церкви України – провели молебень за перемогу України. Це був останній храм в Івано-Франківську, який належав до УПЦ Московського патріархату.

На жаль, сьогодні зустріли спротив, стояли люди на вході та не пускали священнослужителів ПЦУ в приміщення, у храмі розпилили газ. А напередодні невідомі заварили ворота до храму. Проте священники ПЦУ потрапили всередину і провели молебень.

Помітно, що поменшало ікон".

Деталі: "Суспільне" повідомляє, що біля храму було кілька сотень людей і між вірянами УПЦ МП та ПЦУ сталася сутичка.

За інформацією "Бліц-інфо", коли заварені ворота вдалося відкрити за допомогою спецінструменту, вхід до церкви загородили парафіянки московського патріархату разом зі своїм священником – були взаємні звинувачення та штовханина.

Люди скандували "Геть московського попа!", "путінські провокаторки!". На місці працювала поліція діалогу.

Крім того, видання повідомляє, що священики Православної церкви запропонували спільно відслужити у храмі молитву за загиблими українськими воїнами, однак представники МП відмовилися.

Мер міста Руслан Марцінків наголосив, що храм є власністю громади Православної церкви України. За його словами, раніше "певні люди" пробували захопити цей храм, але тепер всі правові документи дають право на служіння тут Православній церкві України.

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

"Професійна" провокаторка з багатим досвідом: з'явилися деталі про "вірянку", яка кинулася захищати УПЦ МП



"Відданою вірянкою", яка кинулася захищати нібито "право" УПЦ МП залишатися в Києво-Печерській лаврі, виявилася відома провокаторка Вікторія Кохановська. Під виглядом правозахисниці вона займається провокаціями щодо вірян ПЦУ та "спамить" правоохоронців безпідставними заявами про нібито "утиск прав" московської церкви.

Про це пишуть українські ЗМІ. Як зазначається, 39-річна Кохановська – родом із Кам'янця-Подільського Хмельницької області. Про її спроби захищати УПЦ Московського патріархату відомо вже давно



Ці спроби називають нічим іншим, ніж бажанням пробитися до "церковного корита".

Зокрема, відомо, що влітку 2022 року Кохановська організувала 12 автобусів із "групою підтримки" з метою заблокувати приєднання до ПЦУ громади Свято-Михайлівського храму в Рожищі на Волині. Причому в "групі підтримки" були помічені навіть новонароджені.



Крім того, "активістка" вимагала від поліції порушити кримінальну справу проти міського голови Рожища та погрожувала поліцейському. У мережу потрапило перехоплення її розмови з правоохоронцем, судячи з якого Кохановська вживала нецензурну лексику, хоча раніше стверджувала, що віряни не можуть так висловлюватись.

Кохановська також була помічена за поширенням фейків про нібито підтримку УПЦ МП.

У вересні 2022 року вона зареєструвала громадську організацію для підтримки Московського патріархату "Жіноча сила України", причому назву вкрала в авторитетного громадського руху.

"Члени організації (Кохановської. ), якій більше підійшла б назва "Бродяче шапіто УПЦ МП", регулярно залучаються до створення конфліктних ситуацій навколо культових будівель ПЦУ, відкрито висловлюють агресивні почуття ворожості, ненависті до людей за ознакою їхніх релігійних переконань", – зазначає директорка Центру економіко-правових досліджень Ірина Кременовська.

В одному зі своїх стрим наприкінці жовтня 2022 року Кохановська заявила, що подала до органів Національної поліції Київської області понад 50 заяв про нібито "переслідування" вірян УПЦ МП.

А днями вона пригрозила владі влаштувати "хресну ходу" УПЦ МП у відповідь на видворення представників російської церкви з Києво-Печерської лаври. Вона намагалася перешкодити роботі журналістів, назвавши себе "юристом" та "правозахисником".

"Ми є, були і будемо! Наша віра славна, наша віра вічна та наша віра православна! Щоб ви для себе знали", – заявила Кохановська.

[Свідомий]

ПЦУ призначила свого намісника Києво-Печерської лаври: ним став архімандрит від УПЦ МП, який закликав переходити до Помісної церкви

Предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) митрополит Епіфаній призначив виконувача обов'язків намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Ним став член Духовного собору лаври архімандрит Авраамій (Лотиш).

Про це повідомили на сайті ПЦУ. Митрополит Епіфаній висловив сподівання, що держава допоможе захистити намісника і монастир від можливих провокацій з боку прихильників Московського патріархату.Зі свого боку новий в.о. намісника Лаври звернувся до братії із зізнанням, що провів багато часу в молитві та роздумах, перш ніж перейти по ПЦУ, однак обрав залишитися у місці, де він складав обітниці перед Богом. Також Авраамій закликав братію послідувати власному прикладу.

"У тому, що відбувається, я бачу дію Промислу Божого і спонукання для всіх нас визнати нову канонічну реальність існування в Україні Помісної Православної Церкви, якій надано Томос про автокефалію, яка має визнання Вселенського Патріарха і Помісних Церков, яка має канонічно обраного Предстоятеля Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Священноархімандрита Печерської Лаври", – наголосив він.

"Закликаю вас залишитися в Лаврі в складі Помісної Православної Церкви України під омофором Блаженнійшого Митрополита Епіфанія. Готовий до спілкування з Вами та прагну разом з вами потрудитися для оновлення нашої обителі як справжнього монастиря і місця духовного оновлення для ченців та всіх вірних", – зазначив у зверненні Авраамій.

[Свідомий]

У Збройних силах України за штатом введено близько 130 посад військових священників (капеланів), із них укомплектовано – понад 90.

Про це йдеться у відповіді управління зв’язків з громадськістю ЗСУ на інформаційні запити “Новинарні“.

Зазначається, що у Збройних силах України наявні військові священники від п’яти церков.

За інформацією наданою Центром морально-психологічного забезпечення ЗСУ, капелани представляють релігійні організації таким чином:

Православна церква України – 59,
Українська греко-католицька церква – 20,
Українська євангельська церква – 6,
Церква “Скинія” – 4,
Українська православна церква (Московський патріархат) – 1.

Православна церква України:
– 68 священників ПЦУ зараз є штатними капеланами у Збройних силах України;
– близько 300 священнослужителів ПЦУ працюють із військовими ЗСУ як капелани (поза штатом, на громадських засадах, на нерегулярній основі – “Н”);
– загалом близько 600 священників ПЦУ/УПЦ КП, починаючи з 2014 року, виконували капеланську місію в Українському війську.

Про це йдеться в листі, який підписав голова Синодального управління військового духовенства Православної церкви України митрополит Іоан (Яременко).

Українська греко-католицька церква:
– 32 священнослужителі УГКЦ зараз є штатними капеланами у Збройних силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України;
– 50 священнослужителів УГКЦ працюють із військовими різних силових структур України як позаштатні капелани;
– загалом 150 священнослужителів УГКЦ із 2014 року виконували капеланську місію в Українському війську.

Таку інформацію в листі надала Тетяна Височан, прессекретар департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ.

Т. зв. Українська православна церква Московського патріархату (РПЦ в Україні):
інформації на запит не надала.

[Свідомий]

Священники УПЦ МП вивезли мощі трьох святих з церкви у Чернігові без дозволу: розгорівся скандал

Священики Української православної церкви Московського патріархату вивезли мощі трьох святих із Троїцького собору у Чернігові. Протягом довгих років УПЦ МП використовували цей релігійний об'єкт, проте не мали права вивозити будь-які цінності.

У Московському патріархаті проігнорували вимоги Національного заповідника "Чернігів стародавній", тож розбиратися з тим, де поділися мощі святих, буде, зокрема, обласна військова адміністрація. Про це повідомляє видання MYNIZHYN

Напередодні стало відомо, що з культової релігійної споруди зникли мощі трьох чернігівських святителів: Феодосія Чернігівського, преподобного Лаврентія та Філарета Гумілевського. Згодом з'ясувалося, що священики УПЦ МП вивезли мощі до іншого храму, що є протиправним вчинком.

За словами завідувачки відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного заповідника "Чернігів стародавній" Ольги Травкіної, священики УПЦ МП забрали мощі без погодження заповідника. Вона зазначила, що священики проігнорували заповідник, але натомість попросили про передачу мощів "для молитви та духовного поклоніння" у митрополита Амвросія, який, власне, дав "благословення" на переміщення мощів.

Травкіна пояснила, що мощі трьох святих належать Державному музейному фонду України. При цьому будь-яке їхнє переміщення має узгоджувати Національний заповідник "Чернігів стародавній", а не "благословляти" митрополит УПЦ МП. Відтак відбулося порушення порядку користування власністю Національного архітектурно-історичного заповідника.

У заповіднику закликали митрополита Амвросія повернути мощі трьох святих до Троїцького собору. Крім того, Чернігівську обласну військову адміністрацію попросили сприяти поверненню цінностей Державного музейного фонду України до собору.

[Свідомий]

[Свідомий]

Суд відхилив позов проросійських попів, які не хочуть покидати Лавру

Представники УПЦ МП звернулись до Господарського суду, бо не хотіли покидати територію Києво-Печерської Лаври. Однак суд відхилив позов.

Представники Московського патріархату домагались, аби визнати недійсним розірвання договору оренди. Однак міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко повідомив, що суд відмовив у забезпеченні позову

Розірвання договору – законне

Раніше у Мінкульті наголошували, що УПЦ МП має покинути Лавру, попри позов до суду. Приміщення Лаври належать державі. Відтак одностороннє розірвання договору з орендарями майна не потребує погодження другої сторони. Це законно.

Натомість УПЦ МП вдається до юридичних зловживань та намагається виставити ситуацію так, мовляв, територія заповідника перебуває в їхній власності.

Мінкульт теж може звернутись до суду

Керівниця департаменту культурної спадщини Мінкульту Мар'яна Томин попереджала, якщо представники УПЦ МП й надалі перешкоджатимуть прийому-передачі майна, тоді Мінкульт може звернутись до суду, передає Укрінформ.

З 30 березня на території Нижньої Лаври працюватиме комісія, яка поступово оглядатиме 77 об’єктів, здійснюватиме опис майна та запечатуватиме об’єкти

[Свідомий]

[Свідомий]

Государственная служба по этнополитике и свободе совести создала экспертный совет, который проанализировал недавние изменения в уставе УПЦ и дал им оценку. В феврале 2023 года эксперты пришли к выводу, что, несмотря на устные заявления Собора, канонически УПЦ не разорвала связей с Русской церковью и остается ее частью.

[Свідомий]

Атмосфера біля Києво-Печерської Лаври зараз.

Раніше митрополит УПЦ МП Павло, більш відомий, як "Паша Мерседес" анонсував тут "штурм" — казав буде о 17-00.


https://fb.watch/jCNhb89iDq/