Да понятно, что именно РПЦ может стать чуть не главным выгодополучателем от этой катавасии. Они уже три Епархии переподчинили себе напрямую.
Церковные страсти .
Re: Церковные страсти .
Re: Церковные страсти .
Суд відмовив Московському патріархату у проведенні богослужінь в Лаврі
У вівторок, 13 червня, Господарський суд Києва ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову УПЦ МП до Національного заповідника Києво-Печерська лавра щодо проведення богослужінь у Києво-Печерській лаврі.
Про це повідомила пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики.
"Представники Чоловічого Монастиря УПЦ не прибули на засідання, подавши клопотання про перенесення, які були відхилені судом як необґрунтовані", – додали у МКІП.
Тому суд, дослідивши матеріали справи, прийняв рішення відмовити в задоволенні вимог церковників.
"Повний текст рішення по справі 910/423/23 буде оприлюднено 27 червня", – також повідомило міністерство.
На даний момент текст сьогоднішнього рішення Господарського суду міста Києва у справі за позовом УПЦ МП до заповідника Києво-Печерська лавра на сайті судових рішень відсутній.
1 січня 2023 року сплив термін дії договору від 17 червня 2016 року, укладеного між Національним заповідником Києво-Печерська лавра та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (Чоловічий монастир) Української православної церкви про надання Успенського собору та Трапезної церкви в почасове безоплатне користування УПЦ.
У березні 2023 року Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" розірвав договір із УПЦ МП про безоплатне користування лаврою в Києві, тож ченці змушені були покинути монастир і всі будівлі.
Але представники УПЦ МП відмовилися це робити. 29 березня до Господарського суду Києва надійшов позов від Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. У ньому вимагали визнати недійсною відмову від договору з УПЦ МП.
А намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павло заявив, що він та духовенство УПЦ МП не планує покидати Лавру до закінчення судового розгляду. 1 квітня Шевченківський суд Києва відправив Павла під цілодобовий домашній арешт на два місяці за підозрою у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі та виправдовуванні збройної агресії РФ проти України.
12 квітня на території Лаври нарешті розпочала свою роботу Комісія з приймання-передачі державного майна. 5 червня вона завершила свою роботу і заповідник направив чоловічому монастирю УПЦ МП вимогу про невідкладне звільнення, припинення користування та повернення всіх культових будівель та іншого майна, що є державною власністю. Напередодні стало відомо, що церква у встановлений термін не підписала акти приймання-передачі державного майна Києво-Печерської лаври
У вівторок, 13 червня, Господарський суд Києва ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову УПЦ МП до Національного заповідника Києво-Печерська лавра щодо проведення богослужінь у Києво-Печерській лаврі.
Про це повідомила пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики.
"Представники Чоловічого Монастиря УПЦ не прибули на засідання, подавши клопотання про перенесення, які були відхилені судом як необґрунтовані", – додали у МКІП.
Тому суд, дослідивши матеріали справи, прийняв рішення відмовити в задоволенні вимог церковників.
"Повний текст рішення по справі 910/423/23 буде оприлюднено 27 червня", – також повідомило міністерство.
На даний момент текст сьогоднішнього рішення Господарського суду міста Києва у справі за позовом УПЦ МП до заповідника Києво-Печерська лавра на сайті судових рішень відсутній.
1 січня 2023 року сплив термін дії договору від 17 червня 2016 року, укладеного між Національним заповідником Києво-Печерська лавра та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (Чоловічий монастир) Української православної церкви про надання Успенського собору та Трапезної церкви в почасове безоплатне користування УПЦ.
У березні 2023 року Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" розірвав договір із УПЦ МП про безоплатне користування лаврою в Києві, тож ченці змушені були покинути монастир і всі будівлі.
Але представники УПЦ МП відмовилися це робити. 29 березня до Господарського суду Києва надійшов позов від Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. У ньому вимагали визнати недійсною відмову від договору з УПЦ МП.
А намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павло заявив, що він та духовенство УПЦ МП не планує покидати Лавру до закінчення судового розгляду. 1 квітня Шевченківський суд Києва відправив Павла під цілодобовий домашній арешт на два місяці за підозрою у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі та виправдовуванні збройної агресії РФ проти України.
12 квітня на території Лаври нарешті розпочала свою роботу Комісія з приймання-передачі державного майна. 5 червня вона завершила свою роботу і заповідник направив чоловічому монастирю УПЦ МП вимогу про невідкладне звільнення, припинення користування та повернення всіх культових будівель та іншого майна, що є державною власністю. Напередодні стало відомо, що церква у встановлений термін не підписала акти приймання-передачі державного майна Києво-Печерської лаври
Re: Церковные страсти .
А разве там Московский Патриархат службы проводил\? Серьезно?
А так в данный момент Литургия идет - Вот ее прямая трансляция.
Память прп. Агапита Печерского, врача безмездного, в Ближних пещерах. Богослужіння очолює Священноархімандрит Києво-Печерської Лаври Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.
Для сравнения - вот аналогичная Литургия в Михайловском Соборе.
Re: Церковные страсти .
Московский .И это доказано .Онуфрий есть членом синода РПЦ .Anella2 писал(а): ↑Июнь 14, 2023, 9:37 amА разве там Московский Патриархат службы проводил\? Серьезно?
А так в данный момент Литургия идет - Вот ее прямая трансляция.
Память прп. Агапита Печерского, врача безмездного, в Ближних пещерах. Богослужіння очолює Священноархімандрит Києво-Печерської Лаври Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.
Для сравнения - вот аналогичная Литургия в Михайловском Соборе.
Re: Церковные страсти .
Архиєпископ Охридський і Македонський Стефан висловив свої сердечні побажання Вселенському патріарху Варфоломію з нагоди його іменин у листі, який він надіслав йому.
Про це повідомляє orthodoxtimes.com
У листі Архиєпископ Стефан посилається на плоди універсальності Вселенського Патріархату, висловлюючи найщиріші побажання Вселенському патріарху: “Дозвольте привітати Вас з днем Ваших іменин і побажати Вам вічного захисту від Вашого небесного покровителя, тверезості духу, сили волі, розради і підтримки від Божої Матері, здоров’я і довгих років життя”.
Він також звернувся до Томосу про автокефалію, сказавши: “Ми з терпінням і смиренням очікуємо довгоочікуваної радісної звістки – Томосу про автокефалію нашої Помісної Православної Церкви”.
Нагадаємо, парафія УПЦ США пожертвувала 29 000 доларів на лікування бійців ЗСУ. Також католицькі та православні богослови узгодили перший новий текст з 2016 року.
Онуфрий имеет Томос ?Нет .УПЦ МП получила некую самостоятельность решением РПЦ но при этом никакой автокефалии УПЦ МП не получала не от РПЦ не от Константинополя .
Про це повідомляє orthodoxtimes.com
У листі Архиєпископ Стефан посилається на плоди універсальності Вселенського Патріархату, висловлюючи найщиріші побажання Вселенському патріарху: “Дозвольте привітати Вас з днем Ваших іменин і побажати Вам вічного захисту від Вашого небесного покровителя, тверезості духу, сили волі, розради і підтримки від Божої Матері, здоров’я і довгих років життя”.
Він також звернувся до Томосу про автокефалію, сказавши: “Ми з терпінням і смиренням очікуємо довгоочікуваної радісної звістки – Томосу про автокефалію нашої Помісної Православної Церкви”.
Нагадаємо, парафія УПЦ США пожертвувала 29 000 доларів на лікування бійців ЗСУ. Також католицькі та православні богослови узгодили перший новий текст з 2016 року.
Онуфрий имеет Томос ?Нет .УПЦ МП получила некую самостоятельность решением РПЦ но при этом никакой автокефалии УПЦ МП не получала не от РПЦ не от Константинополя .
Re: Церковные страсти .
И что? По Уставу, действовавшему до 2022 года не только Онуфрий, но и все Митрополиты УПЦ были членами Священного Синода РПЦ. Был один такой интересный момент, когда они имели там большинство голосов.
Это был один из элементов очень своеобразной политики Владыки Владимира (Сабодана). Правда, до конца ту задумку довести не удалось. Сейчас ни Онуфрий ни кто-либо другой из действующих Иерархов УПЦ в состав Синода РПЦ не входит. Ты дал бы себе труда послушать, что Митрополит Лонгин сказал еще в прошлом году. Кстати, он Патриарха Кирилла уже 7 лет не поминает принципиально.
viewtopic.php?p=55280#p55280
Ну, на всякий случай сюда перенесу и сам ролик. Чтобы доходчивей было. Вдруг, да посмотришь все-таки.
Дальше. Томос как документ в любой момент может быть аннулирован. Вопрос ставится так: а имел ли право Патриарх Ворфоломей единолично выдавать этот документ без согласования с Предстоятелями других Православных Церквей, и имели ли право ПЦУ делать то, что они делают сейчас(речь о силовом захвате церквей и связи с гос. структурами - политизации церкви). Почитай, ты сам постил в одном их твоих постов: в тексте Томоса - черным по белому строжайший запрет. Дальше. Еще раз: Митрополит Онуфрий совершил деяния. которые доступны даже не всем Предстоятелям автокефальных церквей. Митрополит Епифаний не имеет права даже присутствовать на церемонии мироварения. не говоря о том. чтобы варить его самостоятельно. Миро для ПЦУ освящает Варфоломей. Он же наделяет ПЦУ Благодатным Огнем. На Иерусалимское подворье вход представителям ПЦУ запрещен.
Re: Церковные страсти .
Я тебе уже писала. Похоже, Украинская Православная Церковь сама взяла автокефалию. Ровно так же, как это сделали румыны 150 лет назад и грузины 100 лет назад. Явочным порядком.
Re: Церковные страсти .
Ну вот сюжет о сегодняшней Литургии.Anella2 писал(а): ↑Июнь 14, 2023, 9:37 amА разве там Московский Патриархат службы проводил\? Серьезно?
А так в данный момент Литургия идет - Вот ее прямая трансляция.
Память прп. Агапита Печерского, врача безмездного, в Ближних пещерах. Богослужіння очолює Священноархімандрит Києво-Печерської Лаври Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій
Re: Церковные страсти .
Сама взяла?Это как?А чего Онуфрий член синода РПЦ и гундяй твердит что УПЦ МП его церковь?
Re: Церковные страсти .
Серед п’яти сотень громад Московського Патріархату, які в перший рік отримання Томосу перейшли до Православної Церкви України Свято-Покровський храм з невеличкого міста Сарата Одеської області посідає особливе місце.
Цей храм розташований на Одещині і до цього моменту здавалося, що кожну парафію, кожного священника тотально контролює один з головних лобістів Моспатріархату в Україні Одеський митрополит Агафангел.
Ім’я цього єпископа згадувалося у 2014 році в переписці кремлівського блогера Фролова, який у листі до російського куратора пише таке (наводимо мовою оригіналу): “Митрополит Агафангел звонил с чешского номера и сказал следующее: Доведи до Путина, что я и вся Одесская епархия ждем решительных действий по Одессе. Епархия меня поддерживает и готова к бою. Я готов духовно и идейно возглавить восстание».
Проте громада Свято-Покровського храму разом із настоятелем Владиславом Шіманом зважилася покинути єпископа, який не лише в перший рік війни запрошував Путіна, а й концентрує в своїх руках величезний фінансовий, адміністративний, а кажуть і силовий (у вигляді парамілітарних структур) ресурс.
Сьогодні боротьба проти громади триває і відстоюючи її вибір, отець Владислав дійшов аж до Верховного суду України. Чим живе парафія і як це – боротися за духовну свободу в достатньо проросійському регіоні – про це Релігійна правда говорить із настоятелем храму отцем Владиславом Шіманом.
Цей храм розташований на Одещині і до цього моменту здавалося, що кожну парафію, кожного священника тотально контролює один з головних лобістів Моспатріархату в Україні Одеський митрополит Агафангел.
Ім’я цього єпископа згадувалося у 2014 році в переписці кремлівського блогера Фролова, який у листі до російського куратора пише таке (наводимо мовою оригіналу): “Митрополит Агафангел звонил с чешского номера и сказал следующее: Доведи до Путина, что я и вся Одесская епархия ждем решительных действий по Одессе. Епархия меня поддерживает и готова к бою. Я готов духовно и идейно возглавить восстание».
Проте громада Свято-Покровського храму разом із настоятелем Владиславом Шіманом зважилася покинути єпископа, який не лише в перший рік війни запрошував Путіна, а й концентрує в своїх руках величезний фінансовий, адміністративний, а кажуть і силовий (у вигляді парамілітарних структур) ресурс.
Сьогодні боротьба проти громади триває і відстоюючи її вибір, отець Владислав дійшов аж до Верховного суду України. Чим живе парафія і як це – боротися за духовну свободу в достатньо проросійському регіоні – про це Релігійна правда говорить із настоятелем храму отцем Владиславом Шіманом.
Re: Церковные страсти .
НЕ КОЖЕН СВЯЩЕННИК ЗДАТЕН ВИТРИМАТИ ТАКИЙ ТИСК НА НЬОГО ТА РОДИНУ, ЧЕРЕЗ ЯКИЙ ПРОХОДИМО МИ
– Отче Владиславе, я дивилася відео ваших зборів в січні 2019 року, коли було практично одностайно (287 проти чотирьох) прийнято рішення про перехід до Православної Церкви України. Визнаю, що маю до вашої парафії особливе ставлення.
– Чому?
– У вас виступила вірянка. Вона казала, що не треба боятися бути в Українській Церкві, яка буде в єдності із Вселенською Церквою та закликала всіх згадати, до якої церкви ходили наші бабусі до 1939 року, коли тут була інша держава. Це була церква Константинопольського Патріархату. Моя бабуся жила на цій території і теж ходила до храму Константинопольського Патріархату і навіть співала у церковному хорі. Аж поки радянська влада не вислала весь аграрний середній клас Бесарабії до Сибіру та Казахстану. Але не лише цей сентимент, я була здивована тому, що вся ваша парафія зберегла чистоту та критичність мислення. Вона не була зазомбована ідеєю виключного права “богоспасення русского міра”.
– Далеко не всі священники Одещини навіть Московського Патріархату просякнуті оцією доктриною “русского міра”. Мушу сказати, що не лише я, а й ще чотири чи навіть п’ять парафій разом зі священниками Московського Патріархату були готові перейти до Православної Церкви України. Але не засуджуйте нікого, не кожен священник здатен витримати такий тиск на нього та родину, через який проходимо ми.
– Давайте по порядку. Як визріло ваше бажання перейти до Православної Церкви України?
– Це не одномоментний і не спонтанний процес. Я – родом із Закарпаття, етнічний румун, але я природно почувався українцем, у політичному значенні цього слова. Я румун, але я люблю Україну. Хоча Бесарабія колись входила до складу Румунії. Будучи етнічним румуном, ти маєш бути українцем. Будучи етнічним росіянином, ти маєш бути українцем. Будучи етнічним болгарином, гагаузом – ти маєш любити свою країну. Такою була моя свідомість завжди.
На Одещині я опинився, бо закінчував Одеську семінарію, вона мала певний богословський рівень, тож я обрав саме її. І мені мої переконання не заважали двадцять років служити, формувати громаду та будувати храм.
У 2014 році пройшов певний перелом. Бо я розумів, що згадувати в молитвах когось, хто благословляє вбивати наших пацанів, я не можу. І я, і деякі інші священники допомагали нашій армії. Але ми робили це таємно, бо розуміли, що позиція начальства буде несхвальна. Потім я з друзям поїхав на Афон, своїм коштом, взяли економ-варіант. Ми від монастиря до монастиря ходили пішки. І мене так вразила простота Вселенської Церкви, що я вперше подумав: ми щось робимо не так.
Прийшовши в будь-який монастир, я не міг зрозуміти, хто там головний: хто ігумен монастиря, а хто монах. Вони всі мають однакове облачення, приблизно однієї якості, всі однаково працюють. Знаєте, як я зрозумів, хто там головний? На молитві, коли вони в храм молитися прийшли, настоятель сидів на трошки вищому стільці. Друге, як можна зрозуміти, що це намісник монастиря, це за трапезою. Намісник сидить на виднішому місці. І це разюче відрізнялося від нашої традиції. Там, попри свої нюанси, є і доступність до людей і внутрішній демократизм.
Потім прийшов 2018 рік. Почався процес набуття автокефалії. У Сараті почався збір підписів за зміну підлеглості. Я досі не переконаний, що швидко зважився б на перехід, але самі події підштовхнули нас до цього.
– Які події?
– 26 грудня 2018 року в нас була зустріч в Єпархіальному управлінні в Одесі. Я був благочинним, фактично координував та керував двома десятками священників. З нашого благочиння були присутні троє священників. Нас зібрали стосовно того, що нам належало після нового року проводити збори на підтримку чинного очільника УПЦ Митрополита Онуфрія.
Я після того підійшов до головного помічника владики і кажу: ніяких зібрань у Сараті робити неможливо, тому що там дуже проукраїнські настрої. Тут був батальйон морської піхоти 35-ї бригади і деякі підрозділи 56-ї бригади. Там було багато їхніх АТОшників. Я говорю: «Не треба провокувати людей. Нехай іде так, як іде». З іншого боку, до мене зверталися проукраїнські сили, на той момент було зібрано 600 підписів за зміну підлеглості. Вони теж до мене зверталися: «Отче, давайте проводити збори та визначатися, чи переходимо до Православної Церкви України». Я їм кажу: «Я вас дуже прошу, давайте відбудемо Різдво і Богоявлення». Я не поспішав, зрештою, це відповідальний крок, я сам потребував часу для цього рішення.
Але церковне керівництво відчуло мої сумніви, і вони, напевно, відчули моє ставлення, бо я його в розмовах не дуже приховував, і вирішило діяти “нахрапом”. Вони просто вирішили змінити мене. Спочатку вони інсценували захоплення храму «провосєками» в селі Ярославка, куди запросили мене. Певно, щоб перевірити реакцію. Ніякого захоплення там не планувалося, але цілий день били в набат, людей накручували.
А через два дні мені подзвонило одеське керівництво і сказало, що у нас в Сараті 26 січня буде зібрання благочиння, тобто священників нашої округи. Я прийняв до відома, і подумав, що треба збирати кліриків. Але через годину мені почали дзвонити наші священники та запитувати: “Отче, що відбувається? Одеса запрошує на зустріч в Сарату та каже брати із собою надійних людей”.
– Давайте пояснимо. Благочинний — це керівництво середньої ланки. Ваш обов’язок – комунікувати з підлеглим священством, збирати гроші для єпархії, ви – авторитет та начальник над двома десятками настоятелів. І ваші священники, коли дізналися, що до вас збирають без вашого відома, самі подзвонили і сказали, що готується щось недобре?
– Так. Вони не розуміли, чому моє запрошення дублюється заступником владики, ще й запрошенням із “надійними людьми”. Моя перша освіта — вчитель фізики. Тож я здатен до аналізу. Зіставивши всі факти, зрозумів, що мене просто вирішили усунути (робить паузу)… Не хочу переказувати всіх почуттів. Я побудував цю церкву. Я прийшов сюди в 1998 році, коли був тільки фундамент, тут була абсолютна бідність. Тому що тут ніколи не було православної церкви.
Сарата – німецьке поселення. Німці-колоністи в 1822 році його заснували. До мене служили тут три священники, які побудували лише фундамент, я у 1998 прийшов, а у 2003 відслужили першу літургію в храмі. Тому мені було прикро. І тоді я почав вранці обдзвонювати вірян: 26 числа проводимо збори. Я вже розумів, що назад мені шляху нема.
І відбулися збори в будинку культури ті, які ви бачили. Лише з одним питанням порядку денного – перехід до Православної Церкви України, на яких я виступив дуже коротко, надавши право висловитися людям. Була страшна ожеледиця, тож багато літніх людей не змогло прийти, але нам якоюсь мірою це допомогло. Бо не було і гостей з Одеси, які точно могли привести з собою тітушок.
А я більше всього боявся, щоб не було бійки. Бо це картинка для російського телебачення. Ви знаєте, які картинки робила Москва, пропагуючи ідею “кровопролиття”. Тому для нас було дуже важливо провести все мирно та демократично. І ми впоралися.
– Я бачила зібрання. Казали, що священники використовували при переході адміністративний ресурс.
– Не було ніякого адміністративного ресурсу. Щоб ви розуміли, на момент переходу я з головою місцевої ради більше трьох років не спілкувався взагалі. У нас були дуже непрості стосунки. Я понад 22 роки тут служив і люди мені вірили.
– Отче Владиславе, я дивилася відео ваших зборів в січні 2019 року, коли було практично одностайно (287 проти чотирьох) прийнято рішення про перехід до Православної Церкви України. Визнаю, що маю до вашої парафії особливе ставлення.
– Чому?
– У вас виступила вірянка. Вона казала, що не треба боятися бути в Українській Церкві, яка буде в єдності із Вселенською Церквою та закликала всіх згадати, до якої церкви ходили наші бабусі до 1939 року, коли тут була інша держава. Це була церква Константинопольського Патріархату. Моя бабуся жила на цій території і теж ходила до храму Константинопольського Патріархату і навіть співала у церковному хорі. Аж поки радянська влада не вислала весь аграрний середній клас Бесарабії до Сибіру та Казахстану. Але не лише цей сентимент, я була здивована тому, що вся ваша парафія зберегла чистоту та критичність мислення. Вона не була зазомбована ідеєю виключного права “богоспасення русского міра”.
– Далеко не всі священники Одещини навіть Московського Патріархату просякнуті оцією доктриною “русского міра”. Мушу сказати, що не лише я, а й ще чотири чи навіть п’ять парафій разом зі священниками Московського Патріархату були готові перейти до Православної Церкви України. Але не засуджуйте нікого, не кожен священник здатен витримати такий тиск на нього та родину, через який проходимо ми.
– Давайте по порядку. Як визріло ваше бажання перейти до Православної Церкви України?
– Це не одномоментний і не спонтанний процес. Я – родом із Закарпаття, етнічний румун, але я природно почувався українцем, у політичному значенні цього слова. Я румун, але я люблю Україну. Хоча Бесарабія колись входила до складу Румунії. Будучи етнічним румуном, ти маєш бути українцем. Будучи етнічним росіянином, ти маєш бути українцем. Будучи етнічним болгарином, гагаузом – ти маєш любити свою країну. Такою була моя свідомість завжди.
На Одещині я опинився, бо закінчував Одеську семінарію, вона мала певний богословський рівень, тож я обрав саме її. І мені мої переконання не заважали двадцять років служити, формувати громаду та будувати храм.
У 2014 році пройшов певний перелом. Бо я розумів, що згадувати в молитвах когось, хто благословляє вбивати наших пацанів, я не можу. І я, і деякі інші священники допомагали нашій армії. Але ми робили це таємно, бо розуміли, що позиція начальства буде несхвальна. Потім я з друзям поїхав на Афон, своїм коштом, взяли економ-варіант. Ми від монастиря до монастиря ходили пішки. І мене так вразила простота Вселенської Церкви, що я вперше подумав: ми щось робимо не так.
Прийшовши в будь-який монастир, я не міг зрозуміти, хто там головний: хто ігумен монастиря, а хто монах. Вони всі мають однакове облачення, приблизно однієї якості, всі однаково працюють. Знаєте, як я зрозумів, хто там головний? На молитві, коли вони в храм молитися прийшли, настоятель сидів на трошки вищому стільці. Друге, як можна зрозуміти, що це намісник монастиря, це за трапезою. Намісник сидить на виднішому місці. І це разюче відрізнялося від нашої традиції. Там, попри свої нюанси, є і доступність до людей і внутрішній демократизм.
Потім прийшов 2018 рік. Почався процес набуття автокефалії. У Сараті почався збір підписів за зміну підлеглості. Я досі не переконаний, що швидко зважився б на перехід, але самі події підштовхнули нас до цього.
– Які події?
– 26 грудня 2018 року в нас була зустріч в Єпархіальному управлінні в Одесі. Я був благочинним, фактично координував та керував двома десятками священників. З нашого благочиння були присутні троє священників. Нас зібрали стосовно того, що нам належало після нового року проводити збори на підтримку чинного очільника УПЦ Митрополита Онуфрія.
Я після того підійшов до головного помічника владики і кажу: ніяких зібрань у Сараті робити неможливо, тому що там дуже проукраїнські настрої. Тут був батальйон морської піхоти 35-ї бригади і деякі підрозділи 56-ї бригади. Там було багато їхніх АТОшників. Я говорю: «Не треба провокувати людей. Нехай іде так, як іде». З іншого боку, до мене зверталися проукраїнські сили, на той момент було зібрано 600 підписів за зміну підлеглості. Вони теж до мене зверталися: «Отче, давайте проводити збори та визначатися, чи переходимо до Православної Церкви України». Я їм кажу: «Я вас дуже прошу, давайте відбудемо Різдво і Богоявлення». Я не поспішав, зрештою, це відповідальний крок, я сам потребував часу для цього рішення.
Але церковне керівництво відчуло мої сумніви, і вони, напевно, відчули моє ставлення, бо я його в розмовах не дуже приховував, і вирішило діяти “нахрапом”. Вони просто вирішили змінити мене. Спочатку вони інсценували захоплення храму «провосєками» в селі Ярославка, куди запросили мене. Певно, щоб перевірити реакцію. Ніякого захоплення там не планувалося, але цілий день били в набат, людей накручували.
А через два дні мені подзвонило одеське керівництво і сказало, що у нас в Сараті 26 січня буде зібрання благочиння, тобто священників нашої округи. Я прийняв до відома, і подумав, що треба збирати кліриків. Але через годину мені почали дзвонити наші священники та запитувати: “Отче, що відбувається? Одеса запрошує на зустріч в Сарату та каже брати із собою надійних людей”.
– Давайте пояснимо. Благочинний — це керівництво середньої ланки. Ваш обов’язок – комунікувати з підлеглим священством, збирати гроші для єпархії, ви – авторитет та начальник над двома десятками настоятелів. І ваші священники, коли дізналися, що до вас збирають без вашого відома, самі подзвонили і сказали, що готується щось недобре?
– Так. Вони не розуміли, чому моє запрошення дублюється заступником владики, ще й запрошенням із “надійними людьми”. Моя перша освіта — вчитель фізики. Тож я здатен до аналізу. Зіставивши всі факти, зрозумів, що мене просто вирішили усунути (робить паузу)… Не хочу переказувати всіх почуттів. Я побудував цю церкву. Я прийшов сюди в 1998 році, коли був тільки фундамент, тут була абсолютна бідність. Тому що тут ніколи не було православної церкви.
Сарата – німецьке поселення. Німці-колоністи в 1822 році його заснували. До мене служили тут три священники, які побудували лише фундамент, я у 1998 прийшов, а у 2003 відслужили першу літургію в храмі. Тому мені було прикро. І тоді я почав вранці обдзвонювати вірян: 26 числа проводимо збори. Я вже розумів, що назад мені шляху нема.
І відбулися збори в будинку культури ті, які ви бачили. Лише з одним питанням порядку денного – перехід до Православної Церкви України, на яких я виступив дуже коротко, надавши право висловитися людям. Була страшна ожеледиця, тож багато літніх людей не змогло прийти, але нам якоюсь мірою це допомогло. Бо не було і гостей з Одеси, які точно могли привести з собою тітушок.
А я більше всього боявся, щоб не було бійки. Бо це картинка для російського телебачення. Ви знаєте, які картинки робила Москва, пропагуючи ідею “кровопролиття”. Тому для нас було дуже важливо провести все мирно та демократично. І ми впоралися.
– Я бачила зібрання. Казали, що священники використовували при переході адміністративний ресурс.
– Не було ніякого адміністративного ресурсу. Щоб ви розуміли, на момент переходу я з головою місцевої ради більше трьох років не спілкувався взагалі. У нас були дуже непрості стосунки. Я понад 22 роки тут служив і люди мені вірили.
Re: Церковные страсти .
Все интервью тут
https://religionpravda.com.ua/?p=56325
Анелла третьей церковью которая вошла в ПЦУ есть УПЦ МП та ее проукраинская часть ,которая знает всю подноготную изнутри и которая не пожелала быть подстилкой московского патриархата а пошла каноническим путем и в составе ПЦУ стала канонической православной церковью Украины .А УПЦ МП продолжает свою подрывную деятельность по указке хозяина из москвы ,манипулируя сознанием своих прихожан .
https://religionpravda.com.ua/?p=56325
Анелла третьей церковью которая вошла в ПЦУ есть УПЦ МП та ее проукраинская часть ,которая знает всю подноготную изнутри и которая не пожелала быть подстилкой московского патриархата а пошла каноническим путем и в составе ПЦУ стала канонической православной церковью Украины .А УПЦ МП продолжает свою подрывную деятельность по указке хозяина из москвы ,манипулируя сознанием своих прихожан .
Re: Церковные страсти .
Дві третини українців, або 66%, вважають, що діяльність УПЦ (МП) необхідно заборонити. У грудні 2022 таких людей було 54%.
Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології.
19% вважають, що повністю забороняти УПЦ (МП) не слід, але держава має встановити за нею контроль та нагляд.
Соціологи опитали 1029 респондентів у всіх регіонах України, крім окупованого Криму
https://www.radiosvoboda.org/a/news-upc ... cpOSPuGad0
Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології.
19% вважають, що повністю забороняти УПЦ (МП) не слід, але держава має встановити за нею контроль та нагляд.
Соціологи опитали 1029 респондентів у всіх регіонах України, крім окупованого Криму
https://www.radiosvoboda.org/a/news-upc ... cpOSPuGad0
Re: Церковные страсти .
Нет , Свид. Не вошла. На съезде не было никого из иерархов УПЦ. Даже Драбинко и Шостацкий (которые там были) в этот момент уже представляли Константинопольский Патриархат. Я еще раз (десятый?) пишу тебе что на пропагандистское сено полагаться не стоит. Из более-менее значимых фигур с ПЦУ связался только о. Георгий Коваленко, бывший пресс-секретарь Митрополита Владимира. (Сабодана). Все. Проукраинскую часть УПЦ , очень значительную по своей численности и составу, вы сейчас травите и пытаетесь запретить. При этом - с нарушением всякой логики, смысла и украинского законодательства. Там в одном из твоих роликов есть пани Олена Богдан - очень знающая и разумная дама с канадским образованием и европейским мировоззрением. Пока она возглавляла Державну службу України з етнополітики та свободи совісті - этой вакханалии не было. Но где-то по осени ее ушли с этой дорлжности - и пошло-поехало.Свідомий писал(а): ↑Июнь 15, 2023, 8:12 am Все интервью тут
https://religionpravda.com.ua/?p=56325
Анелла третьей церковью которая вошла в ПЦУ есть УПЦ МП та ее проукраинская часть ,которая знает всю подноготную изнутри и которая не пожелала быть подстилкой московского патриархата а пошла каноническим путем и в составе ПЦУ стала канонической православной церковью Украины .А УПЦ МП продолжает свою подрывную деятельность по указке хозяина из москвы ,манипулируя сознанием своих прихожан .
Ты понимаешь, что сравнение вот тех двух записей службы в память Агапита Печерского (в УПЦ - в Нижней Лавре и в ПЦУ - в Михайловском Златоверхом) отправляет в мусорную корзину все вот эти типа "соц. опросы"?
На тебе еще Черкасы. Ищи там то, про что ты пишешь и во что, насколько я понимаю искренне веришь. Как пиоэр с горящими глазами верил, что делал доброе дело, когда бабушкиной иконой печку растапливал . Не потому что дров не было - из принципа. Найдешь - скажешь.
-
Плохой танцор
- Основатель
- Сообщения: 7363
- Зарегистрирован: Ноябрь 21, 2022, 2:09 pm
- Контактная информация:
Re: Церковные страсти .
А ты правда считаешь что за народ должен решать кто-то? Народ-понятие очень общее.Спившийся дворник и президент-это всё народ.
Скажи мне чей Крым и я скажу кто ты.
Re: Церковные страсти .
Я, как раз, не считаю. Это Свидомый народные опросы публикует.)
[/quote]
Вообще-то - фиг его знает... Здесь по этому вопросу можно судить скорее о действенности пропаганды. Там американцы исследование делали . Не соц. опрос, а анализ текстового контента публикаций СМИ по вопросу Украинской Православной Церкви. Так только в 5 источниках лексика была нормальной. "Урядовый курьер", "Цензор" (что интересно), "Корреспондент", и еще 2 не помню. Остальные 28 - "язык вражды". Естественно оно сказывается. Особенно на мнение людей от самой церкви далеких. И получается иногда, что в этих вопросах (Духа, Души и Совести) сельские бабки умнее профессоров. Вон , мне ролик попадался: У них Храм отобрали - так они вместе со священником (молодым парнем) купили заброшенный полуразвалившийся дом и строят из него новую Церковь...По принципу "Я ее слепила из того, что было"... Бабкам лет под 90... Просто тот, кто эту компанию разворачивает - или недоучел специфику украинского народа, и тогда это всепотрясающая глупость. Или наоборот - слишком хорошо учел. И тогда это натуральная такая идеологическая диверсия. В любом случае - с далеко идущими последствиями.
-
Плохой танцор
- Основатель
- Сообщения: 7363
- Зарегистрирован: Ноябрь 21, 2022, 2:09 pm
- Контактная информация:
Re: Церковные страсти .
Ну вообще-то понятия "враги" и "опасное влияние" вполне уместны и естественны.Tileva писал(а): ↑Июнь 15, 2023, 11:41 pmЯ потому и дискутирую со Свидомым, что чую запах хорошо знакомой "серы", где вопросы Веры, Души и Духа - вообще в стороне. Враги, собственность, "опасное" влияние. Вобщем, кто играет джаз, тот и родину продаст.Anella2 писал(а): ↑Июнь 15, 2023, 9:44 pm Просто тот, кто эту компанию разворачивает - или недоучел специфику украинского народа, и тогда это всепотрясающая глупость. Или наоборот - слишком хорошо учел. И тогда это натуральная такая идеологическая диверсия. В любом случае - с далеко идущими последствиями.
Скажи мне чей Крым и я скажу кто ты.
Re: Церковные страсти .
Да я тоже в споре с Тилевой чувствую что там не вопросы Веры ,Души и Духа .И он прав .Мы говорим не о Вере ,Душе и Духе а о деятельности спецслужб российской федерации .Нет ,родину продают не те кто играет джаз а те кто брынькает на балалайке .Да и родина у них понятие странное Украины нет ,есть только святая россия .Вообще логика Тилевы не понятна .Те с УПЦ МП кто отрекся от московского патриархата и стал ПЦУ канонической украинской церковью у Тилевы заблудшие овцы а вот истинные носители Веры,Души и Духа те кто оправдывает агрессию путина ,кто почитает российских царей святыми ,кто твердит что Украины не существует. Ну так Тилева расскажи паше -мерседесу о Вере,Душе и Духе .Расскажи попам в Бердянске которые переметнулись быстро под гундяя от которого они яко бы независимы .Тилева ану расскажи чем Вера,Душа и Дух в ПЦУ хуже Веры ,Души и Духа в РПЦ ?Я свои аргументы привел в этой теме ,начиная с доисторческих времен .Вот теперь ты нам свидомым обьясни суть Веры московского патриархата .Это типа освящать ракеты летящие на голову украинских детей?Tileva писал(а): ↑Июнь 15, 2023, 11:41 pmЯ потому и дискутирую со Свидомым, что чую запах хорошо знакомой "серы", где вопросы Веры, Души и Духа - вообще в стороне. Враги, собственность, "опасное" влияние. Вобщем, кто играет джаз, тот и родину продаст.Anella2 писал(а): ↑Июнь 15, 2023, 9:44 pm Просто тот, кто эту компанию разворачивает - или недоучел специфику украинского народа, и тогда это всепотрясающая глупость. Или наоборот - слишком хорошо учел. И тогда это натуральная такая идеологическая диверсия. В любом случае - с далеко идущими последствиями.
Re: Церковные страсти .
Совершенно верно .Я уже приводил пример .Есть фамилии и деяния Сандея Аделаджы ,Марии Деви Христос .Есть прихожане их сект которые вполне хорошие люди со своей Верой, Душой и Духом .Но за свою деятельность их организации запрещены .Честные приходане разбрелись со своей Верой ,Душой и Духом в разные стороны .Вот и мы говорим что деятельность УПЦ МП есть противоправной .Никто прихожан не судит .Церковь это люди собравшиеся для молитвы .Пусть собираются и молятся .Но УПЦ МП не то место .Поэтому многие кто имеет Веру,Душу и Дух слились в единую каноническую церковь Украины ПЦУ для совместной молитвы не за царя Николая а за Украину .Двери в храм Божий открыты для всех .
-
Плохой танцор
- Основатель
- Сообщения: 7363
- Зарегистрирован: Ноябрь 21, 2022, 2:09 pm
- Контактная информация:
Re: Церковные страсти .
МО запретить невозможно в принципе.Точно так же как запретить церковь в целом.
А вот прокремлевские "филиалы"-запросто. Запрещают же прокремлевские партии и при этом никто не говорить что надо запретить политику?
https://ru.slovoidilo.ua/2022/11/11/inf ... bnoj-vojny
И в этих (запрещенных) партиях наверное были порядочные люди.
Скажи мне чей Крым и я скажу кто ты.
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 8 гостей