Война

[Свідомий]

Весна и лето оказались провальными для РФ на поле боя: делимся аналитикой от Алексея Копытько

У врага были амбициозные планы на весенне-летнюю кампанию. Но сначала они потеряли часть войск к северу от Харькова. Затем Курская операция оттянула на себя солидную часть оставшихся резервов, которые сейчас могли бы дестабилизировать ситуацию на харьковском и сумском направлениях.

Чтобы улучшить свои позиции на северском, торецком и кураховском направлениях, россиянам нужны дополнительные войска, которых сейчас у них нет. Была также провальная попытка оккупантов рассечь наши войска в Харьковской области, чтобы выйти к Осколу.

Военный преступник Путин будет продолжать террор в Украине
Единственное направление, где Кремль может нарастить усилия имеющимися ресурсами – это зверства против гражданского населения. Не имея успехов на поле боя, кремлевский маньяк обстреливает мирные украинские города, не гнушаясь бить по школам, детским домам и институтам.

Что же касается фронта, даже в случае ухудшения ситуации на каком-то из участков, это не будет иметь драматических последствий для украинской обороны. Россия по-прежнему не может справиться с нашей армией. Даже если враг продолжит движение, чисто военными средствами не сможет нас обрушить. А мобилизация им на коротком отрезке не поможет.

Стойкость украинцев ломает планы Кремля
Оказывая давление на гражданских, РФ пытается продавливать нашу армию и формировать основу под переговоры на своих условиях. Это раскручивает спираль: чем меньше устойчивость Украины, тем меньше помощи мы реально получим.

Однако украинцы демонстрируют выдающуюся стойкость, из-за чего планы Кремля уже многократно срывались.

Как изменится ситуация в ближайшие пару месяцев
За это время сложно рассчитывать на стремительное поступление помощи, которая станет ощутимой до начала ноября.
Информация о зверствах россиян должна оперативно доноситься через общественное мнение до тех, кто заинтересован её не заметить. Чтобы в ходе выборов им пришлось реагировать и сдерживать Путина.

Теракт в Полтаве и реакция Байдена
Заявление Байдена о том, что «Полтава – это попытка сломать волю народа», на фоне запрета Украине применять дальнобойные средства выглядит так, словно в стремлении сломать волю украинцев Россия не одинока.

Когда живой организм (Украина) загнан в угол, истекает кровью, находится под колоссальным давлением и наблюдает действия, которые выглядят как издевательство и унижение, это может вызвать иррациональное поведение. Это факт. И к нему стоит отнестись серьёзно.

[Свідомий]

[Свідомий]

США считают, что у россии есть секретное подразделение для атак на подводную инфраструктуру ЕС — CNN

США обнаружили возросшую военную активность страны-агрессора россии вокруг ключевых подводных кабелей и полагают, что теперь рф может с большей вероятностью проводить потенциальные диверсионные операции, направленные на вывод из строя критически важной части инфраструктуры связи. Об этом 6 сентября пишет CNN со ссылкой на двух американских чиновников.

По словам одного из источников, рф уделяет все больше внимания развертыванию специального военного подразделения, которое управляет надводными кораблями, подводными лодками и морскими беспилотниками. Речь о главном управлении глубоководных исследований генерального штаба рф, известном как гуги, отмечается в публикации.

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

[Свідомий]

"Гнилий підхід, але найрозумніший": ЗСУ борються з дезертирством і низьким моральним духом, - CNN

Деякі офіцери та солдати намагаються шукати тилові посади, щоб не повертатися на фронт.

Збройні сили України борються з низьким моральним духом і дезертирством, йдеться у матеріалі CNN.

Комбат Діма роки провів на українських фронтах. Він керував приблизно 800 чоловіками, які брали участь у одних із найзапекліших і найкривавіших боїв війни під Покровськом. Оскільки більшість його солдатів тепер мертві або важко поранені, Діма вирішив, що з нього досить - звільнився і пішов на іншу військову роботу у Києві.

Стоячи біля офісу, запаливши цигарку та п’ючи каву, він сказав CNN, що просто не може більше дивитися, як його люди вмирають. Два з половиною роки жорстокого наступу Росії знищили багато українських підрозділів. Підкріплення нечисленні, тому деякі солдати виснажені та деморалізовані. Ситуація особливо жахлива серед піхотних підрозділів поблизу Покровська та інших місць на східній лінії фронту, де Україна намагається зупинити просування Росії.

"Погрози погіршать ситуацію"
CNN поспілкувався з шістьма командирами та офіцерами, які донедавна воювали або керували підрозділами в цьому районі. Усі шестеро зазначили, що дезертирство та непокора стають широко поширеною проблемою, особливо серед новобранців. Четверо з шести, включно з Дімою, попросили змінити свої імена або не називати їх.

"Не всі мобілізовані залишають свої позиції, але більшість. Коли сюди приходять нові хлопці, вони бачать, як це важко. Вони бачать багато ворожих безпілотників, артилерії та мінометів. Вони їдуть на позиції один раз і якщо виживають, то не повертаються. Вони або залишають свої позиції, або відмовляються йти в бій, або намагаються знайти спосіб покинути армію", - розповів один з командирів підрозділу, який зараз воює в Покровську.

На відміну від тих, хто раніше пішов добровольцем на війну, багато новобранців не мали вибору щодо участі у конфлікті. Їх призвали після того, як навесні в Україні набув чинності новий закон про мобілізацію, і вони не можуть виїхати за кордон легально.

Проте проблеми з дисципліною явно почалися задовго до цього. Минулої зими та весни Україна пережила надзвичайно важкий період. Багатомісячна затримка в отриманні військової допомоги США в країні призвела до критичної нестачі боєприпасів і значного падіння морального духу.

Кілька солдатів тоді розповіли CNN, що вони часто опинялися на хорошій позиції, маючи чіткий огляд ворога, що наближається, і не мали артилерійських снарядів для вогню. Дехто говорив про почуття провини за те, що не міг забезпечити належне прикриття піхотних підрозділів.

"Дні довгі, вони живуть у бліндажі, чергують цілодобово, і якщо вони не можуть стріляти, то росіяни мають перевагу. Вони чують, як окупанти наступають, і знають, що якби вони стріляли, цього б не було", – сказав військовий Андрій Горецький, підрозділ якого зараз воює в Часовому Яру.

Сергій Цехоцький, офіцер 59-ї окремої мотопіхотної бригади, розповів CNN, що командири намагаються проводити ротацію солдатів кожні три-чотири дні. Але дрони, кількість яких лише зросла протягом війни, можуть зробити це надто небезпечним, змушуючи солдатів залишатися на місці довше.

Оскільки ситуація на полі бою погіршувалася, все більше військ почало здаватися. Лише за перші чотири місяці 2024 року прокуратура порушила кримінальні провадження проти майже 19 тисяч військових, які або залишили свої посади, або дезертирували. Понад мільйон українців служать у силових структурах оборони та безпеки країни, хоча це число включає всіх, включно з людьми, які працюють в офісах далеко від лінії фронту.

Це приголомшлива і, швидше за все, неповна цифра. Кілька командирів розповіли CNN, що багато офіцерів не повідомляли б про дезертирство, сподіваючись переконати особовий склад повернутися добровільно без покарання.

Такий підхід став настільки поширеним, що в Україні змінили законодавство, декриміналізували дезертирство та самовільний прогул, якщо вони вчинені вперше. Горецький сказав , що цей крок мав сенс.

"Погрози тільки погіршать ситуацію. Розумний командир відстрочить покарання або навіть уникне їх", - сказав він.

Покровськ став епіцентром боротьби за схід України. Російські війська місяцями просувалися до міста, але останніми тижнями їхній прогрес пришвидшився, оскільки українська оборона почала руйнуватися.

[Свідомий]

"Все виглядає так само"
Правитель Росії Володимир Путін ясно дав зрозуміти, що його мета - отримати контроль над усіма Донецькою та Луганською областями України, а захоплення Покровська було б великим кроком до цієї мети.

Воно розташоване на ключовій дорозі, що сполучає його з іншими військовими містами району, і залізничним з'єднанням з Дніпром. Остання велика шахта коксівного вугілля, яка все ще контролюється Києвом, також знаходиться на заході міста, постачаючи кокс для виробництва сталі – незамінного ресурсу часів війни.

Українські військові в цьому районі малюють жахливу картину ситуації. Сили Києва явно програють за чисельністю та озброєнням, причому деякі командири вважають, що на кожного українця припадає 10 російських солдатів.

Але вони також, здається, борються з проблемами, які створили самі. Офіцер з бригади, яка воює в Покровському напрямку, сказав, що поганий зв'язок між різними підрозділами є основною проблемою там.

Були навіть випадки, коли війська не розкривали повну картину поля бою іншим підрозділам через побоювання, що це зруйнує їхню бойову репутацію.

Один комбат сказав, що його фланг нещодавно залишився відкритим для атак Росії після того, як солдати сусідніх підрозділів залишили свої позиції, не повідомивши про це.

Ще один військовий сказав, що українські РЕБи глушили свої ж безпілотники, оскільки підрозділи з різних бригад не спілкувалися належним чином.

Минулого місяця Київ здійснив раптове вторгнення в Курську область. Операція дала великий поштовх виснаженій нації. Більшу частину минулого року Україна була на задньому плані, терплячи безжальні атаки, відключення електроенергії та жахливі втрати.

Група саперів поблизу кордону між Україною та Курською областю Росії поспілкувалася з журналістами. Вони прибули сюди з-під Покровська і не надто впевнені в стратегії. Вони запитували, навіщо їх відправили під Курськ, коли на східному фронті панує безлад.

"Було дивно потрапити в Росію, тому що в цій війні ми повинні були захищати свою землю і свою країну, а тепер ми воюємо на території іншої країни", – сказав один із них.

Усі четверо воюють понад два з половиною роки, і це важка робота. Будучи саперами, вони днями проводять на передовій, розміновуючи поля, готуючи оборону та проводячи контрольовані підриви. Вони можуть опинитися під ударом, навіть попереду першої лінії піхоти, тягнучи близько 40 кілограмів комплекту та чотири протитанкові міни, кожна вагою близько 10 кілограмів.

У розмові з CNN вони виглядали повністю виснаженими. Вони не мали відпочинку між Покровською місією і Курською.

"Це залежить від кожного командира. Одні частини отримують ротацію і мають відпустки, а інші просто воюють без перерви, вся система не дуже чесна", - сказав один із військових.

На запитання, чи успіхи в Курську дали їм такий же поштовх, як і решті країни, вони залишилися скептичними.

"Після трьох років цієї війни все виглядає так само", - сказав CNN один із чоловіків.

"Гнилий підхід"
Розмовляючи з CNN у четвер, Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський визнав, що низький моральний дух все ще є проблемою, і сказав, що його підвищення є "дуже важливою частиною" його роботи.

"Курська операція… значно підвищила моральний стан не лише військових, а й усього українського населення", – сказав він.

Він сказав, що регулярно їздив на передову, щоб зустрітися з солдатами і зробити все можливе, щоб вони почувалися краще. "Ми розуміємо один одного, з ким би я не спілкувався, чи це рядовий солдат, чи стрілець, наприклад, чи командир бригади, командир батальйону… Я знаю всі проблеми, з якими стикаються наші військовослужбовці, солдати, офіцери. Лінія фронту – це моє життя", – сказав він.

Водночас офіцер Горецький, спеціально підготовлений для надання морально-психологічної підтримки військам, сказав, що хоча його роль існувала деякий час, вона складалася здебільшого з паперової роботи.

"Вони думають, що я лікар-психіатр, що змусить їх здати тисячі тестів, а потім сказати їм, що вони хворі, тому я намагаюся зруйнувати бар’єри", - сказав він.

У монотонності війни будь-яка відмова від рутини може допомогти, сказав він. Це може бути миття під справжнім душем, стрижка або купання в озері.

"Це така дрібниця, але це вириває їх із рутини на півдня, це робить їх щасливими, і вони можуть повернутися на свої позиції трохи спокійніше", – пояснив Горецький.

Навіть офіцерам із багаторічним стажем ситуація на сході непроста. Деякі, як Діма, переходять на посади подалі від лінії фронту. За його словами, його рішення залишити поле бою здебільшого пов’язане з розбіжностями з новим командиром.

Це також стає все більш поширеним явищем, повідомили CNN кілька офіцерів. Ряди батальйону Діми рідшали й рідшали, поки частина не зникла.

Діма каже, що вони ніколи не отримували достатньо підкріплень, у чому він звинувачує безпосередньо уряд та його небажання набирати більше людей. Минулого року батальйон зазнав болісних втрат, воюючи на кількох лініях фронту, а потім був відправлений до Покровська без відпочинку.

Діма побачив стільки своїх убитих і поранених, що заціпенів. Проте він сказав CNN, що має намір повернутися на передову, але спочатку зробить одну зміну.

"Тепер я прийняв рішення, що перестану емоційно прив’язуватися до людей. Гнилий підхід, але найрозумніший", – сказав він.

Закон про дезертирство - деталі
Заступник командира Третьої окремої штурмової бригади (3 ОШБр) Максим Жорін, коментуючи тоді ухвалений у першому читанні законопроект щодо послаблення відповідальності за самовільне залишення частини та дезертирство, сказав, що такий лояльний підхід може спровокувати збільшення таких негативних випадків.

Він зазначав, що розуміє, що це робиться для мотивації певного відсотка людей повернутися, бо кожен має право на помилку та її виправлення. При цьому додав, що не хотілося, щоб це стало причиною для збільшення кількості таких випадків. Жорін наголошував, що ми не можемо повторювати досвід Росії, щоб зменшувати відсоток дезертирів за рахунок "загородзагонів".

[Свідомий]

Сніжок" для Путіна
Михайло Дубинянський — Субота, 14 вересня 2024

"Наш взвод був за 4,2 км від епіцентру вибуху. Хтось був ближче, хтось – далі, іншим було доручено перебувати в танку чи автомобілі. Нам було дано команду: лежати ниць і не піднімати голови. Зловісну тишу порушив страшний вибух, від якого затремтіла земля. Було психологічно важко, накрила хвиля такої самотності та безпорадності, страху та жаху. В мене сповзла каска з голови, і я висунув руки, щоб її натягнути. Цих секунд вистачило, щоб отримати променеве опромінення кистей рук. Коли в небо на висоту 6 км здійнявся ядерний гриб, ми підвелися і дивилися на це диво небачене".

Так один із учасників описував операцію "Сніжок" – тактичні військові навчання на Тоцькому полігоні, що відбулися 70 років тому, 14 вересня 1954 року. СРСР відпрацьовував прорив оборони супротивника із застосуванням ядерної зброї та задіяв у навчаннях справжню атомну бомбу, пожертвувавши здоров'ям своїх солдатів.

Вважається, що локацію для "Сніжка" було обрано невипадково: тамтешня місцевість нагадувала ландшафти Західної Німеччини. Великі міста на захід від полігону – Ульяновськ та Куйбишев – нібито грали роль Кельна та Дюссельдорфа, а Волга виступала аналогом Рейну.

Для свого часу Тоцькі навчання не були чимось унікальним: у 1950-х в Америці відбулася ціла серія військових навчань Desert Rock з реальними вибухами атомних бомб. Разом із радянським "Сніжком" вони сформували картину гіпотетичної сутички СРСР та НАТО.

Саме в ту епоху утвердилося уявлення про те, що будь-який збройний конфлікт між Заходом та Москвою – це гарантована ядерна війна. Це загроза всьому живому на планеті. Отже, прямого військового зіткнення допускати не можна; і протистояти одне одному можна лише опосередковано: як у В'єтнамі чи Афганістані.

Таке уявлення протрималася до самого кінця холодної війни. А в XXI столітті воно дісталася у спадок Володимиру Путіну – і стало для кремлівського диктатора справді безцінним подарунком.

У чому полягає один із головних парадоксів російсько-українського протистояння? Найефективнішою зброєю Кремля стала зброя, яка не використовується Кремлем. Мертвий вантаж ядерних боєголовок б'є по Україні сильніше, ніж усі російські ракети, дрони та КАБи разом узяті.

Якби не було в РФ ядерного арсеналу, тривала військова агресія проти нашої країни виявилася б просто неможливою. Навіть якщо без'ядерний Путін наважився б на масштабне вторгнення в Україну, на нього чекала б доля Саддама Хусейна після вторгнення до Кувейту 1990-го. Але, на відміну від покійного іракського колеги, кремлівський диктатор має атомну бомбу – і може виступати в ролі щура, якого небезпечно заганяти в кут.

"Це не блеф!" – заявляв Путін у вересні 2022-го, опинившись у вкрай скрутному становищі. Чи старий тиран був готовий вдатися до тактичної ядерної зброї, чи він таки блефував, ми дізнаємося нескоро, якщо взагалі дізнаємося. Натомість ми вже зараз розуміємо, що кремлівські погрози спрацювали та врятували Росію від швидкої військової поразки.

Саме ядерний шантаж не дозволив добити Путіна 2022 року, коли для цього складалися оптимальні умови. Саме ядерний шантаж обмежив західну підтримку України в той період, коли ЗСУ реально могли знищити російську оборону та вийти до Криму. Саме ядерний шантаж допоміг Кремлю виграти час, адаптуватися до масштабного збройного протистояння та нав'язати українцям війну на виснаження.

Суперечки колективного Заходу про кремлівські "червоні лінії"; прагнення уникнути ескалації з Москвою; страх перед втягуванням Європи та США до російсько-української війни: все це так чи інакше пов'язане з ризиком ядерного конфлікту.

І вже два з половиною роки Київ намагається підштовхнути західних партнерів до активнішої участі у протистоянні з РФ. Для цього є два шляхи.

Перший шлях – переконати колективний Захід у тому, що путінські заяви про "не блеф" насправді є блефом. Господар Кремля не розглядав і не розглядає застосування ядерної зброї всерйоз: для цього він не такий божевільний. Його "червоні лінії" – не більше, ніж демонстративна страшилка для західних держав. Якщо Захід перетне їх усі, ніякої ядерної відповіді з боку Москви не буде. Як не було її після атак російської території українськими дронами або після наступу ЗСУ в Курській області.

Щоправда, українці не можуть залізти в голову до Путіна та повністю виключити натискання червоної кнопки кремлівським диктатором. Ми можемо лише доводити Заходу, що такий сценарій є дуже малоймовірним. Але проблема в тому, що у нас та наших партнерів різне уявлення про прийнятні ризики.

Припустимо, Путін із 99% ймовірністю не наважиться використовувати ядерну зброю. Залишається лише 1% – і, з погляду України, цим нікчемним ризиком цілком можна знехтувати.

Тому що ми країна, яка вже два з половиною роки стікає кров'ю. Ми країна, яку щодня руйнують ворожі бомби та ракети. А ще ми є країною, де електоральна демократія поставлена ​​на паузу, і відчайдушні пасіонарії можуть диктувати свою волю менш рішучим обивателям.

Але для мирних та комфортних західних демократій, залежних від настроїв електорату, неприйнятний навіть найменший ризик ядерної катастрофи. І в Кремлі це чудово розуміють.

Є й другий шлях – переконати колективний Захід у тому, що російську агресію проти України не можна розглядати в старих координатах холодної війни. Оскільки путінська Росія готова порушити табу, якого дотримувався СРСР із 1950-х по 1980-ті: вона готова атакувати країни НАТО. За повномасштабним вторгненням в Україну напевно буде напад на Латвію, Естонію, Литву чи Польщу.

Таким чином, безпосередній збройний конфлікт між Заходом та Москвою стає лише питанням часу, і намагатися його не допустити – безглузде заняття. Навпаки, що раніше західні держави вступлять у бійку, то з меншими втратами вдасться приборкати агресора. Для Північноатлантичного альянсу краще зупинити російських загарбників на українському Донбасі – а не у Ризі, Таллінні, Вільнюсі чи Варшаві

Недолік цієї аргументації все той самий: українці не можуть влізти в голову до Путіна і переконатися, що в найближчому майбутньому він справді має намір вторгнутися до Польщі або країн Балтії.

Ми можемо лише доводити Заходу, що такий сценарій дуже вірогідний. І сподіватися, що згодом українські аргументи здадуться європейцям та американцям досить переконливими.

А поки Захід сповідує логіку холодної війни, коли прямого зіткнення з Москвою потрібно було уникнути за всяку ціну. Логіку часів "Сніжка" та інших ядерних вправ сімдесятирічної давності. Логіку, яка підштовхує наших західних партнерів до максимально обережної та безпечної стратегії – повільного та поступового сточування російських зубів.

Проте зараз ці зуби сточуються українськими тілами. І наша країна може бути знекровлена ​​раніше, ніж Кремль остаточно їх втратить.

Михайло Дубинянський

[Свідомий]

[Свідомий]

рф усиливает давление на покровском и кураховском направлениях — Генштаб ВСУ

Больше всего штурмов — 72 — оккупанты провели на покровском и кураховском направлениях. рф пытается наступать в районе населенных пунктов Воздвиженка, Новоторецк, Зеленое Поле, Новоалександровка, Гродовка, Новогродовка, Мариновка, Михайловка, Константиновка, Георгиевка, Украинск, Долиновка, Катериновка, Селидово и Желанное Второе.

На лиманском направлении было 24 боестолкновения, на купянском — 20. Оккупанты постоянно атакуют также на торецком, северском и харьковском направлениях, под Харьковом продолжаются бои в районе Волчанска, отметили в Генштабе.

[Свідомий]

Америка заставляет Украину сражаться со связанными руками — The Economist

Накануне встречи президента США Джо Байдена и британского премьера Кира Стармера многие думали, что США наконец-то позволят Украине наносить дальнобойные удары по рф западным оружием. Но после встречи, которая прошла 13 сентября, ситуация все еще остается неопределенной. Издание отмечает, что путин, явно обеспокоенный таким разрешением, начал играть на давних страхах Байдена перед эскалацией. The Economist пишет, что решение может быть принято после встречи Байдена с президентом Украины Владимиром Зеленским.

Тем временем администрация Байдена постоянно меняет причины отказа Украине в разрешении использовать ракеты большой дальности, такие как ATACMS и Storm Shadow / SCALP, против целей на российской территории. В последние месяцы некоторые чиновники высказывали предположение, что администрация не хочет ставить под угрозу будущую "перезагрузку" отношений с москвой. Другие чиновники утверждают, что разрешение Украине использовать ATACMS против целей в россии не изменит стратегической картины, поскольку в радиусе действия нет достаточного количества целей.

The Economist подчеркивает, что мысль о том, что сдержанность в отношении нацеливания ракет может улучшить будущие отношения с россией, кажется надуманной. путин объявил себя врагом Запада и стремится к уничтожению НАТО. "Перезагрузка" будет возможна только в том случае, если Дональд Трамп победит на президентских выборах в Америке в ноябре и согласится дать путину большую часть того, что он хочет. Утверждение о том, что в радиусе действия ATACMS недостаточно целей, чтобы что-то изменить, оспаривается аналитическим центром Institute for the Study of War. Он выявил по меньшей мере 230 целей, таких как станции связи, логистические центры и склады боеприпасов, которые россии было бы трудно сдвинуть с места, но которые в настоящее время недоступны для украинских ракет.

Настоящей причиной нежелания Байдена почти наверняка является страх перед российской эскалацией, пишет издание. Однако предполагаемые красные линии россии были пересечены так часто, что предупреждения путина потеряли свою силу. Бывший американский спецпредставитель по Украине Курт Волкер считает, что Америка преувеличивает угрозы путина.

Журналисты резюмировали, что если после встречи с Зеленским Байден все же смягчится, вряд ли будет сделано публичное заявление. Решение может быть тихо передано Киеву, чтобы преуменьшить его значение и сохранить в тайне. Возможно, изменения будут подтверждены только после того, как по целям в россии будут нанесены удары западными ракетами.

[Свідомий]

РОСІЯ НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ЗНИЖУВАТИ ТЕМП БОЙОВИХ ДІЙ В УКРАЇНІ

Росія прагне досягти "вирішальної перемоги" у війні проти України до 2026 року, не оголошуючи при цьому мобілізацію. Поповнити запаси армії шляхом призову нової живої сили російський диктатор Путін не поспішає через страх внутрішнього невдоволення.

Про це повідомляється у зведенні Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW). Аналітики зазначили, що до наміченого Кремлем часу ймовірні середньострокові та довгострокові економічні й силові обмеження почнуть суттєво погіршувати здатність РФ підтримувати військові зусилля проти України.

Там продовжують оцінювати, що Путін, як і раніше, не схильний оголошувати ще одну часткову мобілізацію через страх внутрішнього невдоволення в РФ і, ймовірно, й надалі даватиме вказівки міноборони продовжувати поточні зусилля щодо прихованої мобілізації доти, доки вони не почнуть сильно відставати від оперативних потреб військ РФ, що вторглися в Україну.

Зазначається, що поки диктатор зберігає можливість оголосити ще один раунд мобілізації – як він зробив восени 2022 року – незважаючи на своє бажання уникнути необхідності робити це. Кремль також не бажає погоджуватись на зниження інтенсивності бойових дій російських військ в Україні, оскільки вважає збереження ініціативи на всьому фронті стратегічним імперативом.

"Залишається незрозумілим, чи Путін відповість новим раундом мобілізації, якщо зіткнеться з новою кризою, аналогічною або серйознішою, ніж криза, з якою Кремль зіткнувся восени 2022 року, оскільки інвестиції РФ у розвиток системи формування збройних сил, військової економіки та міжнародних оборонних відносин за останні два роки значно зросли і, ймовірно, продовжать зростати до 2026-го", – вважають у ISW.

[Свідомий]

Forbes: «Российская контратака в Курской области, начавшаяся на прошлой неделе, усугубила положение армии РФ»

Как отмечает издание, на прошлой неделе российская армия начала контратаку в Курской области. Однако она не только не принесла желаемого результата, но и усугубила положение россиян в потенциальном «котле» к югу от Коренево.

По данным Forbes, Киев задействовал в Курской области около 10 тыс. солдат, Москва в свою очередь отправила 38 тыс. военных, но многие из них — плохо обученные молодые призывники.

Издание также отмечает, что у ВСУ в Курской области появилась новая стратегия - быстро перемещаться и брать российские войска в окружение. Так, на прошлой неделе ВСУ прорвали российскую оборону на новом участке российско-украинской границы возле села Новый путь. И если они смогут соединиться с украинскими войсками, находящимися на главном участке украинского наступления, то отсекут потенциально тысячи россиян между собой и границей.

В то же время руководитель Центра противодействия дезинформации СНБО Андрей Коваленко отметил, что у россиян «намечаются определенные оперативные оцепления на Курщине», добавив, что они уже находятся в оперативном окружении в Кремяном Кореневского района.

«Маневренная война на Курщине, в которой Силам обороны нет равных, для россиян проблема. Их тактика в лесистой местности медленная, поэтому их военные стабильно оказываются в оперативных окружениях», - отметил он.

[Свідомий]

От создания фейков об украинских беженцах до продвижения пророссийских партий в Европе: как Кремль распространяет фейки

К журналистам ряда западных СМИ попали в руки внутренние документы кремлевского «Агентства социального дизайна». Эта организация активно занимается созданием и распространением фейков, направленных на дискредитацию Украины, ее руководства и политиков западных стран.

АСД не только создает дезинформацию, но и продвигает пророссийские нарративы в Европе.

Что такое АСД?
«Агентство социального дизайна» позиционирует себя как организацию, обеспечивающую полный спектр медийных услуг для заказчиков. Оно занимается мониторингом западного информационного пространства, выявляет потенциальные угрозы для России и предлагает пути их преодоления, в том числе через распространение фальсифицированной информации.

Руководит агентством находящийся под санкциями политтехнолог Илья Гамбашидзе. По данным американских правоохранителей, АСД непосредственно работает на Кремль, а его деятельность курирует первый замглавы администрации президента Сергей Кириенко.

Основные направления работы АСД
Деятельность агентства сосредоточена на нескольких ключевых направлениях:
Мониторинг. Отслеживание пророссийских и антироссийских публикации более 1000 лидеров мнений на шести языках. Цель – выявление выгодных для Кремля инфоповодов.
Аналитика. Анализ целевых аудиторий и разработка «темников» для распространителей дезинформации, в которых подробно описываются темы и подходы для манипуляции общественным мнением.
Креатив. Создание текстов, статьей и графики, адаптируя их под стиль конкретных стран. В это же направление входит создание карикатур, мемов и видеомемов, ориентированных на дискредитацию Украины и ее союзников.

За первые четыре месяца 2024 г. АСД произвело почти 40 тысяч единиц контента, включая статьи, видеоролики, мемы и поддельные документы.

Фальсификация украинских документов
Одним из ключевых направлений деятельности АСД является подделка украинских правительственных документов. Например, агентство создало фейковые:
приказ Минобороны, призывающий скрывать информацию о якобы нахождении украинских военнопленных на борту Ил-76, разбившегося в январе 2024 года;
директиву главкома ВСУ Сырского о приравнивании сдачи в плен к госизмене.

Дезинформация для европейской аудитории
АСД активно работает и на западные страны. Среди ее «достижений» – фейковые видеосюжеты, стилизованные под материалы европейских СМИ. Один из примеров – фальсифицированное видео, якобы от издания Bild, в котором говорится, что украинские беженцы, пытаясь сжечь российский флаг, случайно подожгли дом немецких граждан.

Это видео было разоблачено фактчекерами, но такие фейки продолжают распространяться через соцсети и пророссийские медиа. АСД также публиковало поддельные видеозаписи о преступлениях, якобы совершенных украинскими беженцами в Европе, в попытке дискредитировать украинцев за рубежом.

Попытки влияния на выборы в ЕС
АСД также занимается политической деятельностью, пытаясь повлиять на выборы в Европарламент. В частности, на парламентских выборах в июне 2024 года агентство стремилось поддержать правые партии, которые могли бы продвигать пророссийские нарративы. Среди них – «Альтернатива для Германии» и «Национальное объединение» Франции.

Целью кампании было подорвать доверие к либеральным лидерам ЕС, таким как Урсула фон дер Ляйен, обвиняя их в милитаризации Европы и неоправданном страхе перед Россией. АСД также критиковало поддержку ЛГБТ, экономической политики и санкций против России, используя консервативные темы для усиления раскола в европейском обществе.

Медведчук и «Другая Украина»
АСД стояло за запуском и раскруткой «политического движения» Медведчука «Другая Украина». Его преподносили как борца за мирное будущее Украины. АСД использует комплексные медийные инструменты, чтобы продвигать эту идею как альтернативу военному противостоянию.

#аналитика

[Плохой танцор]

От создания фейков об украинских беженцах до продвижения пророссийских партий в Европе: как Кремль распространяет фейки

К журналистам ряда западных СМИ попали в руки внутренние документы кремлевского «Агентства социального дизайна». Эта организация активно занимается созданием и распространением фейков, направленных на дискредитацию Украины, ее руководства и политиков западных стран.

АСД не только создает дезинформацию, но и продвигает пророссийские нарративы в Европе.

Что такое АСД?
«Агентство социального дизайна» позиционирует себя как организацию, обеспечивающую полный спектр медийных услуг для заказчиков. Оно занимается мониторингом западного информационного пространства, выявляет потенциальные угрозы для России и предлагает пути их преодоления, в том числе через распространение фальсифицированной информации.

Руководит агентством находящийся под санкциями политтехнолог Илья Гамбашидзе. По данным американских правоохранителей, АСД непосредственно работает на Кремль, а его деятельность курирует первый замглавы администрации президента Сергей Кириенко.

Основные направления работы АСД
Деятельность агентства сосредоточена на нескольких ключевых направлениях:
Мониторинг. Отслеживание пророссийских и антироссийских публикации более 1000 лидеров мнений на шести языках. Цель – выявление выгодных для Кремля инфоповодов.
Аналитика. Анализ целевых аудиторий и разработка «темников» для распространителей дезинформации, в которых подробно описываются темы и подходы для манипуляции общественным мнением.
Креатив. Создание текстов, статьей и графики, адаптируя их под стиль конкретных стран. В это же направление входит создание карикатур, мемов и видеомемов, ориентированных на дискредитацию Украины и ее союзников.

За первые четыре месяца 2024 г. АСД произвело почти 40 тысяч единиц контента, включая статьи, видеоролики, мемы и поддельные документы.

Фальсификация украинских документов
Одним из ключевых направлений деятельности АСД является подделка украинских правительственных документов. Например, агентство создало фейковые:
приказ Минобороны, призывающий скрывать информацию о якобы нахождении украинских военнопленных на борту Ил-76, разбившегося в январе 2024 года;
директиву главкома ВСУ Сырского о приравнивании сдачи в плен к госизмене.

Дезинформация для европейской аудитории
АСД активно работает и на западные страны. Среди ее «достижений» – фейковые видеосюжеты, стилизованные под материалы европейских СМИ. Один из примеров – фальсифицированное видео, якобы от издания Bild, в котором говорится, что украинские беженцы, пытаясь сжечь российский флаг, случайно подожгли дом немецких граждан.

Это видео было разоблачено фактчекерами, но такие фейки продолжают распространяться через соцсети и пророссийские медиа. АСД также публиковало поддельные видеозаписи о преступлениях, якобы совершенных украинскими беженцами в Европе, в попытке дискредитировать украинцев за рубежом.

Попытки влияния на выборы в ЕС
АСД также занимается политической деятельностью, пытаясь повлиять на выборы в Европарламент. В частности, на парламентских выборах в июне 2024 года агентство стремилось поддержать правые партии, которые могли бы продвигать пророссийские нарративы. Среди них – «Альтернатива для Германии» и «Национальное объединение» Франции.

Целью кампании было подорвать доверие к либеральным лидерам ЕС, таким как Урсула фон дер Ляйен, обвиняя их в милитаризации Европы и неоправданном страхе перед Россией. АСД также критиковало поддержку ЛГБТ, экономической политики и санкций против России, используя консервативные темы для усиления раскола в европейском обществе.

Медведчук и «Другая Украина»
АСД стояло за запуском и раскруткой «политического движения» Медведчука «Другая Украина». Его преподносили как борца за мирное будущее Украины. АСД использует комплексные медийные инструменты, чтобы продвигать эту идею как альтернативу военному противостоянию.

#аналитика

Да,сейчас многие на западе об этом говорят.Не прошло и 10-ти лет......

[Свідомий]

Облиште мрії про те, що ми зможемо добрати у збройні сили якусь додаткову кількість воїнів, і нарешті виграємо війну. Ні добровільно, ні примусово українське суспільство на це не здатне.
І практика інтенсивної бусифікації останніх півроку це показує, і довід рекрутингу розкручених військових брендів про це свідчить. Притік нових реальних кадрів у ЗСУ ну дуже скромний.
У нас немає іншого виходу, як розраховувати на тих, хто вже є у війську.
А зараз у війську, мабуть, 80% цивільних у минулому людей.
Для того, щоб знайти рішення проблемі наповнення армії, має сенс саме їм, екс-цивільним, дати можливість формувати кадрову політику збройних сил і налагодити стосунки із суспільством.
Бо вони, ці екс-цивіли, порівняно із професійними військовими, своє суспільство залишили недавно і розуміють його набагато краще, відтак цю проблему зможуть вирішити ефективніше.
Давайте чесно визнаємо, що ніякої масованої демобілізації після 36 місяців війни не буде, тому що вже зараз не готується заміна. Темпи мобілізації ледь конкурують з рівнем втрат.
Тому, крім іншого, має сенс зосередитися на порятунку того людського ресурсу, котрий вже зараз воює. Кілька прикладів такого ставлення — нижче.
1. Відновіть нагляд за законністю у армії. Зараз солдату немає кому поскаржитися на свавілля командирів, окрім вищим начальникам (тобто тим, хто цих командирів і призначив). Тому — масове СЗЧ.
2. Оскільки ми, теперішні військові, будемо змушені воювати мінімум ще кілька років, то для нас слід забезпечити систему ротації між цивільним і військовим життям. Модель може бути «3 місяці на війні — 1.5 у цивільному житті», або «4 місяці війни — 2 місяці на цивільному» і т.д. Перебування в такому режимі дозволить відновлюватися і не руйнувати сім’ї та взагалі частково зберегти цивільне життя військових. Для цього потрібно більший притік мобілізованих — але не такий великий, як для повної заміни.
3. На час війни прибрати вимоги щодо звань для призначення на ті чи інші посади. Зараз у армію поприходили люди з колосальним управлінським чи фаховим досвідом, компетенція котрих дозволяє зразу займати дуже високі посади і керувати тисячами людей. Але нинішня система це їм загалом не дозволяє робити. Повторюся, у нас 80% вчорашнніх цивілів в армії. Вони чудово воюють, тож дайте їм самостійно сформувати свою власну армію, зі своїми правилами і процедурами. І нагадаю, що усі інновації, котрими ми зараз пишаємося, виникли саме завдяки низовому активу, котрий діяв не по старих радянських військових правилах.
4. Зробіть систему оцінки командирів. Це стандарт НАТО, якщо що. Нам терміново слід позбавитися неефективних командирів, бо вони — гірше ворога, приносять нам набагато більше шкоди, від них тікають в СЗЧ тисячами, і гинуть тисячами. Процедури оцінки є в НАТО, або можна запозичити з підходів, котрі практикуються нині у корпоративному секторі щодо керівників.
5. Прискорте процедури виконання наказів про переведення, а також дайте змогу вільно переводитися спеціалістам після певного пристойного строку служби на одному місці. Це дасть людям шанс розвиватися і ефективно використовувати себе на війні. Інакше — масове СЗЧ.
6. Ухваліть окремий статус високотехнологічних родів військ (Сили безпілотних систем, кібервійська, рер/реб тощо) за тим зразком, за котрим зараз такий статус є у Сил спеціальних операцій. Ці роди військ мають мати особливі механізми для організації власної роботи і взаємодії з цивільним сектором, а також кадрової політики. Не можна організовувати підрозділи айтішників за лекалами кавалерійських батальйонів 19-го сторіччя, як це відбувається зараз.
Словом, армія має перестати бути «тюрмою для героїв», за влучним виразом одного із бійців.

Ігор Луценко.

[Свідомий]

[Свідомий]

Сентябрь стал первым месяцем войны с ежедневными атаками Shahed

Всего враг выпустил по Украине 1339 ударных БПЛА данного типа, из которых было сбито 1107, а еще некоторая часть подавлена средствами РЭБ, обратила внимание "АрміяInform".

В среднем россияне запускали по 44 Shahed ежедневно. Больше всего ударных БПЛА оккупанты запустили 14 сентября — 72.

[Свідомий]