Церковные страсти .

[Anella2]

Куда делось УПЦ-КП?

Кстати, очень хороший вопрос. Так куда? Интересный такой проект - попытка создать реально независимую Украинскую Православную Церковь. Понятно, что связан он был в основном с личными амбициями Патриарха Филарета (Денисенко) и в какой-то степени на него замыкался. 30 лет просуществовали создав свою структуру . И? В данный момент остатки КП группируются вокруг Владимирского Собора в Киеве. Третий и, по всей видимости, последний Патриарх Киевский Филарет, кстати интересные интервью дает.

[Свідомий]

Ничего он не написал.Содрал сено с Википедии .Никак не расскрыл тему .Куда делась УПЦ КП ?Как московский патриархат оказался на землях Украины когда при Петре Могиле его не было?Не расскрыта лажа о самостоятельности и самоуправлении на фоне слов гундяя что УПЦ МП это российская церковь .Короче даже нечего обсуждать .При желании кто хочет разобраться в данном вопросе может прочесть всю тему сначало .Там все аргументы и факты .А сено с википедии это не о чем вообще .

Умному все понятно и так. Что мы видим из этих цифр:

1. Что УПЦ занимает первое - второе место по приходм, священникам и прихожанам. Т.е. массовость очевидна.

2. Влияние Московского Патриархата есть и что? На ПЦУ влияет и Константинопольский Патриархат - с ними все Ок? Там нет вредной для нас агентуры?

3. Влияние, которое вредит политике государства следует устранять, но не путем "расстрела своих". Московский Христос не отличается от украинского Христа. Молитва на русском ничем не отличается от молитвы на украинском. Для Духа и Души - это все пустое.

4. Все, что вредно, нужно доказывать, с цифрами и фактами. И этим занимаются профи, а не министр культуры с отрядом "патриотов".

Кто какой Гундяев, доказывать не нужно. А вот доказать, что это имеет (или не имеет) отношение к прихожанам и священникам УПЦ - нужно.

Что мы видим .Мы видим манипуляцию.Так первое или второе ?Третье .Вопрос а как УПЦМП было создано?Ты уже хитриш Приписку МП куда сплавил?Все уже доказано только тебе нет желания в этом разобраться .Никакого УПЦ МП не существовало до тех пор пока УПЦ не пожелало стать независимым от московского патриархата .И вот тогда на скору руку создали УПЦ МП абы не дать украинскому православию обрести независимость .Так какая там церковь на первом месте все же?И как украинские православные храмы оказались в подчинении московского патриархата ?Мне не надо читать российскую википедию.История церкви описана ,разобрана на атомы .И прикриватЬся людьми не нужно .Их вообще не спрашивали когда храмы были захвачены московским патриархатом .У них небыло выбора .Более того многие из нынешних прихожан вообще были атеистами и комсомольцами ,канонов веры не знают,истории церкви не знают ,ходят в храмы два раза в год лишь по традиции .Кстати и историю традиций не знают .Более того и эти два раза в год далеки от канонов веры .Повторяю.Все аргументы и факты в этой теме уже высказаны .Закрыв глаза и уши и слушая только себя это разговор не о чем .УПЦ МП со временем исчезнет на украинской земле ,как говорит Арестович .

[Свідомий]

Куда делось УПЦ-КП?

Кстати, очень хороший вопрос. Так куда? Интересный такой проект - попытка создать реально независимую Украинскую Православную Церковь. Понятно, что связан он был в основном с личными амбициями Патриарха Филарета (Денисенко) и в какой-то степени на него замыкался. 30 лет просуществовали создав свою структуру . И? В данный момент остатки КП группируются вокруг Владимирского Собора в Киеве. Третий и, по всей видимости, последний Патриарх Киевский Филарет, кстати интересные интервью дает.

А какие бы не были вибрации УПЦ КП слилось с двумя истинными православными украинскими церквями которые не подчинились большевикам и московскому патриархату .Именно они и УГКЦ и есть истинными наследниками Киевской Митрополии.В то время когда РПЦ была создана Сталиным ,и когда большевики уничтожали православие ,Украинская Православная церковь ушла в подполье и потом мигрировала на Запад .Именно она есть наследницей Киевской Митрополии С обретением независимости она вышла с подполья и стала легетимной в Украине .Часть УПЦ не желающая быть частью московского патриархата обьединилась с истинными украинскими церквями ,создав ПЦУ которая канонически получила автокефалию Томос и есть истинной украинской канонической церковью.РПЦ это не каноническая церковь .Что подтвердил Константинополь .

[Anella2]

А какие бы не были вибрации УПЦ КП слилось с двумя истинными православными украинскими церквями которые не подчинились большевикам и московскому патриархату .Именно они и УГКЦ и есть истинными наследниками Киевской Митрополии.В то время когда РПЦ была создана Сталиным ,и когда большевики уничтожали православие ,Украинская Православная церковь ушла в подполье и потом мигрировала на Запад .Именно она есть наследницей Киевской Митрополии С обретением независимости она вышла с подполья и стала легетимной в Украине .Часть УПЦ не желающая быть частью московского патриархата обьединилась с истинными украинскими церквями ,создав ПЦУ которая канонически получила автокефалию Томос и есть истинной украинской канонической церковью.РПЦ это не каноническая церковь .Что подтвердил Константинополь .

С какими двумя-то? Нет. Там УПЦ-КП и УАПЦ. И одна и другая от объединения потеряли и очень много. Прежде всего из-за политизированности нового проекта и На данный момент это - попытка создать государственную церковь - 100процентная калька с Москвы, отношений между Кремлем и РПЦ Отсюда и попытка "срастить" гос. структуры и духовенство, что мы и видели на мероприятии, посвященном Ивану Мазепе. Кстати, мне автокефалов еще более жалко, чем КП: конфессия была, хоть и малочисленная, но аккуратная такая. Зарубежная в основном, но и в Украине тоже в принципе и приходы были, и структура. Все остальное , тобой написанное - бред пионэра с горящими глазами (если тебе нравится это сравнение) Посмотри ролики, которые сам же и выложил и послушай что там говорит Александр Драбинко. Кононичность в Православии определяется положением среди других Церквей А с этим у ПЦУ на данный момент глухо как в танке. Из 15 существующих , ее в данный момент признает только Константинополь и Элладская церковь. И то ее Предстоятель недавно выпустил обращение с осуждением ситуации с силовыми захватами Храмов.

[Свідомий]

Никто ничего не потерял .А наоборот .

В 1927 году Сергий вступает в переговоры с НКВД, формулирует позицию лояльного отношения церкви к советской власти и призывает все духовенство быть верными гражданами Советского Союза. Для любого, жившего в советское время, это означало только одно — добровольное согласие на жесткий контроль со стороны НКВД-КГБ.

Решение Сергия окончательно раскололо русскую церковь на три — русскую церковь за границей (РПЦЗ), катакомбную церковь (официально запрещенную в 1957 г.) и ныне действующую, называющую себя истинно православной, церковь (РПЦ МП).

[Свідомий]

4 сентября 1943 года Сталин на базе "сергианского осколка" Православной Российской Церкви (ПРЦ)создает большую и мощную структуру с новым названием “Русская православная церковь” - РПЦ МП (ранее такой организации НЕ было) и с изменением титула предстоятеля (вместо “всея России” - “всея Руси”, что особо оговорили Сталин и Сергий) и назначает главпопом Сергия.

Как Сталин создал РПЦ МП

Настоящим же руководителем РПЦ-МП был Карпин, офицер КГБ. Создана данная структура спецслужб была для выявления лиц сотрудничавших с нацистами в приходах, открытых Гитлером (а других и не было), на вновь освобождаемых от немецких войск, территориях. Для той же цели, в следующем 1944 году была создана ВСЕХБ, как ассорти из разных протестантов — как подразделение разведки КГБ). Так, как подразделение спецслужб, Московская патриархия и ВСЕХБ и просуществовали до конца СССР.

После августовского путча комиссия ВС вскрыла архивы КГБ и обнародовала эти данные, в частности все руководство РПЦ МП оказалось агентами КГБ. В том числе и Ридигер (Алексий 2) – агент «Дроздов», Гундяев (Кирилл) — агент «Михайлов», и т.д. А у протестантов Карев, Жидков, Пономарчук, Андреев, Белых, Радчук, Котяков, Бондарук, Саркисян…

В числе документов, обнаруженных парламентской Комиссией Верховного Совета России (Борис Перчаткин: православный священник Глеб Якунин, работал в комиссии ВС России) по расследованию причин и обстоятельств государственного переворота (августовского путча 1991 г.), фигурируют отчеты о деятельности 4-го отдела 5-го управления КГБ СССР. Эти отчеты представляют собою богатый материал для историков Русской Православной Церкви, изучающих её судьбу в советский период. В них идет речь о вербовке священнослужителей на службу госбезопасности. Согласно архивным данным, политика вербовки духовенства фактически началась уже с первых лет Советской власти.

«… Обнаружен и опубликован целый ряд других архивных документов, свидетельствующих о том, что многие иерархи Московской Патриархии одновременно являлись агентами КГБ, а отдельные, наиболее перспективные агенты госбезопасности были продвинуты на руководящие должности Московской Патриархии в качестве ее иерархов.

В этих публикациях приводятся, отрывки из рапортов «кураторов церковных» руководству КГБ, свидетельствующие о степени внедрения органов госбезопасности в церковную среду. Приведем здесь лишь одну запись за 1987 год:

[Свідомий]

У лютому 1989 р. виник Ініціативний комітет відродження УАПЦ силами радянських дисидентів, правозахисників, громадських діячів, студентів. Висвята ієрархів УАПЦ відбулася весною 1990 р. Задля проголошення Київського Патріархату УАПЦ було скликано Всеукраїнський Православний Церковний Собор 5–6 червня 1990 р. Першим Патріархом Київським і всієї України на цьому Соборі заочно було обрано митрополита Мстислава (Скрипника) (1990–1993). Восени 1990 р. він приїхав до Києва, де відбулася інтронізація у соборі Святої Софії.

Перейменування Українського Екзархату Московського Патріархату під тиском зовнішніх обставин на Українську Православну Церкву відбулося у 1990 р., коли було створено Українську Православну Церкву в канонічній єдності з Московським Патріархатом. Митрополит Київський і всієї України Філарет почав працювати над розширенням автономії УПЦ в нових політичних умовах. Дарування самостійності і незалежності в управлінні Українській Православній Церкві Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм ІІ (Рідігером) відбулося у жовтні 1990 р. наданням Митрополитові Київському і всієї України Філарету відповідної грамоти. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. скликаний Митрополитом Київським і всієї України Філаретом у Києво-Печерській Лаврі Помісний Собор УПЦ 1–3 листопада 1991 р. ухвалив рішення про автокефалію і звернувся з офіційним проханням затвердити незалежність Української Православної Церкви. Натомість відбулася нівеляція Архієрейським Собором РПЦ у березні-квітні 1992 р. статутних положень УПЦ і рішень її Помісного Собору 1991 р. Як наслідок антиканонічних дій РПЦ по дискредитації Митрополита Київського і всієї України Філарета за його намагання отримати канонічним шляхом автокефальний статус УПЦ, відбулося позастатутне зібрання єпископату УПЦ у Харкові в травні 1992 р. У червні 1992 р. в Україну приїхав митрополит Ростовський і Новочеркаський РПЦ Володимир (Сабодан), який очолив Українську Православну Церкву в канонічній єдності з Московським Патріархатом.

Постання Української Православної Церкви Київського Патріархату як Помісної Церкви українського народу сталося в результаті рішень Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору 25–26 червня 1992 р. Патріарх Київський і всієї України Мстислав (Скрипник) очолив Українську Православну Церкву Київського Патріархату після об’єднання УАПЦ та частини УПЦ, яка була представлена митрополитом Філаретом та єпископом Яковом (Панчуком). Частина незгодних з постановами об’єднавчого Собору єпископів, кліриків і мирян УАПЦ оголосили про утворення окремої «УАПЦ» у 1993 р. Після упокоєння в США Патріарха Київського і всієї України Мстислава (Скрипника) у Києві було скликано Всеукраїнський Православний Церковний Собор 21–24 жовтня 1993 р. на якому відбулося обрання Патріарха Київського і всієї України Володимира (Романюка). Кончина Патріарха Володимира (Романюка) і його похорон супроводжувалися трагічними подіями і відомі як «Чорний вівторок» 18 липня 1995 р. Всеукраїнський Православний Церковний Собор 20–22 жовтня 1995 р. обрав Патріархом Київським і всієї Руси-України Філарета (Денисенка). З 1995 р. відбулося утвердження і кількісне зростання Української Православної Церкви Київського Патріархату. Відзначено 2000-літній ювілей Різдва Христового скликанням і проведенням Всеукраїнської міжнародної християнської Асамблеї до 2000-ліття Різдва Христового. Відновлено і освячено національні церковні святині українського народу (Михайлівський Золотоверхий собор, Пирогощу та ін.).

[Свідомий]

Напередодні Всеправославного собору 16 червня 2016 року Верховною Радою України була прийнята постанова № 1422-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя і Нового Риму, Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні». В цьому зверненні ВРУ просила Вселенського Патріарха:

визнати нечинним акт 1686 р. як такий, що був ухвалений з порушенням священних канонів Православної Церкви;
взяти участь у подоланні наслідків церковного поділу шляхом скликання під егідою Вселенського Патріархату Всеукраїнського об’єднавчого собору з метою вирішення всіх суперечливих питань та об’єднання Українського православ’я;
видати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні.
Відповідне Звернення було підготовлено з метою подолання існуючого в Україні церковного розподілу та нормалізації канонічного статусу Православної Церкви в Україні. Одним із приводів до його підготовки стала збройна агресія Російської Федерації.

[Свідомий]

31 серпня 2018 р. біля офіційної резиденції Вселенського патріарха Варфоломія близько 50 українців просили надати автокефалію УПЦ і помолилися за неї. Після цього відбулася зустріч Патріархів Вселенського Варфоломія і Московського Кирила. По завершенню зустрічі представник Константинопольського Патріарха Варфоломія митрополит Гальський Еммануїл запевнив, що зустріч з російським Патріархом не вплинула на рішення Патріарха Варфоломія щодо автокефалії Української Церкви.

Того ж дня Константинопольський Патріарх Варфоломій про імплементацію рішення щодо автокефалії Української Церкви. На відкритті Архієрейського Синаксу Константинопольської Церкви 1 вересня 2018 р. у Стамбулі Вселенський Патріарх Варфоломій прочитав доповідь, у якій зазначив, що Москва впродовж багатьох століть розпоряджалася Київською Митрополією без відома Константинополя. 2 вересня на Синаксі єпископи ухвалили, що Константинопольський Патріархат може надавати автокефалію без будь-яких узгоджень. 7 вересня 2018 р. Вселенський Патріарх Варфоломій призначив двох екзархів (представників) у Києві: архієпископа Даниїла Памфілійського із США та єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади у рамках підготовки до надання автокефалії Православній Церкві в Україні. Екзархи мали взаємодіяти з українською владою і Церквами для організації Об’єднавчого собору.

В кінці вересня 2018 р. Вселенська Патріархія оприлюднила дослідження історичних церковних документів, у яких довела, що Константинополь ніколи не віддавав Київську Митрополію в канонічне підпорядкування Російської Православної Церкви.

9-11 жовтня 2018 р. відбулося засідання Синоду Вселенського Патріархату, на якому було прийнято декілька рішень:

Підтвердити вже прийняте рішення про те, щоб Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії Церкві України.
Відновити станом на сьогоднішній день Ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, одну з його багатьох Ставропігій в Україні, які завжди там існували.
Прийняти та розглянути прохання про апеляцію від Філарета Денисенка, Макарія Малетича та їхніх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин, у відповідності до канонічних прерогатив Константинопольського патріарха отримувати такі звернення від ієрархів та інших священнослужителів з усіх Автокефальних Церков. Таким чином, згадані вище особи були канонічно поновлені у своєму єпископському або священицькому сані, також було відновлено сопричастя їхніх вірних з Церквою.
Скасувати зобов’язання Синодального листа 1686 року, виданого за обставин того часу, який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха, як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинопольського патріархату.
Звернутися до всіх залучених сторін із закликом утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов у Христі.

[Свідомий]

Історичний Об’єднавчий собор відбувся 15 грудня 2018 р. у Софійському соборі. Перед початком Собору відбулися Помісні Собори УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ, які ухвалили рішення припинити свою діяльність як окремі релігійні об’єднання та об’єднатися в одну Православну Церкву України. Делегатами Собору – всіма ієрархами з УПЦ КП, УАПЦ та двома ієрархами з УПЦ МП, представниками кліру і мирян, було одноголосно створено Православну Церкву України, а також затверджено її Статут та інші необхідні рішення. Шляхом таємного голосування новим Предстоятелем обрали Митрополита Епіфанія. Титул Предстоятеля Православної Церкви України — Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України.

5 січня 2019 р. Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію Православної Церкви України. «Побожний український народ чекав цього благословенного дня цілих сім століть», — заявив Патріарх Варфоломій після підписання. 6 січня 2019 р. у церкві святого Георгія у резиденції Вселенського Патріархату в Константинополі під час святкової літургії за участю Патріарха Варфоломія предстоятелю Православної Церкви України Митрополиту Епіфанію було вручено Томос про автокефалію Української Церкви, відбулося євхаристійне співслужіння двох Предстоятелів та ієрархів і духовенства обох Церков. 9 січня на Томосі поставили свої підписи всі члени Синоду Константинопольського Патріархату, чим було формально завершено процес здобуття автокефалії Помісною Українською Православною Церквою.

[Свідомий]

Українська православна церква США (УПЦ США; англ. Ukrainian Orthodox Church of the USA, грец. Οὐκρανική Ορθόδοξος Εκκλησία ἐν HΠΑ, ісп. Iglesia ortodoxa ucraniana EE. UU.) — православна митрополія Вселенського патріархату Константинополя з 1990 року, була створена незалежною у 1918 році, яка об'єднує переважно американців українського походження й українців. Складається з двох єпархій, якими керують два єпископи, включаючи близько 85 діючих парафій і місій.Українська православна церква США у Сполученому Королівстві знаходиться у віданні єпископа Іоанна (Дерев'янки). Церква має свої парафії в Австралії та Новій Зеландії, де їх очолює священик Микола Сердюк. Нині предстоятелем церкви є митрополит Антоній. Катедра церкви та консисторія знаходяться в Саут-Баунд-Бруку, Нью-Джерсі.

УПЦ США, разом з УПЦ Канади та УПЦ в діаспорі, є прямою спадкоємницею Української автокефальної православної церкви, що була утворена у складі Польської православної церкви у 1942 році за благословення митрополита Варшавського Діонісія (Велединського), однак у 1950-тих роках зв'язок і Польською православною церквою було втрачено і діаспорні українські юрисдикції опинилася на кілька десятиліть у канонічній ізоляції яка припинилася лише у 1990-х роках коли УПЦ США, УПЦ Канади й УПЦ в діаспорі були прийняті до складу Вселенського патріархату Константинополя. Українська православна церква США отримує від Вселенського патріархату Константинополя миро, він же затверджує обраних єпископів.

[Свідомий]

Як правильно ПЦУ чи УПЦ?

Правосла́вна це́рква Украї́ни (ПЦУ, також Українська православна церква) — християнська церква, найчисельніша православна юрисдикція в Україні за кількістю вірян.

[Свідомий]

Православна церква України. Вона утворилася у 2018 році, коли на визнаному Вселенським патріархатом Помісному соборі (найвищому органі влади у православній церкві) об’єдналися три гілки православ’я в Україні:

Українська православна церква Київського патріархату,
Українська автокефальна православна церква,
частина Української православної церкви Московського патріархату

[Свідомий]

А тепер увага.Дуже значний момент .Читаємо уважно.

А що ж таке Українська православна церква Московського патріархату? У світовому православ’ї, як це не дивно, нині її не існує. Ознакою автокефальної церкви є те, що кожен предстоятель помісної церкви на богослужінні згадує своїх братів-предстоятелів, перечисляючи їх поіменно,

Таким чином він визнає інших, хто є в родині православних церков. Тобто у Константинопольській чи Кіпрській церкві згадують Епіфанія як рівного з ними. А от очільника УПЦ (МП) митрополита Онуфрія не згадує жодна православна церква. Навіть російська. Адже всі розуміють, що УПЦ (МП) – не самостійна, вона лише частина РПЦ.

Таким чином ПЦУ і є УПЦ а УПЦ МП ніщо інше як частина РПЦ .

[Свідомий]

Напоминает "Суслик есть...")

Хотим, не хотим, но РПЦ есть и будет. Это сформированная структура, ее почистят, но Государство ничего с ней не сделает. Это конкурс "Кто должен пасти овец", то, чем всегда были озабочены большевики. Но люди не овцы и не свидомым решать, как они пожелают обойтись со своим Духом, Душой и Совестью.
Анелла права, наблюдаем чистый совок, но уже у нас. ФСБшники внутри? Ну так вычленяйте их. Заодно и в ПЦУ их поищите. Они много где осели.

Так и секта Деви Марии Христос есть.Только не на территории Украины.Ты мне путина напомнил ...нравиться не нравиться ,терпи красавица.Сделает государство.Так же как и с сектой Сандея Аделаджи .РПЦ не каноническая церковь .Каноническая церковь ПЦУ с каноническиии статусом .И именно ПЦУ является самой многочисленной конфессией в Украине .А плюс еше грекокатолики и протестанты ,плюс христиане вне конфессий,а плюс украинцы атеисты .То не такая уж и козырная УПЦ МП .И не тебе решать быть им или не быть на теле Украины .Решит народ Украины как большинство .И уже решил .Многие переходят в ПЦУ,многие просто уже перестают ходить в храмы УПЦ МП.Кстати многие эти храмы никогда УПЦ МП не принадлежали .Они были захвачены силой и наглостью .А вообще прикольно такой патриот как Тилева ратует за церковь которая призывает убивать украинцев и не признает Украины как государство .Странно однако .

[Свідомий]

И этот бред про ФСБ с ПЦУ.В ПЦУ молятся на родном языке,в ПЦУ не оправдывают убийства и не призывают к ним,В ПЦУ занимаются службой божьей а не политикой и пропагандой насилия и имперского шовинизма .Не поют славу россии и не славят российских царей .

[Свідомий]

А вообще прикольно такой патриот как Тилева ратует за церковь которая призывает убивать украинцев и не признает Украины как государство .Странно однако .

Церковь не призывает и не признает или признает. Это дело политики и партий. Церковь проповедует идеи Христа. Если отдельные служители или администрация занимается светской деятельностью, то к ним и применяются меры.

Что касается храмов, собственности и т.п., то этот экономический аспект также разрешают государственные структуры не вмешиваясь в религиозные дела церквей и конфессий.

А твой рабоче-крестьянский большевизм "пролетарии лучше знают, как дать людям счастье" - копирует худшие страницы истории совка. С врагом воюют на фронте, а не призывают других на баррикады против соотечественников.

Совершенно верно.Руководство церкви занимается противоправным действием .Я ж говорю что Сандея и Марию закрыли не смотря на то что прихожане были хорошими людьми .Государственные структуры не вмешиваются в дела церкви если эта церковь придерживается государственных законов .Церковь хочешь или не хочешь ,является частью государства ,так как ее адепты граждане Украины и равны перед законами государства .Лавра это святыня ВСЕГО Украинского народа а не имущество церкви подчененной стране агрессору .Не надо рассказывать о тех кто воюет на фронте .Надо говорить о тех кто является частью Синода РПЦ ,кто сдает врагу наших защитников ,кто направляет ракеты на наши города ,кто утверждает что Украины не существует ,кто поет гимны московии и оправдывает убийства украинцев .А те кто воюет на фронте должны задуматься с кем они воюют и кто воюет против них.Я не думаю что в 1942 году в москве германская лютеранская церковь прославляющая гитлера ,долго бы существовала .

[Свідомий]

В ПЦУ молятся на родном языке...

Жена Медведчука и Табачник - лучшие представители украинского языка. Средства коммуникации никак не влияют на суть и действия человека. Это искусственный признак различий. Как цвет кожи или волос.

А если человек знает три языка, тогда как? Тогда он точно буржуй и с ним, как с предателем!)

Какого языка ?Ты о чем ?Ты их деятельность изучи .Это первые враги и украинского языка и культуры .

[Anella2]

А тепер увага.Дуже значний момент .Читаємо уважно.

А що ж таке Українська православна церква Московського патріархату? У світовому православ’ї, як це не дивно, нині її не існує. Ознакою автокефальної церкви є те, що кожен предстоятель помісної церкви на богослужінні згадує своїх братів-предстоятелів, перечисляючи їх поіменно,

Таким чином він визнає інших, хто є в родині православних церков. Тобто у Константинопольській чи Кіпрській церкві згадують Епіфанія як рівного з ними. А от очільника УПЦ (МП) митрополита Онуфрія не згадує жодна православна церква. Навіть російська. Адже всі розуміють, що УПЦ (МП) – не самостійна, вона лише частина РПЦ.

Таким чином ПЦУ і є УПЦ а УПЦ МП ніщо інше як частина РПЦ .

Логику не пробовал включать? Собственную? Смотри по аналогии: если ни одна Православная Церковь никогда не упоминала Патриарха Филарета - то УПЦ-КП не существовала? ?Или была "ни чем иным, как чей-то часть" Интересно, чьей? Тоже касается и автокефалов. Там тоже не упоминали Предстоятеля. Чьей частью были они?

[Anella2]

Напоминает "Суслик есть...")

Хотим, не хотим, но РПЦ есть и будет. Это сформированная структура, ее почистят, но Государство ничего с ней не сделает. Это конкурс "Кто должен пасти овец", то, чем всегда были озабочены большевики. Но люди не овцы и не свидомым решать, как они пожелают обойтись со своим Духом, Душой и Совестью.
Анелла права, наблюдаем чистый совок, но уже у нас. ФСБшники внутри? Ну так вычленяйте их. Заодно и в ПЦУ их поищите. Они много где осели.

Так, но не совсем. РПЦ. понятное дело, никуда не денется. Но ее полномочия будут ограничиваться только территорией РФ + там какое-то зарубежье у нее сейчас есть. Понятно, что структура УПЦ сохранится в полной мере и, скорее всего, сохранит то положение среди других Православных Церквей. которое имеет сейчас. Не зря Сербские Иерархи приехали и сидят в Почаеве, а Румыны - в Банченах. Для страховки от силовых захватов. В Киево-Печерской Лавре тоже есть " зарубежные представители". Поэтому все эти завывания активистов особенно дико выглядят. Кстати, ни один из Иерархов ни одной Церкви не вякнул ни звука, когда Митрополит Онуфрий сам сварил и освятил миро. Иерусалимский Патриарх выдал на Пасху Благодатный Огонь непосредственно представителям УПЦ, и его помогли доставить через Румынию. Эти деяния возможны только при высокой степени самостоятельности Православной Конфессии. Не все Поместные Православные Церкви обладают такими правами.
В УПЦ слишком много авторитетных и влиятельных в церковном мире Иерархов ( не только в Украине, и не только в Православии), чтобы с ней вот так по тупому обращаться. Просто будут сосуществовать несколько Православных конфессий, как это и было в последние десятилетия. Тем более - ПЦУ отходит от классического Православия все дальше и дальше.