Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Церковная музыка — вокальная и инструментальная музыка христианской церкви (православной, католической и протестантской), сопровождающая христианское богослужение. В принципе, не претендуя на полное раскрытие этой бездонной темы, рискну все-таки ее начать. В теорию тоже углубляться сильно не буду. Расскажу только самые общие моменты и приведу интересные (на мой взгляд) примеры. То, что современное Христианское богослужение сложно представить себе без музыки И пошло поехало... Воспевали, однако, не все и не всегда. Возникли чисто инструментальные произведения: величественный и торжественный орган, например... Но чаще это было хоровое пение. Пение в унисон, или полифония, на четыре или на 8 голосов, мужской хор или смешанный... Звучало на Богослужениях и сольное пение в сопровождении гитары или вполне современного оркестра. Ну вот про это и пойдет речь...
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
История первая. Лаврский распев.
Богослужебное пение Киево-Печерской Лавры – явление самобытное и уникальное. Его традиции были заложены тогда же, когда появилась и сама Лавра - где-то в десятом-одиннадцатом веках. В основе знаменитого Лаврского распева лежат Старогреческий и Знаменный распевы, традиции архаического церковного пения Византии. Потом эти традиции развивались, обогащались, набирали новые мелодические обороты, одновременно сохраняя устойчивость. Считается, что примерно к 15 веку Лаврский распев окончательно сложился, чтобы стать образцом для всех Православных церквей Восточной Европы.
Лаврский распев. "Блажен муж".
Особенность Лаврского распева - общий величественный, праздничный, торжественный музыкальный колорит. Мощь и величие. Многогранность и беспредельность. Лаврский распев – четырехголосный, в отличие от других, опирающихся на унисонное пение. В настоящие время голосовой состав Лаврского распева сохранился практически без изменений: основная мелодия у второго тенора, первый – дублирует ее на терцию выше, бас является гармонической основой, альт – гармонически заполняет фактуру. Именно такое четырехголосье стало канонической нормой. Так как сам распев родился и сформировался в мужском монастыре, первоначально все партии были мужскими. Примерно в 15-16 веке появились детские голоса. Многие певцы начинали здесь свою карьеру и проходили обучение лет примерно с 6 – 7. Поэтому, сейчас, когда во многих Православных Храмах преобладают смешанные(мужские и женские) хоры звучание Лаврского распева не изменилось. По канону музыкальные инструменты в Храме не используются – поэтому пение всегда а-капелла.. Сам человеческий голос наполняет пространство Храма, создавая гармоническое единство с архитектурой Храмов и другими составными частями службы: внутренним убранством церкви, иконами и Священым словом.
Хор Киево-Печерской лавры - Единородный Сыне
Вот так еще в начале 20 века Киево-Печерский распев охарактеризовал профессор и юрисконсульт Киево-Печерской Лавры Иван Никодимов: «Когда слушаешь эти распевы, то реально ощущаешь их мощь и величие. Они многогранны: в них чувствуется и беспредельность, и раздолье украинских вольных степей, грусть и тоска мятежной кающейся души, и величие религиозных настроений, и хоралы торжества победы духа над материей, и звуки народных песен. Все это слилось в одну стройную, подкупающую своей художественной простотой, строгой гармонией и величием, прекрасную мелодию».
Песнопения Киево-Печерской Лавры. Здесь видеоряд тоже интересный.
Богослужебное пение Киево-Печерской Лавры – явление самобытное и уникальное. Его традиции были заложены тогда же, когда появилась и сама Лавра - где-то в десятом-одиннадцатом веках. В основе знаменитого Лаврского распева лежат Старогреческий и Знаменный распевы, традиции архаического церковного пения Византии. Потом эти традиции развивались, обогащались, набирали новые мелодические обороты, одновременно сохраняя устойчивость. Считается, что примерно к 15 веку Лаврский распев окончательно сложился, чтобы стать образцом для всех Православных церквей Восточной Европы.
Лаврский распев. "Блажен муж".
Особенность Лаврского распева - общий величественный, праздничный, торжественный музыкальный колорит. Мощь и величие. Многогранность и беспредельность. Лаврский распев – четырехголосный, в отличие от других, опирающихся на унисонное пение. В настоящие время голосовой состав Лаврского распева сохранился практически без изменений: основная мелодия у второго тенора, первый – дублирует ее на терцию выше, бас является гармонической основой, альт – гармонически заполняет фактуру. Именно такое четырехголосье стало канонической нормой. Так как сам распев родился и сформировался в мужском монастыре, первоначально все партии были мужскими. Примерно в 15-16 веке появились детские голоса. Многие певцы начинали здесь свою карьеру и проходили обучение лет примерно с 6 – 7. Поэтому, сейчас, когда во многих Православных Храмах преобладают смешанные(мужские и женские) хоры звучание Лаврского распева не изменилось. По канону музыкальные инструменты в Храме не используются – поэтому пение всегда а-капелла.. Сам человеческий голос наполняет пространство Храма, создавая гармоническое единство с архитектурой Храмов и другими составными частями службы: внутренним убранством церкви, иконами и Священым словом.
Хор Киево-Печерской лавры - Единородный Сыне
Вот так еще в начале 20 века Киево-Печерский распев охарактеризовал профессор и юрисконсульт Киево-Печерской Лавры Иван Никодимов: «Когда слушаешь эти распевы, то реально ощущаешь их мощь и величие. Они многогранны: в них чувствуется и беспредельность, и раздолье украинских вольных степей, грусть и тоска мятежной кающейся души, и величие религиозных настроений, и хоралы торжества победы духа над материей, и звуки народных песен. Все это слилось в одну стройную, подкупающую своей художественной простотой, строгой гармонией и величием, прекрасную мелодию».
Песнопения Киево-Печерской Лавры. Здесь видеоряд тоже интересный.
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Анелла ,конечно хорошая тема ,плюсую .Но есть момент .Анелла ты утверждаешь что в Киево Печерской Лавре до Переяславской рады пели на языке великороссов?Наперед хочу отметить что некоторые люди утверждают что в церкви поют на старославянском ,церковнославянском языке .Это не правда .Достаточно послушать пение .Нет там многотысячного наследия .
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
За часи Київської держави у музичному середовищі співіснували дві культури - народна (традиційна) і церковна (храмова). Народна являла собою більш древню традицію, засновану на базі язичницької світоглядної системи та індоєвропейського фольклору. Церковна - творилася на базі Візантійської музики і культури. Однак, у подальшому церковна музика увібрала чимало рис народної (світської) музики (наприклад, староукраїнське багатоголосся).
Цікаве це староукраїнське багатоголосся .Це зараз на ньому співають в Лаврі ?
Цікаве це староукраїнське багатоголосся .Це зараз на ньому співають в Лаврі ?
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Відомий мистецтвознавець першої половини ХХ ст., знаний дослідник української культури й театру, представник української еміграції у Празі Д. Антонович історію вітчизняної церковної музики розглядає в контексті загальної естетико-стильової періодизації історії музики, виокремлюючи типові риси її розвитку у такі періоди:
І період – візантійсько-романська доба (Х – ХІІІ ст.) – розвиток одноголосного знаменного розспіву;
ІІ період – доба готики (XIV – перша половина XVІ ст.) – вдосконалення знаменного розспіву й перші зачатки багатоголосся;
ІІІ період – доба Ренесансу (від другої половини XVІ до початку XVІІ ст.) – зближення українського мистецтва із Заходом, поступовий відхід від старих візантійських традицій і засвоєння підвалин західноєвропейського партесного співу.
ІV період – доба бароко (XVІІ ст.) – розквіт партесного стилю, теоретичне усвідомлення його закономірностей у праці М. Дилецького.
V період – доба рококо (до середини XVІІІ ст.) – розквіт концертного жанру.
VІ період – класичність (друга половина XVІІІ – початок ХІХ ст.) – діяльність М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя.
Подальший розвиток української музики Д. Антонович тлумачить як періоди еклектизму й сучасності, коли церковна музика втрачає свою провідну роль й відходить на другий план української культури.
І період – візантійсько-романська доба (Х – ХІІІ ст.) – розвиток одноголосного знаменного розспіву;
ІІ період – доба готики (XIV – перша половина XVІ ст.) – вдосконалення знаменного розспіву й перші зачатки багатоголосся;
ІІІ період – доба Ренесансу (від другої половини XVІ до початку XVІІ ст.) – зближення українського мистецтва із Заходом, поступовий відхід від старих візантійських традицій і засвоєння підвалин західноєвропейського партесного співу.
ІV період – доба бароко (XVІІ ст.) – розквіт партесного стилю, теоретичне усвідомлення його закономірностей у праці М. Дилецького.
V період – доба рококо (до середини XVІІІ ст.) – розквіт концертного жанру.
VІ період – класичність (друга половина XVІІІ – початок ХІХ ст.) – діяльність М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя.
Подальший розвиток української музики Д. Антонович тлумачить як періоди еклектизму й сучасності, коли церковна музика втрачає свою провідну роль й відходить на другий план української культури.
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Близьку оцінку історичного розвитку української церковної музики подає виразник українсько-американської музично-естетичної думки середини ХХ ст. А. Рудницький , виділяючи такі явища:
- Київський розспів із його найцікавішим варіантом – наспівом Києво-Печерської Лаври та знаменною нотацією (період княжої доби);
- початки поліфонії (ХVІ ст.);
- “Київське знам’я” та партесний спів (кінець ХVІ ст. – перша половина ХVІІ ст.);
- анексія української церковної музики та співаків Москвою (від другої половини ХVІІ ст.);
- поява першої друкованої нотної книги на Україні – “Ірмологіону” (1700 р.);
- канти і псальми;
- творчість Д. Бортнянського, М. Березовського та А. Веделя як вершина розвитку української церковної музики;
- діяльність західноукраїнських священників у сфері церковної музики (ХІХ ст.) – аматорство й дилетантизм “перемишльської школи” та її епігонів;
- церковна музика за доби Лисенка та найновіших часів.
- Київський розспів із його найцікавішим варіантом – наспівом Києво-Печерської Лаври та знаменною нотацією (період княжої доби);
- початки поліфонії (ХVІ ст.);
- “Київське знам’я” та партесний спів (кінець ХVІ ст. – перша половина ХVІІ ст.);
- анексія української церковної музики та співаків Москвою (від другої половини ХVІІ ст.);
- поява першої друкованої нотної книги на Україні – “Ірмологіону” (1700 р.);
- канти і псальми;
- творчість Д. Бортнянського, М. Березовського та А. Веделя як вершина розвитку української церковної музики;
- діяльність західноукраїнських священників у сфері церковної музики (ХІХ ст.) – аматорство й дилетантизм “перемишльської школи” та її епігонів;
- церковна музика за доби Лисенка та найновіших часів.
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
З нами Бог.Старовинний гімн України -Руси . XIII століття .
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Якою мовою молилися у Лаврі
Від початку створення і до 18-го століття богослужбовою мовою у Печерському монастирі була церковнослов’янська мова української редакції.
Лавра не була винятком, бо цією мовою молився величезний православний край – від Сяну до Дону – впродовж багатьох віків. І лише 300 років тому за наказом царя Петра українську редакцію богослужбової мови заборонили і замінили на московську (оце тоді «віра» стала «вєрой», «гріх» – «грєхом» «Київ» – «Кієвом», «Володимир» – «Владіміром» і так далі).
Тож відтоді і до сьогодні мови, якою молилися святі засновники монастиря Антоній і Феодосій та всі чудотворці печерські, у лаврі немає. Вона лишилася лише у назві тисячолітньої обителі – Печерський (а не пєщерскій) монастир і у старовинних богослужбових книгах
Від початку створення і до 18-го століття богослужбовою мовою у Печерському монастирі була церковнослов’янська мова української редакції.
Лавра не була винятком, бо цією мовою молився величезний православний край – від Сяну до Дону – впродовж багатьох віків. І лише 300 років тому за наказом царя Петра українську редакцію богослужбової мови заборонили і замінили на московську (оце тоді «віра» стала «вєрой», «гріх» – «грєхом» «Київ» – «Кієвом», «Володимир» – «Владіміром» і так далі).
Тож відтоді і до сьогодні мови, якою молилися святі засновники монастиря Антоній і Феодосій та всі чудотворці печерські, у лаврі немає. Вона лишилася лише у назві тисячолітньої обителі – Печерський (а не пєщерскій) монастир і у старовинних богослужбових книгах
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
А подписать выложенные тобой ролики была не судьба? По первым двум - это мужской хоровой ансамбль "Боян" поет. Это не церковный хор.
О "Молитве" Лысенко можно прочитать вот здесь.
viewtopic.php?p=1673#p1673.
1. Сейчас это произведение включено в сборники для исполнения в церкви. Им завершают Архирейские службы Православные конфессии Украины. Его исполняют на совместных межконфессиональных молебнах за Украину, но написано оно была не для этого.
2. Там же даже написано - это кант. Да, это тоже жанр духовной музыки, но очень редко они исполняются во время службы. Это грань такая между светским и духовным, но ближе к светскому. Правда. самый знаменитый кант 17 века - "Зоря Вечеровая" в Службу включен и исполняется в Почаеве и еще ряде церквей Украины. Об этом - вот здесь.
viewtopic.php?p=1514#p1514
А вот третье произведение - очень интересное. И про него стоит поговорить подробнее. Завтра постараюсь написать .
О "Молитве" Лысенко можно прочитать вот здесь.
viewtopic.php?p=1673#p1673.
1. Сейчас это произведение включено в сборники для исполнения в церкви. Им завершают Архирейские службы Православные конфессии Украины. Его исполняют на совместных межконфессиональных молебнах за Украину, но написано оно была не для этого.
2. Там же даже написано - это кант. Да, это тоже жанр духовной музыки, но очень редко они исполняются во время службы. Это грань такая между светским и духовным, но ближе к светскому. Правда. самый знаменитый кант 17 века - "Зоря Вечеровая" в Службу включен и исполняется в Почаеве и еще ряде церквей Украины. Об этом - вот здесь.
viewtopic.php?p=1514#p1514
А вот третье произведение - очень интересное. И про него стоит поговорить подробнее. Завтра постараюсь написать .
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Это церковное пение .Что такое церковный хор?Анелла в Почаеве в Лавре до Переяславской рады хор пел на церковнославянском языке украинской редакции .Не пели на языке великороссов как поют сейчас .Да красиво ,но это не древнии традиции Лавры и Почаева .Меня не кидает в сторону .Просто ты опять пытаешься привязать к чужому древнее .Как мы уже обсуждали грекокатолики это потомки Киевской митрополии.Послушай как они поют церковные псалмы .Так пелось и в Почаеве пока ее не захватили московиты .Духовная музыка это не только церковный хор .Anella2 писал(а): ↑Май 26, 2023, 9:46 pm А подписать выложенные тобой ролики была не судьба? По первым двум - это мужской хоровой ансамбль "Боян" поет. Это не церковный хор.
О "Молитве" Лысенко можно прочитать вот здесь.
viewtopic.php?p=1673#p1673.
1. Сейчас это произведение включено в сборники для исполнения в церкви. Им завершают Архирейские службы Православные конфессии Украины. Его исполняют на совместных межконфессиональных молебнах за Украину, но написано оно была не для этого.
2. Там же даже написано - это кант. Да, это тоже жанр духовной музыки, но очень редко они исполняются во время службы. Это грань такая между светским и духовным, но ближе к светскому. Правда. самый знаменитый кант 17 века - "Зоря Вечеровая" в Службу включен и исполняется в Почаеве и еще ряде церквей Украины. Об этом - вот здесь.
viewtopic.php?p=1514#p1514
А вот третье произведение - очень интересное. И про него стоит поговорить подробнее. Завтра постараюсь написать .
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Церковна мова давньої України – дослідження першоджерел
Фрагмент сторінки Київського Псалтиря 1397 року – пергаментного рукопису великого формату на 229 аркушах, пам’ятки середньовічного книжного мистецтва України
300 років тому наказом московського царя Петра І було заборонено книгодрукування українською мовою і вилучено українські тексти з церковних книг. Їх замінили московськими книгами і таким чином зламали вікову традицію богослужбової мови на наших землях.
У зв’язку з цим ми згадали заяву митрополита Онуфрія щодо мови богослужіння: «на «старих мовах» служать «скрізь»… і греки, і грузини, і румуни, і англійці здійснюють богослужіння не так на сучасних, а на старих мовах».
Якщо так, то чому ж тоді сьогодні в Києво-Печерській лаврі ігнорують мову, якою молилися святі Антоній і Феодосій та всі чудотворці Печерські? Адже ж заповідав преподобний Феодосій: «Як я влаштував монастир у службах, так і тримайте. Заповітів монастирських і уставу не міняйте». (Нестор Літописець, «Повість врем’яних літ»).
Не міняти заповітів святій обителі вдавалось при своїх князях. А від чужих царів довелося прийняти чимало змін. І одна з найзначніших – це зміна вікової богослужбової мови Печерського монастиря (або – за визначенням митрополита Онуфрія – «старої» мови).
Якою ж вона була?
У пошуку відповіді на це запитання спершу нагадаємо:
860-і роки – святі просвітники Кирило і Мефодій переклали з грецької мови на староболгарську Святе Письмо.
Після хрещення 988 року Україна-Русь прийняла цю мову (звану вже як старослов’янську або ж церковнослов’янську) і вона стала панівною у богослужінні.
Мета полягала в тому, щоб зробити старослов’янський текст зрозумілішим для києворуського читача або слухача
Але старослов’янська мова була для вірян малозрозумілою і тому потребувала певної адаптації. Саме для цього «у Печерському монастирі в 70-80 роках 11-го століття відбувалася велика робота щодо редагування Євангелії, Апостола та Псалтиря», зазначає Сергій Висоцький, доктор історичних наук, відкривач і перший дослідник стародавніх написів на стінах Софії Київської. «Мета такої редакції полягала в тому, щоб зробити старослов’янський текст зрозумілішим для києворуського читача або слухача», – пояснює дослідник.
Фрагмент сторінки Київського Псалтиря 1397 року – пергаментного рукопису великого формату на 229 аркушах, пам’ятки середньовічного книжного мистецтва України
300 років тому наказом московського царя Петра І було заборонено книгодрукування українською мовою і вилучено українські тексти з церковних книг. Їх замінили московськими книгами і таким чином зламали вікову традицію богослужбової мови на наших землях.
У зв’язку з цим ми згадали заяву митрополита Онуфрія щодо мови богослужіння: «на «старих мовах» служать «скрізь»… і греки, і грузини, і румуни, і англійці здійснюють богослужіння не так на сучасних, а на старих мовах».
Якщо так, то чому ж тоді сьогодні в Києво-Печерській лаврі ігнорують мову, якою молилися святі Антоній і Феодосій та всі чудотворці Печерські? Адже ж заповідав преподобний Феодосій: «Як я влаштував монастир у службах, так і тримайте. Заповітів монастирських і уставу не міняйте». (Нестор Літописець, «Повість врем’яних літ»).
Не міняти заповітів святій обителі вдавалось при своїх князях. А від чужих царів довелося прийняти чимало змін. І одна з найзначніших – це зміна вікової богослужбової мови Печерського монастиря (або – за визначенням митрополита Онуфрія – «старої» мови).
Якою ж вона була?
У пошуку відповіді на це запитання спершу нагадаємо:
860-і роки – святі просвітники Кирило і Мефодій переклали з грецької мови на староболгарську Святе Письмо.
Після хрещення 988 року Україна-Русь прийняла цю мову (звану вже як старослов’янську або ж церковнослов’янську) і вона стала панівною у богослужінні.
Мета полягала в тому, щоб зробити старослов’янський текст зрозумілішим для києворуського читача або слухача
Але старослов’янська мова була для вірян малозрозумілою і тому потребувала певної адаптації. Саме для цього «у Печерському монастирі в 70-80 роках 11-го століття відбувалася велика робота щодо редагування Євангелії, Апостола та Псалтиря», зазначає Сергій Висоцький, доктор історичних наук, відкривач і перший дослідник стародавніх написів на стінах Софії Київської. «Мета такої редакції полягала в тому, щоб зробити старослов’янський текст зрозумілішим для києворуського читача або слухача», – пояснює дослідник.
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Анелла тему ты открыла класнейшую.Она о духовной жизни на наших землях .И она открывает всю правду о нашей истории .И мы попытаемся развенчать ту ложь которую использует много лет оккупант захвативший наши святыни .
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Кожен зі слов’янських народів однакові літери старослов’янської мови вимовляв трохи по-своєму. Вкладав свою душу, свою мовну культуру
Робота з адаптації старослов’янського тексту Святого Письма відбувалася не лише у Києві. «Від початку кожен зі слов’янських народів однакові літери старослов’янської мови вимовляв трохи по-своєму. Образно кажучи, у мертвий трафарет вкладав свою душу, свою мовну культуру. Саме ця душа і створювала неповторне обличчя старослов’янської мови, яке відрізнялося від усіх інших. Ці різновиди науковці назвали редакціями. Редакція сербська, македонська, українська, білоруська…» – пише Ганна Куземська, автор книги «Якою мовою молилася давня Україна».
І саме українська редакція церковнослов’янської була єдиною богослужбовою мовою і в Печерському монастирі і загалом на наших землях. Ми достеменно у цьому переконались, звернувшись до найоб’єктивніших свідків – першоджерел.
Почали з Остромирового Євангелія (це унікальна пам’ятка києворуського письменства 1057 року).
У відділі стародруків Національної бібліотеки імені Вернадського уважно прочитали факсимільне видання цього дивовижного рукопису. І виявили у тексті просто вражаючу кількість слів і мовних форм, які донині живуть в українській мові. Наприклад:
Слова: година, подружжя, радощі, другий, місяць…
Закінчення дієслів на –ть: видИТЬ. ненавидИТЬ, приходИТЬ. величИТЬ. творЯТЬ, спИТЬ.. мучИТЬ, погубИТЬ…
Тверде И у словах– слугИ, рікИ, гріхИ, мукИ, навікИ, вікИ, Євангеліє од ЛукИ
Закінчення дієслів на –ти: писаТи. убиТИ. їсТИ…
М’яке Ц в кінці слів: близнець, отець…
Клична форма: Учителю, друже, наставниче, маловіре, рабе лукавий…
Закінчення – ові. –еві: ПетрОВІ, ІсусОВІ, кесарЕВІ…
Форми власних імен і назв ВОЛОдимир, ДавИд, МаркО, у Києві…
Написання власних назв «Володимира» та «Києва» у приписці переписувача в кінці тексту Остромирового Євангелія
Робота з адаптації старослов’янського тексту Святого Письма відбувалася не лише у Києві. «Від початку кожен зі слов’янських народів однакові літери старослов’янської мови вимовляв трохи по-своєму. Образно кажучи, у мертвий трафарет вкладав свою душу, свою мовну культуру. Саме ця душа і створювала неповторне обличчя старослов’янської мови, яке відрізнялося від усіх інших. Ці різновиди науковці назвали редакціями. Редакція сербська, македонська, українська, білоруська…» – пише Ганна Куземська, автор книги «Якою мовою молилася давня Україна».
І саме українська редакція церковнослов’янської була єдиною богослужбовою мовою і в Печерському монастирі і загалом на наших землях. Ми достеменно у цьому переконались, звернувшись до найоб’єктивніших свідків – першоджерел.
Почали з Остромирового Євангелія (це унікальна пам’ятка києворуського письменства 1057 року).
У відділі стародруків Національної бібліотеки імені Вернадського уважно прочитали факсимільне видання цього дивовижного рукопису. І виявили у тексті просто вражаючу кількість слів і мовних форм, які донині живуть в українській мові. Наприклад:
Слова: година, подружжя, радощі, другий, місяць…
Закінчення дієслів на –ть: видИТЬ. ненавидИТЬ, приходИТЬ. величИТЬ. творЯТЬ, спИТЬ.. мучИТЬ, погубИТЬ…
Тверде И у словах– слугИ, рікИ, гріхИ, мукИ, навікИ, вікИ, Євангеліє од ЛукИ
Закінчення дієслів на –ти: писаТи. убиТИ. їсТИ…
М’яке Ц в кінці слів: близнець, отець…
Клична форма: Учителю, друже, наставниче, маловіре, рабе лукавий…
Закінчення – ові. –еві: ПетрОВІ, ІсусОВІ, кесарЕВІ…
Форми власних імен і назв ВОЛОдимир, ДавИд, МаркО, у Києві…
Написання власних назв «Володимира» та «Києва» у приписці переписувача в кінці тексту Остромирового Євангелія
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
И еще Анелла .Не нужно меня обвинять что я тут сено накидал .Это факты и аргументы о том что в украинских святынях до их захвата московитами пелось и правилось на украинском языке .А вот то пение что сейчас ,не спорю что красивые голоса ,это не язык с древними лаврскими традициями .Не от древнего он в Лавре .Повторюсь .В Лавре как и в Почаеве пелось на украинском языке .И это пение мы в дальнейшем послушаем .Выбач что не подписал .Я забыл что у вас блокируют украинские ссылки ,что кстати очень даже примечательно .
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Другий свідок української редакції церковнослов’янської мови – Київський Псалтир 1397 року.
Фрагмент сторінки Київського Псалтиря 1397 року – пергаментного рукопису великого формату на 229 аркушах, пам’ятки середньовічного книжного мистецтва України
У тексті цього рукопису представлені сотні слів і форм української мови. Наведемо дещицю прикладів у порівнянні з церковнослов’янською мовою Псалтиря 2010 року, які засвідчують велику різницю між українською та московською редакціями богослужбової мови:
Українська редакція Московська редакція
молитвИ молєнья
створИ содєла
велеліпота веліколєпиє
погИбнете погібнєтє
Господь в церквІ Господь во храмє
лицЮ ліцу
чужіЇ чуждии
вІнець вєнєц
сусІдом сосєдом
вІтру вєтра
живутЬ живут
в свитьці книжнім в главизнє книжнє
царицЯ царица
стіни ієрусалИМОВИ стєни ієрусалімскіє
Фрагмент сторінки Київського Псалтиря 1397 року – пергаментного рукопису великого формату на 229 аркушах, пам’ятки середньовічного книжного мистецтва України
У тексті цього рукопису представлені сотні слів і форм української мови. Наведемо дещицю прикладів у порівнянні з церковнослов’янською мовою Псалтиря 2010 року, які засвідчують велику різницю між українською та московською редакціями богослужбової мови:
Українська редакція Московська редакція
молитвИ молєнья
створИ содєла
велеліпота веліколєпиє
погИбнете погібнєтє
Господь в церквІ Господь во храмє
лицЮ ліцу
чужіЇ чуждии
вІнець вєнєц
сусІдом сосєдом
вІтру вєтра
живутЬ живут
в свитьці книжнім в главизнє книжнє
царицЯ царица
стіни ієрусалИМОВИ стєни ієрусалімскіє
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Третім свідком став Служебник, виданий у друкарні Києво-Печерської лаври 1620 року. (Служебник – це богослужбова книга, що призначена для священника та диякона).
Служебник Києво-Печерської лаври 1620 року видання
У його тексті також величезною кількістю представлені українські слова і форми. Але плюс до цього у Служебнику є наголоси. Як відомо, кожна слов’янська мова має свою оригінальну систему наголосів. Пропонуємо декілька прикладів, які разюче відрізняються від наголосів церковнослов’янських текстів сучасної московської редакції.
Фрагмент тексту Служебника 1620 року
У Лаврі 1620 року вимовляли У Лаврі сьогодні вимовляють
дарУй дАруй
добротОю добрОтою
чЕстний честнИй
ім’Я Імя
самОму самомУ
твОрят творЯт
твоЄму твоємУ
сподобИ сподОби…
Служебник Києво-Печерської лаври 1620 року видання
У його тексті також величезною кількістю представлені українські слова і форми. Але плюс до цього у Служебнику є наголоси. Як відомо, кожна слов’янська мова має свою оригінальну систему наголосів. Пропонуємо декілька прикладів, які разюче відрізняються від наголосів церковнослов’янських текстів сучасної московської редакції.
Фрагмент тексту Служебника 1620 року
У Лаврі 1620 року вимовляли У Лаврі сьогодні вимовляють
дарУй дАруй
добротОю добрОтою
чЕстний честнИй
ім’Я Імя
самОму самомУ
твОрят творЯт
твоЄму твоємУ
сподобИ сподОби…
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Отже, три імениті писемні пам’ятки – 11, 14 і 17-го століть – незаперечно свідчать, що наша давня церковна мова була наскрізь українською.
Українська редакція богослужбової мови була єдиною. Іншої на наших землях не було
І, як пояснив нам доктор філологічних наук Віктор Мойсієнко: «Українська редакція богослужбової мови була єдиною. Іншої на наших землях не було. Аж до Москви. Московська ж редакція церковнослов’янської мови (саме її митрополит Онуфрій помилково називає «старою» мовою ) почала з’являтися у богослужбових текстах лише на початку 18 століття».
Насамкінець згадаємо знамениту літеру Ѣ «ять». У московській редакції церковнослов’янської мови вона сьогодні вимовляється як Є.
А в українській завжди читалася як І.
Свідчення саме української вимови цієї літери ми знайшли на іконі видатного московського іконописця Андрія Рубльова «Спас в силах» (15-го століття). У відкритому Євангелії написано: ПріидѢте… возмѢте – що читалося: Пріідіте… возміте.
Росіянам з їхньою вимовою Ѣ як Є довелося б читати: пріідєтє… возмєтє. Саме тому у московській редакції церковнослов’янської мови літеру Ѣ з цих слів вилучили і запровадили нове написання: Прїидите… возмите…
Ікона «Спас в силах» московського іконописця Андрія Рубльова початку 15-го століття
Українська редакція богослужбової мови була єдиною. Іншої на наших землях не було
І, як пояснив нам доктор філологічних наук Віктор Мойсієнко: «Українська редакція богослужбової мови була єдиною. Іншої на наших землях не було. Аж до Москви. Московська ж редакція церковнослов’янської мови (саме її митрополит Онуфрій помилково називає «старою» мовою ) почала з’являтися у богослужбових текстах лише на початку 18 століття».
Насамкінець згадаємо знамениту літеру Ѣ «ять». У московській редакції церковнослов’янської мови вона сьогодні вимовляється як Є.
А в українській завжди читалася як І.
Свідчення саме української вимови цієї літери ми знайшли на іконі видатного московського іконописця Андрія Рубльова «Спас в силах» (15-го століття). У відкритому Євангелії написано: ПріидѢте… возмѢте – що читалося: Пріідіте… возміте.
Росіянам з їхньою вимовою Ѣ як Є довелося б читати: пріідєтє… возмєтє. Саме тому у московській редакції церковнослов’янської мови літеру Ѣ з цих слів вилучили і запровадили нове написання: Прїидите… возмите…
Ікона «Спас в силах» московського іконописця Андрія Рубльова початку 15-го століття
Re: Церковная музыка. Очередные зарисовки.
Ганна Куземська у книзі «Якою мовою молилася давня Україна» пише: «Українською богослужбовою мовою молився величезний православний край – від Сяну до Дону – десятки мільйонів людей, а протягом історії – сотні мільйонів. Кілька останніх століть її жорстоко й підступно винищували, виганяли з церков, забороняли, обмовляли…»
Але сьогодні, коли минули часи чужих царів і комуністичних тиранів, чи не настав час згадати і повертатися до нашої віковічної «старої» мови богослужіння? Адже вона донині живе у стародавніх манускриптах.
Незаперечно, що це повернення мало б починатись з нашої найдревнішої святої обителі – Києво-Печерської лаври. Яка, до речі, впродовж тисячоліття зберегла у своїй назві слово цієї справжньої «старої» мови – Печерська. (У московській редакції – дозволимо собі уточнити – варіант такої назви був би можливим лише як «Пєщєрская»).
Але сьогодні, коли минули часи чужих царів і комуністичних тиранів, чи не настав час згадати і повертатися до нашої віковічної «старої» мови богослужіння? Адже вона донині живе у стародавніх манускриптах.
Незаперечно, що це повернення мало б починатись з нашої найдревнішої святої обителі – Києво-Печерської лаври. Яка, до речі, впродовж тисячоліття зберегла у своїй назві слово цієї справжньої «старої» мови – Печерська. (У московській редакції – дозволимо собі уточнити – варіант такої назви був би можливим лише як «Пєщєрская»).
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 14 гостей