Очевидное и невероятное.

[Свідомий]

Топ-8 изобретений Древнего Рима, которыми мы пользуемся до сих пор

Римской империи более 2000 лет, однако наработки древних римлян широко применяются в современности.

Рассказываем об их изобретениях, без которых трудно представить нашу жизнь.

Бетон
Римляне умели делать долговечные формы бетона. Современный бетон начинает разрушаться через 50 лет, тогда как римский все еще остается прочным.

Дороги и шоссе
Римляне поняли, что мощенные дороги помогают им сохранить сильную армию и империю. В течение 700 лет они проложили 88 000 километров дорог по всей Европе. Они были хорошо спроектированы, рассчитаны на длительный срок и позволили быстро путешествовать по империи. Некоторыми дорогами и мостами мы пользуемся до сих пор.

Водопровод
Древние римляне разработали революционную систему водопровода. Она началась с акведуков, что позволило им транспортировать проточную воду в развитые районы, и закончилась разработкой сложной системы трубопроводов из свинца.

Центральное отопление
Система была создана римлянами в основном для больших общественных бань. Под фальшполом постоянно горел огонь и нагревал комнату, а также воду, идущую в баню.

Военная медицина
При императоре Траяне римские военные обзавелись врачами, которые перевязывали раны и выполняли мелкие операции. Вскоре были созданы полевые больницы, и врачи отправлялись на поле боя вместе с солдатами.

Кесарево сечение
Согласно римскому праву, Цезарь постановил, что все женщины, которые были уже мертвы или умирали во время родов, должны быть раскрыты для спасения ребенка. Тогда подобные операции не предназначались для сохранения жизни матери.

Рестораны
Кухни были не во всех домах, поэтому горожане ходили в «попины». Типичный римский ужин состоял из закуски, основного блюда и десерта. Также римляне пили вино в течение всей трапезы.

Быстрое питание
Жители Помпеи не любили готовить, поэтому популярной была еда на вынос из ресторанов – прообраз современного McDonald's.

[Свідомий]

Из Антарктиды в Австралию: императорский пингвин преодолел более 3500 км в поисках пищи

Австралийские серферы были поражены, когда встретили на пляже необычную птицу — императорского пингвина.

Это событие вызвало огромный интерес у ученых и стало настоящей сенсацией, ведь такие путешествия для пингвинов из Антарктиды крайне редки.

Императорские пингвины — самые крупные среди своего вида, они прекрасно приспособлены к суровому климату Антарктиды, где температуры могут опускаться до экстремальных значений.

Обычно они живут и охотятся в холодных водах, но этот молодой пингвин, вероятно, сбился с курса, следуя за океанскими течениями, что и привело его к австралийскому побережью.

Исследователи отмечают, что молодые пингвины часто путешествуют по морю, приобретая навыки охоты и изучая окружающий мир. Но настолько далеко заплывать им удается редко.

Сейчас путешественник проходит реабилитацию под наблюдением специалистов и отъедается.

[Плохой танцор]

[Свідомий]

Кто-то переместил в космосе старейший британский спутник. Но кто и зачем, неизвестно — "Русская служба BBС"

Запущенный в 1969 году Skynet-1A был выведен на орбиту над восточным побережьем Африки, чтобы передавать шифрованные сообщения для британских войск.

Через несколько лет космический аппарат вышел из строя, ученые ожидали, что гравитация утянет его дальше на восток и он рухнет в Индийский океан. Однако сегодня Skynet-1A все еще висит над Северной и Южной Америкой, только на куда большем расстоянии: от Земли он отдалился на целый земной радиус, зависнув на высоте 36 тыс. км. Вероятность того, что к текущему местоположению спутник прибыл в результате случайного дрейфа, "исчезающе мала", отметила BBC.

С технологической точки зрения спутник был скорее американским, чем британским, поскольку и построили, и запустили его США. Аспирантка Университетского колледжа Лондона Рэйчел Хилл прочесывала национальные архивы, и прочитанное натолкнуло ее на догадку. Британская команда могла ездить на спутниковый комплекс ВВС США и управлять SkyNet оттуда, когда управление спутником временно передавалось США для техобслуживания. Она считает, что, возможно, тогда спутник и переместили.

"Куски космического мусора — это как бомбы замедленного действия", — объясняет Мориба Джа, профессор аэрокосмической инженерии Техасского университета в Остине. Космические аппараты могут взрываться или сталкиваться с другими объектами, что порождает тысячи обломков. Сейчас разрабатываются технологии, позволяющие захватывать мусор, оставшийся в космосе на более низких орбитах.

[Свідомий]

Прорыв в области биологии: как ученые объединили клетки растений и животных

Японские ученые из Токийского университета создали животные клетки, способные питаться солнечным светом, подобно растениям.

Как работает энергия в клетках
Живые существа используют различные механизмы для получения энергии. Животные используют митохондрии, чтобы получать энергию из пищи.

В растениях и водорослях эту функцию выполняют хлоропласты, где происходит фотосинтез — преобразование солнечного света в химическую энергию. Японские исследователи внедрили хлоропласты красных водорослей в клетки хомяков, чтобы проверить, смогут ли животные клетки использовать солнечную энергию.

Эксперимент и его результаты
В ходе эксперимента команда исследователей совместно культивировала клетки хомяка с изолированными хлоропластами, используя лазерный свет и флуориметрию для наблюдения за процессом интеграции.
Ученые подтвердили, что хлоропласты не только сохранили свою структуру, но и продолжали осуществлять фотосинтез в течение как минимум двух дней.

Важность открытия
Интегрированные хлоропласты не только сохранили функциональность, но и позволили гибридным клеткам осуществлять фотосинтетический электронный транспорт. Этот процесс, ранее считавшийся невозможным для животных клеток, способствует ускоренному росту и обеспечивает дополнительную энергию за счет солнечного света. Ученые считают, что внедрение хлоропластов в клетки может стать важным шагом на пути к новым достижениям в биомедицине и биотехнологиях.

Потенциальные области применения
Создание искусственных органов и тканей: одна из главных проблем при выращивании тканей и органов для трансплантации — низкий уровень кислорода (гипоксия) внутри тканей, что тормозит рост клеток. Гибридные клетки с фотосинтетической функцией смогут сами производить кислород, облегчая процесс клеточного дыхания и улучшая выживаемость тканей.

Разработка новых лекарств: понимание взаимодействия хлоропластов и животных клеток может привести к разработке новых препаратов для лечения заболеваний, связанных с нарушением энергетического обмена.

Биотопливо будущего: возможность создания клеток, которые производят энергию из солнечного света, открывает перспективы для разработки новых методов получения биотоплива, что может стать альтернативой традиционным источникам энергии.

[Свідомий]

Битва в долині річки Толлензе

У 1996 році випадковий перехожий звернув увагу, що з мулу річки стирчить довга кістка, схожа на людську. Він звернувся в поліцію, і поліцейські виявили, що в кістку глибоко занурений якийсь предмет, як потім виявилося, крем'яний наконечник стріли. По ланцюжку експертиз дійшли до археологів. Так почалася історія цієї знахідки, яка поступово вилилася в абсолютно грандіозне історичне відкриття.
Коли археологи розкопали перші 12 квадратних метрів, то витягли, як вони нарахували, 1478 людських кісток. Потім, при збільшенні зони розкопок, на площі 450 кв.м. знайшли кістки 130 осіб і п'яти коней. На сьогодні знайшли понад 10 тисяч людських кісток.
У підсумку визначили, що це була грандіозна на ті часи битва, яка відбувалася вздовж річки впродовж трьох кілометрів, в якій билися щонайменше 4000 бійців. (якщо одного з п'яти учасників було вбито і залишено на полі бою, то в битві могло брати участь майже 4000 осіб). Бійців загинуло не менше 800 осіб.
Билися кінні та піші, билися палицями і стріляли впритул із луків. Датування битви - 3200±40 років тому.
Стало ясно, що це була найбільша битва того часу з усіх відомих. Тоді ж, 3200 років тому, відбулася Троянська війна, але масштаб, як порівняти з битвою при Толлензі, був незрівнянний, якщо слідувати опису Гомера в "Іліаді" та "Одіссеї". Він повідомляє про загибель 208 троянців і 61 грека. Зрозуміло, що опис Гомера не може вважатися документальним, але інших відомостей все одно немає.

Чимало загиблих воїнів було знайдено під шаром мулу, на глибині всього 1-2 м. Вони були роздягнені і скинуті в річку, ніяких предметів при них не було. Мабуть, це були воїни сторони, що програла, з переможцями так навряд чи чинили. Дослідження також показали, що багато воїнів прибули здалеку, при деяких були продовольчі крупи, які не характерні для регіону, в якому відбувалася битва. Але звідки вони прибули, так і залишилося незрозумілим. І хто їм протистояв? Коротше, хто з ким бився? 3200 років тому - це часи Троянської війни, згаданої вище, яка отримала настільки яскраве висвітлення в класичній літературі, що про неї знає кожна освічена людина. А тут - абсолютно несподівана новина.
Брінкер, палеонтолог, відповідальний за аналіз останків, каже, що вологість і хімічний склад ґрунту долини Толленсе зберегли кістки майже ідеально.

"Ми можемо реконструювати в точності те, що сталося",

заявляє він, піднімаючи ребро з двома крихітними V-подібними надрізами на краю.

"Ці надрізи на ребрі показують, що його закололи двічі в одне й те саме місце. У нас таких багато, часто з численними відмітками на одному і тому ж ребрі".

Під час сканування кісток у науковому інституті в Берліні та в університеті Ростока з використанням мікроскопічної комп'ютерної томографії, було отримано детальні, тривимірні образи цих пошкоджень. Зараз археологи ідентифікують зброю, що заподіяла їх, зіставляючи образи зі сканами озброєння, виявленого в Толленсі або в сучасних йому похованнях із різних місць Європи. Наприклад, отвори в кістках у формі діаманта, безумовно, відповідають формі бронзових наконечників стріл, знайдених на полі битви. (Бронзові артефакти в Толленсі знаходять частіше за кремінні, можливо, через те, що під час прочісування місцевості використовують металодетектори).
Скани кісток також допомагають прояснити картину битви, каже Тербергер. Кістка передпліччя, з застряглим у ній наконечником стріли, та сама, з якої почалися розкопки поля битви, на рентгенівському знімку, здається, виявляє ознаки загоєння. У статті 2011 року в "Antiquity", команда дослідників припустила, що людина дістала рану на початку битви, але змогла продовжувати битися протягом кількох днів або тижнів до того, як вона померла, що може означати, що конфлікт був не одноразовим зіткненням, а серією боїв протягом кількох тижнів.
Але дослідження під мікроскопом розповіло іншу історію: Те, що спочатку виглядало як загоєння - невиразні лінії навколо наконечника в рентгенівських променях, фактично виявилося шаром кістки, яка розкришилася і була спресована одиночним ударом, який, ймовірно, виявився смертельним.

"Це змусило нас переглянути версію про те, що подія відбувалася протягом тижнів",

каже Тербергер. Поки що немає тіл з ознаками ран, що гояться, що свідчить про ймовірність того, що битва відбувалася в один, або максимум, кілька днів.

"Якщо ми маємо справу з поодинокою подією, а не із зіткненнями протягом кількох тижнів, то це сильно впливає на нашу інтерпретацію масштабу конфлікту".

Минулого року в Гамбурзі команда інженерів використовувала методику, розроблену для моделювання зіткнень із деталями літака для того, щоб зрозуміти, яких типів ударів зазнавали воїни. Наприклад, на перший погляд археолога, стегнова кістка, зламана близько до тазостегнового суглоба, свідчить про можливе падіння з коня. У наш час подібні травми трапляються серед мотоциклістів і вершників при падінні.
Але моделювання розповідає іншу історію. Мелані Швіннінг і Хелла Хартен-Буга, археологи та інженери з Гамбурзького університету, розглянули фізичні властивості кістки та зброї бронзового століття разом зі зразками ушкоджень, одержуваними під час падіння з коня. Археологи-експериментатори також встромили відтворені крем'яні та бронзові наконечники в мертвих свиней і вивчили пошкодження.

Швіннінг і Хартен-Буга кажуть, що бронзовий наконечник списа, потрапляючи в кістку під гострим кутом донизу, здатний розбити стегнову кістку, розрубавши її навпіл, як колоду. "Коли ми промоделювали це, то все стало більше схоже на ручну зброю, а не на падіння з коня", - каже Швіннінг.
"Ми навіть змогли встановити силу удару, яка, насправді, не надто велика".

За їхніми оцінками, чоловік середньої комплекції, вклавши в удар списом вагу свого тіла, зміг би легко зробити це.
Чому люди зібралися в цьому місці, щоб битися і загинути - це інша загадка, яку дані археологів допомагають розгадати. Долина Толленсе тут вузька, всього 50 метрів у деяких місцях. Деякі її частини болотисті, тоді як інші мають твердий ґрунт. Це місце могло бути точкою сходження для мандрівників, які перетинали північноєвропейську рівнину.
Геомагнітний огляд 2013 року розкрив факт існування 120 метрового мосту або гаті, що пролягала через долину. Відкопані протягом двох сезонів розкопок конструкції виявилися зробленими з дерев'яних стовпів і каменів. Радіовуглецеве датування показало, що хоча більша частина конструкції старша за час битви більш ніж на 500 років, але частини її могли бути побудовані або відновлені приблизно в ту саму епоху, коли відбулася битва. Передбачається, що споруда могла використовуватися століттями, будучи добре відомим орієнтиром.
"Переправа відігравала важливу роль у цьому конфлікті. Можливо, одна група намагалася перейти, а інша їй перешкоджала"- каже Тербергер.
Згодом, переможці, напевно, зірвали все цінне з тіл, до яких вони могли дістатися, а потім кинули трупи на мілководді, що захистило їх від хижаків і птахів. На кістках відсутні сліди обгризання і волочіння, які зазвичай залишають падальщики.

Всі людські та кінські останки знаходилися під одним-двома метрами води в тих місцях, де могло бути русло річки в епоху бронзи. Разом із цими рештками були знайдені золоті персні, скоріше за все, що їх носили у волоссі, спіральні персні з олова, які, можливо, носили на пальцях, та бронзові спіралі, ймовірно, декоративні. Мертві впали або були скинуті в глибокі місця річки і швидко пішли на дно, де їхні цінні речі стали недоступні для грабіжників.
При всьому цьому, хімічні індикатори свідчать, що більшість воїнів із Толленсе прийшли сюди з відстані в сотні кілометрів. Ізотопи у ваших зубах показують, яку їжу і воду ви споживали в дитинстві, що зі свого боку відображає навколишню геологію, будучи маркером того місця, де ви росли. Археолог з університету в Медісоні (штат Вісконсін) Дуг Прайс проаналізував ізотопи стронцію, кисню і вуглецю тридцяти зубів з Толленсе. Лише в кількох результат виявився типовим для Північноєвропейської рівнини, що простягається від Голландії до Польщі. Інші зуби потрапили сюди здалеку, хоча Прайс поки що не може вказати в точності звідки.
Подальші підказки прийшли від ізотопів іншого елемента - азоту, що розповідають про дієту. Ізотопи азоту на зубах кількох людей свідчать про те, що в їхній дієті було багато пшона, що для того часу більш характерно для південної, а не для північної Європи.

Стародавні ДНК могли б допомогти розкрити набагато більше. Проводячи порівняння з іншими зразками епохи бронзи з різних місць Європи того часу, можна було б визначити батьківщину воїнів, а також такі їхні риси, як колір очей і волосся. Генетичні аналізи тільки почалися, але поки що вони підтримують версію про далеке походження. ДНК зубів дають можливість припустити, що деякі воїни споріднені з сучасними південними європейцями, а інші - з жителями нинішніх Польщі та Скандинавії.
"Це не ватага місцевих ідіотів",
каже генетик з університету в Майнці Йоахім Бургер.
"Це дуже різнорідна популяція".
Як каже про це Вандкільде з університету в Аархусі:
"Це армія подібна до тієї, що описана в епосі Гомера, складена з невеликих військових загонів, які зібралися разом, щоб захопити Трою"
Усе це свідчить про розвиток соціальної організації, каже Янтцен.
"Організувати битву подібну до цієї, подолати величезну відстань і зібрати всіх цих людей в одному місці - це величезне досягнення".
Поки що команда опублікувала тільки невелику кількість статей для рецензії. Зупинивши розкопки, поповнивши фонди, вони тепер зайняті підготовкою публікацій. Але археологи, знайомі з проектом, заявляють, що його значення важко переоцінити. Толленсе може призвести до перегляду цілого історичного періоду на території від Балтики до Середземномор'я, каже археолог Крістіан Крістіансен із Гетеборзького університету у Швеції.
"Це відкриває двері для безлічі нових фактів про те, як були організовані суспільства бронзової доби".
Наприклад, є ґрунтовне свідчення того, що ця битва не була першою для тих людей. Двадцять сім відсотків скелетів мають ознаки вилікуваних ран після більш ранніх битв, включно з трьома черепами, у яких зажили пошкодження. "Важко сказати про причини цих ран, але вони не виглядають типовими для молодих селян"
Стандартне металеве озброєння та рештки коней, які були знайдені перемішаними разом із людськими кістками, говорять про те, що принаймні деякі бійці були добре екіпіровані та навчені.
"Це не солдати-селяни, які виходили раз на кілька років побитися",
"Це професійні воїни".

[Свідомий]

Можно ли продлить жизнь: делимся результатами исследования

Ученые из Лаборатории медицинских наук MRC, Имперского колледжа Лондона и сингапурской медицинской школы Duke-NUS протестировали на грызунах препарат для продления жизни. Результаты исследования опубликовал ВВС.

Суть эксперимента
Было изучено влияние белка интерлейкина-11 на старение. Организму человека он необходим в раннем возрасте для срастания костей черепа, укрепления суставов и формирования зубов. Однако позже этот же белок вызывает старение.

Исследователи оценили состояние генномодифицированных животных, которых лишали возможности вырабатывать это вещество. Ученые применили препарат для выведения интерлейкина-11 другой группе мышей, геном которых не изменяли. Они получали «лекарство от старения» с возраста 75 недель (около 55 лет по человеческим меркам).

Результаты исследования
Грызуны, которые принимали препарат для выведения интерлейкина-11, реже болели онкологией, у них было лучше состояние мышц, они были стройнее и имели более здоровую шерсть, чем группа мышей, которые препарат не получали. При этом продолжительность жизни животных на фоне приема препарата удалось увеличить примерно на 20-25%.

Возможно ли продлить жизнь человека?
Ученые надеются, что благодаря дальнейшим исследованиям препарат смогут применять людям, и в будущем старение можно будет «лечить» так же, как сегодня мы лечим болезни.

#интересное

[Свідомий]

Населення Землі становить більше 8 мільярдів людей. Для більшості людей це велика цифра, от і все.
Однак, якщо ви порахуєте 8 мільярда людей у ​​світі за 100% людей, ці відсотки стануть зрозумілішими.
З 100% осіб
11% перебувають у Європі
5% перебувають у Північній Америці
9% - у Південній Америці
15% – в Африці
60% перебувають у Азії
49% живуть у селах
51% - у містах
12% говорять китайською
5% іспанською
5% англійською
3% говорять арабською
3% на хінді
3% бенгальською
3% по-португальськи
2% російською
2% японською
62% своєю мовою.
77% мають житло
23% нема де жити.
21% людей переїдають
63% може з'їсти скільки хоче
15% людей недоїдають
Добова вартість життя 48% осіб становить менше ніж 2 доларів США.
87% людей мають чисту питну воду
13% або не мають чистої питної води або мають доступ до забрудненого джерела води.
У 75% є мобільні телефони
У 25% немає.
30% мають доступ до Інтернету
70% не мають умов для виходу до Інтернету.
7% здобули вищу освіту
93% людини не навчалися у коледжі чи ВНЗ.
83% вміють читати
17% людей неписьменні.
33% - християни
22% - мусульмани
14% - індуси
7% - буддисти
12% - інші релігії
12% немає релігійних переконань.
26% живуть менше 14 років
66% померли віком від 15 до 64 років.
8% осіб віком від 65 років.
Якщо у вас є житло, ви їсте повноцінну їжу та п'єте чисту воду, є мобільний телефон,
можете подорожувати по Інтернету і закінчили коледж або ВНЗ, Ви знаходитесь в крихітній привілейованій групі.
(У категорії менше 7%)
ЗІ 100% ЛЮДИНА У СВІТІ ТІЛЬКИ 8% МОЖУТЬ ДОЖИТИ ДО 65 РОКІВ.
Якщо вам більше 65 років, будьте задоволені та вдячні. Бережіть життя, ловіть момент. Ви не покинули цей світ до досягнення віку 65 років, як 92% людей, які пішли до вас. Ви вже є благословенною людиною.
Подбайте про власне здоров'я. Дорожіть кожним моментом, що залишився!!!
Велике дослідження в США показало, що:*
▪ Найбільш продуктивний вік людини становить від 60 до 70 років;
2-а найбільш продуктивна стадія людини – це вік від 70 до 80 років;
3-й за продуктивністю етап – 50 та 60 років.
До цього людина ще не досягла свого піку.
Середній вік лауреатів Нобелівської премії – 62 роки;
Середній вік президентів 100 найбільших компаній світу – 63 роки;
▪Середній вік пасторів 100 найбільших церков США становить 71 рік;
Середній вік тат - 76 років.
Це підтверджує, що найкращі та найпродуктивніші роки людини припадають на вік від 60 до 80 років.
Це дослідження було опубліковано командою лікарів та психологів у NEW ENGLAND JOURNAL OF MEDICINE.
▪Вони виявили, що у 60 років ви досягаєте піку свого емоційного та розумового потенціалу, і це триває до 80 років.
Отже, якщо вам 60, 70 або 80 років, ви знаходитесь на кращому рівні свого життя.
Цей «тур» під назвою «життя» починається набагато пізніше, ніж ви припускали!
"Переваги віку 60 років і старше".
— Я б ніколи не проміняв своїх великих друзів, своє прекрасне життя, мою улюблену сім'ю на менш сиве волосся або плоскіший живіт.
У міру того, як я старів, я став більш доброзичливим і менш критичним до себе.
Я став моїм другом...
Я не звинувачую себе за те, що з'їв зайве печиво, не застелив ліжко або купив щось безглузде, якого я не потребував.
У мене є право на безладдя та екстравагантність.
Я бачив, як багато дорогих друзів залишили цей світ надто рано, перш ніж усвідомили велику свободу старіння.
Хто звинувачуватиме мене, якщо я вирішу читати або грати на своєму комп'ютері до чотирьох і спати до полудня?
Хто зробить мене щасливішим, якщо я буду в ліжку чи перед телевізором стільки, скільки захочу?
Я танцюватиму під ці чудові хіти 70-х і 80-х, і в той же час мені захочеться плакати про втрачене кохання...
Якщо я захочу, я піду по пляжу в шортах, надто натягнутих на в'ялому тілі, і самозабутньо пірну в хвилі, незважаючи на осудливі погляди інших.
Вони теж старіють.
Я знаю, що іноді щось забуваю, але є деякі речі в житті, про які просто слід забувати!
Я пам'ятаю важливі речі. Звісно, ​​з роками моє серце розбивалося багато разів. Але розбиті серця дають нам сили, розуміння та співчуття.
Серце, яке ніколи не страждало, бездоганне та безплідне і ніколи не пізнає радості бути недосконалим.
Мені пощастило, що я прожив досить довго, і моє сиве волосся та юнацький сміх назавжди залишилися на моєму обличчі.
Багато хто ніколи не сміявся, багато хто помер, перш ніж їх волосся посріблило.
Коли ви стаєте старшим, вам легше бути позитивним.
Тебе хвилює менше, що про тебе думають інші.
Я більше не сумніваюся у собі.
Я заслужив на право помилятися. Отже, відповідаючи на ваше запитання, чи подобається мені бути старим, я відповім:
— Мені подобається людина, якою я став.
Я не житиму вічно, але поки я все ще тут, я не витрачатиму час на те, щоб жалкувати про те, що могло бути, або турбуватися про те, що буде.
І якщо захочу, то щодня буду їсти десерт.
Ти зрозумів
Нехай наша дружба ніколи не закінчується, адже вона походить від серця!
Поділися цим із людьми старше 60 років. Це піде їм також на користь

[Свідомий]

«Нервов не хватает!»: а должно хватить, в теле человека их 75 км

Рассказываем интересные факты о нервной системе человека.

Основной единицей нервной системы является нейрон. Это электрически возбудимые клетки, предназначенные для приёма извне, обработки, хранения, передачи и вывода вовне информации с помощью электрических и химических сигналов.

Начиная примерно с 20 лет человек начинает терять нейроны. К 75 годам их исчезает десятая часть.

Мозг новорожденного ребёнка в первый год жизни увеличивается в размере в три раза. Но из-за потери нейронов мозг взрослого человека ежегодно уменьшается примерно на 1-2 грамма.

Суммарная длина нервных волокон в теле взрослого человека составляет примерно 75 км. В человеческом мозге около 100 млрд нейронов. Если выложить их в ряд, получится линия длиной около 1000 км.

Самый длинный нерв тела человека – седалищный. Он проходит от спинного мозга к пальцам ног. Это также самый широкий нерв.

Самая быстрая передача сигнала в организме происходит в альфа-мотонейронах спинного мозга. Скорость передачи 420-450 км/ч. А медленнее всего сигналы идут от кожи — 1,6 км/час.

Отставание в интеллектуальном развитии связано с неполадками в работе нервной системы. Если мозг не получает достаточного количества кислорода, то это может замедлить мыслительные процессы.

Некоторые действия можно определить как рефлексы. Сенсорные нейроны передают информацию в спинной мозг, а не в головной. В ответ спинной мозг мгновенно посылает сигнал через спинномозговые двигательные нейроны. Этот процесс известен как рефлекторная дуга.

Работающая в фоновом режиме музыка или телевизор, особенно во время сна, вызывают переутомление нервной системы и приводят к ощущению постоянной усталости.

#интересное

[Свідомий]

[Плохой танцор]