путин признал ущерб от украинских атак на суда в Черном и Азовском морях
По его словам, повреждены около 100 судов, и ущерб российской экономики от этого составил 1% ВВП. Также путин пожаловался на украинские удары по НПЗ в россии и сказал, что приказал оккупационной армии готовиться наносить массированные удары по украинской энергетике.
Война
Модератор: Варрон
Re: Война
Ну то не заигрывай с путиным,введи нормальные санкции против россии,дай томагавки,петриоты ,старлинки и разрешение бить по москве ....и уаидишь как быстро война закончится
Re: Война
БОЧКОВ: ЛЮДОЕД ПРИГЛАШАЕТ на ОБЕД - но КОГО??? Я не поверил сначала, но это правда. Нет, кремлёвский вурдалак зовёт не Трампа, не Вэнса, не Рубио, и даже не Витька с Зятьком — этот клоунский дуэт и так почти не вылезает из Москвы. УПЫРЬ ЗОВЁТ В ГОСТИ БУДАНОВА.
Кирилл Буданов — самый странный миротворец нашего времени: бывший глава военной разведки, человек, на которого Москва выписала ордер на арест, теперь должен договариваться с теми, кто при первой возможности посадил бы его в подвал Лубянки, если бы, конечно, успел довезти живым. После переговоров в Женеве россияне предложили украинской делегации продолжить разговор в Москве, и в этой почти библейской детали заключена вся чудовищная театральность нынешней войны: палач приглашает жертву к себе домой, чтобы обсудить, на каких условиях он согласится перестать её резать.
Буданов ответил, что готов сделать любой шаг ради окончания войны, если условия будут приемлемы для Украины. Последние слова здесь важнее первых, потому что для Кремля мир означает капитуляцию Украины, для Трампа — красивую подпись под очередной сделкой, а для самой Украины — право остаться живой, вооружённой и независимой.
Поездка в Москву тогда не состоялась, переговоры зашли в тупик, но я не считаю это поражением. Скорее, диагнозом: Россия начинает слышать дипломатов лишь тогда, когда за их спиной стоит армия, а мир уважает только в тот момент, когда понимает, что продолжение войны обойдётся ей дороже, чем отступление.
Именно поэтому Буданов вызывает у меня больше доверия, чем целая армия профессиональных миротворцев. С людоедом можно бесконечно обсуждать меню, но настоящий разговор начинается лишь тогда, когда людоед замечает на столе мясницкий тесак — и понимает, что сегодня резать могут уже его.
Я верю в победу Украины не потому, что я инфантильный романтик, привыкший путать надежду с реальностью, а именно потому, что я трезвый реалист. Россия шла на эту войну, чтобы уничтожить Украину, а в результате сделала её сильнее, чем когда-либо; Кремль может захватить ещё несколько сёл, убить ещё тысячи людей и нарисовать на карте очередную победу, но вернуть Украину в империю он уже не сможет. Главное сражение Путин проиграл, просто пока ещё ЕГО НЕ ТКНУЛИ МОРДОЙ В ЕГО ЖЕ ДЕРЬМО. Но запах он чует - посмотрите на его рожу последних дней.
источники NEW YORK TIMES
WST
Кирилл Буданов — самый странный миротворец нашего времени: бывший глава военной разведки, человек, на которого Москва выписала ордер на арест, теперь должен договариваться с теми, кто при первой возможности посадил бы его в подвал Лубянки, если бы, конечно, успел довезти живым. После переговоров в Женеве россияне предложили украинской делегации продолжить разговор в Москве, и в этой почти библейской детали заключена вся чудовищная театральность нынешней войны: палач приглашает жертву к себе домой, чтобы обсудить, на каких условиях он согласится перестать её резать.
Буданов ответил, что готов сделать любой шаг ради окончания войны, если условия будут приемлемы для Украины. Последние слова здесь важнее первых, потому что для Кремля мир означает капитуляцию Украины, для Трампа — красивую подпись под очередной сделкой, а для самой Украины — право остаться живой, вооружённой и независимой.
Поездка в Москву тогда не состоялась, переговоры зашли в тупик, но я не считаю это поражением. Скорее, диагнозом: Россия начинает слышать дипломатов лишь тогда, когда за их спиной стоит армия, а мир уважает только в тот момент, когда понимает, что продолжение войны обойдётся ей дороже, чем отступление.
Именно поэтому Буданов вызывает у меня больше доверия, чем целая армия профессиональных миротворцев. С людоедом можно бесконечно обсуждать меню, но настоящий разговор начинается лишь тогда, когда людоед замечает на столе мясницкий тесак — и понимает, что сегодня резать могут уже его.
Я верю в победу Украины не потому, что я инфантильный романтик, привыкший путать надежду с реальностью, а именно потому, что я трезвый реалист. Россия шла на эту войну, чтобы уничтожить Украину, а в результате сделала её сильнее, чем когда-либо; Кремль может захватить ещё несколько сёл, убить ещё тысячи людей и нарисовать на карте очередную победу, но вернуть Украину в империю он уже не сможет. Главное сражение Путин проиграл, просто пока ещё ЕГО НЕ ТКНУЛИ МОРДОЙ В ЕГО ЖЕ ДЕРЬМО. Но запах он чует - посмотрите на его рожу последних дней.
источники NEW YORK TIMES
WST
Re: Война
Наприкінці 1979 року кремлівське керівництво віддало наказ про введення військ до Афганістану, розраховуючи на швидку й беззаперечну перемогу. У чисельному та матеріальному вимірі ця війна з самого початку виглядала як протистояння Давида і Голіафа: 15-мільйонне афганське населення проти понад 260 мільйонів радянських громадян, величезна промислова база СРСР, невичерпні запаси техніки та мільйонне військо. Проте саме ця фатальна авантюра стала каталізатором остаточного краху радянської монолітної системи.
Афганці вступили в боротьбу не за абстрактні геополітичні гасла чи чужі ідеології — вони захищали власний дім, святині та фундаментальне право самостійно визначати своє майбутнє. Протягом десятиліття виснажливих боїв вони розхитували військову потужність Москви, завдаючи їй систематичних чутливих ударів і повністю зруйнувавши міф про «непереможність» радянської армії. За офіційними, значно заниженими оцінками, СРСР втратив понад 15 тисяч солдатів загиблими, десятки тисяч пораненими й підірвав власну економіку астрономічними витратами. У 1989 році радянський контингент був змушений безславно залишити країну, а вже за два роки сама тоталітарна імперія розпалася на шматки.
Сьогодні Україна протистоїть тому самому загарбницькому центру, який лише змінив фасад, але зберіг хижацьку сутність. Проте нинішній розклад сил кардинально відрізняється на нашу користь. Демографічний відрив Росії від України становить не 20 разів, як це було у випадку з Афганістаном, а приблизно 3–3,5 раза. Ми маємо суверенну державу, високотехнологічну армію з колосальним бойовим досвідом, потужну підтримку провідних країн світу й передову зброю. Та найвагоміша перевага полягає у мотивації: ми боронимо рідну землю, тоді як російський окупант прийшов посягати на чужу.
Усвідомлюючи неможливість швидкого зламу на полі бою, Кремль переносить значний акцент на ментальну війну. Через цілеспрямовані інформаційно-психологічні операції, маніпуляції та мережу впливу ворог намагається просувати токсичний наратив про «безперспективність опору» і «неминучість поразки». Цей інструментарій не новий: свого часу СРСР так само намагався позбавити віри в перемогу афганців, а ще раніше — усі поневолені ним народи. Стратегічна мета агресора залишилася незмінною — підірвати моральний дух суспільства та змусити нас скласти зброю ще до того, як буде вирішена доля останньої битви.
Історія регулярно доводить: імперії руйнуються не тоді, коли у них вичерпуються снаряди чи мобілізаційний ресурс, а тоді, коли у підкорених народів зникає віра в їхню «нездоланність». Радянський Союз зазнав поразки не лише в гірських ущелинах, а й у свідомості мільйонів людей, які більше не бажали гинути за імперську брехню.
Українська нація вже неодноразово доводила здатність перемагати в протистоянні з цим екзистенційним ворогом:
Козацькі повстання та Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького довели, що згуртований народ здатний зруйнувати будь-які геополітичні розрахунки та вибороти власну державу в боротьбі проти переважаючих сил сусідніх імперій.
Борці за незалежність часів УНР заклали необоротний фундамент нашої сучасної ідентичності, продемонструвавши світові, що українці готові захищати свій світоглядний вибір зі зброєю в руках навіть у найнесприятливіших умовах.
Українська Повстанська Армія (УПА) роками чинила феноменальний опір двох тоталітарним гігантам — гітлерівському та сталінському режимам. Не маючи власного тилу чи зовнішньої підтримки, воїни УПА трималися завдяки ідейній переконливості, глибокій вірі у свободу та підтримці власного народу, ставши символом безкомпромісного протистояння російсько-радянському імперіалізму.
Впровадження зневіри — це найнебезпечніший інструмент у руках агресора. Песимізм підриває здатність до спротиву, сіє внутрішній розбрат і грає на руку загарбникам. Саме тому надзвичайно важливо усвідомлювати: наша боротьба триває не тому, що шлях до перемоги простий, а тому, що це єдиний спосіб вижити й зберегти свою свободу.
Афганський народ зміг вистояти в значно складнішому становищі й прискорив падіння радянського монстра. Спираючись на волелюбну спадщину козацтва, воїнів УНР та незламність УПА, сучасні українці мають усі ресурси, воєнний потенціал та історичну правду для того, щоб остаточно зруйнувати російську імперську систему.
Афганці вступили в боротьбу не за абстрактні геополітичні гасла чи чужі ідеології — вони захищали власний дім, святині та фундаментальне право самостійно визначати своє майбутнє. Протягом десятиліття виснажливих боїв вони розхитували військову потужність Москви, завдаючи їй систематичних чутливих ударів і повністю зруйнувавши міф про «непереможність» радянської армії. За офіційними, значно заниженими оцінками, СРСР втратив понад 15 тисяч солдатів загиблими, десятки тисяч пораненими й підірвав власну економіку астрономічними витратами. У 1989 році радянський контингент був змушений безславно залишити країну, а вже за два роки сама тоталітарна імперія розпалася на шматки.
Сьогодні Україна протистоїть тому самому загарбницькому центру, який лише змінив фасад, але зберіг хижацьку сутність. Проте нинішній розклад сил кардинально відрізняється на нашу користь. Демографічний відрив Росії від України становить не 20 разів, як це було у випадку з Афганістаном, а приблизно 3–3,5 раза. Ми маємо суверенну державу, високотехнологічну армію з колосальним бойовим досвідом, потужну підтримку провідних країн світу й передову зброю. Та найвагоміша перевага полягає у мотивації: ми боронимо рідну землю, тоді як російський окупант прийшов посягати на чужу.
Усвідомлюючи неможливість швидкого зламу на полі бою, Кремль переносить значний акцент на ментальну війну. Через цілеспрямовані інформаційно-психологічні операції, маніпуляції та мережу впливу ворог намагається просувати токсичний наратив про «безперспективність опору» і «неминучість поразки». Цей інструментарій не новий: свого часу СРСР так само намагався позбавити віри в перемогу афганців, а ще раніше — усі поневолені ним народи. Стратегічна мета агресора залишилася незмінною — підірвати моральний дух суспільства та змусити нас скласти зброю ще до того, як буде вирішена доля останньої битви.
Історія регулярно доводить: імперії руйнуються не тоді, коли у них вичерпуються снаряди чи мобілізаційний ресурс, а тоді, коли у підкорених народів зникає віра в їхню «нездоланність». Радянський Союз зазнав поразки не лише в гірських ущелинах, а й у свідомості мільйонів людей, які більше не бажали гинути за імперську брехню.
Українська нація вже неодноразово доводила здатність перемагати в протистоянні з цим екзистенційним ворогом:
Козацькі повстання та Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького довели, що згуртований народ здатний зруйнувати будь-які геополітичні розрахунки та вибороти власну державу в боротьбі проти переважаючих сил сусідніх імперій.
Борці за незалежність часів УНР заклали необоротний фундамент нашої сучасної ідентичності, продемонструвавши світові, що українці готові захищати свій світоглядний вибір зі зброєю в руках навіть у найнесприятливіших умовах.
Українська Повстанська Армія (УПА) роками чинила феноменальний опір двох тоталітарним гігантам — гітлерівському та сталінському режимам. Не маючи власного тилу чи зовнішньої підтримки, воїни УПА трималися завдяки ідейній переконливості, глибокій вірі у свободу та підтримці власного народу, ставши символом безкомпромісного протистояння російсько-радянському імперіалізму.
Впровадження зневіри — це найнебезпечніший інструмент у руках агресора. Песимізм підриває здатність до спротиву, сіє внутрішній розбрат і грає на руку загарбникам. Саме тому надзвичайно важливо усвідомлювати: наша боротьба триває не тому, що шлях до перемоги простий, а тому, що це єдиний спосіб вижити й зберегти свою свободу.
Афганський народ зміг вистояти в значно складнішому становищі й прискорив падіння радянського монстра. Спираючись на волелюбну спадщину козацтва, воїнів УНР та незламність УПА, сучасні українці мають усі ресурси, воєнний потенціал та історичну правду для того, щоб остаточно зруйнувати російську імперську систему.
Re: Война
Очередной выживший из ума приближенный Путина призвал россиян колонизировать Украину
Советник военного преступника Кобяков предлагает сначала убить украинцев, выгнать оставшихся из собственных домов, а потом «прийти на помощь». Он попросту озвучил откровенную имперскую российскую мечту – геноцид украинского народа.
Учитывая, что сама Россия исторически заселялась и строилась украинцами – как тот же Зеленый Клин на Дальнем Востоке, где они составляли больше половины населения, – подобные призывы колонизировать Украину выглядят особо цинично.
Советник военного преступника Кобяков предлагает сначала убить украинцев, выгнать оставшихся из собственных домов, а потом «прийти на помощь». Он попросту озвучил откровенную имперскую российскую мечту – геноцид украинского народа.
Учитывая, что сама Россия исторически заселялась и строилась украинцами – как тот же Зеленый Клин на Дальнем Востоке, где они составляли больше половины населения, – подобные призывы колонизировать Украину выглядят особо цинично.
Re: Война
Мирные переговоры между рф и Украиной могут начаться в следующем году, но настоящий мир невозможен, пока путин у власти — бывший глава MI6
Джон Сойерс заявил на фестивале FT Weekend в Лондоне, что заключение соглашения между странами до весны 2027 года маловероятно, а устойчивый мир при путине у власти "практически немыслим". По его словам, в нынешних условиях наиболее реалистичным результатом может стать возвращение к уровню боевых действий после 2014 года, пишет Financial Times.
Сойерс отметил, что возможность успешных переговоров о прекращении огня может появиться, если потери и экономический ущерб продолжат расти с обеих сторон, а продвижение российских войск остановится. Он также заявил о растущих в россии вопросах относительно продолжения войны.
При этом бывший глава MI6 назвал требования путина "возмутительными" и выразил сомнения в эффективности американских посланников, которые сейчас ведут переговоры в москве.
Джон Сойерс заявил на фестивале FT Weekend в Лондоне, что заключение соглашения между странами до весны 2027 года маловероятно, а устойчивый мир при путине у власти "практически немыслим". По его словам, в нынешних условиях наиболее реалистичным результатом может стать возвращение к уровню боевых действий после 2014 года, пишет Financial Times.
Сойерс отметил, что возможность успешных переговоров о прекращении огня может появиться, если потери и экономический ущерб продолжат расти с обеих сторон, а продвижение российских войск остановится. Он также заявил о растущих в россии вопросах относительно продолжения войны.
При этом бывший глава MI6 назвал требования путина "возмутительными" и выразил сомнения в эффективности американских посланников, которые сейчас ведут переговоры в москве.
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 4 гостя