Демони Булгакова.
З одного боку - уродженець Києва й автор "Майстра і Маргарити". З іншого - ненависник вільної України й автор "Білої гвардії". Але, зрештою, не буду переповідати те, що всім відомо. Інформації достатньо, аби кожен самостійно визначився зі ставленням до Міхал Афанасьіча.
Натомість зосереджу увагу на деяких моментах з життя письменника, які підтверджують версію, що, як і більшість представників "вєликой русской літєратури", він був доволі підаркуватою особистістю.
По-перше, звідки взявся міф про Булгакова ледь не як про совість нації? Щойно приїхавши з Києва до Москви, він облизав Крупську і вилизав у неї помешкання. Цілком ймовірно, що воно раніше належало знищеним білогвардійям, про яких Булгаков так сочуствєнно писав.
Опісля взявся відсмоктувати Сталіну і написав про його молоді роки п'єсу "Батум". Вождь народів, щоправда, п'єсу не оцінив. Сказав, що то повна хуйня і заборонив ставити на сцені. Міхал Афанасьічу було вельми прикро.
Про стосунки Булгакова з трьома офіційними дружинами можна писати окремі томи. Тому не буду зараз заглиблюватися в особисте життя пісатєля, згадаю лише про Тетяну Лаппу першу супружницю, яка натерпілися найбільше.
Мати юної Тані була категорично проти її шлюбу з 22-річним Мішою. І, певно, мала рацію, в чому остаточно переконалася, приїхавши з родичами на весілля доньки до Києва. На молодій не було ні весільної сукні, ні навіть вельона. Гроші, вислані мамою для Тані, аби та по-людськи виглядала в урочий день, успішно були просрані майбутнім зятьком.
Але Таня так любила Мішу, що піздєц. Власне, як би не вона, фіг хто б нині знав про Майстра, Маргариту, Воланда, кота Бегемота та іншу булгаковську нечисть. Із 1917 року молодий лікар Булгаков крепко присів на морфій. Згодом він про цей період навіть опише в автобіографічній повісті. Але наразі Тетяна мала в хаті не письменника, а кінченого наркомана.
Особливо дошкуляли Міхал Афанасьічу різні привиди і демони. Часто йому, бідоласі, доводилося зриватися посеред ночі, щоби поганяти їх по хаті. Одного разу, цілячи в демона примусом, він ледь не прибив свою благовірну та не спалив хату. Тож кіт Бегемот, який вимахував примусом, - фактично альтер его самого пісатєля.
Але ганяння за привидами було лайт-варіантом наслідків залежності від морфію. Набагато гірше було, коли демонів з'являлося багато на раз і вже вони ганяли Булгакова. Неодноразово він в одних калісонах змушений був втікати з хати, аби не дістати від уявної нечисті пиздюлєй. На щастя, молоденька Таня мала довгі ноги і добру дихалку, тож встигала перехопити наляканого мужа у кількох кварталах від дому.
Завдяки зусиллям Тетяни та родичів-медиків Булгаков на деякий час відрікся від морфію, за що гарно подякував Тані. Прийшовши в себе і дописавши "Білу гвардію", він радо подарував їй першу журнальну публікацію роману. Але дружина не втішилася, а прихуїла: книга починалася з присвяти іншій жінці - Любові Бєлозєрській.
Невдовзі Люба стане другою дружиною пісатєля. Однак карма наздожене її, коли Булгаков приведе в їхній дім Єлєну Шиловську і повідомить, що жити вони будуть утрьох.
Ідилія тривала близько трьох місяців, після чого Міхал Афанасьіч розлучився з Любов'ю і буквально через день одружився з Лєною. Але, очевидячки, щоб і тій життя медом не видавалося, уже будучи лежачим хворим, він постійно вимагав від третьої дружини, аби знайшла і привезла першу, бо йому без Тані "відітє лі нєвмоготу".
... Привиди Булгакова канули в Лету разом із ним. Але привид Булгакова досі не дає нам спокою...