Война

[Свідомий]

[Плохой танцор]

Удерживать плацдарм 9 месяцев-идиотизм.Это чертовски трудно (сопряжено с большими потерями) и удержание плацдарма расчитано на пару дней а то и часов во время наступления при подходе основных сил.

[Свідомий]

ВІЙНА ЗНОВУ СТАЄ НАРОДНОЮ

Москвини на фронті додали і додають. Перше питання – по пертурбаціям у їх «істеблішменті». Після інавгурації, вони істотно посили інтелектуальну складову свого кривавого уряду. Найбільшим комунікатором між москвинами і Китаєм є Михайло Мішустін. Його залишили на посаді Голови Уряду рф. Першим віцепрем’єр - міністром поставлено Мантурова - представника оборонпрому, вже екс - міністра промисловості.

Найбільш серйозними угрупуваннями є зграї Патрушева - вже екс- Секретаря Радбезу РФ і Чемезова голови корпорації «Ростех», генерал-полковника, сьогодні - трильйонера, виробника зброї. Чемезов у минулому - один з керівників Путіна у часи шпигунства у Німеччині та має тісні зв’язки зі старшою донькою Путіна Катериною Тихоновою, відповідно контролює кар’єру Мантурова.

Вже екс – міністра Шойгу запхнули на посаду Секретаря Радбезу РФ. Маємо інтригу з перепризначенням всесильного Патрушева. Його сина підняли до віце-прем’єра з крісла міністра сільського господарства. Його продовжують вважати одним із ймовірних спадкоємців Путіна. Він залишив за собою міністерство сільского господарства, призначивши на посаду свого першого заступника.

Найсильніший хід – це призначення Андрія Білоусова новим міністром оборони РФ.

Хто такий Білоусов? Це дуже розумний чоловік. Був першим помічником по економіці у Путіна, а до цього - працював разом із головою Національного банку рф Єльвірою Набіулліною. Його батько був архітектором – реформатором при Косигіну. В той час, коли Головою Ради СРСР був Косигін, то російське ВВП піднялося до 50%. Тоді Косигін не підтримував введення військ в Афганістан і його зняли з посади. У зв’язку з цим, реформування економіки, підготовлене батьком Білоусова, кануло в літо.

Андрій Білоусов – математик, кібернетик, інтелектуал, компетентний економіст, той що разом з Набіулліною і Мішустіним підготували м’яку реформацію економіки московитих після введення санкцій, що привело до зростання ВВП московії.

Переконаний, що упор, на який буде робити Білоусов – це власний воєнно-промисловий комплекс та переведення російської економіки на якісні воєнні рейки.
Інтелектуальна складова московитих суттєво збільшилася. І вони готуються працювати в ізоляції і продовжувати війну в Україні. І не тільки.…

Це все виливається в те, що на фронті відбуваються зміни.

Московити продовжують рухатись у бік Харкова, вже близько до населеного пункту Липці, з якого - пряма дорога на Північну Салтівку. Висока вірогідність знову обстрілів з артилерії самого Харкова. Вовчанськ також знаходиться у зоні захоплення.

Спробував виправдатися Гур вустами Юсова: "Можна сказати, що дії ворога на даному напрямку розпочалися за графіком, який був відомий, про який було проінформовано Головним управлінням розвідки, як і належить, всі необхідні інстанції, керівництво і командування".

Тобто, керівництво країни було повідомлено про те, що Харківський наступ буде не 15 травня, а 10-го вже московити перейдуть у наступ. Реакції особливої не відбулося. Маємо відчуття втручання політики у керівництво бойовими діями.

Наступ ворога на Харківщині очевидний. Наші бійці повідомляють, що і ми маємо певні надходження боєприпасів і зброї. Але чому немає масованого відбиття наступу ворога?

Десять кілометрів – ширина лінії прориву. Касетні, снаряди та інші боєприпаси - у наявності, але…

Можливо тут є логіка того, що рф готує головний удар в іншому місці, а ці дії демонструють спробу захопити населені пункти і вийти на рубежі, що відволіче від головного удару у Донецькій області і вихід на її адміністративні кордони. Тому ЗСУ не накопичують тут сили і засоби у великому обсязі, і це призводить до війни «стінка на стінку».

Думаю, що головний удар московитих розпочнеться 15-17 травня у напрямку Покровська Донецької області.

Що ж робить керівництво нашої країни?

Командувач інженерних військ України Яковець заявляє про те, що бетонні укріплення не можуть бути на першій лінії, так як їх будували військові. А друга лінія – на 15-17 км, за його словами, вже сильніша, а третя лінія – забетонована і є всі захисні елементи. Тобто, за словами Яковця, московити ще не дійшли до тих оборонних ліній, які будували.

Але чи є потреба підставляти населені пункти під обстріли?

У той же час, продовжується фінансування дорожньої інфраструктури у напрямку Харків-Вовчанськ. Тобто, на оборонні укріплення Харківської області виділили 900 млн. грн, а на дорогу Харків-Вовчанськ виділили мільярд гривень. Таке відчуття, що дорогу роблять для того, щоб московити легесенько заходили у Харків.

Маємо відчуття чи то здачі територій, чи то роботи росіян у наших владних структурах.

Будьмо уважні до ворога внутрішнього, будьмо відважні у бою із агресором, будьмо працьовитими у тилу.

Війна знову стає Народною.

Переможцем у ній буде - Український народ.

Павло Жебрівський

[Плохой танцор]

У той же час, продовжується фінансування дорожньої інфраструктури у напрямку Харків-Вовчанськ. Тобто, на оборонні укріплення Харківської області виділили 900 млн. грн, а на дорогу Харків-Вовчанськ виділили мільярд гривень. Таке відчуття, що дорогу роблять для того, щоб московити легесенько заходили у Харків.

Отстаем от графика,товарищи!!! Войска РФ уже наступают а хорошая дорога для них еще не готова!!

[Плохой танцор]

P.S. Для сравнения "Стоимость мины колеблется от 3 до 30 долларов США"
https://slovar-gumanitarnogo-prava.org/ ... le/4/miny/
Миллиард гривен это 25 миллионов 265 тысяч 530 долларов.Делим на среднюю стоимость мины (ну пусть 15 долларов).
Получаем 1 миллион 684 тысячи 368 штук....По-моему таким количеством мин можно бы было заминировать всю линию фронтаа не строить дорогу для оккупантов,не? Или так зудит госбабло попилить что уже неважно за счет чего?
Когда это блядство уже прекратится?

[Свідомий]

У украинских военных вышли из строя терминалы Starlink в первый день наступления рф в Харьковской области — The Washington Post

По данным издания, 10 мая, в первый день наступления российских оккупантов на севере Харьковской области, военнослужащие 125-й бригады ВСУ, которые находятся в этом районе, потеряли все свои видеоканалы из-за российских радиоэлектронных помех. У военных вышли из строя терминалы спутникового интернета Starlink, которые обеспечивают базовую связь.

Один из бойцов бригады с позывным Артист рассказал, что украинские военные "в определенный момент остались полностью слепыми", что стало "самой большой проблемой", так как ВСУ не видели, как оккупанты передвигаются. "Мы работали только по радио или через телефоны, где они еще работали", — сказал он.

[Плохой танцор]

У украинских военных вышли из строя терминалы Starlink в первый день наступления рф в Харьковской области — The Washington Post

По данным издания, 10 мая, в первый день наступления российских оккупантов на севере Харьковской области, военнослужащие 125-й бригады ВСУ, которые находятся в этом районе, потеряли все свои видеоканалы из-за российских радиоэлектронных помех. У военных вышли из строя терминалы спутникового интернета Starlink, которые обеспечивают базовую связь.

Один из бойцов бригады с позывным Артист рассказал, что украинские военные "в определенный момент остались полностью слепыми", что стало "самой большой проблемой", так как ВСУ не видели, как оккупанты передвигаются. "Мы работали только по радио или через телефоны, где они еще работали", — сказал он.

Я так и не понял на кого "Артист" жалуется?На РЭБ РФ?

[Свідомий]

Обучение на ЗРК Patriot, который Германия дополнительно поставит Украине, уже начались – министр обороны ФРГ Борис Писториус

[Свідомий]

На фронте погиб имам харьковской мечети. У него остались трое детей

"Его дом, находившийся в одном из сел на окраинах Харькова, разрушили рашисты. Семью, детей он эвакуировал за границу, а сам вернулся, потому что "искал себя" в этой войне", – сообщил муфтий духовного управления мусульман Крыма Айдер Рустемов.

Якубов неоднократно имел возможность получить сан военного капеллана, но выбрал путь бойца.

[Свідомий]

6 років тому

Від цієї знахідки можна 0чманіти! На околицях Дніпра знайдено шалену кількість мiшкiв заг*bлих в Ілoвaйcькoмy кoтлi AТ0-вцiв

Скривавлна форма, берці, натільні хрести і навіть медаль — на околицях Дніпра знайшли речі загблих в АТО бійців. За попередніми даними, це речі загиблих в Іловайському котлі.

Як повідомляє ТСН, гуманітарна місія «Чорний тюльпан» виявила усе це на території рибгоспу. Всього 38 мішків з бирками моргу. До волонтерів звернувся фермер, що орендує цю територію. Він повідомив, що 2014 року поліцейські попросили посушити речові докази на територіі. Але потім ніхто по них не повернувся. Речі загиблих бійців прикопали, але собаки періодично розривали мішки і розносили.

Волонтери викликали слідчо-оперативну групу. Усе знайдене доправили до райвідділку. За попередніми даними, це речі заг*блих в Іловайському котлі. ТСН очікує відповіді від поліції, як все це опинилося на звалищі рибгоспу і що з речовими доказами буде тепер

[Свідомий]

[Плохой танцор]

Ага,это хорошо)) Только вопрос,если в уничтожении корабля участвовало целое подразделение (а это,думаю,так)-всех в отпуск?
Шучу))

[Свідомий]

Верховна Рада ухвалила в першому читанні внесений народним депутатом Денисом Масловим законопроект №7033-д щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень

Зокрема, йдеться про найменування військових частин, суб’єктів, які входять до складу ОПК України, стратегічних підприємств, критичної інфраструктури тощо.

Ці відомості можуть бути використані ворогом, в тому числі й під час планування військових операцій та підготовки до нанесення ударів. Тому їх знаходження у відкритому доступі потенційно може становити загрозу національній безпеці України.

Так, наприклад в Z-пабліках активно обговорювався той факт, що при плануванні нанесення удару 11.09.2023 по складах з озброєнням в Богданівці було використано інформацію з судового рішення, викладеного у відкритому доступі.

Щоб подібних ситуацій не траплялося в майбутньому, автори ініціативи пропонують обмежити розголошення у текстах судових рішень, відкритих для загального доступу таких відомостей:
найменування органів військового управління, з’єднань та військових частин;
адреси місць розташування (фактична адреса місцезнаходження, юридична адреса) та найменування вищих навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, що перебувають у сфері управління Міноборони України, СБУ, СЗР України, ДССЗЗІ України;
адреси місць розташування (фактична адреса місцезнаходження, юридична адреса) та найменування суб’єктів, які входять до складу Державного концерну «Укроборонпром»;
адреси місць розташування (фактична адреса місцезнаходження, юридична адреса) та найменування об’єктів критичної інфраструктури;
адреси місць розташування (фактична адреса місцезнаходження, юридична адреса) та найменування об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Такі відомості доцільно замінювати літерними або цифровими позначеннями.

[Свідомий]

В ГБР начали расследование в отношении командования 125-й отдельной бригады территориальной обороны из-за прорыва российских войск в Харьковской области — определение суда

По данным следствия, командование бригады и подчиненных ей подразделений, в том числе 415-го отдельного стрелкового батальона, 23-й механизированной бригады и 172-го отдельного стрелкового батальона, не организовало должным образом оборону позиций на границе с рф, что привело к потере позиций.
По делу фигурируют не менее 56 военных, в том числе командиры. Расследование ведут по статьям о небрежном отношении к службе и самовольном уходе с поля боя.

"Суспільне" сообщает, что 12 мая командир 125-й бригады Артур Горбенко заявил о распространении ложной информации о якобы "неготовности сил обороны к наступлению" и "отступлении отдельных подразделений по оборонным рубежам". Он подчеркнул, что подразделения бригады "дают отпор превосходящим силам противника". По его словам, населенные пункты, куда зашли войска рф, расположены в постоянной "серой зоне", поэтому "успех противника достаточно условен".

[Свідомий]

"Для них це задоволення – спалювати": Володимир Зеленський звернувся до Байдена та Сі

Україна має найбільший у світі досвід обману з боку Росії на переговорах. Обману, який, зокрема, був прикриттям Росії для підготовки цієї війни.

І саме тому потрібні глобальні зусилля – Саміт миру за участю лідерів, яких Росії не обманути.

Разом зі Швейцарією ми готуємо такий Саміт.

Я звертаюся до лідерів світу, які поки що осторонь глобальних зусиль із підготовки Саміту миру: до Президента Байдена, лідера Сполучених Штатів, до Президента Сі, лідера Китаю. Ми не хочемо, щоб, так само як ці книжки, згорів Статут ООН.

Сподіваюся, не хочете й ви. Будь ласка, проявіть ваше лідерство в наближенні миру – дійсно миру, а не паузи між ударами.

[Свідомий]

ЯДЕРНИЙ ЩИТ РОСІЇ ПОЧАВ ТРІСКАТИСЯ

Нечасто буває, що новини з технічним акцентом мене дивують, та ще й приємно. Але ж трапилося!

Мова про атаку нашим дроном російської радіолокаційної станції дальнього виявлення «Воронеж-М» у місті Орську. І справа зовсім не у рекордній дальності польоту дрону — це технологічні нюанси, а от сам вибір цілі наводить на думки. Тим більше, що декілька днів тому український дрон влучив у схожу станцію «Воронеж-2М» під Армовіром. А ще, пам’ятаю, у квітні, подібна пробна атака була на загоризонтну станцію «Контейнер».

Пояснюю: система дальнього виявлення ракет — одна з ключових у у загальній системі ядерного стримування. Без неї недоімперія перетворюється у величезного циклопа з ядерною дубиною, якого засліпив хитромудрий Одіссей. При продовженні успішних атак на такі радіолокаційні об’єкти росія стає вразливою перед превентивним ядерним або конвенційним ракетним ударом. І саме тому вже після першої атаки дурним голосом завив Дмитро Рогозін, який хоч як, але крутився у цій системі.

Насправді, це одна з небагатьох дійсно больових точок монстра, який на нас напав.

Російські об’єкти інфраструктури — то таке, бо Кремлю плювати, чи є електрика та тепло в тамтешніх поневолених підданих. Нафтопереробка — більше чутлива, але Кремль розпорядився, щоб власники заводів самі вирішували проблему захисту, закуповували власним коштом ЗРК та інше. Не буду здивований, якщо представники цих власників вже виходять на керівництво України з щедрою пропозицією, щоб їх підприємства викреслили зі списку цілей — хиба ж ми не братські народи?

А от ядерна безпека — це те, що стосується безпосередньо шкірки кожного високопосадовця недоімперії на чолі з путіним. Себе і свою безпеку вони поважають понад усе.

Оскільки атаками на ядерний щит росії займається переважно ГУР, то недоречно думати, що це така ризикована самодіяльність, а Штати не в курсі. Навпаки, це спеціально для США вибудовується сильна переговорна позиці, щось на кшталт — якщо що, то запустимо по ваших бункерах свої ракети, а ви навіть помітити цього не зможете.

Тобто, коли українські беспилотники продовжать свої рейди по всіляких радіолокаційних «воронежах» ще півроку, то баланс у ядерному стримуванні відчутно зміститься на бік США. З відповідними наслідками.

І зовсім безглуздою на цьому геополітичному тлі виглядає небажання Білого Дому дозволити бити американською зброєю по території агресора: тут аргументи ядерного апокаліпсису переглядають, а там ракет з 300 кг тротилу побоюються... Повна нісенітниця!

Кочетков

[Свідомий]

россия готовится привлечь к войне в Украине еще 200–300 тыс. военных — Умеров

Министр обороны Украины Рустем Умеров сказал, что Украина благодарна за военную помощь и оружие, предоставленное партнерами, но только половина обещанных поставок прибыла вовремя.

По его словам, россия имеет около 500 тыс. военнослужащих в Украине и вблизи ее границ и готовится добавить еще 200–300 тыс. человек.

[Плохой танцор]

россия готовится привлечь к войне в Украине еще 200–300 тыс. военных — Умеров

Министр обороны Украины Рустем Умеров сказал, что Украина благодарна за военную помощь и оружие, предоставленное партнерами, но только половина обещанных поставок прибыла вовремя.

По его словам, россия имеет около 500 тыс. военнослужащих в Украине и вблизи ее границ и готовится добавить еще 200–300 тыс. человек.

А потом все завидуют и дивятся украинскому чернозему....

[Свідомий]

[Свідомий]

Маятник війни
МИХАЙЛО ДУБИНЯНСЬКИЙ



Ми всі помремо. Зупинити Путіна та його дику орду нема кому. На Печерських пагорбах – зрадники. У тилу – ухилянти. У Вашингтоні та Брюсселі – боягузи. Попереду – штурм Харкова та наступ на Київ, нові Бучі та Маріуполі по всій країні, мобілізація українців до російської армії та перенесення війни на територію Європейського Союзу.

Водночас наша перемога над Путіним неминуча. На боці України – історія, Господь Бог та весь цивілізований світ із винищувачами F-16 та далекобійними ракетами. Попереду – знищення Кримського мосту; введення військ НАТО до України; вихід на кордони 1991 року, руйнування Москви та розпад Російської Федерації…

Перед нами два альтернативні наративи, що сформувалися в українському суспільстві за час масштабного військового протистояння. Причому в 2022–2024 роках носіями та розповсюджувачами обох наративів нерідко виявлялися ті самі люди. Звісно, перепади народного настрою бували в Україні й до повномасштабного вторгнення РФ, але настільки різких метань з однієї крайності в іншу все-таки не спостерігалося.
Після 24.02.2022 емоційний маятник війни гойдався від шапкозакидництва до зрадофілії, практично не затримуючись у проміжних станах. З одного боку – невгамовна "байрактарщина". З іншого – така ж яскраво виражена "всепропальщина".

І приводом для радикальної зміни наративів могло послужити все, що завгодно: звільнення Роботиного чи втрата Авдіївки, потоплення БДК "Новочеркаськ" чи руйнування Трипільської ТЕС, нова західна допомога чи її затримка, не кажучи вже про публічні висловлювання Байдена, Макрона, Шольца, Столтенберга та інших зарубіжних діячів.
При цьому обидва протилежні наративи завдавали і завдають Україні відчутної шкоди. Перестаратися з підбадьорливим шапкозакидництвом так само небезпечно для країни, як і перегнути палицю з витверезною зрадофілією.

Коли населенню розповідали, що все добре, що ворожа армія складається з жалюгідних "чмонів", а перемога в нас у кишені, це демотивувало мешканців українського тилу. Наперед прикрашені реляції з фронту допомагали максимально абстрагуватися від війни. І доки країна перебувала у теплій інформаційній ванні, було неможливо пояснити українцям, навіщо потрібне посилення мобілізації, і для чого сотні тисяч цивільних чоловіків мають надіти піксель.

Але коли населенню розповідають, що все дуже погано, що фронт тріщить по швах, а ворог стає сильнішим з кожним днем, це демотивує мешканців тилу ще більше.

Хто готовий ризикувати життям заради справи, яка виглядає безнадійною? Хто захоче зустрітися з противником, наслухавшись розповідей про його надзвичайну силу? І хто забажає брати участь у війні, якщо її оголошують майже програною?
Зрозуміло, сьогодні Україну ховають не лише вітчизняні зрадофіли, а насамперед російська пропаганда. Але успіх ворожих меседжів в українському суспільстві багато в чому визначено попередніми діями нашої власної пропаганди.

Закон емоційного маятника невблаганний: що сильніше ви хитнете його в один бік, то з більшою силою він хитнеться в інший. Що більше "байрактарщини" було рік тому, то більше "всепропальщини" стає зараз. Що активніше українського обивателя переконували, що перемога над Росією гарантована, то швидше він повірить у неминучість нашої поразки.

Самі того не бажаючи, вітчизняні пропагандисти значно полегшили завдання ворожим колегам.

Не можна сказати, що нинішній український досвід є унікальним: подібні ситуації були типовими і для великих воєн минулого. Наприклад, на початку 1941-го знаний британський інтелектуал Герберт Веллс теж запевняв співгромадян, що Вермахт – це збіговисько "чмонь". І багато рядків з тогочасної веллсівської публіцистики здадуться нам до болю знайомими:

"У 1914 році за Гогенцоллернами була найкраща армія у світі. А за цим крикливим берлінським пігмеєм немає нічого, з нею порівнянного";

"Їхні гармати, їхнє спорядження надто недосконалі, та й те, що в них було, здебільшого безглуздо втрачено через дурні спроби Гітлера вторгнутися на Британські острови";

"Повітряна могутність німців майже зникла. Їхня авіація не відповідає сучасному рівню, а найкращі льотчики або загинули, або вимоталися і втратили бойовий дух";
"Весь їхній примітивний вишкіл поспіхом йде прахом, ледь з'явилося розуміння, що бліцкриг провалився і що війна – справа довга".

Але коли того ж таки 1941-го німецькі "чмоні" окупували Грецію та Югославію, розгромили англійців на Криті, вторглися до СРСР і дійшли до Москви, то ці успіхи вдарили по британському моральному духу набагато болючіше, ніж якби їм не передувало публічне шапкозакидництво.

Вже ніхто в Україні не сумнівається, що було серйозною помилкою передчасно ховати російський режим та російську армію. Не збанкрутувавши і не тікаючи, всупереч нашим очікуванням, ворог почав здаватися сильнішим, ніж він є насправді.

Ніхто не сперечатиметься і з тим, що великою помилкою була реклама переможного контрнаступу та прогнози про деокупацію Криму до літа 2023-го. На тлі непомірно завищених і нездійснених надій будь-яка вітчизняна невдача – навіть тимчасова та локальна – починає здаватися катастрофою.
Але якщо ми будемо чесними до кінця, то доведеться визнати ще одну українську помилку: ототожнення перемоги з виходом на кордони 1991 року. Тим самим Україна фактично прирівняла будь-який інший результат бойових дій до власної поразки. А оскільки тепер стає очевидним, що в доступній для огляду перспективі вийти на кордони 1991-го не вдасться, то і перемога у війні теж починає здаватися недосяжною.

Ми щосили хитнули маятник військових очікувань, а тепер він повертається назад і б'є по моральному духу мільйонів наших співвітчизників. Хоча насправді між капітуляцією Києва та виходом на межі 1991 року – безліч проміжних варіантів. І далеко не всі можуть вважатися програшем України.

Так чи інакше, сьогодні в нас немає альтернативи грамотній роботі над помилками. Потрібно розібратися з емоційним маятником війни. Зменшити амплітуду його коливань. І, нарешті, позбутися судомних метань із однієї крайності до іншої.

Українському керівництву доведеться переконати мільйони громадян, що ситуація складна, але далеко не безнадійна.

Що ворог сильний, але аж ніяк не всесильний.

Що західна підтримка не є чудесною панацеєю, але допомагає стримати російський тиск.

І що шанси вистояти і взяти гору в протистоянні з Кремлем зберігаються. Навіть якщо український успіх не супроводжуватиметься розпиттям кави на набережній Ялти.