Західні медіа завзято згодовують нам перспективу укладення «мирного плану» з Кремлем. Хоча відомо, що будь-яке заморожування путінської агресії, у тому числі - й під соусом «миру», призведе до нової війни в Європі: в цьому єдині практично всі експерти та політики демократичного світу. Розбіжності лише в часових рамках: одні припускають, що бункерному потрібне аж десятиліття на відновлення сил, інші не виключать нападу на країну НАТО вже цього року. Чому при цьому всьому в США та ЄС критична маса «миротворців», які горою стоять за нову війну за заморозку. Нумо розбиратися
🫵
У Заходу є декілька «фантомних» причин віддавати перевагу «поганому» капітуляційному миру перед «хорошою» переможною війною над кремлем. Почну з менш відомої: для розгрому рашистів, Захід мусить поділитися власною обороноздатністю. Щоб прояснити, поговорімо про «війну складів». 
"Країни Заходу стикаються з серйозною кризою ВПК", - з таким заголовком вийшла The Wall Street Journal: на Заході проявляється гостра нестача систем ППО. Через необхідність допомагати Україні, багато країн втратили свої стратегічні запаси, а військові корпорації не в змозі забезпечити їх швидке виробництво. Особливо гостро стоїть проблема з NASAMS. Норвежцям необхідно два роки на виробництво і складання тільки однієї системи. Норвегія тільки-тільки змогла поставити Угорщині перші NASAMS, замовлені ще в 2019 і 2020. А на черзі ще стоїть Тайвань, який замовив ще 5 установок, на виробництво яких піде не менше 10 р. У США заледве змогли розв'язувати проблему виробництва ракет для Patriot, наростивши до 500 штук на рік: потреби однієї України значніші. Виробляти більше не виходить через брак складників на заводах. Пентагон хотів подвоїти виробництво ПТРК "Javelin" з 2 до 4 тис./рік, але також постав перед труднощами й переніс терміни збільшення виробничих потужностей на 2025 рік. Аналогічна картина із БК для гармат, HIMARS і т.д. При цьому військові корпорації отримують гігантське фінансування та шалені прибутки, які витрачають на скупку власних акцій: це набагато простіше, ніж розширювати виробництво. Тоді як московити виробляють ракети сотнями, і вони перевантажують ППО України… для якої закінчуються запаси ракет на Заході... The Telegraph стверджує, що передані Україні винищувачі F-16 скоро потребуватимуть заміни. Адже після кількох сотень годин інтенсивних польотів, які ще дужче навантажують зістарені рами, колишні голландські літаки можуть стати небезпечними для пілотів. Виходів два: або поставити Києву свіжіші F-16, або закупити Gripens у шведської Saab.🫵
Для майбутнього миру НАТО зацікавлений, щоб московія була «зруйнована» в Україні, - голосно заявляє Newsweek, цитуючи «нових» членів Альянсу. Але в подібних статтях не йдеться про найголовніше: оскільки ВПК великих держав Заходу фактично в летаргічному стані й не здатен збільшити виробництво, то єдиний шлях поповнення арсеналів України — ділитися власною зброєю… при чому — не надлишками, а стратегічними запасами збройних сил. І тут, власне, є проблема. З одного боку, всім на Заході подобається гасло «краще підтримувати українців, ніж проливати кров власних солдатів". З іншого, проявляються задавнені фантомні болі старого світу, через які нам обмежували постачання зброї: боязнь поразки путіна та розвалу РФ. Пригадуєте, знамените шольцівське «РФ не повинна виграти, Україна не повинна програти». А як з програшем кремля? - запитання досі без відповіді. Тут ще Китай роздмухує привид ІІІ світової, що дужче змушує деяких вашингтонських та європейських політиків зберегти власні арсенали «до кращих часів». Ну і третій фактор: стратегічні резерви збройних сил захищені законами країн. Ці закони можна обходити, але для цього повинна бути потужна мотивація. 🫵
Західний світ щиро допомагає Україні, але допомагає не програти. Але нам важливо, аби ЗСУ допомогли виграти. І менше думали про "мирні угоди". Саме такі сигнали зараз варто виглядати із Заходу.
Разгром российских танковых колонн под Угледаром — одно из величайших танковых поражений со времен Второй мировой войны