Журналісти Заборони з’ясували, що військові білоруської армії брали участь у повномасштабному вторгненні Росії в Україну в лютому — березні 2022 року. Проте Білорусь не має статусу країни-агресора, Україна зберігає дипломатичні відносини з Мінськом, а в Міжнародному кримінальному суді досі немає кримінального провадження щодо участі білоруських армійців у війні. Заборона розібралася, як можна було відрізнити білоруських і російських військових, та опитала свідків з Чернігівської області, де під час окупації були білоруси.
В Україні щоденно лунають повітряні тривоги через зліт російських літаків з ракетами не тільки в Росії чи акваторії Чорного моря, а й на білоруській території. Рік тому колони російської техніки заїжджали «звільняти» Чернігів та Київ саме з Білорусі. Однак ані в Україні, ані у світі досі не визначили, ким є Білорусь у повномасштабній війні. Дехто вважає її співагресором, хтось — жертвою, пояснюючи, що в політичному сенсі країна окупована росіянами, а після протестів 2020 року її громадяни не можуть впливати на режим.
Президент Білорусі Олександр Лукашенко стверджує, що Росія «ніколи не просила нападати на Україну». Проте всі, напевно, пам’ятають його слова на початку повномасштабного вторгнення про те, що «на Білорусь готували напад», і «якби за шість годин до операції не було завдано превентивного удару…». Тоді білоруський диктатор фактично визнав, що його країна приєдналася до нападу на сусіда, — і повторив це майже один в один під час пресконференції за рік після вторгнення.
До того ж розвідки країн-партнерів України та незалежні організації регулярно попереджають про ймовірний новий повномасштабний напад з боку Білорусі й можливе долучення білоруських військ до наземної операції. Проте військові білоруської армії беруть участь у вторгненні від самого його початку — і не тільки тим, що відправляють з аеродрому в Мачулищах під Мінськом літаки з ракетами й надають російській армії казарми, лікарні та іншу інфраструктуру.
Свідки окупації
Мешканці Чернігівської області на півночі України, що тимчасово була в окупації протягом лютого — березня 2022-го, готові багато розповісти, як поряд з росіянами на цих територіях діяли білоруські військові. Журналісти Заборони поговорили з десятками свідків присутності білорусів.
Карта просування російських військ на півночі України у лютому-березні 2022 року. Інфографіка: Марія Петрова / Заборона. Дані: Liveuamap
Одна з перших баз військ вторгнення розташовувалась у селі Вишневе, що на півшляху від білоруського кордону до Чернігова. Окупанти зробили опорний пункт у тутешній школі, а в підвалі облаштували катівню для місцевих активістів, учасників територіальної оборони й працівників силових відомств.
Ігор, мешканець Вишневого, розповідає Забороні, що спілкувався з білоруськими військовими, коли вони стояли в селі, — переважно бачив їх на блокпостах.
«Один мені каже: “Моя родина — у вас за огородом, считай”, — згадує Ігор одного з білоруських комбатантів. — Почав заливати мені басні типу “мы вас от бендеровцев спасаем”. Я питаю: “І де ти “бендеровцев” бачив? Тут з тобою якою мовою спілкуються?” “Ну на русском”, — каже. А потім питає: “А где тут водки можно взять?” Нам пощастило, що їхній штаб стояв тут. Не чіпали нас, не було репресій».
Ігор, мешканець Вишневого. Скриншот з відео Заборони
Журналісти Заборони поспілкувалися зі співробітниками селищної ради Вишневого (вони попросили зберегти анонімність через можливу повторну окупацію), які підтверджують: окрім російських окупантів, у селі були присутні білоруські військові. Проте, за їхніми спостереженнями, білоруси не брали участі в репресіях — радше «стежили за громадським порядком» і збирали інформацію про місцевих жителів.
Селищна рада в селі Вишневе, Чернігівська область. Скриншот з відео Заборони
Подібна ситуація була в селищі Михайло-Коцюбинське, що неподалік Чернігова. Тут базувалося одразу кілька груп білоруських військових. До їхніх завдань, судячи зі свідчень тутешніх мешканців, входило утримання й патрулювання населеного пункту, поки російські війська прориваються до Чернігова. Це, можливо, найближча точка до лінії фронту, до якої натоді дісталися білоруси.
Олександр, технік водоканалу Михайло-Коцюбинського, розповів Забороні, що окупаційні війська базувалися серед будинків цивільного населення. Зокрема, вони розмістилися в будівлі пожежної частини водоканалу, розташованій у центрі селища.
Олександр, працівник водоканалу селища Михайло-Коцюбинське. Скриншот з відео Заборони
«Білоруси в нас особливо нічого не робили, — розповідає Олександр. — Каталися: їхало дві російські машини, одна їхня. Вперемішку ходили».
За його словами, білоруські військові були одягнуті у форму, що трохи відрізнялася від російської.
«Якщо в росіян [форма] темна й камуфльована, то [в білорусів] просто світло-зелена — і ні в кого не було ні шевронів, ні погонів», — розказує Олександр.
Про участь білоруських військових говорять і в селі Бобровиця Ніжинського району, що на Чернігівщині. У розмові з Забороною місцевий мешканець Михайло Черненко згадує, що говорив з білоруськими військовими.
Михайло Черненко, мешканець Бобровиці. Скриншот з відео Заборони
За його словами, вони роздавали гуманітарну допомогу й «сторожили» село. Також, каже Михайло, білоруси пояснили йому, що маркують свою техніку літерою О.
