Польские депутаты в Европарламенте инициировали резолюцию о "геноциде УПА"
Депутат Европарламента от польской партии "Право и справедливость" Петр Мюллер сообщил в X, что их группа внесла предложение о проведении дебатов и принятии резолюции в память о жертвах "геноцида УПА".
"Наша группа в Европейском парламенте подала запрос на проведение дебатов и принятие резолюции в память о жертвах геноцида, совершенного УПА. Отношения в Европе должны быть основаны на правде. Украинские политики должны наконец это понять. В настоящее время своим поведением они наносят удар в том числе по долгосрочным интересам собственной страны", — написал он.
"Ближайшие месяцы будут критическими". Туск прокомментировал информацию об угрозе нападения россии на Польшу
Польша активно готовится "к различным сценариям" с учетом вероятного нападения россии, заявил на пресс-конференции глава правительства страны Дональд Туск.
"Мы не боимся, готовимся, но не можем это игнорировать. Мы осознаем угрозы, в том числе благодаря информации наших союзников", — подчеркнул Туск, добавив, что "ближайшие месяцы могут оказаться критическими".
Таким образом Туск прокомментировал материалы нескольких СМИ о том, что россия может осуществить вооруженную провокацию против Польши.
Згідно з соціологічними опитуваннями аналітичного центру IBRiS, лише близько 15% поляків готові пожертвувати життям заради своєї країни, тоді як загалом захищати Польщу у разі нападу готові 44% громадян, а 47% виступають проти.Показник готовності до збройного захисту зменшився майже вдвічі за останні три роки. Детальні результати досліджень виглядають так:Готовність воювати: лише 26% дорослого населення готові долучитись до лав Збройних сил у разі прямої агресії.Евакуація замість опору: на випадок російського вторгнення 70% поляків планують залишитися, тоді як 30% збираються виїхати за кордон.Вікова динаміка: найбільш тривожні тенденції спостерігаються серед молоді, де відсоток охочих захищати державу є найнижчим.
4 июля, Восемьдесят лет назад в Кельце убили тех, кто смог выжить.
Полтора года после Освенцима. Полтора года после того, как мир увидел лагеря и сказал “больше никогда”. И в этот день толпа поляков, с милицией и солдатами в первых рядах, забивает камнями и штыками 42 еврея. Прямо на улице, средь бела дня.
Повод древний, как сама матушка-Европа. Пропал мальчик. Значит, евреи украли ради крови. Тот же навет, что звучал при царях, что клеймил Бейлиса, что жёг местечки веками. Мальчика нашли живым в тот же день. Толпе было уже всё равно, она вошла во вкус.
Это не было громом среди ясного неба.
Годом раньше то же самое случилось в Кракове, идентичный повод, просто меньше жертв. За 1945-46 годы по Польше сотни убийств в поездах, нападений на возвращавшихся домой, ещё до Кельце. Страна не начала ненавидеть заново. Она просто не переставала. То, что называется «пещерный антисемитизм»
А вот что было после - это уже не толпа. а государство. Кельце выбил из-под ног последнюю иллюзию -возвращаться некуда. Десятки тысяч евреев, которые ещё надеялись остаться и жить в собственных домах, за несколько недель ушли через Бриху нелегальными тропами в Палестину.
Но добило не это. В 1968-м польские коммунисты запустили официальную кампанию: увольнения, травля в газетах, отъём гражданства. Никакой толпы, никаких камней, просто подписи в кабинетах. Из страны, где до войны жили три миллиона евреев, уехали почти все, кто ещё оставался.
Сначала соседи с камнями. Потом чиновники с печатями. Результат один, просто государству понадобилось на это двадцать лет.
Поэтому меня абсолютно не удивляет повеление и современной политической элиты Польши по отношению к своим соседям, в частности Украине.
🫠 В Польше предлагают приравнять «пропаганду ОУН и УПА» к нацизму и коммунизму
Сейм Польши 3 июля должен был рассмотреть законопроект президента Кароля Навроцкого, предлагающий приравнять распространение идеологии УПА и ОУН к пропаганде коммунизма и нацизма, рассказал hromadske спикер МИД Украины Георгий Тихий.
В МИД Украины заявили, что внимательно следят за ходом рассмотрения законопроекта в Сейме, и призвали польскую сторону "к благоразумию и взвешенности".
"Для Украины Польша была и остается стратегическим партнером в противодействии российской агрессии, в европейской интеграции, экономическом сотрудничестве, межчеловеческих связях и других сферах. Мы благодарны Польше и польскому народу за оказанную с 2022 года поддержку. Убеждены, что чувствительные исторические темы требуют профессионального диалога на основе взаимного уважения, а не использования в политической риторике", — сказал Тихий.
В ведомстве заверили, что Украина не стремится к дальнейшему обострению украинско-польских отношений и "рассчитывает на аналогичный подход с польской стороны".
Навроцкий в день памяти Волынской трагедии призвал запретить в Польше красно-черный флаг ОУН-УПА
Во время мероприятий ко Дню памяти жертв Волынской трагедии Навроцкий заявил, что Польша "не согласится забыть о 120 тысячах польских мирных жителей — женщинах и детях, жестоко убитых украинскими националистами", сообщает RMF24.
Он подчеркнул, что использование флага УПА в Польше неприемлемо, так как его цвета воплощают всю идеологию украинских националистов, убивавших польских женщин и детей.
Навроцкий отметил, что поляки обвиняют" не всю украинскую нацию, а идеологию Бандеры, тех, кто убивал и использует красно-черные цвета в XXI веке".
"Это просто недопустимо, потому что восхваление геноцида или закрытие глаз — это приглашение к совершению дальнейшего геноцида", — сказал он.
Историческая логика «кто кем когда-то владел» — это тупиковый путь, который в современной Европе ведет только к конфликтам.
.1. Зеркальный аргумент: Варшава и Краков ..аргумент с «Кресами» легко оборачивается против самой Польши.С 1815 по 1915 год Варшава была частью Российской империи (Царство Польское), а Краков — частью Австро-Венгрии.Если бы международное право строилось на принципах «исторической принадлежности» прошлых веков, то суверенитет самой Польши оказался бы под вопросом.Именно поэтому современный мировой порядок базируется на принципе нерушимости границ после Второй мировой войны, а не на картах XVIII или XIX веков.
2. Поликультурность Львова и ВКЛ..Тезис о том, что Львов или земли Беларуси принадлежали только польской культуре — это миф польского национализма XIX-XX веков.Львов (Lwów/Львів): Да, город был крупным центром польской и еврейской культуры, но одновременно он оставался столицей Королевства Русь (Галицко-Волынского княжества) и главным центром украинского (русинского) национального возрождения в XIX веке.
ВКЛ: Великое Княжество Литовское изначально не было польским. Его государственным языком (языком Статутов) был западнорусский (старобелорусский/староукраинский), а культура строилась на синтезе литовских и православных русинских традиций. Польское влияние (полонизация) усилилось значительно позже, после Люблинской унии.
Почему же тогда возникают эти споры?Проблема в том, что в Польше долгое время существовал культ «жертвы истории». Из-за трех разделов и Пакта Молотова-Риббентропа в польском сознании закрепился образ Польши как государства, которое всегда только теряло и страдало от сильных соседей.Из-за этого фокуса на собственных обидах некоторым полякам психологически трудно признать, что в рамках той же Речи Посполитой или в межвоенный период (1919–1939 гг.) сама Польша часто вела себя как жесткая империя по отношению к украинцам, белорусам и литовцам (проводила полонизацию, закрывала православные храмы и украинские школы).Сегодня здравомыслящая часть польского общества понимает: попытка заявить права на Львов, Вильнюс или Гродно разрушит саму Польшу и лишит ее поддержки союзников.
Про наші західноукраїнські території, які на сьогоднішній день анексовані Польщею - Надсяння, Лемківщина, Холмщина і Підляшшя, знають усі і лиш кивають мовляв: «так, то наше, але...» І чомусь при цьому (на державному рівні?) не проводять паралелі з анексованим Кримом, який в такий самий дикий спосіб вирвали з тіла України.
.
Ви гадаєте, що забравши в українців Надсяння, Лемківщину, Холмщину і Підляшшя то поляки врешті вдовільнилися..? Та де там...
.
Наприклад, ще у 2015 (тобто, майже одразу, як в Україні запалала війна з росіянами), то маргінальні польські спільноти створили організацію «Реституція кресів», яка ставить собі за ціль повернути полякам все рухоме і нерухоме майно, втрачене ними у Львові і по інших західноукраїнських містах під час Другої Світової війни. Керівник «Реституція кресів» Конрад Ренкас, який тоді працював заступником проросійської партії «Зміна» заявив, що Україна повинна сплатити Польщі всі рахунки, тобто реституцію.
.
Цей чоловік лякав нас (українців) тим, що коли Україна вступить до ЄС, то ніби-то ми тоді будемо змушені повернути полякам усі кам'яниці і земельні ділянки у Львові і по інших містах колишньої «Східної Малопольщі» (так у передвоєнний час польські шовіністи назвали українські Галичину і Волинь). Однак, з лютого 2022 року це питання поки-що активно не обговорюють.
.
Отож, так виглядає, що «офіційна і неофіційна» Польща відклала питання репарацій від України, до більш слушного (для поляків) часу.
.
Натомість, нещодавно президент Польщі, Кароль Навроцький заявив, що ще одна європейська держава - на цей раз Німеччина - винна Польщі репарації.
Дослідно: «...щоб побудувати партнерство з західним сусідом на правді та добрих відносинах, ми маємо вирішити питання репарацій від Німеччини, яких я, як президент Польщі, однозначно вимагаю для спільного блага. За наше майбутнє! Репарації не замінять історичну пам’ять, але Польща, як прифронтова держава і ключова країна східного флангу НАТО, потребує справедливості, правди, чітких відносин з Німеччиною та репарацій від неї».
.
У всіх тих польських (територіальних ?) претензіях, є один нюанс, який не хочуть чути у Варшаві, а саме: значна частина Західної Польщі складається із корінних німецьких земель, які згідно з Рішенням Ялтинської і Потсдамської зустрічей у 1945 році передали соціалістичній Польщі. Сьогоднішні поляки гордо називають ці - відібрані у німців -землі «Ziemie Odzyskane» («Повернені Землі»).
Зрештою, ось перелік тих корінних німецьких земель, які досі входять до складу польської держави:
.
Сілезія з центром у місті Вроцлаві (колишнє німецьке місто Бреслау)
.
Східна Бранденбургія з центром у місті Гожув (колишнє німецьке місто Ландеберг)
.
Померанія з центром у місті Щецін (колишній німецький Щеттін)
.
Східна Прусія з центром у місті Ольштині (колишній німецький Алленштайн)
.
Гданськ (колишнє німецьке місто Данціг)
.
Балтійське узбережжя до Одри і Ніси-Лужицької (див. за: Михайло Мельник).
.
А, тепер не менш цікаве: із усіх цих німецьких земель, які нині перебувають у складі Польщі, у другій половині 1940-их років було насильно депортовано від 10 до 12 мільйонів німців, що було зроблено згідно з Рішенням у Потсдамі від 17 липня 1945 року). Усе німецьке майно (будинки, земельні ділянки та інше), яке залишили німці під час їх виселення, було передано втікачам-полякам з Галичини і Волині.
.
І ось, 1 вересня 2022 року лідер польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський заявив, що Німеччина має виплатити репарації на суму $1,32 трлн за втрати Польщі під час Другої Світової війни (аргументом Качинського було те, що у 1953 році владою в Польщі керували комуністи, які під тиском Радянського Союзу відмовилися від репарацій). У відповідь на такі польські апетити, МЗС Німеччини оголосило, що їхня позиція з 1953 року незмінна і вони відмовляються виплачувати полякам відшкодування.
.
Отож, з німцями та їхнім урядом, який принципово не схиблює з національних позицій, все ясно.
.
А, як поведеться наш офіційний Київ і ті декілька одіозних фігур у Кабінеті Міністрів і Офісі Президента, коли поляки - за свою допомогу у теперішній війні - викотять Україні чергові свої претензії..?
.
І, це вже буде не словоблудство через якусь там ефемерну «волинську різню», а конкретні цифри у додачу до географічних карт з новими пунктирними лініями...
.
І, ще одне: наприкінці, хотів би підкреслити «російський слід» в історії з тим мечем-щербцем, зображення якого поляки встановили нині у Львові на Личаківському цвинтарі (фото в коментарі).
Отже, у 1770-их роках коли Прусія окупувала Краків, меч-щербець був вивезений до Берліна (дивно, але саме з того часу Польща на 120 років втратила свою незалежність).
Впродовж 1809-1811 років меч-щербець неодноразово виставляли на продаж, аж врешті його придбав (за доволі смішну ціну) російський міністр юстиції князь Дмитро Лабанов-Ростовський. Від нього меч перейшов до російського князя Демидова, а у 1870 році - до відомого колекціонера і одночасно посла Росії у Франції, Олександра Базилевського.
Врешті, у 1884 році меч-щербець разом із усією колекцією Базилевського придбав російський імператор Олександр ІІІ і відтоді цей раритет зберігався в Ермітажі.
І щойно у 1928 році за умовами Ризького миру (1921) радянська влада передала цей меч-щербець як давню коронаційну реліквію владі тогочасної Польщі. Відтоді - з перервою на поневіряння різними країнами воюючої (у Другу Світову війну) Європи, меч-щербець є на Вавелі в Кракові.
Світлина: Ось так поляки і польська католицька церква і їхня унія із українцями бачать українську символіку Герб України.
Днями один польський ґенерал просторікував про тисячолітню "стратегічну культуру" поляків, протиставляючи її тисячолітньому українському "хамству"... Так зоологічні українофоби, що правлять за західним "поребриком", повертають Польщі їхній споконвічний для нас образ — ворога-ката. Саме в такий спосіб тисячолітня "стратегічна культура" гієни, карикатура на безневинну жертву вкупі з ілюзією (бого)обраности та маніякально руйнівною, нарцисичною, шовіністичною самозакоханістю ведуть західного "партнера" в прірву чергового поділу (1772, 1793, 1795, 1815, 1939, 20..). У цій ситуації гидко споглядати за доморощеними "полонофілами", що давно зреклися власного коріння, але в очах пана-грантодавця все одно залишилися "кабанами", як би не підспівували байкам про "людобуйство".
Водночас цьогоріч сусіди переплюнули самих себе, танцюючи на українських могилах Закерзоння — у знищеному українському селі Радруж на Галичині, яке було обрано для "урочистостей" ой як не випадково і аж ніяк не задля "примирення". Як відомо, станом на 1939 рік там проживало 2 590 осіб, з яких 2 410 — українці. На цих теренах відбувалися кровопролитні бої, в яких УПА захищала українську більшість від глуму енкаведистів та Війська польського. У 1944–1947-му українців поляки звідси депортували. 2015-го — польські вандали сплюндрували військові поховання наших оборонців, скоїли наругу над Державним гербом України.
А вчора їхній "найпатріотичніший" президент на тлі української греко-католицької церкви святої Параскеви, що належить до спадщини ЮНЕСКО, та накритих маскувальними сітками намогильних хрестів, щоб, либонь, не було видно написів українською мовою та імен похованих, насмішкувато закликав заборонити червоно-чорний прапор — стяг, під яким і сьогодні стримують московську навалу герої Сил оборони і безпеки України; стяг, який майорить на військових кладовищах по всій Україні, зокрема й у місцях поховання поляків, що долучилися до спільної боротьби проти агресора (може, таких поляків Навроцький теж заборонить?). Світлина, яку торік зробив на Личаківському військовому цвинтарі у Львові, це засвідчує.
Отож зазіхання поляків на Галичину та Волинь є однаково небезпечною (не регіональною, а загальнодержавною) проблемою, як і зазіхання інших "доброзичливців" на решту наших земель. Детальніше про це доводилося писати раніше, тут лише вкотре наголошу: поки не буде рівноцінного пошанівку українських жертв, що їх замордували польські бандформування (представники Армії Крайової, батальйонів хлопських, Війська польського), доти немає сенсу представникам української влади брати участь у якихось "молитвах" та односторонніх акціях самобичування.
Україна натомість не має ні перед ким і ні за що виправдовуватися. Особливо коли говоримо про країну, де на державному рівні глорифікують натхненників знищення українців на наших етнічних землях. Узгоджувати, кого і в якій формі шанувати, Україна не буде.
Слава Героям УПА та інших військових формувань, які боролися/борються за Свободу й Незалежність нашої Батьківщини!
Впервые в истории исследований противники приема беженцев из Украины численно превзошли сторонников — опрос
Из опроса, проведенного Центром исследования общественного мнения (CBOS), следует, что в настоящее время 52% респондентов выступают против приема беженцев из районов, охваченных войной в Украине, тогда как 42% придерживаются противоположного мнения, сообщает RMF24.
Это первый подобный результат за все время проведения социологических исследований, которые ведутся со времен оккупации Крыма в 2014 году. Сразу после полномасштабного вторжения России в 2022 году прием беженцев поддерживали 94% опрошенных.
Авторы отчета указывают, что ухудшение отношения вписывается в долгосрочный тренд, наблюдаемый с середины 2023 года. По сравнению с декабрем прошлого года доля противников приема беженцев выросла на 6%, а доля сторонников снизилась на столько же.
Під час заходів на честь річниці Грюнвальдської битви посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що Україна розраховує вже у серпні розпочати пошуки поховань українських цивільних у селі Ласків.
За словами дипломата, торік українська сторона подала три звернення до польського Інституту національної пам’яті. Одне з них уже отримало процедурну підтримку, і для початку робіт залишилося отримати дозвіл воєводського консерватора пам’яток.
У польському Інституті національної пам’яті підтвердили, що підтримали заявку щодо Ласкова. Водночас документи щодо двох інших населених пунктів, Сагриня та Перемишля, потребують доопрацювання, а додаткові матеріали від української сторони поки не надходили.
Варшава висунула Києву жорсткий ультиматум, вимагаючи негайного припинення певних військових операцій на території західних областей, повного перегляду умов транзиту зерна та сільськогосподарської продукції через польський кордон, а також надання додаткових гарантій щодо прав польської національної меншини на Волині та в Галичині. Польська сторона поставила чіткий дедлайн — 48 годин на виконання вимог, погрожуючи в разі невиконання повним закриттям кордону, блокуванням військової допомоги та переглядом підтримки України в НАТО та ЄС.
Президент Володимир Зеленський та український уряд відреагували максимально жорстко й принципово. Під час термінового звернення до нації глава держави заявив, що Україна ніколи не поступиться своїм суверенітетом і не дозволить жодній країні диктувати умови в умовах війни за власне виживання. «Ми вдячні польському народу за підтримку, але ультиматуми — це мова, яку Україна не розуміє і не приймає. Якщо Варшава обирає шлях тиску замість партнерства, ми будемо змушені дати відповідь, яка захистить інтереси кожного українця», — наголосив Зеленський.
За інформацією джерел у дипломатичних колах, Київ уже підготував симетричні контрзаходи, включаючи перегляд угод про транзит, посилення контролю на кордоні та звернення до міжнародних інстанцій. У Міністерстві закордонних справ України заявили, що дії Польщі виглядають як спроба використати складну ситуацію для власних політичних дивідендів і що такий крок може серйозно підірвати єдність західного фронту проти російської агресії.
Польские депутаты в Европарламенте инициировали резолюцию о "геноциде УПА"
Впервые в истории исследований противники приема беженцев из Украины численно превзошли сторонников — опрос
Під час заходів на честь річниці Грюнвальдської битви посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що Україна розраховує вже у серпні розпочати пошуки поховань українських цивільних у селі Ласків.
У польському Інституті національної пам’яті підтвердили, що підтримали заявку щодо Ласкова. Водночас документи щодо двох інших населених пунктів, Сагриня та Перемишля, потребують доопрацювання, а додаткові матеріали від української сторони поки не надходили.