Зеленский подписал закон о нацменьшинствах.
Закон разрешает нацменьшинствам использовать свой язык в рекламе, СМИ и в других сферах там, где они проживают. Также правительство обязуется обеспечить школы для нацменьшинств учебниками на их языке. Помимо этого, государство гарантирует поддержку и сохранение традиций и культурного наследия нацменьшинств.
В законе отдельно прописано, что пока в Украине введено военное положение в ответ на нападение России – и в течение полугода после его отмены или приостановки – на россиян некоторые его части не распространяются.
Части закона, связанные с языками нацменьшинств, не будут касаться русского в течение пяти лет после отмены или приостановки военного положения.
https://www.svoboda.org/a/zelenskiy-pod ... 70839.html
Про мову .
-
Плохой танцор
- Основатель
- Сообщения: 4810
- Зарегистрирован: Ноябрь 21, 2022, 2:09 pm
- Контактная информация:
Re: Про мову .
Скажи мне чей Крым и я скажу кто ты.
Re: Про мову .
Но нужно уточнить что нацменшины должны владеть госязыком .А некоторые считают что ну его на фиг .Плохой танцор писал(а): ↑Ноябрь 4, 2023, 3:03 pm Зеленский подписал закон о нацменьшинствах.
Закон разрешает нацменьшинствам использовать свой язык в рекламе, СМИ и в других сферах там, где они проживают. Также правительство обязуется обеспечить школы для нацменьшинств учебниками на их языке. Помимо этого, государство гарантирует поддержку и сохранение традиций и культурного наследия нацменьшинств.
В законе отдельно прописано, что пока в Украине введено военное положение в ответ на нападение России – и в течение полугода после его отмены или приостановки – на россиян некоторые его части не распространяются.
Части закона, связанные с языками нацменьшинств, не будут касаться русского в течение пяти лет после отмены или приостановки военного положения.
https://www.svoboda.org/a/zelenskiy-pod ... 70839.html
-
Плохой танцор
- Основатель
- Сообщения: 4810
- Зарегистрирован: Ноябрь 21, 2022, 2:09 pm
- Контактная информация:
Re: Про мову .
Кстати Фарион дельную вещь сказала-запретить вступление в ВУЗ тем кто не знает Украинского.И преподавание в ВУЗах соответственно только на украинском.Именно так рашисты сделали в свое время все города Украины русскоязычными (это я уже от себя).
Скажи мне чей Крым и я скажу кто ты.
Re: Про мову .
НЕ воюйте з Іриною Фаріон.
Це вона скасувала в Конституційному суді України закон КА-КИ(ківалова-колєснічєнка).
Вона виграла всі суди за позовами комуняк, абіженних русскоязичних з Макіївки, це вона довела, і Верховний суд України ухвалив: ніякого русскоязичного насєлєнія в Україні немає, немає ніде такого правового поняття. Є змосковщені українці.
Тож прислухайтеся до Ірини Фаріон, вона бачить далі за багатьох, вона випереджає час, тому вона буває навіть різка, бо хоче, щоб ми рухалися до української України швидше.
Скиньте з себе всі кайдани русского міра, станьте нарешті справжніми українцями. І Фаріон допоможе вам - варто лише постійно переглядати її програми "Велич ососбистості" та "Ген українців". А мову можете вивчитизавдяки мовним курсам, які Ірина Дмитрівна відкрила навесні 2022 року і прочитала там вже майже 80 лекцій, усі вони доступні в ютубі на каналі "Студія Фаріон". Тоді разом з Іриною Фаріон ви успішно боротиметеся за Україну.
Писи. У хлопців в окопах є книги Ірини Фаріон. І вони їй дякують ось такими букетами, коли бувають у Львові.
Це вона скасувала в Конституційному суді України закон КА-КИ(ківалова-колєснічєнка).
Вона виграла всі суди за позовами комуняк, абіженних русскоязичних з Макіївки, це вона довела, і Верховний суд України ухвалив: ніякого русскоязичного насєлєнія в Україні немає, немає ніде такого правового поняття. Є змосковщені українці.
Тож прислухайтеся до Ірини Фаріон, вона бачить далі за багатьох, вона випереджає час, тому вона буває навіть різка, бо хоче, щоб ми рухалися до української України швидше.
Скиньте з себе всі кайдани русского міра, станьте нарешті справжніми українцями. І Фаріон допоможе вам - варто лише постійно переглядати її програми "Велич ососбистості" та "Ген українців". А мову можете вивчитизавдяки мовним курсам, які Ірина Дмитрівна відкрила навесні 2022 року і прочитала там вже майже 80 лекцій, усі вони доступні в ютубі на каналі "Студія Фаріон". Тоді разом з Іриною Фаріон ви успішно боротиметеся за Україну.
Писи. У хлопців в окопах є книги Ірини Фаріон. І вони їй дякують ось такими букетами, коли бувають у Львові.
Re: Про мову .
Мова у рації має значення. Як бійцю ЗСУ вдалось перейти на українську та чому це важливо
Напередодні Дня української мови та писемності Факти ICTV поспілкувалися із захисником України Артуром Тураєвим, який із початком повномасштабного вторгнення став одним із секс-символів української армії.
Артур Тураєв родом із Миколаєва. Навчався у звичайній школі. Оточення було переважно російськомовне. Захищає Україну із 2015 року. Але саме після повномасштабного вторгнення Росії вирішив перейти на українську мову.
– Мене змусило перейти на українську мову усвідомлення того, за що ми боремося. Це не тільки за якісь матеріальні цінності та за територію, а за національність як таку. Тому я вважаю, що нам треба переходити на українську мову, особливо військовим. Тому що це є таким собі тригером, від якого ми маємо відштовхуватися для подальших виконань завдань, – каже боєць.
Розповідає, що почав говорити українською завдяки оточенню, в якому опинився в певний момент.
– Переломний момент був тоді, коли я опинився з тими людьми, які в принципі все життя розмовляли українською. І перші кілька тижнів я спілкувався російською, потім мені стало незручно, тому що зі своїми побратимами легше спілкуватися однією мовою. Спочатку я навіть дискутував, чи це потрібно. Але потім прийшло усвідомлення того, за що ми все це робимо, – розповідає Артур.
Українська мова в рації має значення.
– Коли ти безпосередньо в бойових діях, то набагато ефективніше і легше спілкуватися українською, тому що ти розумієш, що ти серед своїх. І навіть коли з суміжними підрозділами працюєш, коли по рації чуєш їхній голос, то ти на ментальному рівні, в усвідомленні розумієш, що це твої побратими справа, зліва, позаду, спереду, і почуваєш себе спокійніше. Це індикатор того, що навколо твоя підтримка. Тому я з початку березня почав переходити на українську мову. Я і зараз нею недосконало володію, але я навчаюся, і за пів року я більш-менш нормально спілкуюся, – говорить захисник.
Російської ще багато навколо, і відійти від неї складно, але головне – старання.
– Моє рідне місто Миколаїв. Там 95% населення, як правило, російськомовні. І мені теж було нелегко перейти, але я це зробив, і зараз я намагаюся спілкуватися українською в побуті. Буває, змішуються думки, тому що навколо мене багато російськомовних людей. Соціум ще не весь перейшов на українську. Але я стараюся, – каже боєць.
Тим українцям, які не хочуть переходити на українську, не варто прикриватися російськомовними військовими. Бо ці російськомовні бійці на фронті захищають саме українськість.
– Я би не прикривався військовими. Тому що давайте не забувати, чого прийшли росіяни до нас. Перший їхній привід – це якраз був захист російськомовних, тому не потрібно говорити, що мова не має значення. Ми захищаємо культуру, а в культурі один із найперших пунктів – це мова, і ми маємо її захищати, – каже Тураєв.
Він також зазначив, що Радянський Союз у 30-х роках минулого століття якраз і почав переписувати і вносити правки до української мови.
– Звичайно, в мене також багато знайомих, які спілкуються російською. Тому що багато підрозділів, у яких я служив, саме в Миколаєві, Скадовську, російськомовні регіони. Але не потрібно прикриватися хлопцями. Тому що в них буде свій тригер, рано чи пізно хлопці перейдуть. Не потрібно змушувати, потрібно навчати, – говорить військовослужбовець.
У будь-якому випадку, чим би не керувалися люди – модою чи небажанням асоціюватися з ворогом, – перехід на українську треба заохочувати і підтримувати.
– Одна із причин ще, чому я перейшов на українську. Я не хочу нічого спільного мати зі свинособаками. І взагалі багато хто каже, що російська мова їм більше подобається, що українська не така красива. Але потрібно обирати контент і соціум, у якому ти спілкуєшся. Наприклад, фільми набагато краще перекладені українською. Навіть комедії українською… ви будете сміятися весь фільм, весь вечір. Дуже гарні слова в нас є, – говорить боєць.
Також він згадує про найвеличніший та наймогутніший літак Мрія:
– Найбільший літак у світі – Мрія, яку росіяни зруйнували, але ми обов’язково збудуємо нову. Корабель, який прокладає шлях на Антарктиці, – не лєдокол, це “криголам”, теж звучить. Чи кохання, не “заниматься любовью”, а займатися коханням, це ж благородно. Багато літератури, пісень можна знайти красивих.
Напередодні Дня української мови та писемності Факти ICTV поспілкувалися із захисником України Артуром Тураєвим, який із початком повномасштабного вторгнення став одним із секс-символів української армії.
Артур Тураєв родом із Миколаєва. Навчався у звичайній школі. Оточення було переважно російськомовне. Захищає Україну із 2015 року. Але саме після повномасштабного вторгнення Росії вирішив перейти на українську мову.
– Мене змусило перейти на українську мову усвідомлення того, за що ми боремося. Це не тільки за якісь матеріальні цінності та за територію, а за національність як таку. Тому я вважаю, що нам треба переходити на українську мову, особливо військовим. Тому що це є таким собі тригером, від якого ми маємо відштовхуватися для подальших виконань завдань, – каже боєць.
Розповідає, що почав говорити українською завдяки оточенню, в якому опинився в певний момент.
– Переломний момент був тоді, коли я опинився з тими людьми, які в принципі все життя розмовляли українською. І перші кілька тижнів я спілкувався російською, потім мені стало незручно, тому що зі своїми побратимами легше спілкуватися однією мовою. Спочатку я навіть дискутував, чи це потрібно. Але потім прийшло усвідомлення того, за що ми все це робимо, – розповідає Артур.
Українська мова в рації має значення.
– Коли ти безпосередньо в бойових діях, то набагато ефективніше і легше спілкуватися українською, тому що ти розумієш, що ти серед своїх. І навіть коли з суміжними підрозділами працюєш, коли по рації чуєш їхній голос, то ти на ментальному рівні, в усвідомленні розумієш, що це твої побратими справа, зліва, позаду, спереду, і почуваєш себе спокійніше. Це індикатор того, що навколо твоя підтримка. Тому я з початку березня почав переходити на українську мову. Я і зараз нею недосконало володію, але я навчаюся, і за пів року я більш-менш нормально спілкуюся, – говорить захисник.
Російської ще багато навколо, і відійти від неї складно, але головне – старання.
– Моє рідне місто Миколаїв. Там 95% населення, як правило, російськомовні. І мені теж було нелегко перейти, але я це зробив, і зараз я намагаюся спілкуватися українською в побуті. Буває, змішуються думки, тому що навколо мене багато російськомовних людей. Соціум ще не весь перейшов на українську. Але я стараюся, – каже боєць.
Тим українцям, які не хочуть переходити на українську, не варто прикриватися російськомовними військовими. Бо ці російськомовні бійці на фронті захищають саме українськість.
– Я би не прикривався військовими. Тому що давайте не забувати, чого прийшли росіяни до нас. Перший їхній привід – це якраз був захист російськомовних, тому не потрібно говорити, що мова не має значення. Ми захищаємо культуру, а в культурі один із найперших пунктів – це мова, і ми маємо її захищати, – каже Тураєв.
Він також зазначив, що Радянський Союз у 30-х роках минулого століття якраз і почав переписувати і вносити правки до української мови.
– Звичайно, в мене також багато знайомих, які спілкуються російською. Тому що багато підрозділів, у яких я служив, саме в Миколаєві, Скадовську, російськомовні регіони. Але не потрібно прикриватися хлопцями. Тому що в них буде свій тригер, рано чи пізно хлопці перейдуть. Не потрібно змушувати, потрібно навчати, – говорить військовослужбовець.
У будь-якому випадку, чим би не керувалися люди – модою чи небажанням асоціюватися з ворогом, – перехід на українську треба заохочувати і підтримувати.
– Одна із причин ще, чому я перейшов на українську. Я не хочу нічого спільного мати зі свинособаками. І взагалі багато хто каже, що російська мова їм більше подобається, що українська не така красива. Але потрібно обирати контент і соціум, у якому ти спілкуєшся. Наприклад, фільми набагато краще перекладені українською. Навіть комедії українською… ви будете сміятися весь фільм, весь вечір. Дуже гарні слова в нас є, – говорить боєць.
Також він згадує про найвеличніший та наймогутніший літак Мрія:
– Найбільший літак у світі – Мрія, яку росіяни зруйнували, але ми обов’язково збудуємо нову. Корабель, який прокладає шлях на Антарктиці, – не лєдокол, це “криголам”, теж звучить. Чи кохання, не “заниматься любовью”, а займатися коханням, це ж благородно. Багато літератури, пісень можна знайти красивих.
Re: Про мову .
«Українська мова має обʼєднувати, а не розʼєднувати!
Мій побратим професор Петро Іванишин, написав звернення до тих українських воїнів, які говорять російською…
Вважаю, що його позиція цілком правильна, протилежна провокативним іпсошним формулам одіозних осіб і абсолютно націоналістична.
Декілька тез Звернення:
«…ця війна не лише за території, майно чи ресурси. Передусім вона езистенційна. З обох боків. Це війна на життя і смерть. Для московитів українська національна держава, незалежна українська Україна – це смерть, смерть їх імперським амбіціям. Для нас же, для нашої країни й держави – смертю є їхній «рускій мір».
Проблема тільки в тому, що для них межі «руского міра» є межами їхньої імперії і вони проходять там, де звучить московська мова.
Ти – на війні. На війні проти нашої колективної смерті, проти імперського «руского міра», а значить – проти їхнього культурного шовінізму, проти російської мови теж.
І водночас Ти на війні за наше колективне життя, за український світ, а значить і за українську мову, без якої український світ неможливий.
І те, що зараз Ти, можливо, частково російськомовний, частково двомовний, а частково суржикомовний, жодним чином не применшує й не перекреслює Твоєї священної боротьби за свободу, державу й культуру. І кожен українець Тобі й Твоїм побратимам безмежно вдячний за Вашу безцінну жертву, жертву крові й життя в національній справі.
Змінити мову непросто. Це не смартфон і не автомобіль. І навіть не просто засіб спілкування. Це щось набагато більше. Це – наша свідомість, наше мислення, наша картина світу, наша традиція, наш світогляд, наш дім буття. Мова – це, значною мірою, і є ми. І щоб так кардинально змінити себе, свій внутрішній простір – потрібно достатньо часу й велика сила волі.
І хоч часу у Тебе, друже, зараз мало, та я вірю в Твою могутню силу духу й непереборне бажання повернутись до мови своїх предків – воїнів УПА й УНР, козаків, лицарів Великого князівства литовського, руського й жемайтійського, русичів Галицько-Волинської й Київської держав та ін.
Або вивчити мову народу, за який Ти ризикуєш щоденно своїм життям.
Ти – зможеш! Як змогли тисячі Твоїх побратимів в минулому і в сучасності.
Бо Ти – вже гордість і слава України.
Ти – надія українського світу.
Ти – майбутнє сильної української держави. Сильної, бо української. Української не за назвою, не за формою, а за змістом.
Разом – переможемо!
Слава Україні!»
Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош
Мій побратим професор Петро Іванишин, написав звернення до тих українських воїнів, які говорять російською…
Вважаю, що його позиція цілком правильна, протилежна провокативним іпсошним формулам одіозних осіб і абсолютно націоналістична.
Декілька тез Звернення:
«…ця війна не лише за території, майно чи ресурси. Передусім вона езистенційна. З обох боків. Це війна на життя і смерть. Для московитів українська національна держава, незалежна українська Україна – це смерть, смерть їх імперським амбіціям. Для нас же, для нашої країни й держави – смертю є їхній «рускій мір».
Проблема тільки в тому, що для них межі «руского міра» є межами їхньої імперії і вони проходять там, де звучить московська мова.
Ти – на війні. На війні проти нашої колективної смерті, проти імперського «руского міра», а значить – проти їхнього культурного шовінізму, проти російської мови теж.
І водночас Ти на війні за наше колективне життя, за український світ, а значить і за українську мову, без якої український світ неможливий.
І те, що зараз Ти, можливо, частково російськомовний, частково двомовний, а частково суржикомовний, жодним чином не применшує й не перекреслює Твоєї священної боротьби за свободу, державу й культуру. І кожен українець Тобі й Твоїм побратимам безмежно вдячний за Вашу безцінну жертву, жертву крові й життя в національній справі.
Змінити мову непросто. Це не смартфон і не автомобіль. І навіть не просто засіб спілкування. Це щось набагато більше. Це – наша свідомість, наше мислення, наша картина світу, наша традиція, наш світогляд, наш дім буття. Мова – це, значною мірою, і є ми. І щоб так кардинально змінити себе, свій внутрішній простір – потрібно достатньо часу й велика сила волі.
І хоч часу у Тебе, друже, зараз мало, та я вірю в Твою могутню силу духу й непереборне бажання повернутись до мови своїх предків – воїнів УПА й УНР, козаків, лицарів Великого князівства литовського, руського й жемайтійського, русичів Галицько-Волинської й Київської держав та ін.
Або вивчити мову народу, за який Ти ризикуєш щоденно своїм життям.
Ти – зможеш! Як змогли тисячі Твоїх побратимів в минулому і в сучасності.
Бо Ти – вже гордість і слава України.
Ти – надія українського світу.
Ти – майбутнє сильної української держави. Сильної, бо української. Української не за назвою, не за формою, а за змістом.
Разом – переможемо!
Слава Україні!»
Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош
Re: Про мову .
МОВА.ЧЕХІЯ.МОРАЛЬ.
Всі чули про Судетську область. Але мало хто знає, де і як вона розташована.
Ось так, на фото. Зараз цієї області нема, зараз це просто Чехія. І це природно, оскільки ця місцевість історично належала Богемії, зараз Чехія.
Можна не напружуючись зрозуміти, що сусідня територія тодішньої Судетської області, це Німеччина та Австрія. На цю, прикордонну область, багато років поспіль, може і сотнями років, переселялися німці. Чого їм не сиділося на своїй батьківщині, хто зна. Це справа окремого дослідження. Тим не менш вони переселялися. Сотнями тисяч. І звісно культивували там свою мову, німецьку. І не тільки там, вони розповсюджували її на всю Чехословаччину. Особливо під час панування Австро-Угорської імперії. Тоді Чехословаччина була в її складі. Дійшло до того, що майже вся Прага розмовляла мовою окупанта. Окупанта підступного, латентного, як зараз кажуть, гібридного. Більше того, в в тій же Празі, самі чехи почали агресивно сприймати свою же мову. Коли хтось звертався чеською мовою, вони з роздратуванням казали, - Я не панімаю, - але німецькою мовою, - Ich verstehe nicht. Гаваріте чілавеческім язиком, додавали вони. Звісно, тією ж німецькою мовою.
Вам це нічого не нагадує?
Зараз у нас те саме. Наче під копірку. І наші прикордонні землі, заселені московитами, і Київ з чілавеческім язиком.
І так само, як зараз Путька, а тоді Гітлер, використав цей факт для анексії Судет, а пізніше і всієї Чехословаччини.
А далі пішло-поїхало, всі знають.
Друга світова закінчилася.
Чехословаччина відродилася у своїх кордонах. Але німецька мова продовжувала своє панування в цій країні.
І що зробив Уряд Чехословаччини на чолі з Президентом Бенешем?
Дуже просто зробив. Власне, так, як і треба було зробити.
До 3 мільйонів німців були депортовані з Чехословаччини у Німеччину. на свою батьківщину. Німецька мова була заборонена.
Через рік, вся країна користувалася своєю рідною мовою.
Цей процес, депортація та заборона окупаційної мови пройшов більш-менш безболісно. Тоді, в 1945 році з німцями особливо не церемонилися. Були якісь поодинокі голоси моралізаторів, мовляв, так не можна, це ж історія, окупаційна мова і окупанти повинні мати рівні права, не можна забороняти, не можна депортувати. Але на них, на щастя для чехів, ніхто не звертав уваги.
І що маємо в сухому залишку.
В результаті, чехи зберегли свою мову, і зберегли свою державу.
А що ж "нещасні" німці, яких депортували? А нічого. Їх не вбили, їх депортували. При чому депортували не зі своєї землі, а з перманентно ними окупованою. І депортували на свої землі. Де вони зайнялися відбудовою своєї батьківщини, Німеччини, чим принесли їй більшу користь, ніж і далі продовжили би свою підступну та підривну діяльність в чужій країні.
Ось так.
З цього історичного факту я давно зробив висновок.
А ви?
не моє, але поділяю.
Всі чули про Судетську область. Але мало хто знає, де і як вона розташована.
Ось так, на фото. Зараз цієї області нема, зараз це просто Чехія. І це природно, оскільки ця місцевість історично належала Богемії, зараз Чехія.
Можна не напружуючись зрозуміти, що сусідня територія тодішньої Судетської області, це Німеччина та Австрія. На цю, прикордонну область, багато років поспіль, може і сотнями років, переселялися німці. Чого їм не сиділося на своїй батьківщині, хто зна. Це справа окремого дослідження. Тим не менш вони переселялися. Сотнями тисяч. І звісно культивували там свою мову, німецьку. І не тільки там, вони розповсюджували її на всю Чехословаччину. Особливо під час панування Австро-Угорської імперії. Тоді Чехословаччина була в її складі. Дійшло до того, що майже вся Прага розмовляла мовою окупанта. Окупанта підступного, латентного, як зараз кажуть, гібридного. Більше того, в в тій же Празі, самі чехи почали агресивно сприймати свою же мову. Коли хтось звертався чеською мовою, вони з роздратуванням казали, - Я не панімаю, - але німецькою мовою, - Ich verstehe nicht. Гаваріте чілавеческім язиком, додавали вони. Звісно, тією ж німецькою мовою.
Вам це нічого не нагадує?
Зараз у нас те саме. Наче під копірку. І наші прикордонні землі, заселені московитами, і Київ з чілавеческім язиком.
І так само, як зараз Путька, а тоді Гітлер, використав цей факт для анексії Судет, а пізніше і всієї Чехословаччини.
А далі пішло-поїхало, всі знають.
Друга світова закінчилася.
Чехословаччина відродилася у своїх кордонах. Але німецька мова продовжувала своє панування в цій країні.
І що зробив Уряд Чехословаччини на чолі з Президентом Бенешем?
Дуже просто зробив. Власне, так, як і треба було зробити.
До 3 мільйонів німців були депортовані з Чехословаччини у Німеччину. на свою батьківщину. Німецька мова була заборонена.
Через рік, вся країна користувалася своєю рідною мовою.
Цей процес, депортація та заборона окупаційної мови пройшов більш-менш безболісно. Тоді, в 1945 році з німцями особливо не церемонилися. Були якісь поодинокі голоси моралізаторів, мовляв, так не можна, це ж історія, окупаційна мова і окупанти повинні мати рівні права, не можна забороняти, не можна депортувати. Але на них, на щастя для чехів, ніхто не звертав уваги.
І що маємо в сухому залишку.
В результаті, чехи зберегли свою мову, і зберегли свою державу.
А що ж "нещасні" німці, яких депортували? А нічого. Їх не вбили, їх депортували. При чому депортували не зі своєї землі, а з перманентно ними окупованою. І депортували на свої землі. Де вони зайнялися відбудовою своєї батьківщини, Німеччини, чим принесли їй більшу користь, ніж і далі продовжили би свою підступну та підривну діяльність в чужій країні.
Ось так.
З цього історичного факту я давно зробив висновок.
А ви?
не моє, але поділяю.
Re: Про мову .
У Дніпрі викладачка медуніверситету вимагала від студентки говорити російською і "послала" її у Львів
Про кричущий випадок, який трапився у Дніпровському державному медичному університеті, розповів підприємець Андрій Табінський, який почув цю історію з перших уст
Йдеться про пару "Пропедевтика внутрішніх хвороб", яку викладала Новоженіна Людмила Іванівна. Саме вона заборонила студентці третього курсу Магдалині Пельчар відповідати українською мовою. Зокрема, "вимагала, щоб дівчина на її практичних заняттях говорила винятково російською"
Студентка відповіла, що цієї мови не знає і нею розмовляти не буде, на що викладачка "відреагувала із сарказмом" – мовляв, у такому випадку їй потрібно йти "навчатися до Кембриджа або Львова", бо у себе на практичних заняттях вона хоче чути російську. Після цього жінка взагалі "відмовилася приймати відповідь дівчини"
Про кричущий випадок, який трапився у Дніпровському державному медичному університеті, розповів підприємець Андрій Табінський, який почув цю історію з перших уст
Йдеться про пару "Пропедевтика внутрішніх хвороб", яку викладала Новоженіна Людмила Іванівна. Саме вона заборонила студентці третього курсу Магдалині Пельчар відповідати українською мовою. Зокрема, "вимагала, щоб дівчина на її практичних заняттях говорила винятково російською"
Студентка відповіла, що цієї мови не знає і нею розмовляти не буде, на що викладачка "відреагувала із сарказмом" – мовляв, у такому випадку їй потрібно йти "навчатися до Кембриджа або Львова", бо у себе на практичних заняттях вона хоче чути російську. Після цього жінка взагалі "відмовилася приймати відповідь дівчини"
Re: Про мову .
Це жах, це пробите дно!СБУ не відкрила провадження на зросійщеного жоріна, який прямо закликав таких самих зросійщених не виконувати закони України.
СБУ не відкрила провадження на ліваків - студентів Політехніки, які порушили закон України "Про воєнний стан" і провели масовий захід у Львові.
Нарешті, СБУ не відкрила кримінальне провадження проти викладачки з Дніпра, яка заборонила державну українську мову на своїх заняттях.
СБУ відкрили кримінальне провадження на берегиню української мови, української історії , української культури, на Ірина Фаріон .
У мене тільки одне питання , це дійсно спецслужба держави Україна?
Re: Про мову .
Бути українцем в Україні ох ,як непросто ! Ми , українці , ніби вдома ,а ніби, десь в гостях в якій небудь Читі чи ще десь в росії. Тут поет Ю.Рибчинський написав про те ,що нам ,галичанам , сидячи за партою в українській школі , в україномовному середовищі було дуже легко бути українцями. Так от , не було легко , нас також наскрізь зросійщили ,ми були якимось суржиком , до шкіл присилали вчителів з Одеси та Кіровограда з "великої "України піднімати "недорозвинений" захід України. У нас було все ,як у всіх ,мова залишалася хіба що в душі . А так : рускій
язик 4 рази на тиждень в школі , бо українська мова тільки - 2рази ,всі лозунги , плакати , виступи в клубі , фільми ,телебачення : все російською ,все !
А ви кажете ,галичанам було легше , скільки наших людей вивезли до сибіру клятого,до Казахстану ,не легше нам , просто, галичани своє тримають і носять в серці ,як би важко нам не було і не так от запросто відмовляються .
Мій тато ще зовсім молодим хлопцем поїхав на роботу на Донбас ,приписавши собі цілий рік, щоб узяли ,а тітка, молоденькою дівчиною в Крим - відбудовувати його,в нас роботи не було, бо так занедбали його, що жах , а ви кажете ,добре було галичанам .Ми першими постраждали після розпаду срср, стільки безробіття ,як жити далі?
То не Ірину Дмитрівну звільнили з Львівської політехніки ,то нам ,українцям, плюнули в лице і сказали ,що то дощ ,плюнули на українську мову , на Україну ,як державу ,бо що таке
Україна без мови - сирота ,в якої вкрали те , без чого вона ніколи не проб'ється
у цім світі сильною державою ,а зможе бути лише додатком до чогось .
Якщо нас колись насильно вчили тому проклятому язику , то ви , російськомовні ( в армії, в школах, університетах, будь де ) не розумієте ,що
ви ,розмовляючи мовою ворога ,ким би ви не були ,несете для України не перемогу ,а розбрат ...
Віра Вівчаренко
язик 4 рази на тиждень в школі , бо українська мова тільки - 2рази ,всі лозунги , плакати , виступи в клубі , фільми ,телебачення : все російською ,все !
А ви кажете ,галичанам було легше , скільки наших людей вивезли до сибіру клятого,до Казахстану ,не легше нам , просто, галичани своє тримають і носять в серці ,як би важко нам не було і не так от запросто відмовляються .
Мій тато ще зовсім молодим хлопцем поїхав на роботу на Донбас ,приписавши собі цілий рік, щоб узяли ,а тітка, молоденькою дівчиною в Крим - відбудовувати його,в нас роботи не було, бо так занедбали його, що жах , а ви кажете ,добре було галичанам .Ми першими постраждали після розпаду срср, стільки безробіття ,як жити далі?
То не Ірину Дмитрівну звільнили з Львівської політехніки ,то нам ,українцям, плюнули в лице і сказали ,що то дощ ,плюнули на українську мову , на Україну ,як державу ,бо що таке
Україна без мови - сирота ,в якої вкрали те , без чого вона ніколи не проб'ється
у цім світі сильною державою ,а зможе бути лише додатком до чогось .
Якщо нас колись насильно вчили тому проклятому язику , то ви , російськомовні ( в армії, в школах, університетах, будь де ) не розумієте ,що
ви ,розмовляючи мовою ворога ,ким би ви не були ,несете для України не перемогу ,а розбрат ...
Віра Вівчаренко
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 10 гостей