Цікаво
Але якщо це так то мабуть це доказ, чому вони всі паляться на гуглтранслейті
"Martin_Luther
Дослідження Джона МакВортера професора лінгвістики з Колумбійського університету, який вивчав складність мов Він аналізував 200+ мов світу за параметрами: граматика, словотвір, фонетика, система відмінків... І виклав результати в статті, яка підірвала лінгвістичне комьюніті.
Цитата, яку запам'ятали назавжди: "Українська мова це лінгвістичний парадокс.
Вона має 7 відмінків, 3 роди, складну систему дієвідмін, але при цьому ЛОГІЧНІША за англійську.
Він пояснював: "У більшості складних мов є виключення з виключень.
Латина, німецька, французька там треба вчити напам'ять тисячі форм.
А українська побудована як конструктор Lego.
Є правила — і вони ПРАЦЮЮТЬ.
Майже немає irregular verbs, як в англійській.
Ви розумієте систему і можете створити будь-яке слово".
Найбільше його вразило словотворення.
Він показував приклад: "читати" -прочитати, зачитатися, дочитати, перечитати, недочитати, вичитати, зачитати... ".
Одне слово породжує 15+ смислів через префікси. При цьому КОЖЕН носій інтуїтивно розуміє різницю між "зачитатися" і "зачитати". Це генетична пам'ять мови, якій тисячі років".
А потім він сказав фразу: "Англійська спрощувалася століттями, щоб стати lingua franca. Ми втратили відмінки, роди, складні форми простоти. А українська зберегла ВСЮ складність і при цьому залишилася логічною. Це означає одне: носії цієї мови мають неймовірну когнітивну гнучкість".
Він порівняв: - Англійська: 100,000 слів у словнику.
Українська: 256,000 слів (офіційно), але ПОТЕНЦІЙНО заради необмежена кількість через словотворення "Ви можете створити слово "недоперечитувач" - і кожен українець ЗРОЗУМІЄ його з першого разу, хоч ніколи не чув. Покажіть мені іншу мову, де це працює."
Після публікації статті до МакВортера написали сотні лінгвістів: "Чому ми не вивчали українську раніше?".
Зараз у 15 університетах США відкрили курси української мови. Не через політику. Через ЛІНГВІСТИЧНИЙ інтерес "
Про мову .
Re: Про мову .
Мабуть, я напишу про це востаннє.
Бо стільки бруду, ненависті і злості я ніколи не отримував. Аніж за останні 2 місяці, коли прошу співгромадян зробити маленьке зусилля, почати говорити українською. Бо какаяразніца вбиває дорослих та дітей без розбору.
Добре, навіть не почати, просто перестати ненавидіти тих, хто говорить українською.
За цей час я і мовнюк, і відпрацьовую кремлівські методички, і налаштовую "нормальних проти вастока всегда рускага", і хочу знищити туристичну Одесу, і став мільйонером на гроші московії... бо кажу про різницю язика і мови...
25 загиблих, серед них – троє діток у Тернополі. Харків – 46 поранених, двоє дітей. Це лише одна нічна атака ворога.
Нагадаю вечір 23 лютого 2022 року. Виступ плєшивого. "Ми оголошуємо сво для захисту російськомовного населення за межами росії" - головне в його промові.
Я насправді не знаю, що має ще статись, щоб третина чи більше країни, яка стікає кровʼю, хоронить щодня десятки кращих серед нації, нарешті зрозуміла важливість мови.
Чи є у світі ще хоч одна країна, громадяни якої будуть до нестями, з піною у рота так відстоювати мову країни, яка зараз, саме в цю годину робить жінку вдовою, дітей сиротами, родини безхатьками, долі – понівеченими назавжди?
Чому ті ж самі люди вчать за місяць німецьку, польську, італійську, і за все життя не можуть хоча б почати говорити, хоча б перестати репетували на увесь світ про утиски. Бл"дь утиски мови ворога.
Чи можна уявити США, які після вступу у Другу світову перейшли б на німецьку?
А Польща перейшла на російську в 1939-му?
Фінляндія заговорила нею?
Японія після ядерних ударів перейшла на англійську?
То що бляха з нами не так?
Як ще донести людям, що мова – це наша ідентичність? Не буде мови – не буде країни, кордонів, нації. Все це стане минулим. Ми асимілюємось посеред крадіїв унітазів і ношених трусів.
Якщо ви чекаєте, що війна пройде хвилею через ваше місто і все повернеться до совка, ковбаски по 2,20 і "Столичної" за 3,50 – подивіться на Бахмут, Артемівськ, Часів Яр... Вже сьогодні кожен 6-й полонений ЗСУ – українець за громадянством. На Донеччині ворог створює військові формування з українців. Ждуни, це ваша доля.
Майже 4 роки кровопролитної війні, майже 12 років бойових дій.
В Одесі і Києві нічні клуби танцюють під попсу ворога.
Таксист у Львові побитий через те, що не поставив пасажирам російську музику.
Понад 60% школярів у столиці на уроках говорять російською. Понад 80% – спілкуються нею поза школою.
Четверть вчителів та викладачів ведуть заняття російською.
У Харкові, де щодня загиблі, таксист відмовляється обслуговувати пасажирів українською.
У Дніпрі пасажирка хотіла побити таксиста за його українську.
Через 2 роки війни в моєму оточенні були люди, які стверджували, що запросто змінять паспорт з тризубом на двоголову курку. Вапервих там ніхто не запретіт нашей гаваріть, і вапще какая разніца, кому налогі платіть.
Ворог вбиває без розбору, якою мовою ми говоримо. Але ворог вбиває за мову, за те, що ми українці. І має залізобетонний привід вбивати далі. Бо тут є кого защіщать.
Певно, лагідна українізація не вдасться.
А на іншу ні в кого ще крашанки не виросли.
Боюсь, прийде час, коли україномовні в Україні стануть знову меншістю. Як було вже якихось 20 років тому. З вашей мовай камбайньоров селюков і трактарістав. Інші таки вистоять своє право на радной прівічній сдецва. Не дай Боже – в малороській губернії.
P.S. І не треба в коментарях маніпуляцій, мовляв от мова - це всі наші проблеми. Ні, ми по вуха в корупції, ми стоїмо проти страшного ворога, без світла, тепла і нормальної допомоги партнерів. Але без мови все це до дупи протигаз. Нічого захищати, територія без нації – дике поле.
Обійняв всіх, все ще вірю, що справа не в особливо побудованій щелепі.
Олександр Чорний
Бо стільки бруду, ненависті і злості я ніколи не отримував. Аніж за останні 2 місяці, коли прошу співгромадян зробити маленьке зусилля, почати говорити українською. Бо какаяразніца вбиває дорослих та дітей без розбору.
Добре, навіть не почати, просто перестати ненавидіти тих, хто говорить українською.
За цей час я і мовнюк, і відпрацьовую кремлівські методички, і налаштовую "нормальних проти вастока всегда рускага", і хочу знищити туристичну Одесу, і став мільйонером на гроші московії... бо кажу про різницю язика і мови...
25 загиблих, серед них – троє діток у Тернополі. Харків – 46 поранених, двоє дітей. Це лише одна нічна атака ворога.
Нагадаю вечір 23 лютого 2022 року. Виступ плєшивого. "Ми оголошуємо сво для захисту російськомовного населення за межами росії" - головне в його промові.
Я насправді не знаю, що має ще статись, щоб третина чи більше країни, яка стікає кровʼю, хоронить щодня десятки кращих серед нації, нарешті зрозуміла важливість мови.
Чи є у світі ще хоч одна країна, громадяни якої будуть до нестями, з піною у рота так відстоювати мову країни, яка зараз, саме в цю годину робить жінку вдовою, дітей сиротами, родини безхатьками, долі – понівеченими назавжди?
Чому ті ж самі люди вчать за місяць німецьку, польську, італійську, і за все життя не можуть хоча б почати говорити, хоча б перестати репетували на увесь світ про утиски. Бл"дь утиски мови ворога.
Чи можна уявити США, які після вступу у Другу світову перейшли б на німецьку?
А Польща перейшла на російську в 1939-му?
Фінляндія заговорила нею?
Японія після ядерних ударів перейшла на англійську?
То що бляха з нами не так?
Як ще донести людям, що мова – це наша ідентичність? Не буде мови – не буде країни, кордонів, нації. Все це стане минулим. Ми асимілюємось посеред крадіїв унітазів і ношених трусів.
Якщо ви чекаєте, що війна пройде хвилею через ваше місто і все повернеться до совка, ковбаски по 2,20 і "Столичної" за 3,50 – подивіться на Бахмут, Артемівськ, Часів Яр... Вже сьогодні кожен 6-й полонений ЗСУ – українець за громадянством. На Донеччині ворог створює військові формування з українців. Ждуни, це ваша доля.
Майже 4 роки кровопролитної війні, майже 12 років бойових дій.
В Одесі і Києві нічні клуби танцюють під попсу ворога.
Таксист у Львові побитий через те, що не поставив пасажирам російську музику.
Понад 60% школярів у столиці на уроках говорять російською. Понад 80% – спілкуються нею поза школою.
Четверть вчителів та викладачів ведуть заняття російською.
У Харкові, де щодня загиблі, таксист відмовляється обслуговувати пасажирів українською.
У Дніпрі пасажирка хотіла побити таксиста за його українську.
Через 2 роки війни в моєму оточенні були люди, які стверджували, що запросто змінять паспорт з тризубом на двоголову курку. Вапервих там ніхто не запретіт нашей гаваріть, і вапще какая разніца, кому налогі платіть.
Ворог вбиває без розбору, якою мовою ми говоримо. Але ворог вбиває за мову, за те, що ми українці. І має залізобетонний привід вбивати далі. Бо тут є кого защіщать.
Певно, лагідна українізація не вдасться.
А на іншу ні в кого ще крашанки не виросли.
Боюсь, прийде час, коли україномовні в Україні стануть знову меншістю. Як було вже якихось 20 років тому. З вашей мовай камбайньоров селюков і трактарістав. Інші таки вистоять своє право на радной прівічній сдецва. Не дай Боже – в малороській губернії.
P.S. І не треба в коментарях маніпуляцій, мовляв от мова - це всі наші проблеми. Ні, ми по вуха в корупції, ми стоїмо проти страшного ворога, без світла, тепла і нормальної допомоги партнерів. Але без мови все це до дупи протигаз. Нічого захищати, територія без нації – дике поле.
Обійняв всіх, все ще вірю, що справа не в особливо побудованій щелепі.
Олександр Чорний
Re: Про мову .
Є в українській мові слова, які не просто важко перекласти — їх майже неможливо передати іншими мовами без втрати тієї глибини, теплоти й образності, що закладені в них століттями. Це маленькі скарби нашої культури, унікальні й самобутні.
1. Вирій — це красиве й поетичне слово не має іноземних аналогів. А називають так теплі краї, куди птахи відлітають зимувати.
2. Тужити — відчувати глибокий сум за кимось або чимось, що виходить за межі звичайного.
Перекласти це слово дослівно - дуже важко.
3. Непереливки — так говорять, коли опиняєшся у складній ситуації або зазнаєш труднощів.
Це народне влучне слово, яке ніколи не перекладеш буквально.
4. Шахівниця — цікаво, що в багатьох мовах немає окремого слова для шахової дошки, але в українській воно є.
5. Манівці — колоритне слово, яке не має точної відповідності в інших мовах. Воно означає обхідні шляхи, незвідані стежки.
6. Кохати — українська мова - одна з небагатьох у світі, де чітко розрізняють два поняття:
«любити» - це широке поняття (любов до родини, друзів, речей), а «кохати» - лише глибоке, романтичне почуття між
закоханими.
7. Щем або щемити — це винятково українські слова, які описують особливий стан емоційного болю. Це одне з найпоетичніших українських слів, якому важко знайти аналог у будь-якій мові.
8. Добродій — людина, що безкорисливо допомагає іншим.
Це слово в українській мові є унікальним звертанням, яке поєднує формальність і теплоту. В інших мовах для цього поняття зазвичай використовуються окремі слова або вирази, що не передають такої ж емоційної насиченості.
9. Майоріти — це дієслово описує легкий, плавний рух у повітрі — зазвичай прапора чи тканини. Це поетичне, емоційне зображення граційного коливання.
10. Наснага — означає внутрішнє палке натхнення, піднесення духу, енергію для творчості або дії. Більше, ніж просто «мотивація» — це глибока внутрішня сила, яка веде до натхненної праці.
11. Чимчикувати — крокувати дрібненько, жваво, легко, часто з гумористичним відтінком. Жодна інша мова не має настільки яскравого слова для опису такого способу ходи.
12. Начувайся — застереження з легким натяком на погрозу або суворе попередження. Це слово несе в собі одночасно емоцію і драматизм, який складно передати іншими мовами одним словом.
Кожне з цих слів — мов крихітний всесвіт, у якому поєднані емоції, досвід, світогляд і душа українського народу. Вони не просто збагачують мову — вони нагадують, ким ми є, і чому наша культура така неповторна.
1. Вирій — це красиве й поетичне слово не має іноземних аналогів. А називають так теплі краї, куди птахи відлітають зимувати.
2. Тужити — відчувати глибокий сум за кимось або чимось, що виходить за межі звичайного.
Перекласти це слово дослівно - дуже важко.
3. Непереливки — так говорять, коли опиняєшся у складній ситуації або зазнаєш труднощів.
Це народне влучне слово, яке ніколи не перекладеш буквально.
4. Шахівниця — цікаво, що в багатьох мовах немає окремого слова для шахової дошки, але в українській воно є.
5. Манівці — колоритне слово, яке не має точної відповідності в інших мовах. Воно означає обхідні шляхи, незвідані стежки.
6. Кохати — українська мова - одна з небагатьох у світі, де чітко розрізняють два поняття:
«любити» - це широке поняття (любов до родини, друзів, речей), а «кохати» - лише глибоке, романтичне почуття між
закоханими.
7. Щем або щемити — це винятково українські слова, які описують особливий стан емоційного болю. Це одне з найпоетичніших українських слів, якому важко знайти аналог у будь-якій мові.
8. Добродій — людина, що безкорисливо допомагає іншим.
Це слово в українській мові є унікальним звертанням, яке поєднує формальність і теплоту. В інших мовах для цього поняття зазвичай використовуються окремі слова або вирази, що не передають такої ж емоційної насиченості.
9. Майоріти — це дієслово описує легкий, плавний рух у повітрі — зазвичай прапора чи тканини. Це поетичне, емоційне зображення граційного коливання.
10. Наснага — означає внутрішнє палке натхнення, піднесення духу, енергію для творчості або дії. Більше, ніж просто «мотивація» — це глибока внутрішня сила, яка веде до натхненної праці.
11. Чимчикувати — крокувати дрібненько, жваво, легко, часто з гумористичним відтінком. Жодна інша мова не має настільки яскравого слова для опису такого способу ходи.
12. Начувайся — застереження з легким натяком на погрозу або суворе попередження. Це слово несе в собі одночасно емоцію і драматизм, який складно передати іншими мовами одним словом.
Кожне з цих слів — мов крихітний всесвіт, у якому поєднані емоції, досвід, світогляд і душа українського народу. Вони не просто збагачують мову — вони нагадують, ким ми є, і чому наша культура така неповторна.
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 3 гостя