К 2100 году население Украины может составить всего 15 млн человек — The Washington Post
В результате войны в Украине погибли десятки тысяч мирных жителей и военных. Еще не менее 5 млн человек бежали и живут за пределами Украины, а пятая часть страны — еще 5 млн человек — находится под российской оккупацией. Смертность почти в три раза превышает рождаемость.
Как отмечает WP, уменьшение населения может оказать серьезное влияние на экономическое здоровье страны, политическую стабильность, этнический состав и способность вести войны в будущем.
По предварительным данным, население Украины, включая территории, оккупированные россией, составляет чуть менее 36 млн. Если демографические тенденции сохранятся, ожидается, что к середине столетия население Украины составит около 25 млн человек, а к 2100 году — всего 15 млн.
Газета отмечает, что Украина не одинока в своих демографических проблемах — или в рисках, которые они представляют. Во всех развитых странах мира наблюдается демографический спад. Наблюдается он и в россии, где численность населения также сокращается.
Украина
Re: Украина
НАЙКРАЩИЙ ЧАС ОСМИСЛИТИ УКРАЇНУ
Дезінтеграція політичних верхівок світу досягла нечуваного розмаху. «Більшість» і «опозиція» «перестали спати» в різних країнах. Водночас жодна з них не заявила, що несе відповідальність за сьогоднішню реальність.
У Московії вирішили, що військові не будуть долучені до перемовин, тобто «вони воюють, а їхні інтереси нікого не цікавлять». Сподіватися, що інтереси інших путінських кланів — «силовиків», яких представляє Лавров на перемовинах у Стамбулі, та «бізнесменів», яких представляє Дмітрієв у Саудівській Аравії, збігаються — марна справа. Кривава міжусобиця ще попереду.
У США Трамп іронізує над світом, сусідніми країнами і своїм оточенням. Держсекретар Рубіо лише транслює компліменти своєму шефу. Віце-президент Венс насолоджується посадою, докорами Європі й готується до президентства. Шеф Нацбезпеки США Волш соромиться назвати Росію агресором і конкурує у демонстрації вірності президенту. Маск авантюрно нищить державні інституції та не коментує падіння акцій своєї Tesla аж на 36% протягом місяця його державної кар’єри.
Європа, Канада і Японія користуються «ідеальним штормом» та ефективно формують свою суб’єктність: концентрують і передають фонди для України, чітко переплановують архітектуру військової безпеки, обмінюються пропозиціями заміщення ринків США.
Китай насолоджується політичним самогубством США та «підморгує» Євросоюзу.
У США й Європі пролунали гучні звинувачення технічного прогресу як непереборного способу маніпулювання колективною свідомістю. Комп’ютери, телефони і соцмережі стали «посібниками» встановлення тираній та диктатур. За аналогією маємо «звинуватити» фізиків, які винайшли ядерний синтез для електростанцій, у створенні та застосуванні ядерної зброї, а iPhone і соцмережі — у тому, що вони знищили критичне мислення.
Насправді ж, коли десятиліття тому у США було знято обмеження на розміри внесків у виборчі фонди, там одразу відбулася дискредитація принципів і суспільних відносин за демократичними цінностями. Тобто і там політики — «ні при чому».
Україні варто було б врахувати цей досвід.
Японія, яка обмежила користування електронними засобами учням до 5-го класу і заборонила до 3-го, є прикладом того, що саме діти, які розвивають нейронні зв’язки через писання рукою і читання книжок як метод отримання знань, створюють надпотужні комп’ютери, люблять планету і бережуть свою державу.
Україна нищить ворогів. Нація, військо, волонтери, промисловці, комунальники, медики, вчителі тощо намагаються виробити імунітет до інформаційного бедламу блогерів, трешу влади та блефування політиків, що «оновлюють» свою «демократичність» ілюзією виборів у цьому році.
Демократія — це не лише про розвиток держави, суспільства і соціального захисту. Це і моделі та принципи розв’язання конфліктів і протиріч, управління конкуренцією. Бо саме тут насправді проявляється найбільша її цінність — людське життя.
У різних суспільствах є партії з різною ідеологією: консерватори, ліберали, профспілкові лейбористи, соціал-демократи, радикали, екологісти… Але справжній вибір — між демократією і тоталітаризмом. Тобто між цінністю людського життя та поклонінням славі й статкам.
У різних країнах покоління, що побудували демократичні держави, припустилися помилки. Вони передали свої досягнення нащадкам безкоштовно, без пояснення цінності результатів. І сьогоднішні покоління політиків, бізнесменів, державних діячів «не знають», що отримані блага потребують захисту. Тому вони й програли поточний раунд тим, для кого слава і гроші є сенсом існування.
Ще Рейган говорив, що кожне покоління має навчити своїх наступників захищати демократію, щоб її не втратити.
Звичайно, немає однакових людей, націй чи спільнот (від сім’ї до партії). І, звичайно, що ці об’єктивні нерівності призводитимуть до ієрархії у будь-яких середовищах: владних, політичних, бізнесових, громадських — на рівні села, міста, держави.
Але якщо, попри будь-яку конкуренцію, дипломати й громадяни будуть свідомо дотримуватися одного правила — «людське життя — найвища цінність» — то і розвиток, і конфлікти дозволять зберігати людяність і людство та не залежати від ідолів і кумирів.
На жаль, сьогодні це не про Сполучені Штати Америки.
Маємо найкращий час осмислити і відстояти свою українську Україну та захистити континент від чуми тиранів і диктатур.
Працюємо, не миримося, Переможемо!
Павло Жебрівський
Дезінтеграція політичних верхівок світу досягла нечуваного розмаху. «Більшість» і «опозиція» «перестали спати» в різних країнах. Водночас жодна з них не заявила, що несе відповідальність за сьогоднішню реальність.
У Московії вирішили, що військові не будуть долучені до перемовин, тобто «вони воюють, а їхні інтереси нікого не цікавлять». Сподіватися, що інтереси інших путінських кланів — «силовиків», яких представляє Лавров на перемовинах у Стамбулі, та «бізнесменів», яких представляє Дмітрієв у Саудівській Аравії, збігаються — марна справа. Кривава міжусобиця ще попереду.
У США Трамп іронізує над світом, сусідніми країнами і своїм оточенням. Держсекретар Рубіо лише транслює компліменти своєму шефу. Віце-президент Венс насолоджується посадою, докорами Європі й готується до президентства. Шеф Нацбезпеки США Волш соромиться назвати Росію агресором і конкурує у демонстрації вірності президенту. Маск авантюрно нищить державні інституції та не коментує падіння акцій своєї Tesla аж на 36% протягом місяця його державної кар’єри.
Європа, Канада і Японія користуються «ідеальним штормом» та ефективно формують свою суб’єктність: концентрують і передають фонди для України, чітко переплановують архітектуру військової безпеки, обмінюються пропозиціями заміщення ринків США.
Китай насолоджується політичним самогубством США та «підморгує» Євросоюзу.
У США й Європі пролунали гучні звинувачення технічного прогресу як непереборного способу маніпулювання колективною свідомістю. Комп’ютери, телефони і соцмережі стали «посібниками» встановлення тираній та диктатур. За аналогією маємо «звинуватити» фізиків, які винайшли ядерний синтез для електростанцій, у створенні та застосуванні ядерної зброї, а iPhone і соцмережі — у тому, що вони знищили критичне мислення.
Насправді ж, коли десятиліття тому у США було знято обмеження на розміри внесків у виборчі фонди, там одразу відбулася дискредитація принципів і суспільних відносин за демократичними цінностями. Тобто і там політики — «ні при чому».
Україні варто було б врахувати цей досвід.
Японія, яка обмежила користування електронними засобами учням до 5-го класу і заборонила до 3-го, є прикладом того, що саме діти, які розвивають нейронні зв’язки через писання рукою і читання книжок як метод отримання знань, створюють надпотужні комп’ютери, люблять планету і бережуть свою державу.
Україна нищить ворогів. Нація, військо, волонтери, промисловці, комунальники, медики, вчителі тощо намагаються виробити імунітет до інформаційного бедламу блогерів, трешу влади та блефування політиків, що «оновлюють» свою «демократичність» ілюзією виборів у цьому році.
Демократія — це не лише про розвиток держави, суспільства і соціального захисту. Це і моделі та принципи розв’язання конфліктів і протиріч, управління конкуренцією. Бо саме тут насправді проявляється найбільша її цінність — людське життя.
У різних суспільствах є партії з різною ідеологією: консерватори, ліберали, профспілкові лейбористи, соціал-демократи, радикали, екологісти… Але справжній вибір — між демократією і тоталітаризмом. Тобто між цінністю людського життя та поклонінням славі й статкам.
У різних країнах покоління, що побудували демократичні держави, припустилися помилки. Вони передали свої досягнення нащадкам безкоштовно, без пояснення цінності результатів. І сьогоднішні покоління політиків, бізнесменів, державних діячів «не знають», що отримані блага потребують захисту. Тому вони й програли поточний раунд тим, для кого слава і гроші є сенсом існування.
Ще Рейган говорив, що кожне покоління має навчити своїх наступників захищати демократію, щоб її не втратити.
Звичайно, немає однакових людей, націй чи спільнот (від сім’ї до партії). І, звичайно, що ці об’єктивні нерівності призводитимуть до ієрархії у будь-яких середовищах: владних, політичних, бізнесових, громадських — на рівні села, міста, держави.
Але якщо, попри будь-яку конкуренцію, дипломати й громадяни будуть свідомо дотримуватися одного правила — «людське життя — найвища цінність» — то і розвиток, і конфлікти дозволять зберігати людяність і людство та не залежати від ідолів і кумирів.
На жаль, сьогодні це не про Сполучені Штати Америки.
Маємо найкращий час осмислити і відстояти свою українську Україну та захистити континент від чуми тиранів і диктатур.
Працюємо, не миримося, Переможемо!
Павло Жебрівський
Re: Украина
Частичное обрушение купола на храме Киево-Печерской лавры. Администрация национального заповедника объяснила причину ЧП
"Постоянные ракетные атаки на Киев не только представляют угрозу жизни людей, но и критически влияют на состояние исторических памятников. Взрывные волны, сейсмические колебания и вибрации, вызванные обстрелами, могут наносить скрытый, но необратимый ущерб архитектурным объектам", — сообщили в заповеднике.
Крест демонтировали с целью предотвращения дальнейшего разрушения. В ближайшее время его отреставрируют и установят на место.
"Постоянные ракетные атаки на Киев не только представляют угрозу жизни людей, но и критически влияют на состояние исторических памятников. Взрывные волны, сейсмические колебания и вибрации, вызванные обстрелами, могут наносить скрытый, но необратимый ущерб архитектурным объектам", — сообщили в заповеднике.
Крест демонтировали с целью предотвращения дальнейшего разрушения. В ближайшее время его отреставрируют и установят на место.
Re: Украина
До Дня народження Кобзаря – цікаві факти про Тараса Шевченка
Тарас Шевченко — не бронзовий пам’ятник чи дядько з сумними очима і в кожусі. Він був стильним, освіченим, пристрасним, запальним бунтарем, що ламає стереотипи.
Селф-мейд-мен задовго до появи цього терміну.
Кріпак, що перетворився на зірку аристократичних салонів.
Виходець з українського села, який став мислителем європейської генерації.
Народився в родині кріпаків, але не злиденній. Батько чумакував, дід і батько вміли читати.
У 8 років Тарас пішов до школи. Перший його заробіток – допомога священнику у відспівуванні небіжчиків.
Підліток Тарас був готовий ходити селами 15–20 км, шукаючи собі наставника у малюванні.
За його викуп з кріпацтва заплатили 40 тисяч доларів у сучасному еквіваленті. У благочинній лотереї з купівлі портрету Василя Жуковського, написаного Карлом Брюлловим, брали участь і члени царської родини.
Шевченко був європейським інтелектуалом: навчався в Академії мистецтв, отримував медалі, створив понад 1300 мистецьких творів, розмовляв кількома мовами.
«Кобзар» — справжній бестселер, перший наклад розкупили за два тижні.
Шевченко носив модний одяг. Заробляв непогані гроші. Ходив на вечірки. Користався повагою аристократів. Грав у карти. Закохувався. Фліртував із жінками.
Тараса боялася російська імперська влада. Він був і залишається небезпечним для Росії, бо й досі розпалює у серцях українців вогонь свободи.
І навіть через 164 роки по смерті – Шевченко живий, бо продовжує свій чин у кожному, хто бореться за Україну.
Тарас Шевченко — не бронзовий пам’ятник чи дядько з сумними очима і в кожусі. Він був стильним, освіченим, пристрасним, запальним бунтарем, що ламає стереотипи. 
Селф-мейд-мен задовго до появи цього терміну. Кріпак, що перетворився на зірку аристократичних салонів. Виходець з українського села, який став мислителем європейської генерації. Народився в родині кріпаків, але не злиденній. Батько чумакував, дід і батько вміли читати. У 8 років Тарас пішов до школи. Перший його заробіток – допомога священнику у відспівуванні небіжчиків. Підліток Тарас був готовий ходити селами 15–20 км, шукаючи собі наставника у малюванні. За його викуп з кріпацтва заплатили 40 тисяч доларів у сучасному еквіваленті. У благочинній лотереї з купівлі портрету Василя Жуковського, написаного Карлом Брюлловим, брали участь і члени царської родини. Шевченко був європейським інтелектуалом: навчався в Академії мистецтв, отримував медалі, створив понад 1300 мистецьких творів, розмовляв кількома мовами. «Кобзар» — справжній бестселер, перший наклад розкупили за два тижні. Шевченко носив модний одяг. Заробляв непогані гроші. Ходив на вечірки. Користався повагою аристократів. Грав у карти. Закохувався. Фліртував із жінками. Тараса боялася російська імперська влада. Він був і залишається небезпечним для Росії, бо й досі розпалює у серцях українців вогонь свободи.
І навіть через 164 роки по смерті – Шевченко живий, бо продовжує свій чин у кожному, хто бореться за Україну.Re: Украина
Зеленский подписал закон о повышении акциза на сигаретыОб этом говорится в карточке соответствующего законопроекта на сайте Верховной Рады.
Первый заместитель председателя комитета Верховной Рады по вопросам финансов, налоговой и таможенной политики и нардеп от "Голоса" Ярослав Железняк утверждает, что цены на сигареты вырастут на 40 грн.
Re: Украина
Як Україні не стати Венесуелою — нобелівський лауреат Джеймс РобінсонЩо має робити Україна, аби стати сильною державою? Робінсон наводить дані Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) щодо інституційної якості: Україна наразі перебуває на рівні Білорусі. Це свідчить про системні проблеми, зокрема з правовою системою, верховенством права, боротьбою з корупцією. Проте він підкреслює: шанс ще є, і його не можна змарнувати.
Усі нації, які зростали – від Південної Кореї до Ірландії, – робили це на базі приватної ініціативи. І головне завдання держави – не займатися плановою економікою, не розподіляти «стратегії» розвитку, а створити передумови для динамічного бізнес-середовища.Підтримка приватного сектору, це насамперед:
- справедливий суд, де підприємець може виграти справу проти держави;
- прогнозована податкова політика без раптових змін і «масок-шоу»;
- доступ до капіталу – і для маленького фермера, і для інноватора в ІТ;
- захист прав власності, зокрема для іноземних інвесторів.
Для України ключова проблема, на думку Робінсона – спадщина кланово-олігархічного мислення, навіть якщо воно сьогодні маскується під патріотизм чи «державницький підхід».https://thepage.ua/ua/politics/yak-ukra ... -robinsona
Re: Украина
Глава НБУ призвал украинцев подумать над новым дизайном банкнот
Глава Национального банка Украины Андрей Пышный на сайте "Исторической правды" высказал мнение, что дизайн гривны должен стать более современным и отражать реалии.
"Как должен измениться внешний вид национальной валюты, чтобы "говорить" не о прошлом, а о настоящем и будущем? Какие смыслы должна транслировать украинская гривна о ценностях нашего государства и исторических событиях, которые мы переживаем? Национальный банк предлагает начинать думать над этим", — написал он.
Глава НБУ отметил, что "уже завтра" менять дизайн банкнот планов нет, но регулятор хочет "услышать мнения украинцев". По его словам, нынешнее поколение Украины, переживающее трагические события, имеет право "сказать свое слово, какие символы они хотят видеть на следующей банкноте".
"Начиная разговор о символах и смыслах в дизайне банкнот, мы не изобретаем велосипед. Это нормальный эволюционный процесс для любого государства. В Евросоюзе уже в третий раз, со времени появления евро в 2002 году, планируют изменить дизайн банкнот. [...] Украина тоже должна пройти этот путь, [...] найти новую эстетику. Которую, кстати, мы уже реализуем в нумизматической продукции Национального банка. Мы перешли от констатации фактов к их философско-образному осмыслению. Кто-то в восторге, кого-то это возмущает, вызывает дискуссию, но не оставляет равнодушными", — объяснил Пышный.
Глава Нацбанка Украины считает, что "современная гривна должна резонировать каждому, кто живет сейчас".
Глава Национального банка Украины Андрей Пышный на сайте "Исторической правды" высказал мнение, что дизайн гривны должен стать более современным и отражать реалии.
"Как должен измениться внешний вид национальной валюты, чтобы "говорить" не о прошлом, а о настоящем и будущем? Какие смыслы должна транслировать украинская гривна о ценностях нашего государства и исторических событиях, которые мы переживаем? Национальный банк предлагает начинать думать над этим", — написал он.
Глава НБУ отметил, что "уже завтра" менять дизайн банкнот планов нет, но регулятор хочет "услышать мнения украинцев". По его словам, нынешнее поколение Украины, переживающее трагические события, имеет право "сказать свое слово, какие символы они хотят видеть на следующей банкноте".
"Начиная разговор о символах и смыслах в дизайне банкнот, мы не изобретаем велосипед. Это нормальный эволюционный процесс для любого государства. В Евросоюзе уже в третий раз, со времени появления евро в 2002 году, планируют изменить дизайн банкнот. [...] Украина тоже должна пройти этот путь, [...] найти новую эстетику. Которую, кстати, мы уже реализуем в нумизматической продукции Национального банка. Мы перешли от констатации фактов к их философско-образному осмыслению. Кто-то в восторге, кого-то это возмущает, вызывает дискуссию, но не оставляет равнодушными", — объяснил Пышный.
Глава Нацбанка Украины считает, что "современная гривна должна резонировать каждому, кто живет сейчас".
Re: Украина
В Нацбанке рассказали, когда в Украине представят законопроект о криптовалюте и заменит ли она деньгиЗаконопроект о виртуальных активах в Украине с распределением полномочий регуляторов будет представлен до октября этого года, рассказала первый заместитель главы НБУ Екатерина Рожкова.
Кабмин будет готовить документ совместно с международными партнерами. Он будет базироваться на европейской директиве MiCA, которая предусматривает, что даже снабженные понятными базовыми активами токены приемлемы только в том случае, если это обеспечение размещено в Европе, рассказала чиновница.
"Регулирование этого рынка в странах ЕС обычно осуществляется совместно: центральные банки концентрируются на токенах, которые обеспечены валютами или деньгами, регуляторы рынка ценных бумаг или министерства финансов — на всех остальных", — пояснила Рожкова.
По ее словам, МВФ против того, чтобы регулятором было Министерство цифровой трансформации Украины. Однако она не исключает, что технологии Минцифры все же будут использованы при разработке законопроекта.
Внутренние нормативно-правовые акты для упорядочивания рынка Нацбанк будет разрабатывать после принятия закона, отметила Рожкова.
"Важно сохранить макрофинансовую стабильность. Так что нельзя, чтобы виртуальные активы заменили собой деньги. Мы должны обеспечить прозрачность операторов, учитывая требования финансового мониторинга, защитить финансовую систему от утечки капитала, защитить население", — подчеркнула первая замглавы НБУ.
Рожкова добавила, что из-за рассредоточенности криптокошельков регулировать и ограничивать их будет сложно. Также, по ее словам, есть риск уклонения от налогообложения.
Re: Украина
Пытаются сломать страну в тылу: делимся с мнением психотерапевта о том, как устоять в трудные времена
Авторитетный психиатр и психотерапевт Роман Кечур в интервью для NV высказал мнение о том, как изменилась архитектура большой политики, что означает эта война для украинцев и как сохранить психику на четвертом году военных действий.
Страна, которая сломалась в тылу, — проигрывает войну
Истощать, атаковать, запугивать — это те стратегии, которые Россия пытается задействовать против нас. Потому что понятно, что та страна, которая сломается в тылу, проиграет эту войну. Но пока нет признаков того, что общество ломается.
Украинцы живут «волнами»
Полное единство общества в течение многих лет — это пропагандистская картина. В реальности такое напряжение усилий не может продолжаться годами. Общество живет волнами — большей или меньшей консолидации. И если оценивать общую атмосферу, то она в Украине скорее положительная.
Путин пытается использовать метод кнута и пряника
Россия использует возможность мира как попытку расшатывания. Будто нам обещают мир и при этом нас атакуют, потому что мы «плохо себя ведем». Это банальный способ управления кнутом и пряником. Однако, если наша страна и народ является субъектом, то мы не руководствуемся чужими кнутами и пряниками. Мы имеем собственные представления о наших интересах.
Каждый за себя: как с приходом к власти Трампа поменялась система
В дипломатии Украина научилась играть патриотическую мелодию, построенную на этике, она красивая, но слишком простая. А теперь в отношениях с американской администрацией речь идет о хитрости, силе, временных союзах. Каждый за себя. Это другая система, которая предусматривает другой подход.
Моральные аргументы для США не играют никакой роли. Важны лишь аргументы силы.
Эта война за право украинцев определять свою идентичность
Нам сегодня навязывают мир, где только большие нации могут определять свою собственную идентичность и определяют идентичность малых наций.
Эта война за право украинцев самим определять свою идентичность. Это право невозможно получить навсегда. Если оно будет обретено в этом поколении, то следующие вынуждены будут доказывать его заново. Страны, которые перестают доказывать это право — исчезают.
Не стоит переживать из-за вещей, на которые мы не влияем
Надо сконцентрироваться на вещах, которые мы можем изменить. У нас есть возможность донатить, помогать переселенцам, десяткам тысяч травмированных людей. Такая совместная работа является лучшим антидепрессантом — она избавляет человека от чувства бессилия.
Психологические вызовы для украинского общества на четвертом году войны
В Украине борются два нарратива:
«Абсолютное единство и жертвенность. Мы должны жертвовать, ограничивать себя во всем и посвящать».
«Жизнь коротка, давайте развлекаться и жить своими собственными интересами».
Короткая война предполагает доминирование первого нарратива — можно объединиться и на одном дыхании пробежать эту спринтерскую дистанцию.
Длинная же война предполагает, что главной задачей является сохранять работоспособность и боеспособность нас как нации. Это предполагает, что нам нужно не только воевать и консолидироваться, но и расслабляться. Это значит учиться, праздновать, рожать детей, донатить и поддерживать армию. Перед нами стоит задача объединить эти две противоположные стратегии.
Авторитетный психиатр и психотерапевт Роман Кечур в интервью для NV высказал мнение о том, как изменилась архитектура большой политики, что означает эта война для украинцев и как сохранить психику на четвертом году военных действий.
Страна, которая сломалась в тылу, — проигрывает войну
Истощать, атаковать, запугивать — это те стратегии, которые Россия пытается задействовать против нас. Потому что понятно, что та страна, которая сломается в тылу, проиграет эту войну. Но пока нет признаков того, что общество ломается.
Украинцы живут «волнами»
Полное единство общества в течение многих лет — это пропагандистская картина. В реальности такое напряжение усилий не может продолжаться годами. Общество живет волнами — большей или меньшей консолидации. И если оценивать общую атмосферу, то она в Украине скорее положительная.
Путин пытается использовать метод кнута и пряника
Россия использует возможность мира как попытку расшатывания. Будто нам обещают мир и при этом нас атакуют, потому что мы «плохо себя ведем». Это банальный способ управления кнутом и пряником. Однако, если наша страна и народ является субъектом, то мы не руководствуемся чужими кнутами и пряниками. Мы имеем собственные представления о наших интересах.
Каждый за себя: как с приходом к власти Трампа поменялась система
В дипломатии Украина научилась играть патриотическую мелодию, построенную на этике, она красивая, но слишком простая. А теперь в отношениях с американской администрацией речь идет о хитрости, силе, временных союзах. Каждый за себя. Это другая система, которая предусматривает другой подход.
Моральные аргументы для США не играют никакой роли. Важны лишь аргументы силы.
Эта война за право украинцев определять свою идентичность
Нам сегодня навязывают мир, где только большие нации могут определять свою собственную идентичность и определяют идентичность малых наций.
Эта война за право украинцев самим определять свою идентичность. Это право невозможно получить навсегда. Если оно будет обретено в этом поколении, то следующие вынуждены будут доказывать его заново. Страны, которые перестают доказывать это право — исчезают.
Не стоит переживать из-за вещей, на которые мы не влияем
Надо сконцентрироваться на вещах, которые мы можем изменить. У нас есть возможность донатить, помогать переселенцам, десяткам тысяч травмированных людей. Такая совместная работа является лучшим антидепрессантом — она избавляет человека от чувства бессилия.
Психологические вызовы для украинского общества на четвертом году войны
В Украине борются два нарратива:
«Абсолютное единство и жертвенность. Мы должны жертвовать, ограничивать себя во всем и посвящать».
«Жизнь коротка, давайте развлекаться и жить своими собственными интересами».Короткая война предполагает доминирование первого нарратива — можно объединиться и на одном дыхании пробежать эту спринтерскую дистанцию.
Длинная же война предполагает, что главной задачей является сохранять работоспособность и боеспособность нас как нации. Это предполагает, что нам нужно не только воевать и консолидироваться, но и расслабляться. Это значит учиться, праздновать, рожать детей, донатить и поддерживать армию. Перед нами стоит задача объединить эти две противоположные стратегии.
Re: Украина
МАМОНА ЧИ УКРАЇНА
Кілька тижнів тому я писав про те, що для нинішньої адміністрації США та влади на Банковій мамона — цінність грошей — є ключовою цінністю, метою, завданням і єдиним критерієм успіху. Навіть влада та держава — це лише інструменти збагачення, а не засоби для реалізації амбіцій чи прагнень особистих здобутків.
Але минулого тижня чемпіоном «з мамони» став спецпредставник Трампа — Віткофф.
Те, про що він надомовлявся з Пуйлом, не має не те що підґрунтя людського глузду чи моралі — воно суперечить інтересам народу США.
Окрім «здачі» української території в обмін на бізнес для персональних компаній — це дрібниці. А от те, що 5 стаття НАТО не повинна застосовуватися для країн, які ввійшли до Альянсу після розпаду СРСР у 1991 році, — стало «унікальним призом». Тобто перехоплення ракет уже з Росії до США, як і відгук європейців, також можна забути?
Окрім того, він «домовився» про перенесення бази США з ядерними ракетами з німецького Рамштайну до румунської Констанци, що збільшує час дольоту ракет до Москви і Петербурга — і все це в обмін на бізнес-інтереси компаній США на теренах Московії?
Далі йдеться не лише про надра України, які мають перейти в управління не уряду США, а визначеним нинішньою адміністрацією компаніям. Там ще й інфраструктура, а сама угода зареєстрована взагалі в делаверському офшорі — мабуть, щоб задовольнити доходами всіх підписантів.
І як вишенька на торті — передача української ГТС окремим комерційним структурам, визначеним сьогоднішнім Білим домом, поза межами цієї угоди…
Віткофф поводиться гірше, ніж рекетири з 90-х, бо в тих принаймні був «злодій у законі», до якого могли звернутись ті, на кого «наїжджали» не «по понятіям».
А що «купив і продав» Віткофф у квадраті США — Іран — РФ — Ізраїль, розповім наступного разу. Але всі четверо вже «стоять на вухах»…
Ця мамона у виконанні Віткоффа проявилася настільки яскраво, що склалося враження: вона досягла апогею фантазій або вже на підході до вершини.
А як відомо — з вершини брехні є лише один шлях: тільки донизу.
Щиро бажаю владі на Банковій засвоїти цю істину.
Сьогодні завдання українців — не просто «шпиняти» Віткоффа та іже з ним. Я переконаний, що народ США наведе лад у своїй хаті. Кілька мільярдерів, які заробляють на хаосі нинішньої адміністрації, не «потягнуть» зруйнувати фундамент американських інституцій і ринкової конкуренції одночасно. Система їх поправить…
А нам треба робити своє і зрозуміти, як ці події відгукнуться для нас.
Перше. Так звану «угоду про надра» підписувати не можна. Безкінечні перемовини й «умаслення» господаря Білого дому мають стати «основою дипломатії». Ця угода — це стиль колонізації, яку проводили європейські імперії ще у XVII–XVIII століттях.
Маємо усвідомити, що її підписання — це чітка відповідальність нинішньої влади з їхнім лідером, від якої «не відмажешся» і не втечеш. Українська нація «добро» на колонізацію не давала і не дасть.
А вони не царі і навіть не «трампи».
Медіа вже припускають, що підписання колоніальної угоди може відбутися лише в обмін на шантаж — неоприлюднення кількох сотень рахунків нинішніх очільників і їхньої свити, про які вже говорять у Сенаті США.
Але якщо підпишуть — і навіть затвердять через ВР — то повинні розуміти, що її текст значно злочинніший за Харківські угоди з РФ у частині дотримання Конституції України. Тому таке лайно обов’язково буде денонсоване — або наступною владою, або українською нацією. Звісно, у законний на той час спосіб.
А нам сьогодні треба усвідомити, що підписання «угоди про колонізацію» має лише один наслідок — підписання наступної «угоди про капітуляцію».
І ця капітуляція може мати різні форми:
чи то згода на окупацію 4-х областей і Криму, чи то зменшення Збройних сил і озброєнь України, чи нейтральний статус нашої держави, чи поновлення церковної філії ФСБ в Україні…
Тому, щиро й по-доброму раджу владі на Банковій: зупиніться з мамоною. Підписуйте лише те, що прийме українське військо та українська нація.
Бо лихо буде вам — від світу й закону.
Працюємо. Переможемо!
Павло Жебрівський
Кілька тижнів тому я писав про те, що для нинішньої адміністрації США та влади на Банковій мамона — цінність грошей — є ключовою цінністю, метою, завданням і єдиним критерієм успіху. Навіть влада та держава — це лише інструменти збагачення, а не засоби для реалізації амбіцій чи прагнень особистих здобутків.
Але минулого тижня чемпіоном «з мамони» став спецпредставник Трампа — Віткофф.
Те, про що він надомовлявся з Пуйлом, не має не те що підґрунтя людського глузду чи моралі — воно суперечить інтересам народу США.
Окрім «здачі» української території в обмін на бізнес для персональних компаній — це дрібниці. А от те, що 5 стаття НАТО не повинна застосовуватися для країн, які ввійшли до Альянсу після розпаду СРСР у 1991 році, — стало «унікальним призом». Тобто перехоплення ракет уже з Росії до США, як і відгук європейців, також можна забути?
Окрім того, він «домовився» про перенесення бази США з ядерними ракетами з німецького Рамштайну до румунської Констанци, що збільшує час дольоту ракет до Москви і Петербурга — і все це в обмін на бізнес-інтереси компаній США на теренах Московії?
Далі йдеться не лише про надра України, які мають перейти в управління не уряду США, а визначеним нинішньою адміністрацією компаніям. Там ще й інфраструктура, а сама угода зареєстрована взагалі в делаверському офшорі — мабуть, щоб задовольнити доходами всіх підписантів.
І як вишенька на торті — передача української ГТС окремим комерційним структурам, визначеним сьогоднішнім Білим домом, поза межами цієї угоди…
Віткофф поводиться гірше, ніж рекетири з 90-х, бо в тих принаймні був «злодій у законі», до якого могли звернутись ті, на кого «наїжджали» не «по понятіям».
А що «купив і продав» Віткофф у квадраті США — Іран — РФ — Ізраїль, розповім наступного разу. Але всі четверо вже «стоять на вухах»…
Ця мамона у виконанні Віткоффа проявилася настільки яскраво, що склалося враження: вона досягла апогею фантазій або вже на підході до вершини.
А як відомо — з вершини брехні є лише один шлях: тільки донизу.
Щиро бажаю владі на Банковій засвоїти цю істину.
Сьогодні завдання українців — не просто «шпиняти» Віткоффа та іже з ним. Я переконаний, що народ США наведе лад у своїй хаті. Кілька мільярдерів, які заробляють на хаосі нинішньої адміністрації, не «потягнуть» зруйнувати фундамент американських інституцій і ринкової конкуренції одночасно. Система їх поправить…
А нам треба робити своє і зрозуміти, як ці події відгукнуться для нас.
Перше. Так звану «угоду про надра» підписувати не можна. Безкінечні перемовини й «умаслення» господаря Білого дому мають стати «основою дипломатії». Ця угода — це стиль колонізації, яку проводили європейські імперії ще у XVII–XVIII століттях.
Маємо усвідомити, що її підписання — це чітка відповідальність нинішньої влади з їхнім лідером, від якої «не відмажешся» і не втечеш. Українська нація «добро» на колонізацію не давала і не дасть.
А вони не царі і навіть не «трампи».
Медіа вже припускають, що підписання колоніальної угоди може відбутися лише в обмін на шантаж — неоприлюднення кількох сотень рахунків нинішніх очільників і їхньої свити, про які вже говорять у Сенаті США.
Але якщо підпишуть — і навіть затвердять через ВР — то повинні розуміти, що її текст значно злочинніший за Харківські угоди з РФ у частині дотримання Конституції України. Тому таке лайно обов’язково буде денонсоване — або наступною владою, або українською нацією. Звісно, у законний на той час спосіб.
А нам сьогодні треба усвідомити, що підписання «угоди про колонізацію» має лише один наслідок — підписання наступної «угоди про капітуляцію».
І ця капітуляція може мати різні форми:
чи то згода на окупацію 4-х областей і Криму, чи то зменшення Збройних сил і озброєнь України, чи нейтральний статус нашої держави, чи поновлення церковної філії ФСБ в Україні…
Тому, щиро й по-доброму раджу владі на Банковій: зупиніться з мамоною. Підписуйте лише те, що прийме українське військо та українська нація.
Бо лихо буде вам — від світу й закону.
Працюємо. Переможемо!
Павло Жебрівський
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 6 гостей