Да там о уголовниках в Украине и о их связях с российским ,грузинским и прочим совдеповским криминалом .Бандитские разборки .Ну российские СМИ накладывают своим лохам на уши о том что Украиной правили и правит криминал а государство украинское шестерки на побегушках.О своем криминале то не рассказывают .Главный источник Газета РУ.)))Слобожанский писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 9:32 amЧто там? У меня ссылка не открылась через ТОРaquarius580 писал(а): ↑Апрель 22, 2023, 4:44 pm Это всё правда ?
https://lenta.ru/articles/2023/04/22/week/
Подобные сайты у нас заблокированы, а заходить через впн-ы лениво чаще всего. Желательно цитировать хоть пару ключевых абзацев, чтобы понимать о чем речь
Государственность на землях Украины .
Re: Государственность на землях Украины .
- aquarius580
- Сообщения: 2663
- Зарегистрирован: Май 22, 2021, 11:29 am
- Контактная информация:
Re: Государственность на землях Украины .
Там делается весьма мощное утверждение: что криминалитет имеет возможность сместить министра внутренних дел. Это правда ?Свідомий писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 9:49 amДа там о уголовниках в Украине и о их связях с российским ,грузинским и прочим совдеповским криминалом .Бандитские разборки .Ну российские СМИ накладывают своим лохам на уши о том что Украиной правили и правит криминал а государство украинское шестерки на побегушках.О своем криминале то не рассказывают .Главный источник Газета РУ.)))Слобожанский писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 9:32 amЧто там? У меня ссылка не открылась через ТОРaquarius580 писал(а): ↑Апрель 22, 2023, 4:44 pm Это всё правда ?
https://lenta.ru/articles/2023/04/22/week/
Подобные сайты у нас заблокированы, а заходить через впн-ы лениво чаще всего. Желательно цитировать хоть пару ключевых абзацев, чтобы понимать о чем речь
"Нада проста пиристать стрилять" (С)
- aquarius580
- Сообщения: 2663
- Зарегистрирован: Май 22, 2021, 11:29 am
- Контактная информация:
Re: Государственность на землях Украины .
«Все государство — его предприятие» Как главный вор в законе Киева убивал конкурентов и воевал со всей полицией УкраиныСлобожанский писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 9:32 amЧто там? У меня ссылка не открылась через ТОРaquarius580 писал(а): ↑Апрель 22, 2023, 4:44 pm Это всё правда ?
https://lenta.ru/articles/2023/04/22/week/
Подобные сайты у нас заблокированы, а заходить через впн-ы лениво чаще всего. Желательно цитировать хоть пару ключевых абзацев, чтобы понимать о чем речь
"Нада проста пиристать стрилять" (С)
- Слобожанский
- Сообщения: 3765
- Зарегистрирован: Май 5, 2021, 9:18 pm
- Контактная информация:
Re: Государственность на землях Украины .
Может правда. А может нет. Нам откуда знатьaquarius580 писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:10 pm Там делается весьма мощное утверждение: что криминалитет имеет возможность сместить министра внутренних дел. Это правда ?
Re: Государственность на землях Украины .
А ты как думаешь?Вон вертолет упал в Броварах со всем руководством МВД.То сместили ?А вообще не хилый у нас криминалитет ,так управляет властью и страной что у оккупантов зубы летят.Лучше поинтересоваться об источнике .Лента РУ ну не самый правдивый источник .Я думаю что самый мощный наш криминалитет это наши олигархи .Ну согласись ,у кого больше бабла у того больше влияния .Ну не думаю что бы какой то криминалитет сражающийся с конкурентами управлял спецслужбами .Давай не забывать что в Киеве еще есть мер со своим влиянием и интересами .aquarius580 писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:10 pmТам делается весьма мощное утверждение: что криминалитет имеет возможность сместить министра внутренних дел. Это правда ?Свідомий писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 9:49 amДа там о уголовниках в Украине и о их связях с российским ,грузинским и прочим совдеповским криминалом .Бандитские разборки .Ну российские СМИ накладывают своим лохам на уши о том что Украиной правили и правит криминал а государство украинское шестерки на побегушках.О своем криминале то не рассказывают .Главный источник Газета РУ.)))Слобожанский писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 9:32 amЧто там? У меня ссылка не открылась через ТОРaquarius580 писал(а): ↑Апрель 22, 2023, 4:44 pm Это всё правда ?
https://lenta.ru/articles/2023/04/22/week/
Подобные сайты у нас заблокированы, а заходить через впн-ы лениво чаще всего. Желательно цитировать хоть пару ключевых абзацев, чтобы понимать о чем речь
Re: Государственность на землях Украины .
Я думаю что любой криминалитет ставший на пути спецслужб будет уничтожен .Или ты работаешь на нас или тебя нет .Конечно отдельные личности могут работать на криминалитет ,ну а верхушка всегда работает на определенные политические и олигархические силы но не как на воров в законе .
- aquarius580
- Сообщения: 2663
- Зарегистрирован: Май 22, 2021, 11:29 am
- Контактная информация:
Re: Государственность на землях Украины .
Да, с падением вертолёта - большая загадка. Я не знаю то была случайность или нет. Но, конечно, когда министр и первый зам летят в одном вертолёте - это абсолютно бредовая, недопустимая ситуация. Первый зам для того и существует чтобы оставаться на рабочем месте когда министр в отлучке.Свідомий писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:24 pm
А ты как думаешь?Вон вертолет упал в Броварах со всем руководством МВД.То сместили ?А вообще не хилый у нас криминалитет ,так управляет властью и страной что у оккупантов зубы летят.Лучше поинтересоваться об источнике .Лента РУ ну не самый правдивый источник .Я думаю что самый мощный наш криминалитет это наши олигархи .Ну согласись ,у кого больше бабла у того больше влияния .Ну не думаю что бы какой то криминалитет сражающийся с конкурентами управлял спецслужбами .Давай не забывать что в Киеве еще есть мер со своим влиянием и интересами .
А олигархат - это механизм, созданный Кучмой. Конечно, вы можете их всех арестовать, конфисковать, выгнать и т.д. Только ведь экономика немедленно встанет. Вам придётся вводить военный коммунизм и создавать Госплан. Вы готовы ?
"Нада проста пиристать стрилять" (С)
- aquarius580
- Сообщения: 2663
- Зарегистрирован: Май 22, 2021, 11:29 am
- Контактная информация:
Re: Государственность на землях Украины .
Вам, ессно. Вы же всё про Пороха знаете: мол, "барыга". А про блатных - ничего не знаете ? Сказочник.Слобожанский писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:13 pmМожет правда. А может нет. Нам откуда знатьaquarius580 писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:10 pm Там делается весьма мощное утверждение: что криминалитет имеет возможность сместить министра внутренних дел. Это правда ?
"Нада проста пиристать стрилять" (С)
Re: Государственность на землях Украины .
Совершенно верно .Поэтому нужно договариваться .При том что наши олигархи не хотят ложится под российских .Более того я слышал что олигархи не против жить по законам ,просто им этого никто не предлагал .aquarius580 писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:38 pmДа, с падением вертолёта - большая загадка. Я не знаю то была случайность или нет. Но, конечно, когда министр и первый зам летят в одном вертолёте - это абсолютно бредовая, недопустимая ситуация. Первый зам для того и существует чтобы оставаться на рабочем месте когда министр в отлучке.Свідомий писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:24 pm
А ты как думаешь?Вон вертолет упал в Броварах со всем руководством МВД.То сместили ?А вообще не хилый у нас криминалитет ,так управляет властью и страной что у оккупантов зубы летят.Лучше поинтересоваться об источнике .Лента РУ ну не самый правдивый источник .Я думаю что самый мощный наш криминалитет это наши олигархи .Ну согласись ,у кого больше бабла у того больше влияния .Ну не думаю что бы какой то криминалитет сражающийся с конкурентами управлял спецслужбами .Давай не забывать что в Киеве еще есть мер со своим влиянием и интересами .
А олигархат - это механизм, созданный Кучмой. Конечно, вы можете их всех арестовать, конфисковать, выгнать и т.д. Только ведь экономика немедленно встанет. Вам придётся вводить военный коммунизм и создавать Госплан. Вы готовы ?
Re: Государственность на землях Украины .
Ну про Пороха мы судим по его делам ,тем что видно .А что там в кулуарах для нас мраки .aquarius580 писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:39 pmВам, ессно. Вы же всё про Пороха знаете: мол, "барыга". А про блатных - ничего не знаете ? Сказочник.Слобожанский писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:13 pmМожет правда. А может нет. Нам откуда знатьaquarius580 писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:10 pm Там делается весьма мощное утверждение: что криминалитет имеет возможность сместить министра внутренних дел. Это правда ?
- aquarius580
- Сообщения: 2663
- Зарегистрирован: Май 22, 2021, 11:29 am
- Контактная информация:
Re: Государственность на землях Украины .
Так он вооружает армию за свой счёт. Вот его реальные дела. В партии ЕС не оказалось ни одного предателя; а среди "слуг народных" - вагон и маленькая тележка.
"Нада проста пиристать стрилять" (С)
Re: Государственность на землях Украины .
Да ладно за свой счет.Ты в Рошене давно был.А блин ,ты ж в Австралии.)))Что касается слуг и предателей .Так это ж мы их избрали .Среди Свободы тоже не оказалось .Все на фронте .А зеленых больше и предателей больше .aquarius580 писал(а): ↑Апрель 23, 2023, 1:49 pmТак он вооружает армию за свой счёт. Вот его реальные дела. В партии ЕС не оказалось ни одного предателя; а среди "слуг народных" - вагон и маленькая тележка.
Re: Государственность на землях Украины .
Честно говоря не хочу обсуждать .Все работают на фронт .
Re: Государственность на землях Украины .
1848: забута Українська революція
1848. Історія України знає багато революцій. Певно, найвідоміша з них – Українська революція 1917–1921 років. Зовсім незадовго до того Україна відіграла суттєву роль в Російській революції 1905–1907 років. Частина сучасних істориків виокремлюють також Українську козацьку революцію 1648–1676 років та Українську національно-демократичну (антикомуністичну) революцію 1989–1991 років, яка завершилася відновленням української державності. Вже у XXI столітті в Україні відбулися Помаранчева революція (2004–2005) і Революція гідності (2013–2014).
За цими подіями абсолютно несправедливо позбавлено уваги революцію 1848–1849 років у Австрійській імперії та роль в ній західних українських земель. Фактично, наразі цю тематику розробляє вузьке коло професійних істориків. Журналісти звертаються до неї вкрай рідко. Річниці тих подій на державному рівні не відзначаються.
Скоро 200 років тому Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття, як складові багатонаціональної імперії Габсбургів, опинилися у вирі загальноєвропейської “весни народів” – потужного руху за обмеження влади монархій, демократизацію суспільного життя і створення національних держав. Розпочавшись у Франції, він більшою або меншою мірою охопив Німеччину, Італію, Австрійську імперію, Швецію, Данію, Ірландію, Швейцарію, Дунайські князівства (васали Османської імперії). Відлуння європейських подій досягло навіть Латинської Америки, де масові антиурядові повстання відбулися у Чилі й Бразилії.
Картина Едуарда Блотніцького “Перше засідання Головної Руської Ради”. Фото: varianty.lviv.ua
Від самого початку революції польське населення Галичини виявило себе дуже активно, створивши у Львові Центральну Раду Народову, яка прагнула виражати інтереси всього населення краю. Проте українського інтересу в тому не було. Поляки воліли використати українців лише в якості союзників проти австрійської адміністрації, заради створення в Галичині польської автономії, а в перспективі – польської державності.
У відповідь, 2 травня 1848 року у Львові при соборі святого Юра постала Головна Руська Рада (ГРР) – перша в історії легальна політична організація українців Галичини. Нагадаємо, що за усталеною історичною традицією, яка походила ще з княжих часів, українці західних теренів до початку XX століття називали себе русинами. Цією самоназвою і досі послуговується частина населення Закарпаття.
Єпископ УГКЦ Григорій (Яхимович). Фото: Wikimedia.org
Попри свій регіональний характер, ГРР стояла на платформі єдності земель підавстрійської і підросійської України, єдності 15-мільйонного – на той чаc – українського народу.
Керував Головною Руською Радою греко-католицький єпископ Григорій (Яхимович). Його заступниками стали єпископ Михайло (Куземський) і правник Іван Борисикевич. До складу Ради входило кількадесят членів. Це були як духовні, так і світські особи – львівські міщани, чиновники, вчителі, літератори, землевласники.
Поляки вкрай негативно відреагували на появу української організації. Вони вважали її австрійським або російським проектом, спрямованим на послаблення польського руху. На шпальтах польських видань навіть з’явилися карикатури на єпископа Григорія (Яхимовича), де його зображували із мішком російських рублів. Нічого не нагадує? В усі часи противники українського руху намагалися довести, що він є штучним витвором і без сторонньої підтримки існувати не може.
Єпископ УГКЦ Михайло (Куземський). Фото: zbruc.eu
Головна Руська Рада не обмежилася у своїй діяльності самим Львовом. Вона закликала до створення цілої мережі руських рад на теренах Галичини. “Поменші ради” виникли у 50 містах, містечках і селах, зокрема у Бережанах, Болехові, Бродах, Бучачі, Городку, Дрогобичі, Жовкві, Журавно, Збаражі, Зборові, Золочеві, Калуші, Коломиї, Косові, Перемишлі, Підгайцях, Рогатині, Самборі, Снятині, Станіславі (Івано-Франківську), Стрию, Сяноку, Теребовлі, Тернополі, Турці, Чернівцях, Чорткові, Ярославі. Всі вони підтримували зв’язок із Головною Руською Радою у Львові.
ГРР прагнула не виходити за межі правового поля і домагатися свого шляхом подання петицій до австрійського імператора, уряду, парламенту й адміністрації Галичини. Серед основних досягнень Ради були:
Проведення Собору руських учених у Львові – першого з’їзду українських діячів науки і культури в Галичині;
Заснування культурно-освітнього товариства і видавництва “Галицько-Руська матиця”;
Відкриття Народного Дому у Львові;
Видання першої газети українською народною мовою – “Зорі Галицької”;
Ініціювання відкриття кафедри руської словесності при Львівському університеті;
Сприяння запровадженню навчання українською (русинською) мовою в народних школах і викладання цієї мови у гімназіях;
Формування Руського батальйону гірських стрільців – добровольчої військової частини у складі австрійської армії (1410 бійців), яка охороняла карпатські перевали з огляду на можливість наступу угорських повстанців;
Вперше в історії – затвердження синьо-жовтого українського прапора і герба із зображенням золотого лева на блакитному полі (таємне засідання ГРР від 18 травня 1848 року), використання в якості гімну пісні “Мир вам, браття, всім приносим” (слова Івана Гушалевича, музика Теодора Леонтовича).
Крім того, Головна Руська Рада опікувалася інтересами селянства і вітала скасування панщини у Галичині й Північній Буковині.
Проте австрійська влада не пристала на жодну з політичних вимог ГРР. Зокрема, не було реалізовано найголовнішу з них – поділ Галичини на українську і польську автономії та приєднання до української автономії Закарпаття. Так імперська політика Габсбургів сприяла подальшому зростанню українсько-польської конфронтації, найвищим проявом якої стала війна за Східну Галичину 1918–1919 років і трагічне протистояння 1930-х – 1940-х років.
Становище Головної Руської Ради суттєво ускладнилося після поразки революції в Австрійській імперії та призначення галицьким намісником польського аристократа Аґенора Ґолуховського. 30 червня 1851 року ГРР була змушена оголосити про саморозпуск і реорганізацію в комісію, що завідувала Народним Домом у Львові.
Революційні події 1840-х років на західних українських землях. Мапа: osvitanet.com.ua
Цим актом остаточно завершилася “забута Українська революція”. Хоча досягла вона досить скромних результатів, проте позначила перехід українського руху в Галичині від культурно-просвітницької до політичної стадії. Без неї не було б ні народовського руху у 1860-х, ні перших політичних партій у 1890-х, ні Українських січових стрільців у 1914-му, ні ЗУНР у 1918-му, ні Злуки в соборну Україну 22 січня 1919-го.
1848. Історія України знає багато революцій. Певно, найвідоміша з них – Українська революція 1917–1921 років. Зовсім незадовго до того Україна відіграла суттєву роль в Російській революції 1905–1907 років. Частина сучасних істориків виокремлюють також Українську козацьку революцію 1648–1676 років та Українську національно-демократичну (антикомуністичну) революцію 1989–1991 років, яка завершилася відновленням української державності. Вже у XXI столітті в Україні відбулися Помаранчева революція (2004–2005) і Революція гідності (2013–2014).
За цими подіями абсолютно несправедливо позбавлено уваги революцію 1848–1849 років у Австрійській імперії та роль в ній західних українських земель. Фактично, наразі цю тематику розробляє вузьке коло професійних істориків. Журналісти звертаються до неї вкрай рідко. Річниці тих подій на державному рівні не відзначаються.
Скоро 200 років тому Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття, як складові багатонаціональної імперії Габсбургів, опинилися у вирі загальноєвропейської “весни народів” – потужного руху за обмеження влади монархій, демократизацію суспільного життя і створення національних держав. Розпочавшись у Франції, він більшою або меншою мірою охопив Німеччину, Італію, Австрійську імперію, Швецію, Данію, Ірландію, Швейцарію, Дунайські князівства (васали Османської імперії). Відлуння європейських подій досягло навіть Латинської Америки, де масові антиурядові повстання відбулися у Чилі й Бразилії.
Картина Едуарда Блотніцького “Перше засідання Головної Руської Ради”. Фото: varianty.lviv.ua
Від самого початку революції польське населення Галичини виявило себе дуже активно, створивши у Львові Центральну Раду Народову, яка прагнула виражати інтереси всього населення краю. Проте українського інтересу в тому не було. Поляки воліли використати українців лише в якості союзників проти австрійської адміністрації, заради створення в Галичині польської автономії, а в перспективі – польської державності.
У відповідь, 2 травня 1848 року у Львові при соборі святого Юра постала Головна Руська Рада (ГРР) – перша в історії легальна політична організація українців Галичини. Нагадаємо, що за усталеною історичною традицією, яка походила ще з княжих часів, українці західних теренів до початку XX століття називали себе русинами. Цією самоназвою і досі послуговується частина населення Закарпаття.
Єпископ УГКЦ Григорій (Яхимович). Фото: Wikimedia.org
Попри свій регіональний характер, ГРР стояла на платформі єдності земель підавстрійської і підросійської України, єдності 15-мільйонного – на той чаc – українського народу.
Керував Головною Руською Радою греко-католицький єпископ Григорій (Яхимович). Його заступниками стали єпископ Михайло (Куземський) і правник Іван Борисикевич. До складу Ради входило кількадесят членів. Це були як духовні, так і світські особи – львівські міщани, чиновники, вчителі, літератори, землевласники.
Поляки вкрай негативно відреагували на появу української організації. Вони вважали її австрійським або російським проектом, спрямованим на послаблення польського руху. На шпальтах польських видань навіть з’явилися карикатури на єпископа Григорія (Яхимовича), де його зображували із мішком російських рублів. Нічого не нагадує? В усі часи противники українського руху намагалися довести, що він є штучним витвором і без сторонньої підтримки існувати не може.
Єпископ УГКЦ Михайло (Куземський). Фото: zbruc.eu
Головна Руська Рада не обмежилася у своїй діяльності самим Львовом. Вона закликала до створення цілої мережі руських рад на теренах Галичини. “Поменші ради” виникли у 50 містах, містечках і селах, зокрема у Бережанах, Болехові, Бродах, Бучачі, Городку, Дрогобичі, Жовкві, Журавно, Збаражі, Зборові, Золочеві, Калуші, Коломиї, Косові, Перемишлі, Підгайцях, Рогатині, Самборі, Снятині, Станіславі (Івано-Франківську), Стрию, Сяноку, Теребовлі, Тернополі, Турці, Чернівцях, Чорткові, Ярославі. Всі вони підтримували зв’язок із Головною Руською Радою у Львові.
ГРР прагнула не виходити за межі правового поля і домагатися свого шляхом подання петицій до австрійського імператора, уряду, парламенту й адміністрації Галичини. Серед основних досягнень Ради були:
Проведення Собору руських учених у Львові – першого з’їзду українських діячів науки і культури в Галичині;
Заснування культурно-освітнього товариства і видавництва “Галицько-Руська матиця”;
Відкриття Народного Дому у Львові;
Видання першої газети українською народною мовою – “Зорі Галицької”;
Ініціювання відкриття кафедри руської словесності при Львівському університеті;
Сприяння запровадженню навчання українською (русинською) мовою в народних школах і викладання цієї мови у гімназіях;
Формування Руського батальйону гірських стрільців – добровольчої військової частини у складі австрійської армії (1410 бійців), яка охороняла карпатські перевали з огляду на можливість наступу угорських повстанців;
Вперше в історії – затвердження синьо-жовтого українського прапора і герба із зображенням золотого лева на блакитному полі (таємне засідання ГРР від 18 травня 1848 року), використання в якості гімну пісні “Мир вам, браття, всім приносим” (слова Івана Гушалевича, музика Теодора Леонтовича).
Крім того, Головна Руська Рада опікувалася інтересами селянства і вітала скасування панщини у Галичині й Північній Буковині.
Проте австрійська влада не пристала на жодну з політичних вимог ГРР. Зокрема, не було реалізовано найголовнішу з них – поділ Галичини на українську і польську автономії та приєднання до української автономії Закарпаття. Так імперська політика Габсбургів сприяла подальшому зростанню українсько-польської конфронтації, найвищим проявом якої стала війна за Східну Галичину 1918–1919 років і трагічне протистояння 1930-х – 1940-х років.
Становище Головної Руської Ради суттєво ускладнилося після поразки революції в Австрійській імперії та призначення галицьким намісником польського аристократа Аґенора Ґолуховського. 30 червня 1851 року ГРР була змушена оголосити про саморозпуск і реорганізацію в комісію, що завідувала Народним Домом у Львові.
Революційні події 1840-х років на західних українських землях. Мапа: osvitanet.com.ua
Цим актом остаточно завершилася “забута Українська революція”. Хоча досягла вона досить скромних результатів, проте позначила перехід українського руху в Галичині від культурно-просвітницької до політичної стадії. Без неї не було б ні народовського руху у 1860-х, ні перших політичних партій у 1890-х, ні Українських січових стрільців у 1914-му, ні ЗУНР у 1918-му, ні Злуки в соборну Україну 22 січня 1919-го.
Re: Государственность на землях Украины .
1-го травня 1966 року цей синьо-жовтий прапор із написом "Ще не вмерла Україна – ще її не вбито!" встановили на даху Київського інституту народного господарства (нині – Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана). Зробили це Георгій Москаленко (1938 р.н.) і Віктор Кукса (1940 р.н.). Місце встановлення прапора обрали з розрахунком, що вранці у тому місці формувалися першотравневі колони демонстрантів.
▫ Прапор пошили з двох жіночих шарфів, а національний герб скопіювали з грошей УНР, вирізали з чорної матерії та нашили зверху. Рано вранці 1 травня Москаленко став на сторожі із самопалом біля пожежної драбини, а Кукса поліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і встановив натомість синьо-жовтий.
▫ О 6:30 український прапор помітив двірник інституту і доніс інформацію "куди треба". Невдовзі КДБ порушив кримінальну справу за «посягання на територіальну цілісність УРСР».
▫ Аби виявити організаторів вивішування синьо-жовтого прапора за почерком на ньому, навіть залучили посилений студентський склад із сексотами (стукачами) та проводили письмові диктанти серед студентів. Вжиті заходи дали результат і слідство вийшло на українських активістів.
▫ 21 лютого 1967 року Георгія Москаленка і Віктора Куксу заарештували. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обох винними в антирадянській агітації та пропаганді. Москаленку додали виготовлення та зберіганні вогнепальної зброї – він отримав 3 роки у таборах суворого режиму. А Куксі приплюсували носіння холодної зброї, що потягнуло на 2 роки таборів суворого режиму. Багато років потому обох політв'язнів реабілітували.
🎖 У 2006 році Кукса і Москаленко були нагороджені орденом «За мужність» І ступеня, а на будівлі київського вишу встановили меморіальну дошку на честь 40-річчя геройського вчинку українців.
фото з архівів КДБ.
Re: Государственность на землях Украины .
Таємні союзи та зрада: як Володимир Великий релігію обирав
Битви за томос, якому радіють навіть атеїсти, могло б і не бути. Тисячу років тому князь Володимир Великий постав перед вибором: зберегти віру предків, або ж прийняти одну із впливових тоді релігій – юдаїзм, іслам чи християнство. Є джерела, які вказують, що нащадку Рюрика припало до смаку саме Магометове вчення, але він відмовився від нього. Не підійшла великому князю і гебрейська віра, а залишати поганські звичаї дідів Володимир уже не міг. Ось так методом виключення Русь долучилася до християнства. Але не останню роль тут зіграли політика й особисті пороки князя. Розповідаємо детальніше, чому сьогодні ми радіємо томосу, а не коїмо намаз п’ять разів на день.
Алкоголізм, як віха історії
Коли Володимир захопив Київ та більш-менш ствердив свою владу у центрі руської держави, постало питання релігійної реформи. Річ у тім, що тоді Русь складалася із племен, які мали своїх вождів. Ці племінні князі не поспішали присягати Володимиру, тому він запроваджує тотальні кадрові чистки – замінює місцевих князьків на своїх синів та довірених осіб. Мовляв, усі мають підкорюватися центру. Із цим прицілом виникає культ Перуна, як головного бога, хоча й інших богів Володимир Великий не обійшов стороною. Згідно з “Повістю врем’яних літ”, він розпорядився розставити на горі ідоли Перуна, Хороса, Дажьбога, Стрибога, Сімаргла і Мокош, після чого “почав княжити один”.
Перун головував між богами. Кумир, який зображав громовержця, мав срібний чуб та золоті вуса. І це при тому, що у Русі не було власних джерел дорогоцінних металів. Нестор Літописець не дарма підкреслює деталі оздоблення ідола, бо він окрім верховного божества символізував важливість центрального управління. Мовляв, якщо навіть боги мають головного, то й люди повинні. Ну, і ще Володимир не забував поглядати, кому із богів частіше моляться його дружинники.
Але світ не стояв на місці. Тоді йшли релігійні війни. Волжські булгари стають мусульманами. Їхні посли зрештою приходять у Київ та кажуть Володимиру, щоб той приймав їхній закон. Князь пообіцяв подумати. А думати було про що, бо язичнику ніхто не довіряв та не хотів вести з ним ніяких справ. Центр світової торгівлі та культури – Константинополь – був християнським. Ця ж релігія стрімко ширилася Європою. Схід захоплювали юдаїзм та мусульманство. Володимир, по суті, залишався ізольованим.
Коли в 985 році Володимир Великий пішов на Волзьку Булгарію, його воєвода Добриня попередив, що мусульмани не платитимуть данину язичнику. Бо вони вважали себе вищими за поганців. Великого князя такий розклад не влаштовував, тому він реально задумався над пропозицією булгарських послів. Хмизу в огонь підкидали хозари, які металися між юдаїзмом та ісламом. Отже, треба було обирати, але Володимир не поспішав. Князю знадобилося два роки, щоб зробити остаточний вибір.
Мусульманство дійсно приваблювало Володимира. Це була єдина релігія, яка дозволяла багатоженство, а тоді князь мав вісімсот наложниць і не хотів їх кидати. Арабський історик та лікар Тагир аль-Марвазі пише, що Володимир (Буладмир) направив до Хорезму чотирьох мужів, щоб ті перейняли ісламський звичай. Четвірка руських послів нібито навернулася в іслам, але Русь мусульманською так і не стала.
Великому князю не сподобалися обрізання та заборона їсти свинину. Але найбільше його обурила заборона на алкоголь: “Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути”, – наводить його слова “Повість…”.
Битви за томос, якому радіють навіть атеїсти, могло б і не бути. Тисячу років тому князь Володимир Великий постав перед вибором: зберегти віру предків, або ж прийняти одну із впливових тоді релігій – юдаїзм, іслам чи християнство. Є джерела, які вказують, що нащадку Рюрика припало до смаку саме Магометове вчення, але він відмовився від нього. Не підійшла великому князю і гебрейська віра, а залишати поганські звичаї дідів Володимир уже не міг. Ось так методом виключення Русь долучилася до християнства. Але не останню роль тут зіграли політика й особисті пороки князя. Розповідаємо детальніше, чому сьогодні ми радіємо томосу, а не коїмо намаз п’ять разів на день.
Алкоголізм, як віха історії
Коли Володимир захопив Київ та більш-менш ствердив свою владу у центрі руської держави, постало питання релігійної реформи. Річ у тім, що тоді Русь складалася із племен, які мали своїх вождів. Ці племінні князі не поспішали присягати Володимиру, тому він запроваджує тотальні кадрові чистки – замінює місцевих князьків на своїх синів та довірених осіб. Мовляв, усі мають підкорюватися центру. Із цим прицілом виникає культ Перуна, як головного бога, хоча й інших богів Володимир Великий не обійшов стороною. Згідно з “Повістю врем’яних літ”, він розпорядився розставити на горі ідоли Перуна, Хороса, Дажьбога, Стрибога, Сімаргла і Мокош, після чого “почав княжити один”.
Перун головував між богами. Кумир, який зображав громовержця, мав срібний чуб та золоті вуса. І це при тому, що у Русі не було власних джерел дорогоцінних металів. Нестор Літописець не дарма підкреслює деталі оздоблення ідола, бо він окрім верховного божества символізував важливість центрального управління. Мовляв, якщо навіть боги мають головного, то й люди повинні. Ну, і ще Володимир не забував поглядати, кому із богів частіше моляться його дружинники.
Але світ не стояв на місці. Тоді йшли релігійні війни. Волжські булгари стають мусульманами. Їхні посли зрештою приходять у Київ та кажуть Володимиру, щоб той приймав їхній закон. Князь пообіцяв подумати. А думати було про що, бо язичнику ніхто не довіряв та не хотів вести з ним ніяких справ. Центр світової торгівлі та культури – Константинополь – був християнським. Ця ж релігія стрімко ширилася Європою. Схід захоплювали юдаїзм та мусульманство. Володимир, по суті, залишався ізольованим.
Коли в 985 році Володимир Великий пішов на Волзьку Булгарію, його воєвода Добриня попередив, що мусульмани не платитимуть данину язичнику. Бо вони вважали себе вищими за поганців. Великого князя такий розклад не влаштовував, тому він реально задумався над пропозицією булгарських послів. Хмизу в огонь підкидали хозари, які металися між юдаїзмом та ісламом. Отже, треба було обирати, але Володимир не поспішав. Князю знадобилося два роки, щоб зробити остаточний вибір.
Мусульманство дійсно приваблювало Володимира. Це була єдина релігія, яка дозволяла багатоженство, а тоді князь мав вісімсот наложниць і не хотів їх кидати. Арабський історик та лікар Тагир аль-Марвазі пише, що Володимир (Буладмир) направив до Хорезму чотирьох мужів, щоб ті перейняли ісламський звичай. Четвірка руських послів нібито навернулася в іслам, але Русь мусульманською так і не стала.
Великому князю не сподобалися обрізання та заборона їсти свинину. Але найбільше його обурила заборона на алкоголь: “Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути”, – наводить його слова “Повість…”.
Re: Государственность на землях Украины .
Володимир Великий. Коли би бог любив вас…
Наступними, за літописом Нестора, до Володимира прийшли “німці від Риму”. Аудієнція папських посланців була короткою. “Наша віра – світло, кланяємося Богу, <…> а ваші боги – дерево”, – почали делегати. Князь запитав, яку вони мають заповідь.
“Піст, по можливості, а коли хто п’є чи їсть, – все на славу божу”, – зазначили німці. Володимир наказав їм іти, звідки прийшли, “бо й батьки наші не прийняли цього”.
Насправді, це дивний момент, адже Володимир Великий хоче зрадити віру батьків, але посилається на них, щоб спровадити делегацію від Риму. Найвірогідніше великий князь говорив про свою бабусю – княгиню Ольгу.
Вважається, що першим західним єпископом, який відвідав Русь був Адальберт Магдебурзький. Княгиня запросила його в 959 році. Представник Святого престолу з благословення короля Оттона I мав на меті християнізувати Русь. Він прибув 961-го, але місія провалилася. 962 року Адальберт ледь повернувся до своєї імперії. Цікаво, що сама Ольга хрестилася у 957-му в Константинополі, який тоді ще називали Царгород. Отже, німці не полишали спроб навернути Русь у свою віру, але не судилося. Хоча це не заважало Київській Русі підтримувати теплі відносини із західними християнами.
Прознавши, що Володимир виставив папських посланців, до нього прийшли “козарські жиди”. Вони почали обробляти князя, щоб той перейшов у гебрейську віру. Але їхній закон теж вимагав обрізання та забороняв їсти свинину та заячину. Тоді Володимир запитав, де лежить їхня земля, а, почувши, що в Єрусалимі, уточнив, чи досі вона там.
“Розгнівався бог на батьків наших і розсіяв нас за гріхи наші по світу, а землю нашу віддав християнам”, – уточнили гості з Хозарії.
Володимиру це дуже не сподобалося, навіть ще більше ніж обрізання та заборона на алкоголь. Свою землю йому буквально довелося здобувати кров’ю та потом, тому він не розумів, що це за віра така, де бог позбавляє людей землі.
“Як ви інших учите, а самі отвергнуті богом? Коли би бог любив вас, то не були б розсіяні по чужих землях. Чи і нам того зла хочете?”, – запитав Володимир та виставив хозарське посольство.
Наступними, за літописом Нестора, до Володимира прийшли “німці від Риму”. Аудієнція папських посланців була короткою. “Наша віра – світло, кланяємося Богу, <…> а ваші боги – дерево”, – почали делегати. Князь запитав, яку вони мають заповідь.
“Піст, по можливості, а коли хто п’є чи їсть, – все на славу божу”, – зазначили німці. Володимир наказав їм іти, звідки прийшли, “бо й батьки наші не прийняли цього”.
Насправді, це дивний момент, адже Володимир Великий хоче зрадити віру батьків, але посилається на них, щоб спровадити делегацію від Риму. Найвірогідніше великий князь говорив про свою бабусю – княгиню Ольгу.
Вважається, що першим західним єпископом, який відвідав Русь був Адальберт Магдебурзький. Княгиня запросила його в 959 році. Представник Святого престолу з благословення короля Оттона I мав на меті християнізувати Русь. Він прибув 961-го, але місія провалилася. 962 року Адальберт ледь повернувся до своєї імперії. Цікаво, що сама Ольга хрестилася у 957-му в Константинополі, який тоді ще називали Царгород. Отже, німці не полишали спроб навернути Русь у свою віру, але не судилося. Хоча це не заважало Київській Русі підтримувати теплі відносини із західними християнами.
Прознавши, що Володимир виставив папських посланців, до нього прийшли “козарські жиди”. Вони почали обробляти князя, щоб той перейшов у гебрейську віру. Але їхній закон теж вимагав обрізання та забороняв їсти свинину та заячину. Тоді Володимир запитав, де лежить їхня земля, а, почувши, що в Єрусалимі, уточнив, чи досі вона там.
“Розгнівався бог на батьків наших і розсіяв нас за гріхи наші по світу, а землю нашу віддав християнам”, – уточнили гості з Хозарії.
Володимиру це дуже не сподобалося, навіть ще більше ніж обрізання та заборона на алкоголь. Свою землю йому буквально довелося здобувати кров’ю та потом, тому він не розумів, що це за віра така, де бог позбавляє людей землі.
“Як ви інших учите, а самі отвергнуті богом? Коли би бог любив вас, то не були б розсіяні по чужих землях. Чи і нам того зла хочете?”, – запитав Володимир та виставив хозарське посольство.
Re: Государственность на землях Украины .
Володимир Великий та грецький філософ
Останнім до великого князя прийшов грецький філософ із Візантії. Про булагрів він сказав, що вони прокляті гірше всіх людей, бо уподобились Содому та Гоморрі, а віра їхня оскверняє небо і землю. А ще філософ описав цікаві гігієнічні уподобання булгарів. “Нечисте діло” відвернуло Володимира, князь навіть сплюнув після оповіді.
Грек також пройшовся по кожному з народів, посли яких приходили до нього. А потім він узявся розповідати, як бог сотворив небо і землю, ліси і гори, тварин та людей. Розповів філософ також про Адама й Єву, про диявола, про Всесвітній потоп, Ноя та його ковчег; про Вихід євреїв з Єгипту та народження Ісуса Христа, про його смерть та воскресіння. Коротше, грецький філософ переказав Володимиру Старий та Новий заповіти. Закінчив свою оповідь він описом хрещення та мук, на які будуть приречені ті, хто не охрестився.
Володимира дуже зацікавила розповідь філософа, але князь вирішив ще трохи почекати перед тим, як стрибати в купіль. Він відпустив свого гостя з дарами та великою честю.
Насправді ж не останню роль у виборі Володимира зіграла мова. Перехід в гебрейську, мусульманську чи навіть західну християнську віру означали відмову від своєї мови. Тільки грецьке християнство дозволяло богослужіння рідною мовою. Сам літопис Нестора тому підтвердження. Ніхто із послів не переказував великому князю свої священні книги, як це робив грек, хоча ті ж юдеї шанують Старий заповіт.
Тут цікаво, що Кирило та Методій, які вчилися в Константинопольській вищій школі, створили слов’янську абетку та переклали на слов’янську мову богослужбові книжки. Тобто візантійська християнська експансія почала набирати обертів задовго до візиту релігійних послів (Кирило помер 869-го, а його старший брат Методій – 885 року). Відбувалася вона по-хитрому – рідною для слов’ян мовою, а не чужинськіми, як то пропонували інші релігії.
Отже, перша фаза християнізації Русі завершилася – Володимир зробив свій вибір.
Останнім до великого князя прийшов грецький філософ із Візантії. Про булагрів він сказав, що вони прокляті гірше всіх людей, бо уподобились Содому та Гоморрі, а віра їхня оскверняє небо і землю. А ще філософ описав цікаві гігієнічні уподобання булгарів. “Нечисте діло” відвернуло Володимира, князь навіть сплюнув після оповіді.
Грек також пройшовся по кожному з народів, посли яких приходили до нього. А потім він узявся розповідати, як бог сотворив небо і землю, ліси і гори, тварин та людей. Розповів філософ також про Адама й Єву, про диявола, про Всесвітній потоп, Ноя та його ковчег; про Вихід євреїв з Єгипту та народження Ісуса Христа, про його смерть та воскресіння. Коротше, грецький філософ переказав Володимиру Старий та Новий заповіти. Закінчив свою оповідь він описом хрещення та мук, на які будуть приречені ті, хто не охрестився.
Володимира дуже зацікавила розповідь філософа, але князь вирішив ще трохи почекати перед тим, як стрибати в купіль. Він відпустив свого гостя з дарами та великою честю.
Насправді ж не останню роль у виборі Володимира зіграла мова. Перехід в гебрейську, мусульманську чи навіть західну християнську віру означали відмову від своєї мови. Тільки грецьке християнство дозволяло богослужіння рідною мовою. Сам літопис Нестора тому підтвердження. Ніхто із послів не переказував великому князю свої священні книги, як це робив грек, хоча ті ж юдеї шанують Старий заповіт.
Тут цікаво, що Кирило та Методій, які вчилися в Константинопольській вищій школі, створили слов’янську абетку та переклали на слов’янську мову богослужбові книжки. Тобто візантійська християнська експансія почала набирати обертів задовго до візиту релігійних послів (Кирило помер 869-го, а його старший брат Методій – 885 року). Відбувалася вона по-хитрому – рідною для слов’ян мовою, а не чужинськіми, як то пропонували інші релігії.
Отже, перша фаза християнізації Русі завершилася – Володимир зробив свій вибір.
Re: Государственность на землях Украины .
Консумація християнства
Тут починається друга фаза.
Влітку 987 року Володимир Великий збирає “своїх бояр та старійшин городських”. Він каже, що до нього приходили звідусіль посли, щоб обрати нову релігію. Особисто йому, мовляв, любо слухати греків, але треба провести, так би мовити, розвідку боєм. Обрали тоді десятку “славних і розумних” мужів та послали їх дивитися, як там чужинці вірять та служать. Але цікаво, що експедицію знарядили тільки до булгарів, німців та греків. Тобто юдеїв Володимир остаточно викреслив, але ще вагався між ісламом, західним та грецьким християнством.
Десятка та вирішила, що грецьке християнство найкраще. Їх зустріли в Константинополі з почестями та співами, клірики повдягалися для служби в найкращі одежі, а цар надавав Володимировим послам великих дарів. “Якби поганий був закон грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, а була вона наймудріша із всіх людей”, – зауважили бояри після невеличкої наради.
І тут починається найцікавіше. Володимир не міг, як його бабуся, просто хреститися в Константинополі. Він цілий рік готується до походу і влітку 988 йде на Корсунь. Він узяв місто в облогу та пообіцяв хреститися, якщо переможе. Врешті-решт за допомоги колаборанта Анастаса Володимир змусив корсунців здатися.
Захопивши важливий центр візантійської культури та впливу, Володимир Великий зміг диктувати свої умови хрещення. Він захотів одружитися з імператорською сестрою Ганною. У разі відмови пообіцяв взяти Царгород. Тобто Володимир розумів, що чинить некрасиво, зрікаючись своїх богів, тому й намагався вижати максимум із ситуації.
Тодішній імператор Василій II Болгаробійця був у доволі скрутному становищі, щоб торгуватися. У 987 році полководець Барда Фока підняв проти Василія повстання, яке, між іншим, підтримало населення Таврії – так тоді називали Крим. Тож взяття Володимиром Корсуня зіграло візантійському правителю на руку. Проте Болгаробійця теж висуває вимогу – Володимир має хреститися. Ганна, мовляв, багрянородна (так називали синів та доньок візантійських імператорів, які народилися у шлюбі під час правління батька. Вони мали переваги над тими, хто народився до імператорства. Багрянородність була однією з найвищих ознак легітимності візантійської влади) і за варвара-язичника не піде. Володимир знизав плечима, сказав, що й так хотів це зробити та й перейшов у християнство.
Дослідники не виключають, що перед народом розіграли спектакль, який би виправдав кардинальні зміни для обох сторін. Корсунь Володимир брав уже як союзник Василія II, щоб придушити заколотників (це, до речі, пояснює появу Анастаса, який підказав, як захопити місто). Зрозумілішим стає епізод із дарами для посланців великого князя, коли вони приходили дивитися на службу. Власне, за військову допомогу Володимир і захотів собі в жони царівну, що давало йому право на візантійський трон, але Василій не поспішав з весіллям. Також цей союз допоміг князю пояснити хрещення Русі – мовляв, такі вимоги Візантії. Отже, усі залишалися у виграші. Усі, окрім Ганни та язичницьких богів.
Тут починається друга фаза.
Влітку 987 року Володимир Великий збирає “своїх бояр та старійшин городських”. Він каже, що до нього приходили звідусіль посли, щоб обрати нову релігію. Особисто йому, мовляв, любо слухати греків, але треба провести, так би мовити, розвідку боєм. Обрали тоді десятку “славних і розумних” мужів та послали їх дивитися, як там чужинці вірять та служать. Але цікаво, що експедицію знарядили тільки до булгарів, німців та греків. Тобто юдеїв Володимир остаточно викреслив, але ще вагався між ісламом, західним та грецьким християнством.
Десятка та вирішила, що грецьке християнство найкраще. Їх зустріли в Константинополі з почестями та співами, клірики повдягалися для служби в найкращі одежі, а цар надавав Володимировим послам великих дарів. “Якби поганий був закон грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, а була вона наймудріша із всіх людей”, – зауважили бояри після невеличкої наради.
І тут починається найцікавіше. Володимир не міг, як його бабуся, просто хреститися в Константинополі. Він цілий рік готується до походу і влітку 988 йде на Корсунь. Він узяв місто в облогу та пообіцяв хреститися, якщо переможе. Врешті-решт за допомоги колаборанта Анастаса Володимир змусив корсунців здатися.
Захопивши важливий центр візантійської культури та впливу, Володимир Великий зміг диктувати свої умови хрещення. Він захотів одружитися з імператорською сестрою Ганною. У разі відмови пообіцяв взяти Царгород. Тобто Володимир розумів, що чинить некрасиво, зрікаючись своїх богів, тому й намагався вижати максимум із ситуації.
Тодішній імператор Василій II Болгаробійця був у доволі скрутному становищі, щоб торгуватися. У 987 році полководець Барда Фока підняв проти Василія повстання, яке, між іншим, підтримало населення Таврії – так тоді називали Крим. Тож взяття Володимиром Корсуня зіграло візантійському правителю на руку. Проте Болгаробійця теж висуває вимогу – Володимир має хреститися. Ганна, мовляв, багрянородна (так називали синів та доньок візантійських імператорів, які народилися у шлюбі під час правління батька. Вони мали переваги над тими, хто народився до імператорства. Багрянородність була однією з найвищих ознак легітимності візантійської влади) і за варвара-язичника не піде. Володимир знизав плечима, сказав, що й так хотів це зробити та й перейшов у християнство.
Дослідники не виключають, що перед народом розіграли спектакль, який би виправдав кардинальні зміни для обох сторін. Корсунь Володимир брав уже як союзник Василія II, щоб придушити заколотників (це, до речі, пояснює появу Анастаса, який підказав, як захопити місто). Зрозумілішим стає епізод із дарами для посланців великого князя, коли вони приходили дивитися на службу. Власне, за військову допомогу Володимир і захотів собі в жони царівну, що давало йому право на візантійський трон, але Василій не поспішав з весіллям. Також цей союз допоміг князю пояснити хрещення Русі – мовляв, такі вимоги Візантії. Отже, усі залишалися у виграші. Усі, окрім Ганни та язичницьких богів.
Кто сейчас на конференции
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 3 гостя