Вот что я написал в своем дневнике в апреле 2022 года.
"Россияне. Представим себе на секунду, что вы выиграли войну. А ведь даже в этом случае вы никогда не сможете приехать в Украину. Она для вас закончилась.
Хотя нет. Приехать вы сможете. Представим себе. Вы выходите из вагона поезда «Москва-Одесса» с чемоданами. В лацкане победоносная георгиевской ленточка. На перроне и грает «Есть город который я вижу во сне».
Подходит улыбчивый парень , помахивая ключами: Куда ехать? Увидев ленточку одобрительно кивает и еще шире улыбается.
Он везет вас в Черноморку, где «можно снять дешево и сердито хатку возле моря». Он божится, что договорится. Действительно маленькие хибары нависли над морем. Из окошка можно «бычков» ловить. Рыбачьи сети сушатся кольях в песке К вам подходит хозяин маленького поселка. Загорелый до черноты дедуля. Он кивает, приглашает идти за ним. Действительно домик стоит сущие пустяки. Улыбчивый таксист помогает внести чемоданы.
А потом в комнату заходит и дед. Босой ногой он выдвигает ржавое ведро посредине дощатого пола. А таксист перестает улыбаться. И достает длинный нож. - Слава нації!
Вы только хотите крикнуть, но вам перерезают глотку. Кровь с жестяным звуком льется в ведро. Последнее что вы слышите это дедовское:
- Смерть ворогам.
Вы пойдете на наживку. На переметы. Вас будет жрать камбала. От вас не остаётся ничего.
Приедете вы в Киев посмотреть на Крещатик, вас толкнут под поезд в метро.
Приедете в Каменец-Подольский посмотреть на древнюю крепость, вас столкнут с замкового моста.
Приедете в экстрим тур в Чернобыли приветливые сталкеры зароют вас в «рыжем лесу» .
Потому как от ваших бомб уже погибла жена одесского таксиста, бурят изнасиловал девушку которая столкнет вас в метро под поезд, а у сталкеров в Чернобыле кто-то из родных жил в Буче.
Вся страна клокочет от ярости. Вы смотрели фильмы про Гарлем 70-х, куда нельзя было и сунутся белому?
Это ерунда. В Украине вас сейчас хочет убить любой мужчина. Ваш убийца может оказаться портье, барменом, таксистом ,бабушка угостит отравленными пирожками, проститутка откусит член.
В Украине вас ждет смерть и страх без конца. Бойтесь *уки. И не приезжайте сюда. Никогда.
40-й бригаде тактической авиации присвоили почетное наименование "Призрак Киева" – Воздушное командование "Центр"
"Весной 2022 года "Призраки Киева", а это несгибаемый и непокоренный летный состав всех авиационных частей Воздушных сил, героически защитили столицу от вражеского нашествия с неба. Выиграв битву за Киев и прогнав вражеские самолеты из украинского воздушного пространства, защитники Украины вступили на воздушную оборону и боевое дежурство по всем стратегическим направлениям", – говорится в сообщении ВС ВСУ.
Среди летчиков бригады пять Героев Украины, к сожалению четверо – посмертно.
"Это почетное наименование – отличие высочайшей доблести, мужества и патриотизма, которые являются заслугой каждого военнослужащего бригады и всех летчиков Воздушных сил, кто в первые самые страшные часы и дни сражался в небе Киева с оккупантом ценой своей жизни", – добавили в ВС ВСУ.
Российский диктатор неоднократно заявлял, что Россия без помощи Украины и других союзников смогла бы победить нацизм
О фактах колоссального вклада украинцев в победу над мировым злом.
Украинцы в рядах армии
Более 7 млн украинцев воевали в составе вооруженных сил СССР. Среди них — 7 командующих фронтами и армиями, 200 генералов. Украинцы составляли около 23% личного состава, став второй по численности нацией в советской армии.
Только в 1941–1942 годах Украина направила в ряды Красной армии более 3 млн человек. Мобилизация сопровождалась мощным патриотическим подъёмом: сотни тысяч добровольцев вступали в армию, ополчение, создавали партизанские отряды и боролись с захватчиками.
Украинцы в движении сопротивления
Свыше 300 тысяч украинцев сражались с нацистами в составе подпольных организаций и партизанских отрядов.
На оккупированных территориях украинцы организовали мощное сопротивление. Было создано 657 истребительных батальонов, в которых участвовали 160 тысяч человек. Многие из них позже вошли в состав регулярных войск.
Вклад украинской диаспоры
Украинцы за пределами СССР также внесли значительный вклад в борьбу с нацизмом. Более 80 тысяч воевали в армии США, 45 тысяч — в британской армии, около 6 тысяч — в рядах французских войск. В начале войны 120 тысяч украинцев служили в польской армии.
Демографические и материальные потери
Война нанесла Украине невосполнимый ущерб. За годы войны население сократилось с 41 до 27,4 млн человек.
Более 700 городов и 28 тысяч сёл были разрушены. Киев был уничтожен на 85%, Харьков — на 70%. Тысячи людей остались без крова, а материальный ущерб превысил 285 млрд рублей (примерно $100 млрд).
Подвиг украинцев в освобождении Европы от нацизма
Украинские воины участвовали в боях в Румынии, Польше, Болгарии, Чехословакии, Венгрии и Австрии. Солдаты 1-го Украинского фронта освободили концлагерь Освенцим.
Более 2,5 млн украинцев были награждены советскими и западными медалями и орденами. Более 2 тысяч стали Героями Советского Союза, из них 32 — дважды, а лётчик Иван Кожедуб — трижды.
Память и значение
Победа над нацизмом была оплачена страшной ценой. Украина потеряла до 10 миллионов человек. Несмотря на это, вклад украинцев часто замалчивается в России в попытках исказить историю.
Однако правда остается неизменной: украинский народ внес неоценимый вклад в уничтожение нацизма.
В Україні немає еліти чи аристократії: історичний та сучасний контекст
Вступ
Еліта відіграє ключову роль у суспільному розвитку, оскільки саме вона визначає напрями руху держави, формує моральні стандарти й забезпечує ефективне управління. Українське суспільство часто ставить питання про те, чому в історії країни було так мало можливостей для формування потужної, незалежної еліти. Ця проблема має глибоке історичне коріння, яке пов'язане з системним знищенням носіїв інтелектуальних і моральних цінностей окупаційними режимами. Метою статті є аналіз історичних причин, що унеможливлювали повноцінне становлення еліти в Україні, а також розгляд сучасних перспектив її формування.
Визначення аристократії
Аристократія походить від грецького "аристос" (“найкращий”) і "кратос" (“влада”), що означає владу найкращих. Історично аристократією вважали прошарок суспільства, який мав не лише політичну чи економічну владу, але й моральний авторитет, культурну освіченість і вплив на формування суспільних цінностей. У різні епохи й країнах аристократія формувалася на основі спадкових привілеїв, військових заслуг, багатства чи інтелектуальної переваги. В Україні аристократія існувала у формі козацької старшини, шляхти та культурної інтелігенції, однак її розвиток був перерваний зовнішніми впливами.
Критерії, які характеризують еліту та аристократію
Еліта і аристократія відрізняються за своїм походженням, функціями та ознаками, але мають і спільні риси. До критеріїв, які характеризують еліту та аристократію, належать:
Моральний авторитет: здатність бути прикладом для суспільства завдяки високим етичним стандартам.
Освіченість і культурна обізнаність: глибокі знання в галузях науки, мистецтва, управління.
Патріотизм: служіння на благо держави та суспільства.
Здатність до управління: ефективне вирішення проблем і прийняття стратегічно важливих рішень.
Соціальна відповідальність: прагнення покращувати життя суспільства.
Спадковість або відтворення: передача традицій, ідей та цінностей наступним поколінням.
Історичні передумови формування еліти в Україні
Формування еліти в козацький період
У період Гетьманщини та козаччини українська еліта займала важливе місце в політичному й суспільному житті. Козацька старшина була не лише військовою, а й управлінською верствою, яка забезпечувала функціонування державних інституцій. Паралельно українська шляхта відігравала роль у розвитку культурного та релігійного життя, сприяючи збереженню національної ідентичності.
Проте з часом, в умовах втрати незалежності, почалося системне витіснення української еліти. У XVIII столітті значна частина козацької старшини інтегрувалася до російського дворянства, а українська шляхта опинилася під тиском полонізації та русифікації. Це значно послабило національні елітні структури.
Вплив імперських політик
Імперські режими — спочатку Річ Посполита, а потім Російська імперія — систематично перешкоджали розвитку незалежної української еліти. Російська імперія, зокрема, реалізовувала політику асиміляції через заборону української мови, обмеження освітніх і культурних ініціатив, а також репресії проти інтелектуалів. Скасування автономії Гетьманщини (1764 р.) та ліквідація Запорізької Січі (1775 р.) стали символами ліквідації національного елітного прошарку.
Радянська доба
Радянський період став епохою масового винищення української інтелігенції. Після Жовтневого перевороту більшовицький режим активно знищував культурну та політичну верхівку:
Розстріляне Відродження. У 1920-х роках радянська влада репресувала сотні письменників, художників, науковців, які працювали над відродженням української культури.
Голодомор 1932-1933 років підірвав не лише демографічний потенціал, але й економічну основу для розвитку інтелектуальної верхівки.
Репресії 1930-х років. Масові арешти, заслання й страти знищили останні залишки незалежного мислення серед інтелігенції.
Дисидентський рух. У 1960-70-х роках радянська влада переслідувала національно свідомих українців, намагаючись остаточно знищити осередки культурного опору.
Формування радянської номенклатури
На зміну національній еліті прийшла радянська номенклатура — управлінці, лояльні до комуністичної ідеології. Вони не мали на меті відстоювати інтереси українського народу, оскільки були частиною імперської системи.
Як Росія формувала свою псевдоеліту
Велика афера століття
Російська імперія та Радянський Союз створили ілюзію власної величі через інструменти культури й мистецтва. За допомогою балету, опери та літератури Московія продавала Заходу образ країни, багатої на культурні досягнення. Проте за цим фасадом ховалися репресії, цензура та відсутність справжніх моральних авторитетів.
Балет і опера
Російський балет, зокрема "Лебедине озеро" Чайковського, став символом імперської культурної експансії. Однак більшість відомих артистів працювали під жорстким контролем держави, а їхній успіх використовувався як пропагандистський інструмент.
Велика література
Російські письменники, такі як Толстой і Достоєвський, були представлені Європі як голоси високої моралі. Проте багато їхніх творів пропагували імперські ідеї та виправдовували деспотизм. Інтелектуальний вплив цих авторів був частиною плану створення ідеологічного фундаменту для імперської експансії.
Використання етнічних українців
Істотна частка радянської та імперської російської еліти складалася з етнічних українців. Москвія систематично залучала талановитих представників українського народу до управлінської та культурної діяльності в центрі імперії. Водночас їхній потенціал використовували для просування ідеологічних наративів, що підтримували імперську систему, а їхні зв'язки з Україною цілеспрямовано руйнувалися. Таким чином, українські діячі часто ставали частиною пропагандистської машини Москви, втрачаючи власну ідентичність.
Маніпуляції з історією
Російська держава неодноразово переписувала історію, намагаючись представити себе як наступницю Візантії та "третього Риму". Це забезпечувало їй моральне право претендувати на домінування в православному світі й розширення своїх кордонів.
Післямова: роль окремих діячів у сучасному дискурсі
У сучасній Україні дискусія про еліту часто включає персоналії, які прагнуть віднести себе до інтелектуальної верхівки. Зокрема, Віталій Портников нерідко презентує себе як представника еліти, проте його погляди та діяльність частіше асоціюють із псевдорадянськими традиціями, а не з автентичною українською аристократією. Це вказує на те, що формування справжньої національної еліти ще триває, і цей процес потребує часу та зусиль.
Перспективи формування української еліти
Освіта та підготовка нових лідерів
Якісна освіта, що базується на національних ідеях та міжнародному досвіді, є ключем до створення нової еліти. Важливо розвивати програми обміну, підтримувати молодих науковців і спеціалістів, які здатні впроваджувати зміни в Україні.
Громадянське суспільство
Активна участь громадянського суспільства у реформуванні країни демонструє можливість формування горизонтальної структури еліти, яка ґрунтується на довірі та прозорості.
Культурний чинник
Відродження української культури та популяризація національних героїв сприяють зміцненню моральних авторитетів. Важливо відновити історичну пам’ять і переосмислити досвід минулого для формування сучасних цінностей.
Війна як точка кристалізації
Війна стала каталізатором для визначення справжніх лідерів — тих, хто здатен брати на себе відповідальність у найскладніших умовах.
Висновки
Формування української еліти — це довготривалий і складний процес, що потребує системної роботи у сферах освіти, культури та державного управління. Незважаючи на історичні травми та сучасні виклики, Україна має потенціал для створення потужної, національно свідомої еліти. Головним завданням є забезпечення спадковості, підтримка молодих талантів і збереження незалежності від зовнішніх впливів. Аристократія майбутнього в Україні — це результат роботи суспільства над спільним добром, а не спадок імперій чи ідеологій.
Цена войны: как Украина заплатила за Победу во Второй мировой
Украина во Второй мировой войне стала полем битвы и символом огромных жертв, масштабы которых долго замалчивались. Западные журналисты уже в 1945 году отмечали: счет за разгром нацизма был оплачен в первую очередь украинским народом.
Голос с Запада
В январе 1945 года американский журналист Эдгар Сноу, вернувшись из СССР, опубликовал статью в The Saturday Evening, впервые озвучив потери Украины: не менее 10 млн жизней — солдат и мирных жителей — и материальный ущерб в $30–40 млрд.
Эти данные ему сообщили украинские чиновники, такие как зампредседателя правительства УССР по вопросам сельского хозяйства Василий Старченко и главы Госплана республики Владимир Валуев, знавшие реальное положение дел.
Сноу отмечал: если Россия пережила оккупацию лишь частично, то Украина приняла на себя главный удар от нацистских войск. Советская статистика, однако, приуменьшала трагедию.
В 1946 году журнал «Большевик» назвал общие потери СССР в 7 млн человек, замалчивая непропорциональный вклад Украины. Иосиф Сталин в мае 1945-го года поднял тост за «русский народ» как «ведущую силу», заложив основу мифа, который Сноу опроверг: «титаническая борьба была не “русской славой”, а украинской войной».
Масштабы трагедии
Оценка Сноу в 10 млн погибших подтверждена современными исследованиями: потери Украины составили 8–10 млн человек, включая жертв боев, голода, репрессий и Холокоста.
Демографический удар — до 14 млн, население сократилось с 41 млн в 1941 году до 27 млн к 1945-му. Материальный ущерб в $30–40 млрд - это уничтоженные 700 городов и 28 тысяч сел. Нацисты разграбили страну, вывозя зерно и оборудование, людей и даже землю, а потом пришел голод 1946–1947 годов.
Экономические потери составили 42% от нанесенных всему СССР 10 млн человек остались без крыши над головой или проживали в разрушенных помещениях; Уничтожено (полностью или частично) 18 тысяч медучреждений; Уничтожено (полностью или частично) 33 тысячи учебных заведений; Уничтожено (полностью или частично) 16 тысяч промышленных предприятий.
Правда против пропаганды
Сноу бросил вызов советскому мифу о «едином народе», но его слова замалчивались. В Красной армии украинцы составляли подавляющее большинство на ключевых фронтах, но их вклад принижался.
Лишь после распада СССР историки начали восстанавливать правду: Украина оплатила победу непомерной ценой, став жертвой двух режимов. Слова Сноу о том, что «союзники выиграли войну, но счет оплатила Украина», остаются актуальными, напоминая о цене свободы.
10 млн человек остались без крыши над головой или проживали в разрушенных помещениях;