По Dmytro Shtanko була відкрита кримінальна справа, по ньому активно працювали правоохоронці, він став особистим ворогом Єрмака. Справу по розмовам його брата, звичайно, зам'яли.
У Штанько було троє дітей, але старший син вже став повнолітнім, він не ухилявся від мобілізації і не шукав теплого місця у тилу. Він розповідав, що співробітники військової контррозвідки СБУ постійно контролювали його перебування в армії, нагляд за ним і його контактами в учбовому центрі та під час переїзду на фронт був постійним, співробітник СБУ, з його слів, супроводжував його одного.
Штанько потрапив у вересні в одну з наших кращих частин - 93-тю механізовану бригаду в Бахмут. Він отримав найнебезпечнішу роботу на війні - став піхотинцем. Там на передовій ніякого нагляду не було, там складна обстановка і кожного дня йдуть запеклі бої.
Ось як написав Штанько 24 вересня на своїй сторінці:
"Кожного дня в кожного з нас є можливість померти безліч раз і масою варіантів. Але до цього звикаєш. Захищати Батьківщину стає роботою.
Це карусель подій. Людських життів. Емоцій. У багатьох стресу. Емоційного напруження. Для багатьох рутина. Кожного дня по 10 історій, які стали одним днем життя від того, як потрапив сюди і до того, як все скінчиться.
Бридко дивитися на майстрів піару, які вішають собі чужі нагороди, не забуваючи при цьому будувати політику і примножувати статки за рахунок життів і здоров'я реальних українських воїнів.
Пишаюся тим, що захищаю Батьківщину зараз поруч з моїми побратимами у складі 93 ОМБ "Холодний яр". Ці воїни - люди з великої букви.
Ми обов'язково переможемо".
Треба віддати належне - Штанько, попри відсутність бойового досвіду, проявив себе як вмотивований та мужній солдат. В перший же день його направили на спостережний пост, оскільки ситуація напружена, і на фронті потрібні вмотивовані бійці. Він потрапив під обстріл, поруч з ним загинув наш боєць, але він виконував усі поставлені завдання. Штанько воював дуже недовго, всього місяць, але кожен день на тій найгарячіший ділянці фронту - це як маленьке прожите життя. За місяць отримав дві контузії, але не став "відмовником", не залишив позиції, а тримався разом з товаришами у строю.
5 жовтня російські війська після кількаденних обстрілів захопили одну з наших позицій, яка була дуже сильно розбита. Ворог переважав абсолютно у боєприпасах та артилерії, а у нас не було снарядів та можливості подавити вогонь російських батарей. Командир роти зробив все що міг - він зібрав групу в 20 бійців та попрохав відновити становище. В контратаку пішли тільки вмотивовані, тільки добровольці. Серед перших пішов Штанько.
Ворог відкрив щильний мінометний та артилерийський обстріл, групу накрили. Майже усіх поранило, кілька бійців загинуло, в тому числі Дмитро Штанько.
Дмитро Штанько був завзятим опонентом діючої влади, вважав Андрія Єрмака корупціонером та російським агентом, який свідомо провалює підготовку України до війни з РФ. Але якими б не були його політичні погляди, захист своєї країни став для нього найважливішим у житті.
Штанько став на захист нашої України, бо свобода - це в тому числі свобода думок та свобода довести свої погляди. Він взяв на себе відповідальність і здобув справжній авторитет серед своїх бойових товаришів.
Дмитро Штанько бився за наше майбутнє та загинув у бою гідно та чесно, як український герой.
Ми не забудемо його вчинок. Нічого не забудемо.
Юрій Бутусов .
